Постанова

від 17.03.2014 по справі 805/2151/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 р. Справа №805/2151/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

представника позивача Ротко О.В.,

представників відповідача Фінагіної Н.Ю., Кожукіної О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0005432203 від 30.12.2013 року з податку на прибуток підприємства; №0005442203 від 30.12.2013 року з податку на прибуток підприємства; №0005422203 від 30.12.2013 року з податку на додану вартість; 0005412203 від 30.12.2013 року з податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 18.12.2013 року підприємство отримало акт від 08.10.2013р. № 74/22-03/31500895 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року, яким контролюючим органом встановлені порушення:

- п. 198.3 ст. 198, п.п. 102.1 ст. 102, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 393 295 гривень, у тому числі за липень 2012 року у сумі 241 761 гривень, за серпень 2012 року у сумі 83 850 гривень, за вересень 2012 року у сумі 67 684 гривень.

- п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2013 року в сумі 368 990 гривень.

- п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року у сумі 774 971 гривень, та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 895 864 гривень.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржені повідомлення-рішення, з якими позивач не погодився, посилаючись на те, що 20.09.2010 року стосовно підприємства порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зупиняється перебіг позовної давності, то всі посилання податкового органу на сплив терміну позовної давності є нікчемними.

Також зазначив, що відповідачем перевірявся податок на прибуток за декларацією з податку на додану вартість, тобто, акт, на підставі якого складено податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток, є актом тематичним - з податку на додану вартість по декларації за липень 2013 року.

З наведених підстав просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів від 30.12.2013р. № 0005412203, № 0005422203, № 0005432203, № 0005442203, та визнати незаконними дії відповідача щодо прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення (а.с.55-57), зазначили, що перевіркою позивача встановлено, що згідно наданих позивачем платіжних документів, виписок банку, рахунку бухгалтерського обліку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.07.2013 р. обліковується кредиторська заборгованість по розрахункам з постачальниками за отримані товари на загальну суму 4 586 203,40 грн. Із загальної суми кредиторської заборгованості встановлено, що сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, станом на 01.07.2012 р. складає 3 682 027,90 грн., у т.ч. ПДВ 613 671,32 грн.; станом на 01.08.2012р. складає 500 583,00 грн., у т.ч. ПДВ 83 430,50 грн., станом на 01.09.2012р. - 403 592,50 грн., у т.ч. ПДВ 67 265,42 грн.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно з абзацом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Таким чином, якщо податковий кредит сформований платником ПДВ за придбані товари/послуги та по завершенню терміну позовної давності є неоплаченим, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими.

Відповідачем встановлено, що сума безнадійної кредиторської заборгованості за товари/послуги, становить станом: на 01.07.2012 р. - 3 682 027,90 грн. на 01.08.2012 р. - 500 583,00 грн. на 01.09.2012р. - 403 592,50 грн.

На порушення пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 р. на загальну суму 458 6203 грн., що призвело до завищення від'ємного т значення об'єкта оподаткування на суму 895 864 грн. та заниження податку на прибуток на суму 774 971 грн.

Щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство зазначили, що дія мораторію у справі про банкрутство позивача №5/1516 стосується зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію. Враховуючи, що упродовж 2010-2013 р. позивачем здійснюється господарська діяльність, що відображається у податковій звітності підприємства (наявні податкові зобов'язання та кредит, валові витрати та валові доходи), позивач не звільняється від обов'язку сплачувати податки.

З наведених підстав представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені настпні обставини. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ», є юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 31500895, зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.36-37), перебуває на обліку в ДПІ Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

За наслідками перевірки складений акт від 08.10.2013 р. № 74/22-03/31500895 (а.с.15-25), та прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013р. № 0005412203, № 0005422203, № 0005432203, № 0005442203, (а.с.8-11), якими визначені суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшена сума від'ємного значення податку на додану вартість.

Підставами для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є результати перевірки, в акті якої зазначено, що згідно з поданою ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податковою декларацією з ПДВ за липень 2013 р. (з додатками), залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного (податкового) періоду, задекларовано у сумі 380 420 грн., у тому числі: червень 2009р. - 20841 грн.; липень 2009 р. - 7 730 грн.; серпень 2009 р. - 13 657 грн.; вересень 2009р. - 15580 грн.; жовтень 2009 р. 63 933 грн.; листопад 2009 р. - 70726 грн.; грудень 2009р. - 5743 грн.; січень 2010р. - 739 грн., лютий 2010 р. 152677 грн. березень 2010р. - 914 грн.; квітень 2010р. - 535 грн.; травень 2010 р. - 4150 грн.; червень 2010р.-454 грн.; липень 2010р. - 3516 грн.; серпень 2010 р. -380 грн., вересень 2010р. -369грн.; жовтень 2010р. - 1582 грн.; листопад 2010р. - 798 грн.; грудень 2010р. - 398 грн.; січень 2011р. - 2428 грн.; серпень 2011р. - 675 грн.; січень 2012р. - 1165 грн.; листопад 2012р. - 7018 грн.; березень 2013р. - 3374 грн.; травень 2013 р. - 943 грн.; червень 2013 р. - 95 грн.

Водночас, перевіркою встановлено, що згідно наданих позивачем платіжних документів, виписок банку, рахунку бухгалтерського обліку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.07.2013 р. обліковується кредиторська заборгованість по розрахункам з постачальниками за отримані товари на загальну суму 4 586 203,40 грн. Із загальної суми кредиторської заборгованості встановлено, що сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, станом на 01.07.2012 р. складає 3 682 027,90 грн., у т.ч. ПДВ 613 671,32 грн.; станом на 01.08.2012р. - 500 583,00 грн., у т.ч. ПДВ 83 430,50 грн., станом на 01.09.2012р. - 403 592,50 грн., у т.ч. ПДВ 67 265,42 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.09.2010 року (а.с.62) стосовно боржника ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» порушено справу про банкрутство № 5/15б, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вказані обставини сторонами не заперечуються. Предметом спору по цій справі є висновок відповідача про сплив строку позовної давності за кредиторською заборгованістю за отримані товари, через що вказана заборгованість визнана відповідачем безнадійною з відповідним визначенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшенням суми від'ємного значення податку на додану вартість.

Позивач з наведеним висновком та прийнятими рішеннями не погодився, посилаючись на зупинення строку позовної давності у зв'язку з порушенням справи про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Також позивач не погодився з визначенням грошового зобов'язання з податку на прибуток за умов, що предметом перевірки була декларація з податку на додану вартість.

Інших підстав позову з боку позивача не заявлено.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд погоджує посилання відповідача на те, що відповідно п. 198.3 ст.198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановлено пункту 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних актів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснювало підприємство оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивачем не заперечується, що із загальної суми кредиторської заборгованості 4 586 203,40 грн. сума заборгованості, за якою минув трирічний строк позовної давності, станом на 01.07.2012 р. складає 3 682 027,90 грн., у т.ч. ПДВ 613 671,32 грн.; станом на 01.08.2012р. складає 500 583,00 грн., у т.ч. ПДВ 83 430,50 грн., станом на 01.09.2012р. - 403 592,50 грн., у т.ч. ПДВ 67 265,42 грн.

Проте, з урахуванням введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.09.2010 року у справі про банкрутство № 5/15б, при розгляді цієї адміністративної справи суд не приймає посилання відповідача на сплив строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію. Отже, за встановленими обставинами посилання відповідача на сплив строку позовної давності не відповідає приписам закону і не є підставою для визнання вищезазначеної заборгованості безнадійною.

Водночас, суд враховує, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що позивач станом на 30.07.2013 р. має кредиторську заборгованість по розрахункам за поставлені товари/послуги, на загальну суму 4 586 203,40 грн. (а.с.22), у тому числі:

- ТОВ «Аракс» (ЄДРПОУ 31071930) - 379 674,35грн.;

- ТОВ «Данко Констракшн Матириалс» (ЄДРПОУ 30492847) - 85 953,90 грн.;

- ТОВ «НКТ «Данко»» (ЄДРПОУ 36306400) - 1 148 196,11 грн.;

- ТОВ «Данко - Ізол» (ЄДРПОУ 33176162) - 2 944 154.90 грн.;

- ТОВ «Данко-Базальт» (ЄДРПОУ 35062076) - 19 008,00 грн.;

- ТОВ «Данко-Корпорет Менеджмент» (ЄДРПОУ 36513254) - 7 780,66 грн.;

- ТОВ «Тамко» - 1435,49 грн.

Також, при розгляді цієї адміністративної справи судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області за результатами попереднього засідання у справі № 5/151б про банкрутство ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» від 20.01.2011 р. (а.с.65-68) господарський суд ухвалив визнати кредиторами та затвердити реєстр вимог кредиторів:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-ІЗОЛ", м. Докучаєвськ на суму основного боргу 2 667 702,53грн. четверта черга;

2.Товариство з обмеженою відповідальністю „АРАКС", м. Донецьк на суму основного боргу 379 674,34грн. четверта черга;

3.Товариство з обмеженою відповідальністю „ДАНКО-БАЗАЛЬТ", с.м.т. Старобешево на суму основного боргу 77 618,99грн. четверта черга;

4.Товариство з обмеженою відповідальністю „НАУКОВО-КОМЕРЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО „ДАНКО", м. Донецьк на суму основного боргу 4 993 961,59грн. четверта черга;

5.Товариство з обмеженою відповідальністю „ДАНКО КОРПОРЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", м. Київ на суму основного боргу 7 780,66 грн. четверта черга;

6.Товариство з обмеженою відповідальністю „МАГРАТ УКРАЇНА", м. Київ на суму основного боргу 30 374,25 грн. четверта черга;

7.Товариство з обмеженою відповідальністю „ДАНКО КОНСТРАКШН МАТІРІАЛЗ", м. Київ на суму основного боргу 85 953,90 грн. четверта черга;

8.Приватне підприємство „Донроад", м. Донецьк на суму основного боргу 49 587,76грн. четверта черга;

9.Товариство з обмеженою відповідальністю „Сілвер Бюро", м. Ясинувата на суму основного боргу 101 019,45грн. четверта черга;

10.Фізична особа підприємець ОСОБА_6, м. Донецьк на суму основного боргу 148 605,00грн. четверта черга;

11.Акціонерне товариство закритого типу „Мушкетівська автобаза", м. Донецьк на суму основного боргу 57 759,67грн. четверта черга.

Окремо до реєстру вимог кредиторів підлягає включенню у шосту чергу пеня та штрафні санкції:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю „Сілвер Бюро", м. Ясинувата на суму 7413,82грн.;

2.Акціонерне товариство закритого типу „Мушкетівська автобаза", м. Донецьк на суму 5311,40грн.;

3.Приватне підприємство „Донроад", м. Донецьк на суму 4 498,00грн.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню підпункт б) п. 14.1.11. ст. 14 ПК України, відповідно до якого до безнадійної заборгованості відноситься також прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

У ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 вказаного Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Отже судом встановлено, що кредитори позивача за існуючою заборгованістю, встановленою в ході перевірки відповідача, яка є підставою для прийняття спірних повідомлені-рішень, звернулися в установленому порядку до господарського суду з метою погашення цієї заборгованості в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», тобто, в примусовому порядку.

З факту порушення справи про банкрутство також випливає факт неплатоспроможності позивача.

Отже, матеріалами провадження господарським судом у справі № 5/151б про банкрутство ТОВ «ДАНКО ІНДАСТРІ» встановлені умови застосування підпункту б) п. 14.1.11. ст. 14 ПК України щодо наявності ознак безнадійної заборгованості.

За таких обставин суд погоджує висновки відповідача про те, якщо податковий кредит сформований платником ПДВ за придбані товари/послуги та залишився неоплаченим, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими.

Також суд зазначає, що згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайних ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статус юридичної особи.

Тобто, якщо наявна сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги у податковому періоді, на яких припадає визначення такої заборгованості безнадійною, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 764 367 грн., за липень 2012 р. у сумі 613 671 грн., за серпень 2012 р. у сумі 83 431 грн., за вересень 2012 р. у сумі 67 265 грн., що призвело до порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК та заниження суми податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 393 294 грн., у т.ч. за липень 2012 р. у сумі 241 761 грн., за серпень 2012 р. у сумі 83 850 грн. за вересень 2012 р. у сумі 67 684 грн.

З урахуванням зазначеного, в порушення п.200.4 ст.200 ПК України відповідачем також правомірно встановлено завищення по декларації за липень 2013 р. суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 368 990 грн.

Посилання позивача на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, як підстави для визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 р. № 0005412203, № 0005422203, № 0005432203, № 0005442203 прийняті після порушення справи про банкрутство позивача ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.09.2010 року, встановлені цими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання відносяться до вимог поточних кредиторів, на яких не розповсюджується дія мораторію.

Згідно з пп. 102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, при розгляді справи встановлено, що доводи позивача в обґрунтування заявлених вимог не ґрунтуються на приписах закону.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, враховуючи, що позивачем не доведена наявність порушень з боку податкового органу при здійсненні покладених на нього функцій, який діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені приписами спеціального законодавства, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ІНДАСТРІ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року № 0005412203, № 0005422203, № 0005432203, № 0005442203 - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 березня 2014 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 24 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.