Рішення

від 21.04.2009 по справі 33/83-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/83-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09р.

Справа № 33/83-09

За позовом  Приватного підприємства "Електроексім", м. Дніпродзержинськ 

до  закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг 

про стягнення 19 682 грн. 31 коп.

                                                                                                                      Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Буковська Т.В., довіреність № 35-юр від 01.04.2009 року

Від відповідача: Петрова Т.А., довіреність № 016/1290 від 27.03.2009 року 

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Електроексім" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 11 568  грн. 02 коп. заборгованості  по договору поставки № 54 від 24.09.2003 року, 763 грн. 49 коп. - пені, 6 359 грн. 54 коп. - інфляційних втрат, 991 грн. 26 коп. - 3% річних і витрат по справі.

В судове засідання 21.04.2009 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

  Представник відповідача  в судовому засіданні та у своєму відзиві від 24.02.2009 року  просив суд застосувати строк позовної давності стосовно стягнення пені та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем відповідно до умов договору не було виставлено рахунку на оплату товару, тому у відповідача відсутні підстави для оплати за договором, так як строк оплати фактично не настав. Відповідач вважає, що видаткова накладна, на яку посилається позивач, не може бути належним доказом факту отримання відповідачем товару, оскільки вони складені із порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", в них не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, немає посилання на договір або інший правочин, які є підставою для здійснення господарської операції.

 В судовому засіданні 21.04.2009 року за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

 Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

                                                               ВСТАНОВИВ :

       24.09.2003 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 54 (далі –Договір).

        Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки товару визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець прийняти та оплатити товар.

     Відповідно до пункту 2.2. Договору покупець здійснює оплату товару на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку, виставленого постачальником. Оплата проводиться в гривнях. Форма оплати –безготівковий розрахунок.

    Відповідно до пункту 3.2. Договору прийомка товару по кількості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкції Держарбітражу про порядок прийомки продукції по якості від 25.04.1966 р. № П-7.

      Відповідно до пункту 9.1. даний Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2004 року.

     Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 2 від 27.12.2005 р. до Договору постачальник та покупець досягли угоди продовжити строк дії Договору до 31.03.2006 року.

   Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 11 568 грн. 02 коп., що підтверджується виставленим рахунком-фактурою № СФ-0600294 від 30.03.2006 року, видатковою накладною № РН-0600219 від 30.03.2006 року та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯЛФ № 654735 від 28.03.2006 року (а.с. 29-31).

       Відповідач, свої зобов'язання в частині оплати товару, не виконав.

    06.09.2007 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 262/1 від 05.09.2007 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 11 568 грн. 02 коп., яка залишена  останнім без відповіді (а.с. 32-33).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

   Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

   Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та  вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.        Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

   Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

  Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

    Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

      Таким чином,  заборгованість  відповідача перед позивачем складає 11 568 грн. 02 коп. та підлягає задоволенню.

            Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

       За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

    Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

   Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Позивач, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 763 грн. 49 коп., яка не підлягає задоволенню в силу наступного.

       Згідно з ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

        Згідно  з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

       Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

     Відповідно до статті  625 Цивільного  кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором  або законом,  інфляційні втрати складають 6 359 грн. 54 коп. та 3 %  річні  - 991 грн. 26 коп., які підлягають задоволенню.

   Суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного оформлення видаткової накладної. Відповідач у своєму відзиві від 24.02.2009 р. не заперечує факт отримання товару за видатковою накладною. Неналежне, на думку відповідача, оформлення накладної не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.

Доводи відповідача про те, що з його боку було відсутнє прострочення виконання зобов'язання, оскільки позивачем не надано доказів виставлення рахунків-фактур, суд вважає необґрунтованими. Відповідно до п.2.2. Договору покупець оплачує за товар постачальнику на протязі 10-ти календарних днів з дати виставлення рахунків-фактур Таким чином, в договорі чітко визначено строк оплати товару протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки. Що ж стосується наявності чи відсутності виставлення рахунку, то вказана обставина не впливає на строк виконання договору, оскільки відповідач отримав разом з товаром  видаткову накладну,   в якій чітко визначено вартість отриманого товару, яка підлягає сплаті.  Крім того  відповідач не був позбавлений можливості  витребувати у позивача  рахунок фактуру.

      З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають частковому   задоволенню у сумі  – 11 568 грн. 02 коп. - основного боргу,   6 359 грн. 54 коп.  – інфляційних втрат, 991 грн. 26 коп. – 3% річні.

      Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

      Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

    Стягнути з  Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, р/р 26007036610001 АКІБ «Укрсіббанк» м. Кривий Ріг, МФО 306834, код ЄДРПОУ 31550176, ІПН 315501704868, св-во № 04954293) на користь  Приватного підприємства "Електроексім" (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Київська, 12, код ЄДРПОУ 31958722,  ІПН 319587704626, св-во № 100021883, р/р 26007143779001 в КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровська, МФО 305299)  11 568 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 02 коп. - основного боргу по договору поставки № 54 від 24.09.2003 року, 6 359 (шість тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп.  –інфляційних втрат, 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 26 коп. –3% річні, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 18 коп. –державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 42 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

         Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

         В решті позовних вимог –відмовити.

      Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                       І.А.Рудовська

(Рішення оформлене

відповідно  до ст. 84 ГПК України - 19.05.2009 р. )