Рішення

від 04.06.2009 по справі 14/8пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/8пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.06.09 р.                                                                                                       Справа № 14/8пд                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аверс-моторс”,                     ЄДРПОУ 25096047, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Уником”,

                          ЄДРПОУ 33523804, м.Донецьк

про визнання договору дійсним та стягнення 124349,32 грн.

                                                                                            Головуючий суддя  Левшина Г.В.

                                                                                      Суддя                        Курило Г.Є.

                                                                                      Суддя                        Попков Д.О.

Представники:

від позивача: Костюк А.А. –по дов., Сєдов А.М.-по дов.

від відповідача: Луценко В.А. –по дов.

В засіданні суду брали участь:

                                         Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувались

                                         перерви з 24.04. по 27.04.2009р., з 15.05. по 22.05.2009р.,

                                          з 22.05. по 04.06.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аверс-моторс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Уником”, м.Донецьк, про:

- визнання дійсним, укладеним договору поворотної фінансової допомоги №ФП0303/1 від 03.03.2008р.;

- стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 процентів річних від неповерненої (простроченої) суми в розмірі 124349,32 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 30.03.2009р. змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 100000,00 грн., трьох процентів річних в сумі 3139,73 грн. та інфляції в сумі 16000,00 грн.

Заявою від 24.04.2009р. позивачем змінено позовні вимоги та заявлено про стягення з відповідача суми боргу у розмірі 100000,00 грн. Одночасно, згідно з вказаною заявою позивач відмовився від позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 3139,73 грн. та інфляції в сумі 16000,00 грн.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено таке право позивача, як право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Зміна предмету позову фактично означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. При цьому, матеріально-правова вимога може бути змінена позивачем в силу різних обставин (юридична необізнаність сторін, яка не дала змоги на момент звернення в суд правильно визначити елементи позову; виявлення нових обставин справи в ході судового розгляду, тощо). Зміна предмету позову можлива у формі трансформації первісного зазначеного предмету, причини, ціни. Тобто, змінюючи предмет позову, позивач по новому визначає об'єм і форму захисту свого суб'єктивного права, змешуючи чи розширюючи кордони досліджуваних обставин справи, змінюючи характер витребуваного у суда рішення.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, основа позову видозмінюється шляхом посилок на нові обставиниі додаткового пред'явлення нових доказів в підтвердження наведених фактів.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги з урахуванням всіх змін стосувались стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100000,00 грн., які позивач перераховував відповідачу за договором №ФП0303/1 від 03.03.2008р., а відповідач отримував в якості поворотної фінансової допомоги за договором №ФП1001/1 від 10.01.2008р., з метою забезпечення гарантованого ст.55 Конституції України права на судовий захист, судом розглянуті вимоги, викладені позивачем у заяві від 24.04.2009р.: про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 100000,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що ним згідно платіжних доручень №№1 від 07.03.2008р., від 18.03.2008р. безпідставно було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номера та дати, що надійшов на адресу суду 10.02.2009р., проти первісних позовних вимог заперечував, посилаючись на отримання ним грошових коштів від позивача виключно на підставі договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

04.03.2009р. до господарського суду Донецької області надійшли додаткові пояснення відповідача від 04.03.2009р., згідно з якими відповідач повідомив суд про неправомірність зміни позивачем реквізиту платіжного доручення „Призначення платежу” після здійснення платіжної операції.

В письмових поясненнях від 24.04.2009р. відповідач також вказує на ті обставини, що зміна позивачем реквізиту платіжного доручення №1 від 07.03.2008р. „Призначення платежу” не була погоджена з відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України визначаються Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі по тексту „Інструкція”).

При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п.22.8 ст.22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Як встановлено судом, 06.07.2006р. між позивачем та ВАТ „Родовід Банк” був укладений договір №724 банківського мультивалютного рахунку, згідно з умовами якого ВАТ „Родовід Банк” прийняло на себе зобов'язання відкрити позивачу поточний мультивалютний рахунок №2600900724 в 980 для зберігання коштів клієнтів та зобов'язалось здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача за цим рахунком за плату.

За приписом п.2.1 договору №724 від 06.07.2006р. позивач здійснює операції за рахунком на підставі платіжних інструментів, включаючи розрахунково-касові документи, які передбачені чинним законодавством України та банківськими правилами.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №1 від 07.03.2008р. позивачем було надано доручення Донбаській філії ВАТ „Родовід Банк” списати з рахунку позивача №2600900724 на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 60000,00 грн.

Одночасно, згідно платіжного доручення №1 від 18.03.2008р. позивачем також було доручено Донбаській філії ВАТ „Родовід Банк” перерахувати на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 40000,00 грн.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного  доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи зі змісту платіжного доручення №1 від 07.03.2008р. в графі призначення платежу позивачем було зазначено: „Перераховується зворотня фінансова допомога згідно договору №ФП1001/1 від 10.01.2008 без ПДВ”.

В графі призначення платежу платіжного доручення №1 від 18.03.2008р. позивачем було зказано: „Перераховується зворотня фінансова допомога згідно договору №ФП0303/1 від 03.03.2008 без ПДВ”.

21.03.2008р. позивачем на адресу Донбаської філії ВАТ „Родовід Банк” було направлено лист від 18.03.2008р. №1803/1, згідно якого запропоновано вважати вірним у платіжному дорученні №1 від 07.03.2008р. в графі призначення платежу наступне призначення платежу: „Перераховується зворотня фінансова допомога згідно договору №ФП0303/1 від 03.03.2008 без ПДВ”.

Пунктом 2.9 Інструкції передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Одночасно, діюче законодавство України не містить у собі заборони внесення платником виправлень у платіжні документи (зокрема, до графи „Призначення платежу”) після зарахування коштів на рахунок отримувача.

Згідно п.п.1.4, 3.8 Інструкції банк зобов'язується виконати відповідну операцію в інтересах клієнта.

За таких обставин, враховуючи відсутність заборон на внесення змін до графи „Призначення платежу” платіжних доручень, листом №7/952 від 04.03.2009р. Донбаською філією ВАТ „Родовід Банк” було повідомлено господарський суд по внесення змін до графи призначення платежу платіжного доручення №1 від 07.03.2008р.

Таким чином, фактично грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу за платіжними дорученнями №№1 від 07.03.2008р., 18.03.2008р., були визначені як зворотня фінансова допомога згідно договору №ФП0303/1 від 03.03.2008 без ПДВ.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом  пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, згідно із ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір у відповідності із ст.640 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту  одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено судом, за поясненнями сторін, між сторонами договір №ФП0303/1 від 03.03.2008р. ніколи не підписувався.

Одночасно, за поясненнями сторін, між сторонами існував договір №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

Зокрема, згідно з відзивом на позов, що надійшов на адресу суду 10.02.2009р., відповідач стверджував про отримання ним коштів від позивача виключно на підставі договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. При цьому, як вказував відповідач, отримані кошти за вказаним договором були повернені позивачу.

Позивачем до матеріалів справи було надано засвідчену копію договору поворотної фінансової допомоги №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

Як встановлено судом, на вказаній копії договору (а.с.58) відсутній підпис та печатка повноважного представника відповідача щодо підписання цього договору.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи (а.с.67) надано належним чином засвідчену копію договору поворотної фінансової допомоги №ФП1001/1 від 10.01.2008р., на якій містяться підписи та печатки обох сторін.

При цьому, надані позивачем та відповідачем до матеріалів справи копії договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. містять у собі різні умови цього договору, зокрема, щодо суми поворотної фінансової допомоги, строків її повернення, цільового використання тощо.

За таких обставин, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, ухвалами від 19.02.2009р., 04.03.2009р., 27.04.2009р. судом було зобов'язано позивача та відповідача представити суду наявні в них оригінали договору поворотної фінансової допомоги №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

Крім цього, ухвалою від 27.04.2009р. судом було зобов'язано Кутицького І.О. та Кузнєцова О.В. (осіб, які підписувались договір №ФП1001/1 від 10.01.2008р. від імені позивача та відповідача) з'явитись в судове засідання та надати пояснення щодо підписання ними договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

Згідно з письмовими поясненнями Кутицького І.О. від 15.05.2009р. останнім повідомлено суд про підписання ним від імені позивача договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. в редакції, яка міститься у копії цього договору (а.с.58), наданій позивачем до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.05.2009р. Кутицькім І.О. також повідомлено суд про ті обставини, що він підписував оригінал договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. в редакції, тотожній редакції копії цього договору, яка знаходиться на 58 сторінці справи.

Одночасно, згідно з поясненнями відповідача наданими в судовому засіданні 15.05.2009р. оригінал договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. ним втрачено.

Ухвалою від 15.05.2009р. судом повторно було зобов'язано Кузнєцова О.В., який підписував договір від імені відповідача, з'явитись в судове засідання та надати пояснення щодо підписання ними договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

Кузнєцов О.В. в судове засідання не з'явився, проте надав суду письмові пояснення від 21.05.2009р., згідно з якими повідомив суд про ті обставини, що проект договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. був підписаний ним після його підписання Кутицьким І.О. При  цьому, конкретні обставини його підпису, Кузнєцов О.В. не пам'ятає. Крім цього, згідно з поясненнями Кузнєцова О.В. договір №ФП1001/1 від 10.01.2008р. був укладений про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 300000,00 грн. на безоплатній основі строком на 5 років до 10.03.2013р.

З урахуванням вищевикладеного, за висновками суду, позивачем та відповідачем виконувались різні умови договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За висновками суду, всупереч вимог ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України сторонами не було погоджено такої істотної умови договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. як предмет цього договору. Зокрема, як встановлено судом вище, позивачем виконувались одні умови про предмет цього договору (надання поворотної фінансової допомоги на суму 198948,00 грн.), а відповідачем зовсім інші (отримання від позивача поворотної фінансової допомоги в сумі 300000,00 грн.). Одночасно, до матеріалів справи сторонами також не надано доказів узгодження позивачем та відповідачем інших істотних умов договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р. таких, як строк надання фінансової допомоги, цільове використання останньої тощо.

Виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок ненадання позивачем та відповідачем доказів узгодження сторонами всіх істотних умов договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р., останній є неукладеним, тобто, таким, що не існує у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Ухвалою від 19.02.2009р. господарським судом Донецької області було зобов'язано Донбаську філію ВАТ „Родовід Банк” направити суду інформацію щодо перерахування позивачем грошових коштів відповідачу (з визначенням дат та призначень платежів), а також проведення оплат відповідачем на користь позивача, починаючи з 10.01.2008р.

Згідно довідки №7/830-1 від 26.02.2009р. Донбаської філії ВАТ „Родовід Банк” за період з 10.01.2008р. по 25.02.2009р. позивачем на користь відповідача було перераховано грошові кошти на суму 298948,00 грн. В свою чергу, відповідачем було повернено позивачу кошти на суму 198948,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача щодо повернення позивачу всіх отриманих коштів спростовуються наданими до справи документами.

При цьому, відповідно до вказаної довідки, грошові кошти в сумі 40000,00 грн. згідно платіжного доручення №1 від 18.03.2008р. перераховувались відповідачу як зворотня фінансова допомога згідно договору №ФП0303/1 від 03.03.2008р., який між сторонами укладений не був.

Одночасно, грошові кошти в сумі 60000,00 грн., перераховані згідно платіжного доручення №1 від 07.03.2008р. (з урахуванням листів позивача, Донбаської філії ВАТ „Родовід Банк”) як зворотня фінансова допомога згідно договору №ФП0303/1 від 03.03.2008р.

При цьому, як було встановлено судом вище, договір №ФП1001/1 від 10.01.2008р. також є неукладеним.

За таких обставин, враховуючи відсутність між сторонами підписаного договору №ФП0303/1 від 03.03.2008р., а також неукладеність договору №ФП1001/1 від 10.01.2008р., відсутні й підстави для знаходження грошових коштів позивача в сумі 100000,00 грн. у відповідача.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла  його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути  потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна.

За приписом ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються  окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від  економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для знаходження у відповідача грошових коштів позивача в сумі 100000,00 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 100000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100000,00 грн. позивачем  також були заявлені вимоги про стягнення інфляції в сумі 16000,00 грн. за квітень 2008р.-лютий 2009р. та трьох процентів річних в сумі 3139,73 грн. за період з 08.03.2008р. по 01.04.2009р.

Відповідно до наданої заяви від 24.04.2009р. позивач відмовився від позовних вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від цих позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови позивача від позову господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

За приписом ст.78 та п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

За таких обставин, провадження по справі в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 16000,00 грн. та трьох процентів річних в сумі 3139,73 грн. підлягає припиненню згідно п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, державне мито, сплачене позивачем за вимогами про визнання дійсним, укладеним договору підлягає віднесенню на позивача.

Клопотання відповідача від 19.02.2009р. про зупинення провадження по цій справі до вирішення справи №43/16пд судом залишено без задоволення.

Згідно із ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє  провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як встановлено судом, згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 03.02.2009р. предметом позовних вимог по справі №43/16пд є стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю „Уником” з Приватного підприємства „Катран” суми боргу у розмірі 139389,20 грн. та розірвання договору підряду №27/01 від 01.12.2007р.

Таким чином, за висновками суду, розгляд цієї справи про витребування майна та стягнення інфляції й трьох процентів річних ніяким чином не пов'язаний з розглядом справи №43/16пд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85, п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

          Припинити провадження по справі №14/8пд в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Аверс-моторс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Уником”, м.Донецьк про стягнення інфляції в сумі 16000 грн. 00 коп. та трьох процентів річних в сумі 3139 грн. 73 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аверс-моторс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Уником”, м.Донецьк про стягнення 100000 грн. 00 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Уником”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аверс-моторс”, м.Донецьк грошові кошти в сумі 100000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 999 грн. 77 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94 грн. 87 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 04.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.06.2009р.

               Головуючий суддя                                                                                                                                           

Суддя                                      Курило Г.Є.

Суддя                                                                                                       Попков Д.О.