Постанова

від 05.03.2014 по справі 2а-7898/11/0170/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року м. Київ К/9991/24107/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012

у справі №2а-7898/11/0170/12

за позовом ДПІ

до Фірми "Милон" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - Фірма)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення з відповідача податкового боргу з ПДВ та з орендної плати з юридичних осіб у загальній сумі 9412,66 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012, позов задоволено частково; з рахунків відповідача стягнуто податковий борг з орендної плати за землю у сумі 1738,28 грн.; в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові акти та повністю задовольнити позов.

Переглянувши судові акти у межах доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, оспорювана сума податкової заборгованості виникла у відповідача внаслідок несплати податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб у сумі 2172,91 грн. за декларацією від 26.01.2010 № 1540, а також у зв'язку з непогашенням платником податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 7239,75 грн., визначеного податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2011 № 0000262301.

Фірмі було надіслано першу податкову вимогу від 07.10.2009 № 1/300 на суму 36671,83 грн. та другу податкову вимогу від 09.11.2009 № 2/434 із зазначенням суми податкової заборгованості відповідача станом на 06.11.2009 у розмірі 42653,83 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що зазначені податкові вимоги надсилалися платникові в порядку пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відтак не включали суму податкового боргу з ПДВ, який утворився за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2011 № 0000262301. За висновком судів, вказані податкові вимоги не є податковою вимогою у розумінні статті 59 Податкового кодексу України як обов'язкової підстави виникнення у контролюючого органу права на звернення з позовом про стягнення з платника податкового боргу.

Втім такий висновок судів не відповідає нормам податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Так, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Пунктом 59.1 статті 59 названого Кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 цього ж Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Податковий кодекс України не містить також і приписів, які б дозволяли дійти висновку про недійсність податкових вимог, надісланих до часу набрання цим Кодексом законної сили в порядку пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу (у тому числі й до набрання чинності Податковим кодексом України), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню уся оспорювана сума податкового боргу, який утворився на час звернення ДПІ з даним позовом (у тому числі й податкова заборгованість з ПДВ у сумі 7239,75 грн.), що обумовлює необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 у справі №2а-7898/11/0170/12 змінити в частині відмови у позові відносно стягнення податкового боргу з ПДВ у сумі 7239,75 грн.

У цій частині позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Фірми "Милон" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Державного бюджету України податковий борг з ПДВ у сумі 7239,75 грн.

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 у справі №2а-7898/11/0170/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Бухтіярова І.В. Приходько