Постанова

від 25.03.2008 по справі 198/5-00/3/18-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

198/5-00/3/18-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" березня 2008 р.                                                             Справа №     198/5-00/3/18-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Торговельно - промислової фірми "Ако"

до  Державної податкової інспекції у Таращанському районі

про      визнання недійсним рішення № 29-260-13729079 Державної податкової інспекції у Таращанському районі Київської області щодо стягнення фінансових санкцій

За участю представників:

Позивач -  Кухарський А.М.

Відповідач -  Кокоша А.М.

Суть спору:

До господарського суду подано позов Торгівельно-промислової фірми «АКО»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Таращанському р-ні  (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення ДПІ у Таращанському районі Київської області №29-260-13729079   від   12.10.2000 року  про  нарахування  фінансових санкцій.

Справа була  прийнята до провадження судді Кошика А.Ю. відповідно до розпорядження голови господарського суду Грєхова А.С. від 27.07.2007 року.  

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Коротун О.М. від 17.04.2006 року у справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення зазначеної експертизи.

 До господарського суду 11.01.2008 року повернулися матеріали справи № 198/5-00/3 та висновок експертизи, таким чином провадження у справі  було поновлене. Оскільки провадження у справі було порушене за правилами Господарського процесуального кодексу України відповідно до ухвали від 24.10.2000 року, а позивач просить визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції за №29-260-13729079, подальший розгляд справи  має відбуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства. При цьому, вимога про визнання  недійсним спірного податкового повідомлення-рішення   у відповідності до ст. 105 КАС України передбачає його скасування.  

Відповідно до ухвали від 18.01.2008 року провадження у справі було поновлене  та призначено справу до  розгляду на 31.01.2008 року.

В ході розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав,  пояснив, що  обґрунтованість нарахування спірних податкових зобов'язань не доведена відповідачем, не підтвердилась в ході розслідування  кримінальних справ щодо ухилення директора від сплати спірної суми податкових зобов'язань та проведених в їх матеріалах судово-бухгалтерських експертиз. За наслідками проведення судово-бухгалтерської експертизи, призначеної в матеріалах справи  №198/5-00/3,  правомірність нарахування спірних податкових зобов'язань також не підтверджена.

Відповідач проти позову заперечив, однак обґрунтованих пояснень з приводу правомірності нарахування спірних податкових зобов'язань не надав, висновки та обставини, встановлені в ході розслідування кримінальних справ не  пояснив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та  дослідивши надані ними докази, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи 09.10.2000 року начальником відділу податкових розслідувань міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у Миронівському районі Шаповаловим О.П. була проведена документальна перевірка ТПФ «АКО»за період з 01.01.1999 року  по 31.12.1999 року.

Під час перевірки, як вбачається з акту №29 від 09.10.2000 року, було виявлено порушення, а саме заниження сум податку на прибуток за перше півріччя 1998 року в сумі 42945,42 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 12.10.2000 року заступником начальника ДПІ у Таращанському районі було прийнято рішення про нарахування  ТПФ «АКО»податкових зобов'язань: податку на прибуток в сумі  42945,42 грн.  та штрафних санкцій в розмірі 30% від донарахованої суми податку на прибуток в сумі  12383,63 грн.

Відповідач вважає, що  згідно даних бухгалтерського обліку  позивача  наявні ознаки того, що позивач здійснював  операцію купівлі-продажу  товару, а оскільки  товари не були оплачені, фактично відбулось безоплатна передача товару, яка має оподатковуватись  за п.п. 4.1.6. ст. 4 Закону України  «Про  оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року.

Позивач пояснив, що господарські операції по Контракту №6 від 02.07.1994 року між фірмою «Глєнкор-Грейн ЛТД»та ТПФ «АКО», у зв'язку з якими донараховані спірні податкові зобов'язання,  фактично не відбувалися, оскільки контракт було анульовано. Після чого 13.02.1995 року було підписано Контракт, згідно якого ТПФ «АКО»виступила посередником на купівлю комбайнів для КСП ім. Леніна с. Ківшовата і на купівлю сільськогосподарської продукції для фірми «Глєнкор-Грейн ЛТД». Через ТПФ «АКО»проводилась поставка техніки і продукції та розрахунки за неї без передачі права власності. Це підтверджується вантажно-митними деклараціями, оформленими відповідно на КСП ім. Леніна с. Ківшовата (два комбайни) та на фірму «Глєнкор-Грейн ЛТД»(сільськогосподарська продукція).

Виникнення кредиторської заборгованості перед КСП «Ківшовата»та КСП «Перемога»пояснюється закупівлею сільськогосподарської продукції для фірми «Глєнкор-Грейн ЛТД». Дебіторська заборгованість фірми «Глєнкор-Грейн ЛТД»виникла в результаті відвантаження сільськогосподарської продукції фірмі «Глєнкор-Грейн ЛТД». В бухгалтерському обліку в квітні 1998 року вказана кредиторська і дебіторська заборгованість була закрита як посередницька операція (комісія, а не купівля), а комісійна винагорода включена до валового доходу  та податкових зобов'язань позивача. Спірні комбайни КСП ім. Леніна, пройшли по обліку ТПФ «АКО»поза балансом так як фірма «АКО» фактично являлась посередником (комісіонером).

Після того, як КСП ім. Леніна с. Ківшовата не змогло розрахуватись за одержані комбайни, один з комбайнів (Е-514) було передано фірмі «АКО»(додаток №1 від 11.05.1995 року до Договору б/н від 13.02.1995 року) в рахунок розрахунків. Цей комбайн фірма «АКО»оприбуткувала в листопаді 1995 року і в тому ж місяці відвантажила його КСП «Перемога». Дана операція була проведена по бухгалтерському обліку і оподаткована згідно законодавства.

Судом встановлено, що правомірність проведених господарських операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку  підтверджується актами податкових  перевірок за спірний період. Крім того, в акті №29 від 09.10.2000 року  має місце посилання на Закон України  «Про  оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, який набрав чинності 01.07.1997 року, в той час, як спірні господарські операції  відбувались раніше, а в 1998 році проведено тільки залік заборгованостей.

Як вбачається з обставини спору та наявних у справі документів,  в 2000 році щодо  колишнього директора ТПФ «АКО»Кухарського А.М. було порушено кримінальну справу  по звинуваченню в ухиленні від саме спірних податкових зобов'язань.

Як вбачається з наданих позивачем документів, 27.10.2003 року кримінальна справа № 15-3415 порушена за ознаками злочин, передбаченого ст. 212 ч.1 та ст.366 ч.2 Кримінального кодексу України слідчим СВПМ ДГ у Миронівському районі Київської області Угнівенко І.В. була закрита на підставі ст.ст.213, 6 п.2 КПК України.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4 351 від 27.03.2000 року судово-бухгалтерська експертиза у кримінальній справі №15-3415 на Кухарського А.М. директора торгівельно-промислової фірми «АКО»з приводу несплати ТПФ «АКО» податку на прибуток у сумі 42945,42 грн. за період з 01.01.1998 року по 31.12.1999 року документально не підтвердила донарахування податку на прибуток у сумі 42945,42 грн. згідно акту перевірки №29 від 09.10.2000 року.          

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2428 від 04.06.2002 року, судово-бухгалтерська експертиза у кримінальній справі №15-3415 щодо Кухарського А.М., директора торгівельно-промислової фірми «АКО»з приводу несплати ТПФ «АКО» податку на прибуток у сумі 42945,42 грн. за період з 01.01.1998 року по 31.12.1999 року  документально не підтвердила донарахування податку на прибуток у сумі 42945,42 грн. згідно акту перевірки №29 від 09.10.2000 року.

Крім того, в матеріалах справи господарського суду Київської області № 198/5-00/3 17.04.2006 року призначалась  судово-бухгалтерська експертиза, як вбачається з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 8792 від 13.06.2007 року, судово-бухгалтерською експертизою у господарській справі №198/5-00/3 стосовно донарахування приватному підприємству торгівельно-промисловій фірмі «АКО»податку на прибуток у сумі 42945,42 грн. документально не підтверджено.

Крім того, відповідно до ст.ст.41, 42 ЦК УРСР, який діяв у спірний період, Контракт №6 від 02.07.1994 року та Контракт б/н від 13.02.1995 року як по формі так і по змісту є самостійними угодами цивільно-правового характеру, в контракті б/н від 13.02.1995 року немає письмового посилання на те, що він є доповненням до Контракту №6 від 02.07.1994 року.

Згідно загальної частини та пункту 9 контракту б/н від 13.02.1995 року право власності при повному виконанні контракту переходить Продавця - фірма «Глєнко-Грейн ЛТЛ»до  Покупця –КСП ім. Леніна,  а  ТПФ «АКО»приймає на себе відповідно до цього контракту зобов'язання по здійсненню поставки техніки та розрахунків за неї. Тобто сторона «1»і сторона «2»доручають ТПФ «АКО»здійснити операції по постачанню техніки та розрахунку за неї за їхній рахунок. Фактично ТПФ «АКО»виконує обов'язки посередника –комісіонера, що відповідає ст.395 ЦК УРСР.

Таким чином,  позивач у спірних господарських відносинах надавав посередницькі послуги, а не здійснював купівлю-продаж товару, на яку нараховані спірні податкові зобов'язання.

Висновки контролюючого органу  ним не доведені та не обґрунтовані також за наслідками розслідування кримінальної справи, в якій встановлено відсутність складу злочину – ухилення від оподаткування, оскільки не встановлено наявності  податкових зобов'язань.  Зазначені обставини з огляду на норму  п. 4 ст. 72 КАС України  приймаються судом до уваги  в ході вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо  поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог  № 1 від 08.02.2008 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття до розгляду, оскільки  така заява оформлена без дотримання  вимог  Кодексу адміністративного судочинства України  і подана  в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо  заяви позивача від 15.02.2008 року № 2 про повторне надання переліку  документів, які були  подані в арбітражний суд  Київської області в 2000 році, суд встановив, що  доповнення до позовної заяви  щодо стягнення  фінансових санкцій  на 2 аркушах в матеріалах справи відсутні, при цьому позивачем не зазначено ні дати, ні вих. №  відповідної заяви  та доказів   її надіслання до суду. За таких обставин, заява не вважається поданою   в якості доповнення до позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги  правомірні,  відповідачем не спростовані, тому  підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Відповідно до ст.ст. 92,   94 КАС України    відшкодування судових   витрат   підлягає з державного бюджету на користь позивача  в розмірі, сплаченому у відповідності до законодавства, що діяло в період звернення до суду з позовом.

 Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 КАС України,

                                                 п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

1.  Позов   задовольнити  повністю.

2.          Визнати протиправним  та скасувати рішення Державної податкової інспекції  у Таращанському районі Київської області №29-260-13729079   від   12.10.2000 року.  

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгівельно-промислової фірми  «АКО»(09501, Київська обл., м. Тараща, вул. Кірова, 1, кв. 78, код 13729079)  1700 (одна тисяча сімсот) грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.