Рішення

від 25.05.2009 по справі 25/50-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/50-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.09р.

Справа № 25/50-09

За позовом  Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ

Позивача-2: 971 Управління начальника робіт, м. Дніпропетровськ 

до  Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове), смт. Коцюбинське Київської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 

про визнання недійсним договору

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  Від позивача-1: не з'явився.

Від позивача-2: не з'явився.

Від відповідача-1: Максименко В.І. - дов. № б/н від 03.04.09р.

Від відповідача-2: не з'явився.

Від третьої особи: Тесленко Н.В. - дов. №49 від 16.09.08р. 

За участю: пом. прок.: Рогула О.В. - дов. №1350 від 12.05.08р. 

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів до відповідачів та просить суд визнати недійсним (з моменту укладення) інвестиційний договір від 16.03.2006р. № 12/03-06/1Дч про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеному між державою України в особі органу, уповноваженому управляти майном - Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" громадянин Мельник В.Л. та товариством з обмеженою відповідальністю  "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005".

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір  був укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки договір було підписано  від імені Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління “Укроборонбуд” Мельником В.Л., з  перевищенням своїх повноважень, в порушення ст.ст 6, 14 Закону України „Про Збройні  Сили України”, ст.6 „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 203 ЦК України та 207 ГК України. Також, військовий прокурор посилається і на те, що відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин,   вчинений    представником    з    перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.  Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Але Міністерство оборони України не вчиняло будь-яких дій, направлених на схвалення спірних договорів. Натомість повернуло грошові   кошти , що надійшли в якості оплати за  договором від ТОВ ВКФ „Тріада”.

Представник позивача-1 (Міністерства оборони України) в судових засіданнях та у письмових поясненнях позовні вимоги військового прокурора підтримав повністю  та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що зміст спірного договору прямо суперечить чинному законодавству України з питань відчуження та реалізації військового майна, оскільки Міністерство оборони України не має повноважень на реалізацію військового майна у відповідності зі ст. 19 Конституції України, Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України” ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, Положенням про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. № 1080.

Позивач-2 у справі надав письмові пояснення по справі де зазначив, що 971 Управління начальника робіт не брало участь в укладенні та виконанні спірного договору. Відповідні ж об'єкти нерухомого майна є державною власністю та знаходяться на балансі 971 Управління начальника робіт.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління “Укроборонбуд” Мельником В.Л. при укладенні спірного договору діяв в межах своїх повноважень, оскільки мав відповідні доручення від Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) та діяв на підставі рішення постійної робочої групи з визначення найкращої пропозиції № 23/061/Дч14 від 14.03.2006р.  Також, на виконання спірного договору між сторонами був укладений договір № 12/03-06/2Дч від 24.03.2006р. про викуп паю Міністерства оборони України в межах, якого відповідачем-1 було перераховано на рахунок Міністерства оборони України 230833,34грн. Зазначені кошти не були повернуті відповідачу-1, що свідчить про схвалення Міністерством оборони України зазначених договорів.

Відповідач-2 надіслав до суду відзив на позов де зазначає, що він не був стороною спірного договору та є не належним відповідачем у справі. Директор же філії Центрального спеціалізованого будівельного управління “Укроборонбуд” Мельником В.Л. не мав, передбачених законом повноважень на укладення спірного договору, який слід визнати недійсним згідно з  ст.ст. 203, 215 ЦК України.  

Представник третьої особи (Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області ) у судових засіданнях та у письмових поясненнях зазначав, що відповідно до  Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007р. № 803, відчуження майна здійснюється  шляхом його продажу, об'єднання вкладів учасників (простого товариства) за договором про спільну діяльність, якщо за договором  простого товариства  виникає право спільної власності на таке майно. При цьому, відповідно  до вказаного Порядку рішення про надання згоди на відчуження державного майна приймається  відповідним суб'єктом  управління (в даному випадку –Міністерством оборони України), а рішення про погодження чи відмову в погодженні  відчуження державного майна надається Фондом державного майна.  

Позивачі та відповідач-2 не забезпечили явку представників до судового засідання. Позивач-1 та відповідач-2 звернулися до суду з заявами про розгляд справи за відсутності представників. Враховуючи наведене, а також належне повідомлення судом сторін про час та місце судового засідання у справі, закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивачів та відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -                                                                       

                                                                            ВСТАНОВИВ:

16 березня 2006 року між Державою України в особі органу, уповноваженому управляти майном, Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельник В.Л. та ТОВ "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005" (далі - Відповідач 1) був укладений інвестиційний договір № 12/03-06/1Дч (далі –Договір) про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення військового містечка № 18, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського 5-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та складений акт прийому-передачі розміру пайової участі (паю).

Згідно п. 2.5 Договору його предметом є спільна діяльність по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику площею 0,0232 га. (військове містечко № 18), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського. 5-А.

Пайовим внеском Міністерства оборони України за договором складали об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на території будівельного майданчика, перелік яких наведено у п. 2.6 Договору. Загальна вартість, наведеного майнового комплексу становить 258 000 грн.

При цьому, відповідно до п. 2.7 Договору пайовий внесок передасться у спільну діяльність для цілей цього договору, У п. 5.1 Договору зазначено, що Міністерство оборони України забезпечує оформлення землевпорядної документації стосовно користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво-реконструкція об'єкту і передає будівлі та споруди (інші об'єкти військового містечка № 18).

Також, відповідно до п. 6.5 Договору передбачено, що Відповідач 1 здійснює реєстрацію нерухомого майна та перереєстрацію земельної ділянки, що підлягає забудові за цим договором.

Пунктом 6.6 Договору передбачено право Відповідача 1 здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі Міністерства оборони України у цьому Договорі.

Умовами Договору, також передбачено, що разом з нерухомістю та іншими спорудами передається від Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова фірма «Правозахист 2005 »земельна ділянка площею 0,0232 га., яка відноситься до земель оборони.

За актом прийому-передачі розміру пайової участі (паю) від 16.03.2006 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова фірма «Правозахист 2005»»отримало нерухомість військового містечка № 18 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А.

Як вбачається з преамбули Договору, зі сторони Міністерства оборони України його було укладено директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельник В.Л., який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України, виданої Міністром оборони України Грищенком А.С. від 09.03.2006р. по реєстру № 610 (ВСР № 232423) та (або) довіреності Міністерства оборони України, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 14.02.2006р. по реєстру № 162з (бланк ВСО № 831447).

Відповідно ж до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Між тим, згідно з довіреністю від 09.03.06 № 610 Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Гриценка А.С. уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельника В.Л. укладати від імені Міністерства оборони України на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Отже, зазначена посадова особа мала право укладати відповідні правочини (договори, контракти), вказані у довіреності від 09.03.06 № 610, виключно на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

В матеріалах справи відсутні рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України на укладення спірного договору. Тобто, спірний інвестиційний договір був укладений особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Довіреність від 14.02.06 № 162з бланк ВСО № 831447 видана начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнком Д.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом (тим же, що і сама довіреність від 14.02. № 162з) 17.08.04 та зареєстрованої в реєстрі за № 2369 директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельнику В.Л.

Однак, дорученнями Міністра оборони України Кузьмука О.І. від 28.09.04 № 6670/з, 02.10.04 № 6828/з, 02.09.04 № 6023/з всі попередньо видані довіреності Міністерства оборони України (тобто довіреності, видані Міністром оборони України Марчуком Є.К.) скасовані в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Отже у начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України Ісаєнка Д.В. були відсутні правові підстави для видачі Мельнику В.Л. довіреності від 14.02.06 № 162з бланк ВСО № 831447.

Таким чином, при укладенні спірного договору Мельник В.Л. не мав для цього належного обсягу повноважень.

Відповідно до приписів ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.  Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Але Міністерство оборони України в особі повноважного органу не вчиняло будь-яких дій, направлених на схвалення спірного договору.

Сплата ж відповідачем коштів у сумі 230833,34грн. за викуп паю Міністерства оборони України відбулася внаслідок виконання іншого договору -  № 12/03-06/2Дч від 24.03.2006р. про викуп паю Міністерства оборони України в спірному договорі, який також укладено зі сторони Міністерства оборони України Мельник В.Л. При цьому відповідачем-1 не було виконано свої зобов'язання у повному обсязі, оскільки згідно з умовами Договору вартість внеску Міністерства оборони становила 277000,00грн., а відповідачем-1 сплачено лише 230833,34грн. (доказів сплати решти суми не надано).  

Окрім того, Міністерство оборони України не мало законного права укладати вищезазначений договір від імені Держави України.

Відповідно до ст.ст. 75, 85, 113, 117 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який підзвітний Верховній Раді України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно з розділом 1 Декларації "Про державний суверенітет України" та ст. 17 Конституції України, як незалежна і суверенна держава України для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості будує свої власні Збройні Сили.

Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що військове майно —це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Стаття 3 цього ж Закону зазначає, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

При цьому, згідно ст. 77 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно з ст.2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Порядок відчуження військового майна чітко встановлений ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 "Про затвердження Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил".

Згідно з ч. 2 ст. З Закону з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням.

Особливості статусу військового майна полягають також і в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюються в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відчуження військового майна - це, серед іншого, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а абзацом 2 пункту 12 Положення встановлено, що реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями).

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами встановлено єдиний можливий порядок відчуження військового майна шляхом його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Міністерство оборони України та Філія Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" не є уповноваженими на реалізацію військового нерухомого майна організаціями, адже відповідної постанови (розпорядження) Кабінетом Міністрів України не видавалось.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 (було чинним на момент укладання спірного правочину) Міноборони України у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство оборони України.

Відповідно до цього Положення на Міністерство оборони України як на центральний орган управління Збройних Сил України покладено завдання щодо управління майном державних підприємств, які належать до його сфери управління. При цьому завдання з управління державним майном Міноборони зобов'язано здійснювати лише відповідно до закону.

Також,

Згідно ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект є інвестиціями.

Таким чином, згаданий правочин є за своєю правовою природою інвестиційним договором.

При цьому, згідно ч. З ст. 4 (Об'єкти інвестиційної діяльності) Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також: через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Також відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" саме цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Разом з тим, в порушення вимог вказаних Законів, положення оспорюваного договору не містять жодного із зазначених у названих законах механізму залучення коштів інвестора у будівництво житла.

Крім того, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частина 1 ст. 1134 ЦК України чітко встановлює, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Таким чином, враховуючи норми Цивільного кодексу України, за спірним договором учасники об'єднують свої вклади, після чого ці вклади набувають статусу спільного майна та використовуються в інтересах усіх учасників договору.

Філією Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" не могли бути надані як внесок у спільну власність право користування земельною ділянкою і нерухоме майно, оскільки вона не є власником і землекористувачем земельної ділянки та нерухомого майна, яке на ній розміщено.

Згідно з вимогами статті 77 ЗК України, ст. ст. 1,4 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі військові частини).

За погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, військові частини можуть дозволяти фізичним та юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, користування.

Надання земель оборони в якості частки в житлову забудову цією нормою закону не передбачено.

Отже, згідно з вищенаведеними імперативними нормами права землі оборони, поміж інших категорій земель, мають спеціальний статус та призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування виключно у державній власності, а у певних випадках і в комунальній власності (ч. З ст. 84 ЗК України). У приватну власність землі оборони передаватись в жодному разі не можуть (ч. 4 ст. 84 ЗК України).

Укладенням інвестиційного договору № 12/03-06/1Дч сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки - із земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Це суперечить вимогам ч. 2 ст. 20 ЗК України, якою встановлено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування.

Рішення ж про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки чи відведення її під забудову не приймалися.

Таким чином, спірний договір не відповідає вищенаведеним вимогам закону, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним повністю з моменту укладення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтєю 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача-1 безпідставними. Судові витрати за розгляд справи слід віднести на відповідачів у рівних частках.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 35, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -                                                                        

                                                                           ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним (з моменту укладення) інвестиційний договір від 16.03.2006р. № 12/03-06/1Дч про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 5-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеному між державою України в особі органу, уповноваженому управляти майном - Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" громадянин Мельник В.Л. та товариством з обмеженою відповідальністю  "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд. 12/26, код ЄДРПОУ 33948297)  в доход державного бюджету України в особі Відділення Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська  (відділення  банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786 МФО 805012 р/р 31118095700005) 42,50 грн.  витрат на сплату держмита, видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова фірма "Правозахист 2005" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд. 12/26, код ЄДРПОУ 33948297) на користь держбюджету в особі Відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровськ (рахунок № 31211259700005 відділення банку ГУДКУ Дніпропетровській області, МФО 805012, код 22050000, ЄДРПОУ24246786) 59,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)  (08298, Київська  область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, код ЄДРПОУ 32200555)  в доход державного бюджету України в особі Відділення Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська  (відділення  банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786 МФО 805012 р/р 31118095700005) 42,50 грн. - витрат на сплату держмита, видати наказ.

Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)  (08298, Київська  область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, код ЄДРПОУ 32200555)  на користь держбюджету в особі Відділення Державного казначейства в Жовтневому районі  м. Дніпропетровськ (рахунок № 31211259700005  відділення банку ГУДКУ Дніпропетровській області, МФО 805012, код 22050000, ЄДРПОУ24246786) 59,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, видати наказ.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано