Постанова

від 02.04.2014 по справі 904/9962/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 року Справа № 904/9962/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.

Представники сторін:

від відповідача : Данильченко О.О., довіреність №6532-о від 17.02.14, представник;

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 року

у справі № 904/9962/13

за позовом фермерського господарства "Березенське", с. Велика Березна, Полонського району, Хмельницької області, в особі представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницьк

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, в особі (з урахуванням) підрозділів: Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Хмельницький; Полонського відділення Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Полонне, Хмельницької області

про визнання недійсним договору поруки №33 від 17.05.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 р. у справі № 904/9962/13 (суддя Коваленко О.О.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що в результаті аналізу положень договору поруки господарський суд встановив, що сторони не досягли згоди щодо предмету договору поруки. По суті станом на час розгляду даної справи спірний договір поруки забезпечує виконання неіснуючого договору. Враховуючи все вищевикладене господарський суд визнав договір поруки неукладеним.

Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 року прийнято за відсутністю відповідача, який не був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, що підтверджується копією конверту з відміткою про дату отримання, згідно якого ухвала від 23.01.2014 року про призначення справи на 06.02.2014 року була отримана відповідачем 11.02.2014 року.

До того ж, оскаржуваним рішенням був визнаний неукладеним договір поруки №33 від 17.05.2012 року, яким забезпечено виконання зобов'язання боржником ОСОБА_3 за кредитним договором від 18.03.2008 року. Проте, на думку скаржника, при укладенні договору поруки №33 від 17.05.2012 року були дотримані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки на час укладення договору поруки забезпечуване ним кредитне зобов'язання не було визнано судом недійсним, отже є правомірним відповідно до ст.204 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.14р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що Банк належним чином повідомлявся про час та місце слухання даної справи, що підтверджується матеріалами справи, а отже саме відповідач порушив вимоги ч 3 ст. 22 ГПК України щодо зобов'язання сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, а саме встановлено, що рішенням апеляційного суду Хмельницької області у справі 22ц-280 від 22.05.12р. кредитний договір від 18.03.08р. визнаний неукладеним. Отже договір поруки № 33 від 17.05.12р. на момент його укладення не містив дійсного зобов'язання боржника перед кредитором, а тому не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та розглянути справу за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 02.04.14р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.12р. між фермерським господарством "Березенське" та Полонським відділенням Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" укладено договір поруки №33 (а.с 12), предметом якого визначено надання поруки поручителем (позивачем) перед кредитором (відповідачем) за виконання боржником (ОСОБА_3) обов'язків за кредитним договором від 18.03.08р. №HMPWGA00000838 (далі по тексту - кредитний договір), згідно з яким кредитор (відповідач) надав боржнику (ОСОБА_3) кредит у сумі 126000,00грн., а боржник (ОСОБА_3) зобов'язався повернути кредит в строк до 17.03.08р.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позовна заява ґрунтується на висновку про порушення при укладанні договору поруки вимог ч.5 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Але в позові не міститься посилань на належні докази, які б свідчили про те, що договір поруки №33 від 17.05.2012 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивач обґрунтовує позов посиланням на рішення апеляційного суду Хмельницької області у цивільній справі №22ц-280 від 22.05.2012 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір поруки №33 від 17.05.2012 року не був визнаним недійсним згідно рішення апеляційного суду Хмельницької області у цивільній справі №22ц-280 від 22.05.2012 року. В зазначеному спорі розглядалось питання щодо підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, а не питання дійсності договору поруки.

Так колегія судді вважає, що при укладенні договору поруки №33 від 17.05.2012 року були дотримані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки на час укладення договору поруки забезпечуване ним кредитне зобов'язання не було визнано судом недійсним, отже є правомірним відповідно до ст.204 ЦК України.

Крім того, на підставі спірного договору поруки 28.05.2012 року було проведено погашення кредитної заборгованості за рахунок коштів поручителя, що також є підтвердженням виконання цього договору і того, що він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. ( а.с. 68)

Кредитний договір від 18.03.2008 року судом недійсним не визнавався, отже є правомірним відповідно до ст. 204 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні спірного договору поруки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, передбачених ст. 553 ЦК України. Крім того, на підставі укладеного договору поруки кредитором і поручителем 28.05.2012 року було здійснено погашення заборгованості за забезпеченим зобов'язанням на суму 150 000 грн., що свідчить про виконання договору сторонами. (а.с. 68)

До того ж, факт укладення договору поруки №33 від 17.05.2012 року встановлений судовими рішеннями: постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року №924/517/13, постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2013 року №924/517/13, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 року №904/2118/13, тому не підлягає доведенню відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України. Зокрема, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року №924/517/13 зазначено, що у відповідності до наведених вище приписів діючого закону, між позивачем та одним із відповідачів - ФГ «Березенське» було укладено договір поруки. Договір поруки №33 від 17.05.2012 року недійсним в судовому порядку не визнавався, а тому є чинним і таким, що породжує відповідні правові наслідки. ( а.с 71 - 87)

Таким чином, судом першої інстанції були неправильно встановлені деякі фактичні обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права при постановлені рішення, отже воно підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014р. у справі № 904/9962/13 - скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з фермерського господарства "Березенське" на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 609,00 гривень судового збору за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов