Ухвала

від 12.03.2014 по справі 2а-2404/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. Київ К/9991/71549/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011

у справі № 2а-2404/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гессон» (далі - Товариство)

до Алчевської ОДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 02.03.2011 №00000172310/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», Алчевська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Алчевської ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з приватним підприємством «ВКФ Стальдизайнмедерно» (далі - ПП «ВКФ Стальдизайнмедерно»).

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.02.2011 № 217/231/24187256 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2011 № 0000172310/0, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30090 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7522,50 грн.

Підставою для зазначеного донарахування стало невизнання Алчевською ОДПІ права позивача на податковий кредит за податковими накладними, складеними названим постачальником. При цьому податкова інспекція посилається на неможливість провести зустрічну перевірку названого контрагента, юридичну особу якого було припинено та визнано недійсним його свідоцтво платника ПДВ в судовому порядку через наявність ознак анонімної структури в його діяльності (постанова Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 у справі № 2а-21337/09/1270).

Наведене було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем договору з названим постачальником без мети настання відповідних цьому правочину правових наслідків, а виключно з метою створення сприятливих наслідків у податковому обліку та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів суди з'ясували, що факт виконання поставки товарів з боку ПП «ВКФ Стальдизайнмедерно» в адресу позивача в рамках виконання договору купівлі-продажу від 01.11.2008 підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордеру, актами приймання передачі.

Наведені первинні документи у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

На час виконання спірних операцій ПП «ВКФ Стальдизайнмедерно» було зареєстровано платником ПДВ, відповідав ознакам та поняттю юридичної особи, мав необхідний обсяг правоздатності та виступав учасником господарського обороту. Подальше припинення юридичної особи та анулювання реєстрації спірного контрагента платником ПДВ не означає автоматичної втрати усіма складеними ним до такого анулювання податковими накладними сили первинних документів.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для визнання податкової вигоди Товариства в оспорюваній сумі необґрунтованою та погоджуються з правильністю оскаржуваних судових рішень про задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2011 у справі № 2а-2404/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько