Рішення

від 03.06.2009 по справі 38/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/33

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.06.09 р.                                                                                                       Справа № 38/33                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міксбетон” м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Компанія нерудних матеріалів” м. Донецьк  

про стягнення 50 083,24 грн.          

Суддя              Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Головін О.В. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні,  яке відбулось 28.05.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 03.06.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Міксбетон” м. Донецьк, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, приватного підприємства “Компанія нерудних матеріалів” м. Донецьк, 42 872,60 грн. боргу, 2 893,99 грн. інфляційних, 483,52 грн. річних та             3 833,13 грн. пені.

 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки                       № 05/01/2007 від 05.01.2007р. щодо оплати поставленого товару за накладними, поіменованими у позові;

-          Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”;    

-          ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Позивач 19.03.2009р. подав суду заяву про збільшення позовних вимог у якій з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42 872,60 грн. боргу, 3 580,16 грн. інфляційних, 589 грн. річних та 4 669,19 грн. пені.

    Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: позивач не надав суду доказів отримання від відповідача заявок на відвантаження продукції у рамках договору; всі накладні додані до позову не містять посилання на договір; з 05.02.2008р. договір між сторонами не укладався; позивач не виконав приписів норм ст.530 ЦК, тому згідно ст.613 ЦК та ст.221 Господарського кодексу України (далі – ГК) має місце прострочення кредитора.

У запереченні на відзив на позов позивач зазначив, що: сторони не узгодили між собою форми письмової заявки, тому відповідач подавав позивачу заявки у усній формі; поставка товару здійснювалась відповідачем виключно у рамках договору за усними заявками відповідача; форма витратної накладної не містить графи де повинно бути вказано номер договору, що робить безпідставним зауваження відповідача щодо відсутності у накладних таких даних; відповідач почав оплачувати позивачу товар лише з 05.03.2008р. вказуючи у графі “призначення платежу” що ці платежі стосуються саме договору № 05/01/2007 від 05.01.2007р.

Позивач 05.05.2009р. подав суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій з посиланням на ст.22 ГПК просить суд стягнути з відповідача на свою користь 42 872,60 грн. боргу,                4 223,23 грн. інфляційних, 715,60 грн. річних та 5 672,40 грн. пені.           

Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 28.05.2009р. підтвердив факт отримання товару поіменованого у накладних доданих до позову (див. протокол судового засідання від 28.05.2009р.).

  Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Сторони підписали договір поставки № 05/01/2007 від 05.01.2007р. згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) будівельні розчини, бетон товарний, вироби з залізобетону, а покупець – прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          постачальник зобов'язався поставити покупцю товари згідно заявок (п. 2.1.1 договору);

-          продукція відпускається самовивозом зі складу постачальника (п. 2.2.2 договору);

-          порядок оплати - 100% попередня оплата (п. 3.3 договору);

-          поставка продукції здійснюється автотранспортом покупця (п. 6.1 договору);

-          відвантаження продукції проводиться за погодженою з постачальником письмової заявці покупця (оформленою за формою, вказаної в додатку № 1 до договору) - п. 6.2 договору;

-          за порушення строків оплати покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожний день прострочки оплати;

-          договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.4 договору).

Сторони 26.03.2008р. підписали додаткову угоду до договору від 05.01.2007р., в якій              п.4.2 договору виклали в такій редакції “ оплату товару покупцем здійснювати не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження товару...”

Сторони 30.06.2008р. підписали додаткову угоду до договору від 05.01.2007р. у якій             п. 3.1 договору виклали в такій редакції “оплата продукції проводиться за цінами, вказаними у видаткових накладних”.

Представники відповідача отримали від позивача товар на суму 42 988,90 грн., що підтверджується видатковими накладними № 450 від 25.07.2008р., № 471 від 06.08.2008р., № 481 від 07.08.2008р., № 500 від 12.08.2008р., № 514 від 14.08.2008р., № 597 від 10.09.2008р., № 598 від 12.09.2008р., № 599 від 15.09.2008р., № 631 від 17.09.2008р., № 663 від 25.09.2008р., № 676 від 01.10.2008р., № 682 від 06.10.2008р., № 683 від 07.10.2008р., № 741 від 22.10.2008р., № 766 від 31.10.2008р., № 781 від 10.11.2008р., № 773 від 13.11.2008р., № 825 від 20.11.2008р., № 837 від 26.11.2008р. та № 839 від 28.11.2008р., та відповідними довіреностями на право отримання цього товару; представником відповідача у засіданні суду, яке відбулось 28.05.2009р. (див. протокол судового засідання від цієї дати). Позивач зазначив у позові, що відповідач оплатив йому з цієї суми лише 116,30 грн. Відповідач не надав суду доказів оплати решти вартості цього товару.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не укладання ним з позивачем договору з 05.02.2008р., тому що: позивач теж вважає, що інших договорів між сторонами укладено не було (а.с. 70 – довідка позивача); відповідач сам собі протирічить, посилаючись на те, що товар за накладними, поіменованими у позові, був поставлений поза умовами цього договору від 05.01.2007р. тобто, за іншими договорами (відповідач не зазначає, що товар отриманий ним знаходиться у нього на відповідальному зберіганні). При цьому суд зауважує, що після  05.02.2008р. відповідач підписав з позивачем дві додаткові угоди до договору від 05.01.2007р. - 26.03.2008р. та 30.06.2008р.  

Договір від 05.01.2007р. не містив чіткого строку його дії (п. 10.4). Доказів розірвання цього договору сторони суду не надали. Відповідач не надав суду доказів укладання ним іншого договору, ніж від 05.01.2007р. і зазначає, що після 05.02.2008р. не укладав будь яких договорів з позивачем (в т. ч. і усних). Про відсутність таких договорів (крім договору від 05.01.2007р.) твердить і позивач. Таким чином, суд дійшов висновку, що товар поставлений позивачем і поіменований у накладних, доданих до позову, був поставлений на виконання зобов'язань за договором від 05.01.2007р. Суд при цьому зауважує, що окрема накладна не є договором – цей документ може лише підтверджувати факт виконання договору, укладеного в письмовій або усній формі, а укладання усного договору (договорів) сторони не підтверджують.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність письмових заявок від нього позивачу тому, що: сторони не домовились щодо форми письмової заявки (див. п. 6.2 договору), а тому поставка відбулась згідно усних заявок; факт існування усних заявок підтверджується тим, що відповідач отримував у позивача товар самовивозом (п.п. 2.2.2 та п.6.1 договору).

          Зважаючи на викладене, суд стягує з відповідача 42 872,60 грн. боргу та згідно                    ст. 625 ЦК 715,60 грн. річних та 4 223,23 грн. інфляційних.

Умови договору від 05.01.2007р. (п.8.2) не містять зняття обмежень нарахування пені           ч.6 ст.232 ГК, слова цього пункту договору “за кожний день прострочки оплати” лише дублюють норми ч.3 ст.549 ЦК. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача пеню в сумі 4 882,26 грн. В решті вимог позивача щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.  

На підставі ст.ст. 20, 173, 193, 230-232, 264-267 Господарського кодексу України,             ст.ст. 530, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                  В И Р I Ш И В :

Стягнути з приватного підприємства “Компанія нерудних матеріалів” (м. Донецьк, пр. Тітова, 15 оф. 440, р/р 260061668 в ДФ ВАТ АБ “Укргазбанк” м. Донецьк, МФО 335894, ЄДРПОУ 33453879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Міксбетон” (м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1, р/р 26002060059668 в Донецькому РУ ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 34435709) – 42 872 грн. 60 коп. боргу, 715 грн. 60 коп. річних, 4 223 грн. 23 коп. інфляційних, та 4 882 грн. 26 коп. пені, 526 грн. 94 коп.  витрат на сплату держмита та 116 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 В решті вимог позивачу у позові відмовити.  

               Суддя                                                                                                            Забарющий М.І.