Постанова

від 07.09.2009 по справі 39/11-09(18/27-09(27/141-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/11-09(18/27-09(27/141-08)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2009 року                                    Справа №  39/11-09(18/27-09(27/141-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Резниченко С.Ю.

за участю представників:

від позивача :  Угрин В.М., довіреність № б/н  від 04.04.07 р.;

від відповідача :  Бондаренко О.В., довіреність № 2/08 від 12.06.08 р.;

від третьої особи :  Графченко Р.А., довіреність № б/н  від 11.09.08 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватпромсервіс”, місто Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року у справі №39/11-09(18/27-09(27/141-08);

за позовом, Відкритого акціонерного товариства “Мода-Сервіс”, місто Дніпропетровськ;

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватсервіс”, місто Дніпропетровськ;

третя особа на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватпромсервіс”, місто Київ;

про визнання недійсним договору міни.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ВАТ “Мода-Сервіс” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір міни №1 з моменту укладення, з 15 лютого 1996 року між ВАТ “Мода-Сервіс” та ЗАТ “Приват сервіс”, за яким ВАТ “Мода-Сервіс” передало у власність ЗАТ “Приват сервіс” нерухоме майно, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, будинок №68, а ЗАТ “Приват сервіс” передало у власність ВАТ “Мода-Сервіс” будівлю, яка знаходиться у місті Дніпропетровськ, вулиця Сєрова, будинок №5.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог чинного законодавства, як на час укладення спірного договору, так і на даний час, договір за яким було відчужене майно вартістю, що перевищувала розмір статутного фонду обов'язково мав бути в подальшому затверджений загальними зборами ВАТ “Мода-Сервіс” для набуття легітимності.

Але, подальшого затвердження Договору не відбулося ні на найближчих загальних зборах акціонерів Позивача, що підтверджується Протоколом №2 загальних зборів акціонерів ВАТ “Мода-Сервіс” від 27 березня 1996 року, ні в подальшому до цього часу.

Рішенням господарського суду у справі №39/11-09(18/27-09(27/141-08) від 18 травня 2009 року (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволені повністю.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що рішення про відчуження нерухомого майна було прийняте не уповноваженою на це особою, головою правління одноособове, а не рішенням, викладеним у протоколі засідання правління товариства.

Подібне рішення голови правління виходить за межі його компетенції, оскільки фактично належить до компетенції колегіального органу, та суперечить статті 8.3.2 Статуту Товариства.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що у мотивувальній частині рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації “Левлекс” від 6 лютого 2008 року встановлено, що на підставі спірного договору міни №1 від 15 лютого 1996 року ВАТ “Мода-Сервіс” придбало у власність нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 831,8 м2 по вулиці Серова, будинок №5 у місті Дніпропетровську.

Право власності на дане майно за ВАТ “Мода –Сервіс” було зареєстровано в ДМБТІ 3 березня 1996 року.

Тобто, виходячи з вищевикладеного відповідач вважає, що позивачем по даній справі були виконані умови спірного договору міни, у повному обсязі та зареєстровано право власності в ДМБТІ міста Дніпропетровська на зазначене вище нерухоме майно, що також підтверджується рішенням Третейського суду від 6 лютого2008 року.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Мода-Сервіс»в особі голови правління Продан Лілії Власівни і Закритим акціонерним товариством «Приватсервіс»в особі директора Донець Наталії Григорівни 15 лютого 1996 р.  був укладений договір міни №1, за яким:

ВАТ “Мода-Сервіс” зобов'язалось передати у власність ЗАТ “Приватсервіс”, об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у місті Дніпропетровську, по проспекту К. Маркса, будинок №68;

а ЗАТ “Приватсервіс” зобов'язується прийняти у власність вищевказане майно, яке складається з двох будівель: перша будівля А-4 основна з підвалом, загальною площею 850,7 м2, і друга будівля Б-3 основна з підвалом, загальною площею 578,9 м2;

в свою чергу ЗАТ “Приват сервіс” зобов'язується передати у власність ВАТ “Мода-Сервіс” об'єкт нерухомого майна, який знаходиться у місті Дніпропетровськ, по вулиці Серова, будинок №5;

а ВАТ “Мода-Сервіс” зобов'язується прийняти у власність вищевказану будівлю А-2 загальною площею 831,8 м2.

При підписанні договору, сторонами були підписані Акти приймання-передачі майна, вказаного у договорі.

З боку ТОВ “Мода-Сервіс” договір міни підписувався Головою Правління Продан Л.В.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог та визнання недійсним з моменту укладення договір міни №1, укладений 15 лютого 1996 року між сторонами.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідності до пункту 8.1 Статуту, органами управління ВАТ “Мода-Сервіс”, вищий орган є загальні збори, правління товариства, ревізійна комісія.

Як вбачається зі змісту статуту, зазначені органи, є колегіальними.

Відповідно до пункту 8.3.2 до компетенції правління віднесені всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що згідно діючого законодавства, Статуту чи рішенням вищого органу товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу товариства.

Відповідно до пункту 8.3.5 Статуту ВАТ “Мода-Сервіс”, до складу правління входять:

голова правління;

перший заступник;

заступник голови правління;

головний бухгалтер;

секретар, інші члени правління.

Голова правління товариства, у відповідності до пункту 8.1 Статуту не є органом управління товариства, а є лише одним із членів колегіального органу Правління товариства.

Відповідно до частини 3 пункту 8.3.5 Статуту, Голова правління товариства уповноважений на здійснення дій від імені товариства, керівництво поточними справами, однак зазначений пункт не надає Голові правління права вирішувати всі питання діяльності Товариства.

Відповідно до статті 63 ЦК України передбачається, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Судова колегія прийшла до висновку, що рішення про відчуження нерухомого майна було прийняте не уповноваженою на це особою - головою правління одноособове, а не рішенням, викладеним у протоколі засідання правління товариства.

Подібне рішення голови правління виходить за межі його компетенції, оскільки фактично належить до компетенції колегіального органу, та суперечить статті 8.3.2 Статуту Товариства.

Судова колегія також як і господарський суд вважає, що договір міни від імені ВАТ “Мода-Сервіс” було укладено особою з перевищенням наданих їй повноважень, без подальшого схвалення правлінням товариства чи вищим органом товариства.

Укладена угода суперечить пунктам 8.3.2, 8.2.4 Статуту Товариства, статтям 48, 63 ЦК УРСР тому підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Приватпромсервіс”, місто Київ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року у справі №39/11-09(18/27-09(27/141-08), залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                            П.П. Павловський  

          Судді                                                                                В.В. Швець

                                                                                                          О.В. Чус

З оригіналом згідно

Помічник судді                        О.В. Чабаненко