Ухвала

від 11.03.2014 по справі 2а-3778/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2014 р. м. Київ К/9991/25991/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

у справі № 2а-3778/10/2370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150»

до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» (далі - ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області (далі - ДПІ у Шполянському районі Черкаської області; відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000311601/0 від 14 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в позові.

Крім того, ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» на Публічне акціонерне товариство «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» у зв'язку із зміною організаційно-правової форми, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт № 677/16-03119380 від 02 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шполянському районі Черкаської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000311601/0 від 14 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 892,00 грн. (244 659,00 грн. - основний платіж, 12 233,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАККО», з підстав невідповідності суми нарахованого податкового кредиту сумі податкових зобов'язань контрагента.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на невідображення постачальником в поданій податковій звітності сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за проведеними з ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» господарськими операціями.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилався на неперебування ТОВ «ВАККО» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також ненадання ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» транспортної документації на підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення операцій з придбання таких товарів з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

При цьому, як встановлено судами, фактичне здійснення операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «ВАККО» засвідчується належним чином складеними податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі вуглеводневої сировини, банківськими виписками, що контролюючим органом не заперечується, як і факт використання ВАТ «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» придбаної продукції у власній господарській діяльності.

В свою чергу, слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету або від перебування постачальника за юридичною адресою, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що ж стосується доводів відповідача про безтоварний характер проведених господарських операцій з підстав ненадання позивачем транспортної документації, то колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі позивача - Відкрите акціонерне товариство «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Шполянське автотранспортне підприємство - 17150».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.