Ухвала

від 26.03.2014 по справі 2а-1926/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-1926/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Косцової І.П.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивача Кудіна А.В. та представника відповідача Гаргаун Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаруда» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаруда» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ) про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

30.03.2012р. ТОВ «Гаруда» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000692330 від 16.01.2012р, яким товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 54512,49 грн. - за основним платежем та 13628,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно було винесено на підставі необґрунтованим висновків акту перевірки, які, в свою чергу, не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у задоволені адміністративного позову ТОВ «Гаруда» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ТОВ «Гаруда» 11.06.2012р. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Гаруда» - є юридичною особою, знаходиться на обліку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та є платником ПДВ.

Також, ТОВ «Гаруда» має Здолбунівську регіональну філію ТОВ «Гаруда», що здійснює діяльність на підставі «Положення про Здолбунівську регіональну філію ТОВ «Гаруда»», відповідно до якого, філія створена рішенням зборів учасників ТОВ «Гаруда». При цьому, ця філія не є юридичною особою, але має самостійний баланс, і не є самостійним платником ПДВ. Декларації з ПДВ надає головне підприємство - ТОВ «Гаруда» з врахуванням податкових накладних, що отримує та надає в результаті господарської діяльності ТОВ «Гаруда».

У грудні 2011 року, відповідно до ст.ст.20,75, пп.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, співробітниками ДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Гаруда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Ваел Плюс» та контрагентом-покупцем ПАТ «Волинь-Цемент» за період серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29.12.2011р. №1281-300/32332924, в якому зафіксовано порушення підприємством позивача вимог п.п.198.2,198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, а саме - заниження суми ПДВ в розмірі 54512,49 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Вайл Плюс» за серпень 2011 року. Крім того, одночасно, даною перевіркою, в свою чергу, підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ПАТ «Волинь-Цемент» за період серпень 2011 року.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки уповноваженою особою ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692330 від 16.01.2012р, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 54512,49 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13628,12 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище діями і рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також з того, що дії та оскаржуване рішення відповідача є правомірним та повністю відповідаючим діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.67 Конституції України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як слідує з положень п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39, з урахуванням загальнодержавних податків зборів (крім ПДВ).

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у

оборотні капітальні активи), з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у

межах господарської діяльності платника податку.

Також, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто, у разі безтоварності операцій або виконання робіт (послуг) іншою особою визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати продавцю (підряднику) вартості товарів (послуг) з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, з аналізу вказаних норм діючого на той час законодавства слідує, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та спірного акту перевірки, основним постачальником ТОВ «Гаруда» є ТОВ «Ваел плюс», яке, на момент перевірки, має стан - прийнято рішення про припинення (т.б. розпочато ліквідаційну процедуру ).

Як встановлено по справі та зазначається в акті перевірки, 12.04.2011 року між ЗРФ ТОВ «Гаруда» (Покупець) та ТОВ «Ваел плюс» (Продавець) було укладено договір поставки №4/6 на загальну суму 300 000 грн., відповідно до умов якого «Постачальник» зобов'язується поставити та передати у власність «Покупця» товар (запасні частини ), а «Покупець» зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

На підтвердження здійснення вказаного договору позивачем було надано до перевірки відповідні видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «Ваел плюс», а також банківські виписки про оплату позивачем придбаного товару (з урахуванням ПДВ ) у безготівковій формі.

Таким чином, на підставі вказаної вище господарської операції з придбання запасних частин у ТОВ «Ваел плюс», ТОВ «Гаруда» включило до складу свого податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ в сумі 54 512,49 грн.

Разом з тим, в ході перевірки податковим органом з отриманого акту перевірки ТОВа «Ваел плюс» Ленінською МДПІ у м.Луганську від 11.11.2011р. №804/23-33352187 встановлено факт формування податкового кредиту підприємствами-покупцями за рахунок ТОВ «Ваел плюс» за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. в сумі 14262852 грн., податкові зобов'язання та податковий кредит якого не підтверджено у зв'язку з ненаданням (відсутністю) ТОВ «Ваел плюс» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, т.б. відсутні головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні, тощо.

Крім того, з вказаного вище акту перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 11.11.2011р. також вбачається, що у ТОВ «Ваел плюс» відсутні трудові ресурси (наймані працівники ) та будь-які складські приміщення, де може зберігатися така велика кількість запасних частин, не підтверджено наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також відповідного устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. До того ж, за результатами здійсненого виходу на податкову адресу підприємства та адресу реєстрації його керівника Ісмагілова С.В. встановлено, що ні ТОВ «Ваел плюс», ні його директор, за своїми адресами, не знаходяться.

Також, з цього акту перевірки видно, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100320967, яке ТОВ «Ваел плюс» отримало тільки 04.02.2011р., тобто за 2 місяця до укладення спірної угоди з позивачем, вже 04.10.2011 року було анульоване на підставі п. «ж» ст.184 ПК України.

З вказаних підстав, податковим органом в за результатами проведеної перевірки зроблено висновок, що усі господарські операції ТОВ «Ваел плюс» з купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є «нікчемними» по ланцюгу до «вигодонабувача».

До того ж, як свідчать матеріали перевірки Ленінської МДПІ, ТОВ «Ваел плюс» за серпень 2011 року завищило свої податкові зобов'язання на 14262852 грн. та податковий кредит - на 13192016 грн.

В свою чергу, як встановлено судами обох інстанцій зі спірної перевірки від 29.12.2011р. вбачається, що податковий кредит за серпень 2011 року ТОВ «Гаруда» сформувало за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ваел плюс» по «безтоварних» операціях, що фактично були проведені на підставі «нікчемних» правочинів, економічний зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства та які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, судова колегія вважає, що цією спірною перевіркою та відповідно судом 1-ї інстанції було зроблено обґрунтований висновок, що ТОВ «Гаруда», в порушення вимог п.п.198.2,198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, занизило суму ПДВ за серпень 2011 року на 54512,49 грн.

Як слідує зі змісту приписів ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований саме на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України ).

Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, у відповідності до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладених вище обставин та правових норм слід зробити висновок, що у разі «безтоварності» господарських операцій визначення податкового кредиту з ПДВ чи валових витрат слід визнати безпідставним, навіть незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцю вартості товару з урахуванням ПДВ та оформлених податкових накладних.

Окрім того, судова колегія також приймає до уваги і той факт, що в матеріалах справи відсутній ряд документів, які б, в сукупності з податковими та видатковими накладними, беззаперечно підтвердили реальність здійсненої спірної господарської операції, а саме позивачем не надано ні до перевірки, ні до суду жодних договорів оренди автомобілів, які перевозили придбаний товар (запчастини) з м.Луганська в м.Здолбунів, копій відповідних наказів про прийняття на роботу водіїв цих автомобілів та направлення їх та представника підприємства у службове відрядження до м.Луганська, копій довіреностей на отримання товару зі складу продавця, документів, які підтверджують факт завантаження/розвантаження товару, його специфікацій та сертифікатів якості.

Що ж стосується наданих представником позивача до суду апеляційної інстанції копій 3-х подорожніх листів вантажних автомобілів від 09.08.2011р. і 25.08.2011р. про здійснення рейсів з м.Здолбунів до м.Луганськ, то судова колегія розцінює ці докази критично та до уваги їх не приймає, оскільки по-перше, вони не були ні предметом перевірки, ні предметом розгляду судом 1-ї інстанції, а по-друге, в цих подорожніх листах не зазначено конкретну адресу складу ТОВ «Ваел плюс», з якого необхідно вивезти товар та кінцеву адресу, куди саме його необхідно доставити, а також не вказано який саме товар і в якій саме кількості перевозився.

При цьому, в даному випадку, ще слід звернути увагу й на те, що позивачем також не надано жодних доказів оприбуткування придбаних товарів (запчастин) на свій склад та їх використання у своїй господарській діяльності.

Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивач, в даному випадку, не довів належними і достатніми доказами факт реальності та товарності спірних господарських операцій між ним та його контрагентами, в зв'язку із чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнано протиправним і законних підстав для його скасування не має.

До того ж, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаруда» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

І.П. Косцова