Рішення

від 20.05.2009 по справі 34/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/185

20.05.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатий Яр»

до                    Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про                    зобов'язання перерахувати кошти в сумі 78 742,00 грн., стягнення 427,19 грн. пені та 7548,30 грн. збитків

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Дмітрішин Д.М., представник за дов. №22/1869 від 26.03.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хрещатий Яр»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про зобов'язання перерахувати грошові кошти в сумі 78 742,00 грн. на рахунок Позивача, в зв'язку з невиконанням платіжних доручень №17 на суму 38 788,00 грн., №20 на суму 19 930,00 грн., №22 на суму 17 500 грн., №30 на суму 2524,00 грн. та стягнення 427,19 грн. пені, 7548,30 грн. збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 29.03.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено договір банківського рахунку від 29.03.2004 (далі –Договір) за умовами якого Відповідач зобов'язався приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження Позивача про перерахування відповідних сум з поточного рахунку згідно із встановленим режимом його використання (п.1.3).

За змістом п.3.2 Договору прийняті від Позивача розрахункові документи Відповідач приймає і виконує в день надходження, якщо вони були подані в операційний час з 9 год. до 16 год. з  понеділка по четвер і з 09 год. до 15 год. в п'ятницю.

16.01.2009 Позивач подав Відповідачу в операційний час наступні платіжні доручення: №17 на суму 38 788,00 грн., №20 на суму 19 930,00 грн., №22 на суму 17 500 грн.

29.01.2009 Позивач подав Відповідачу в операційний час платіжне доручення №30 на суму 2 524,00 грн.

Однак, Відповідач переказу грошових коштів не здійснив, чим порушив умови Договору.

06.05.2009 Позивач подав доповнення до позовних вимог та зазначив, що оскільки Банк не виконав перелічені розрахункові документи протягом 36 діб Позивач був вимушений 23.02.2009 відізвати їх, в зв'язку із зміною частини зазначених в них розрахункових рахунків.

В період з 26.02.2009 до 02.02.2009 Позивач подав Відповідачу на виконання платіжні доручення №№103, 79, 110, 120, 122, 123, 126, 127 на загальну суму 78 742,00 грн.

Проте, Відповідач вказані платіжні документи не виконав.

Відтак, Позивач просив зобов'язати Відповідача, в зв'язку з невиконанням платіжних доручень №№ 103, 79, 110, 114, 120, 122, 123, 126, 127 перерахувати кошти на суму 77 689 грн. на рахунок Позивача в АКБ «Правекс-Банк», стягнути 314,8 грн. пені, а також збитків на суму 7548,30 грн.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, подані доповнення до позовної заяви, судом не приймається т.я., Позивач змінив предмет і підставу позову одночасно.

При цьому, суд роз'яснює, що вказані вимоги можуть бути окремим позовом, поданим в загальному порядку.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки спірні платіжні доручення були видалені Позивачем з ОДБ Банку, таким чином у Відповідача немає невиконаних зобов'язань по переказу коштів.

Проти нарахувованих збитків Відповідач також заперечив, оскільки Позивачем не надано жодних підтверджуючих доказів.

Крім того, Відповідач повідомив, що з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану Банку національним банком України на підставі постанови Правління національного банку України від 23.03.2009 №157, з 24.03.2009 введено тимчасову адміністрацію в АКБ «Банк регіонального розвитку»та для створення сприятливих умов щодо відновлення фінансового стану Банку запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк 6 місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2004 між Позивачем (Клієнт) та Відповідачем (Банком), укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого на підставі постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 23.03.2004 №359 «Деякі питання, пов'язані із справлянням податку на додану вартість»Банк відкриває Клієнту окремий поточний рахунок платнику податку на додану вартість (далі –окремий поточний рахунок), в національній валюті відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах».

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що Банк відкриває окремий поточний рахунок №260693062701.

Згідно з п.1.3 Договору Банк зобов'язується приймати і зараховувати на окремий поточний рахунок, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування відповідних сум з окремого поточного рахунку та проведення інших операцій за рахунком, згідно із встановленим режимом його використання.

Відповідно до п.2.2 Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на окремому поточному рахунку з дотриманням встановлено порядку, за винятком випадків, передбачених законодавством (п.п.2.2.1), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг (п.2.2.2).

Згідно з п.3.2 Договору сторони погодили, що розрахункові документи Банк приймає від Клієнта (або від уповноваженої особи Клієнта за наявністю доручення) і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час:

операційний час роботи з клієнтами в національній валюті встановлюється з 09:00 –16:00 з понеділка по четвер; з 09:00 –15:00 в п'ятницю та напередодні святкових.

Для клієнтів працюючих в системі «Клієнт банк»з 09:00 –17:30 щоденно –по безготівковим операціям.

16.01.2009 Позивач подав Відповідачу в операційний час наступні платіжні доручення: №17 на суму 38 788,00 грн., №20 на суму 19 930,00 грн., №22 на суму 17 500,00 грн.

29.01.2009 Позивач подав Відповідачу в операційний час наступне платіжне доручення №30 на суму 2524,00 грн.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»(далі –Закон) банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому  розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону  визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи – члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

У відповідності до ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта переказати з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового (платіжного) документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Пунктом 11.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 визначено, що також банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання згідно з главою 2 цієї Інструкції, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).

Однак, Відповідач в порушення договірних зобов'язань перерахування грошових коштів за вказаними платіжним дорученнями не здійснив.

Оскільки, Банком було порушено умови Договору, Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №15 від 02.02.2009 та пропонував терміново провести списання коштів з його поточного рахунку за вказаними в платіжних дорученнях реквізитах та сплатити на його користь пеню за невиконання зобов'язань в порядку п.5.2 Договору за 14 діб у розмірі 10 670,52 грн.

Даний лист був отриманий Відповідачем 04.02.2009 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

В зв'язку з невиконанням перелічених розрахункових документів Позивач 23.02.2009 відізвав зазначені платіжні доручення в зв'язку із зміною частини зазначених в них розрахункових рахунків..

Платіжне доручення від 16.01.2009 №17 на суму 38 788,00 грн. 16.02.2009 було видалене з ОДБ Банку за дорученням Позивача.

Статтею 23 Закону визначено, що платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.

Платіжні доручення від 16.01.2009 №20 на суму 19 930,00 грн. та №22 на суму 17 500,00 грн., та №30 від 26.01.2009 на суму 2 524,00 грн. 23.02.2009 були видалені з ОДБ банку за дорученням Позивача, що підтверджується відповідним Протоколом документів, видалених з ОДБ.

Частиною 1 статті 80 ГПК України, визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи той факт, що спірні платіжні доручення були вилучені з ОДБ за дорученням Клієнта, спір у даній частині відсутній, а відтак провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 427,19 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на окремий поточний рахунок Клієнта Банк несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,01 відсотка від несвоєчасно списаної/зарахованої суми.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом та складає:

Сума боргу, щодоякої нараховуєтьсяпеня, грн.Період   прострочки    Кількість                днів                                 прострочки          Пеня,     0,01%    Сума    пені, грн

38 78817.01.200916.02.2009310,01120,24

17 50017.01.200923.02.2009380,0166,5

19 93017.01.200923.02.2009380,0175,73

2 52427.01.200923.02.2009280,017,07

Усього:269,54

Враховуючи той факт, що Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у більшому розмірі, пеня підлягає задоволенню в сумі 269,54 грн. Розрахунок проведений судом до моменту введення мораторію в Банку.

Що ж стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача 7548,30 грн. збитків суд зазначає наступне.

Зазначену вимогу Позивач обґрунтував ти, що за договором купівлі-продажу від 01.12.2008 з ТОВ «Укрпромсервіс АГ»на користь Позивача поставлено товар –на загальну суму 38 788,00 грн. Відповідач зробив спробу з ним розрахуватись, надавши до банківської установи платіжне доручення №17 на суму 38 788,00 грн., однак через неперерахування вказаної суми Відповідачем. Поставка вчасно сплачена не була.

В в'язку з неоплатою поставки з вини Відповідача, 05.03.2009 ТОВ «Укрпромсервіс АГ»виставило Позивачу претензію на суму 46 336,30 грн., з них 7 548,30 грн. штраф та пеня, які ТОВ «Укрпромсервіс АГ»безумовно стягне у зв'язку з невиконанням умов договору.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

При обчисленні розміру збитків враховуватися тільки ті обставини, які безспірно підтверджують реально понесені стороною збитки, які остання зазнала внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Як слідує з поданої Позивачем претензії, остання подана з зв'язку з порушенням Позивачем умов договору купівлі-продажу б/н від 01.12.2008 та ігноруванням усіх звернень ТОВ «Укрпромсервіс АГ»щодо необхідності виконання умов договору.

Позивач не надав доказів того, що він вживав необхідних заходів для врегулювання спору з ТОВ «Укрпромсервіс АГ».

Поданий Позивачем розрахунок збитків в сумі 7 548,30 грн. документально не підтверджений, т.я. зазначена сума, яку Позивач обґрунтував як нараховані його контрагентом штрафні санкції не є збитками в розумінні ст. 224, 225 ГК України, оскільки останні Позивачем на дату вирішення спору понесені не були.

Відтак, позов в цій частині є незаконним і необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не буре до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку Відповідача за Договором №66/03.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині зобов'язання Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»перерахувати кошти в сумі 78 742,00 грн. на рахунок ТОВ «Хрещатий Яр»№2600101000084 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983, в зв'язку з невиконанням платіжних доручень №17 на суму 38 788,00 грн., №20 на суму 19 930,00 грн., №22 на суму 17 500,00 грн., 330 на суму 2524,00 грн. припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 8а, МФО 300540, ідентифікаційний код 300540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатий Яр»(м. Київ, вул. Хрещатик, 12, р/р №2600101000084 в АКБ «Правекс-Банк»в м. Києві,  МФО 321983, ідентифікаційний код 19242438) 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 54 коп. пені, а також 3 (три) грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита та 3 (три) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хрещатий Яр»(м. Київ, вул. Хрещатик, 12, р/р №2600101000084 в АКБ «Правекс-Банк»в м. Києві,  МФО 321983, ідентифікаційний код 19242438) зайве сплачене державне мито в сумі 680 (шістсот вісімдесят) грн. 17 коп., перераховане платіжним дорученням №135 від 06.03.2009, яке знаходиться у справі №34/185.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                              Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 28.05.2009