Рішення

від 27.05.2009 по справі 39/11-09(18/27-09(27/141-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/11-09(18/27-09(27/141-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.09р.

Справа № 39/11-09(18/27-09(27/141-08)

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Мода-Сервіс", м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватсервіс", м. Дніпропетровськ

Третя особа на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватпромсервіс", м. Київ 

про  визнання недійсним договору міни

Суддя  Ліпинський О.В.

Представники:

  від позивача: Буряк І.О., дов. від 12.03.2008р.

  від відповідача:не з'явився

  від третьої особи: Графченко Р.А. дов. від 11.09.08р. 

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Мода-Сервіс»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним із моменту укладення договір міни №1, укладений 15 лютого 1996 року між Відкритим акціонерним товариством «Мода-Сервіс»та Закритим акціонерним товариством «Приватсервіс», посвідчений 15.01.1996р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. за реєстром №375, за яким ВАТ «Мода-Сервіс»передало у власність ЗАТ «Приватсервіс»нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 68, яке складається з двох будівель: перша будівля А-4 основна з підвалом, загальною площею 850,7 кв.м., друга будівля Б-3 основна з підвалом, загальною площею 578,9 кв.м., а  ЗАТ «Приватсервіс»передало у власність ВАТ «Мода-Сервіс»будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Cєрова, 5, Літ. А-2 загальною площею 831,8 кв.м.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2008 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня 2008 року за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватпромсервіс»рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2008 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою голови суду від 13.02.2009 року про відхилення клопотання щодо відводу судді Петрової В.І. від розгляду даної справи, та про задоволення заяви судді Петрової В.І. про самовідвід, справу передано на розгляд судді Ліпинському О.В.

28.01.2009 Позивач подав доповнення до позовної заяви, в яких навів додаткові обґрунтування своїх вимог, та просив суд поновити пропущений строк позовної давності.

Відповідач та Третя особа проти позову заперечують із посиланням на те, що договір міни був укладений сторонами добровільно, підписаний особами, повноваження яких передбачені установчими документами сторін та законодавством, що діяло на момент укладення спірного договору. Окрім того, заперечення Третьої особи ґрунтуються на порушенні Позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору міни, та на вчиненні сторонами спірного договору дій, які свідчать про схвалення зазначеного правочину.

В судовому засіданні оголошувалася перерва із 12.05.2009 по 18.05.2009, згідно ст. 77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлений під розписку (том 2, а.с. 58).

За згодою присутніх представників позивача та третьої особи, в судовому засіданні 18.05.2009 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 1996 р. між Відкритим акціонерним товариством «Мода-Сервіс»в особі голови правління Продан Лілії Власівни і Закритим акціонерним товариством «Приватсервіс»в особі директора Донець Наталії Григорівни був укладений Договір міни №1, за яким ВАТ «Мода-Сервіс»зобов'язалось передати у власність ЗАТ «Приватсервіс», об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 68, а ЗАТ «Приватсервіс»зобов'язується прийняти у власність вищевказане майно, яке складається з двох будівель: перша будівля А-4 основна з підвалом, загальною площею 850,7 кв.м., і друга будівля Б-3 основна з підвалом, загальною площею 578,9 кв.м., а натомість ЗАТ «Приватсервіс»зобов'язується передати у власність ВАТ «Мода-Сервіс»об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Cєрова, 5, а ВАТ «Мода-Сервіс»зобов'язується прийняти у власність вищевказану будівлю А-2 загальною площею 831,8 кв.м.

У відповідності до п. 1.3. договору, ціна будівель, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 68, складає 3 329 116 000 (три мільярди триста двадцять дев'ять мільйонів сто шістнадцять тис.) крб., - 33291,16 грн.; ціна будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 5,  складає 1 358 487 000 (один мільярд триста п'ятдесят вісім мільйонів чотириста вісімдесят сім тис.) крб., - 13584,87 грн.

Також при підписанні договору, сторонами були підписані Акти приймання-передачі майна, вказаного у договорі.

Згідно ст. 241 ЦК Української РСР, що діяв на момент укладення спірного договору, за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожен із тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Статтею  242 ЦК Української РСР передбачено, що до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.

З боку ТОВ „Мода-Сервіс” договір міни підписувався Головою Правління Продан Л.В.

Відповідно до ст. 25  ЦК Української РСР юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК Української РСР юридична особа може набувати цивільних прав і обов'язків виключно через органи, які мають діяти у межах своїх прав, наданих їм законом або Статутом.

Органами управління ВАТ „Мода-Сервіс”, у відповідності до статті 8.1. Статуту (зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 12 серпня 1994 р. №9557-АТ), є вищий орган (загальні збори), правління товариства, ревізійна комісія.

Зазначені органи, як вбачається зі змісту статуту, є колегіальними.

Пунктом 8.3.2 передбачено, що до компетенції правління віднесені всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що згідно діючого законодавства, Статуту чи рішенням вищого органу товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу товариства.

Голова правління товариства, у відповідності до пункту 8.1 Статуту не є органом управління товариства, а є лише одним із членів колегіального органу –Правління товариства. (п. 8.3.5. Статуту).

Таким чином, питання про відчуження майна товариства має розглядатися лише колегіальним органом –правлінням товариства.

Виходячи з вищенаведеного слід вважати, що виключно правління товариства чи вищий орган товариства, як органи управління товариством могли уповноважити голову правління Продан Л.В. на підписання спірного договору міни нерухомого майна.

Голова правління товариства згідно частини 3 пункту 8.3.5 Статуту уповноважений на здійснення дій від імені товариства, керівництво поточними справами, однак зазначений пункт не надає Голові правління права вирішувати всі питання діяльності Товариства.

Пункт 8.3.5. Статуту ВАТ «Мода-Сервіс», передбачає, що до складу правління входять: голова правління; перший заступник; заступник голови правління; головний бухгалтер; секретар; інші члени правління.

З пунктів 8.3.3 та 8.3.11 Статуту Товариства вбачається, що способом діяльності правління є засідання правління Товариства, а рішення правління оформлюються протоколом, які підписуються Головою та секретарем правління.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про відчуження нерухомого майна було прийняте неуповноваженою на це особою  - головою правління одноособово, а не рішенням, викладеним у протоколі засідання правління товариства. Подібне рішення голови правління виходить за межі його компетенції, оскільки фактично належить до компетенції колегіального органу, та суперечить статті 8.3.2 Статуту Товариства.

Статтею  63 Цивільного кодексу України передбачається, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Зважаючи на те, що договір міни від імені ВАТ „Мода-Сервіс” було укладено особою з перевищенням наданих їй повноважень, без подальшого схвалення правлінням товариства чи вищим органом товариства, така угода суперечить пунктам 8.3.2, 8.2.4 Статуту Товариства, статтям 48, 63 Цивільного кодексу УРСР та підлягає визнанню недійсною в судовому порядку. Зазначене підтверджується судовою практикою, а саме Постановою Верховного суду України від 13 березня 2007 року по справі №7/76/06.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК УРСР, положення якого мають застосовуються до спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) , встановлюється в три роки.

Згідно  ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причин пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як убачається з матеріалів справи, 19 червня 2006 року загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Мода-Сервіс” було прийнято рішення про припинення Відкритого акціонерного товариства „Мода-Сервіс” шляхом його ліквідації. На ліквідаційну комісію покладено обов'язок здійснити всі необхідні дії, що передбачені законодавством.

Згідно Протоколу ліквідаційної комісії ВАТ „Мода-Сервіс” від 28.02.2007 року (том 1, а.с. 136) після проведення інвентаризації цивільно-господарських договорів, укладених у період з 1994 року по 2005 рік, ліквідаційною комісією виявлено низьку договорів, які не відповідають чинному законодавству та Статуту, в тому числі й договір міни № 1 від 15.02.1996 року.

Таким чином, оскільки про наявність спірного договору міни керівні органи позивача дізналися лише під час проведення інвентаризації договорів в лютому 2007 року, суд вважає поважними  причини  пропущення  позовної давності, а порушене право таким, що підлягає захисту.

З метою виконання вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2008 у справі № 27/141-08, і є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 11112 ГПК України), господарським судом встановлено, що майно, яке Відповідач отримав за спірною угодою від 15.02.1996 року, було передано ним як внесок до статутного капіталу ТОВ „Приватпромсервіс” (Третя особа), що підтверджується угодою про передачу майна № НБ0643130 від 30.07.1997 року, та на сьогоднішній момент за даними КП МБТІ” (том 2, а.с. 22 -23) належить Третій особі згідно свідоцтва про право власності від 29.11.2001 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за № 412 від 25.02.1999 та за № 3209 від 21.12.2000 року. Майно ж, яке за спірною угодою отримав Позивач, згідно договору купівлі-продажу від 03.03.2008 року було відчужено ним на користь гр. Екімян Ніни Василівни.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.  48 Цивільного кодексу УРСР, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як вище встановлено судом, об'єкти нерухомого майна, які були предметом спірного договору міни № 1, на час розгляду справи вибули з володіння сторін, що виключає можливість застосування реституції шляхом повернення сторонами одержаного по недійсній угоді в натурі, в зв'язку з чим, суд вважає за необхідне вирішити питання повернення сторін у первісний стан шляхом відшкодування ними вартості майна отриманого за недійсним правочином у грошах.

Враховуючи положеннями ч. 2 ст. 49 ГПК України, зважаючи на те, що причиною виникнення даного спору є саме неправомірні дії з боку ВАТ „Мода-Сервіс”, суд вважає за необхідне, судові витрати у справі покласти на Позивача, незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 25, 29, 48, 63, ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним з моменту укладення договір міни №1, укладений 15 лютого 1996 року між Відкритим акціонерним товариством «Мода-Сервіс»та Закритим акціонерним товариством «Приватсервіс», посвідчений 15.01.1996р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. за реєстром №375, за яким ВАТ «Мода-Сервіс»передало у власність ЗАТ «Приватсервіс»нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 68, яке складається з двох будівель: будівля А-4 основна з підвалом, загальною площею 850,7 кв.м., будівля Б-3 основна з підвалом, загальною площею 578,9 кв.м., а  ЗАТ «Приватсервіс»передало у власність ВАТ «Мода-Сервіс»будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Cєрова, 5, Літ. А-2 загальною площею 831,8 кв.м.

Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Приватсервіс»(49000,  м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,98 , р/р 14467441 в ЗАТ КБ  «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 21922732) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мода-Сервіс»(49000,  м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 4, р/рахунок  №26002050001298 в ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 19435338) 33291 грн. 16 коп., вартості майна, отриманого за недійсним договором міни № 1 від 15.02.1996 року, видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мода-Сервіс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Центральна, 4, р/рахунок  №26002050001298 в ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 19435338) на користь Закритого акціонерного товариства «Приватсервіс»(49000,  м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса,98 , р/р 14467441 в ЗАТ КБ  «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 21922732)  13584 грн. 87 коп. вартості майна, отриманого за недійсним договором міни № 1 від 15.02.1996 року, видати наказ.

Судові витрати у справі покласти на Позивача.

Суддя

 О.В. Ліпинський

Рішення підписано 27.05.2009