Рішення

від 03.06.2009 по справі 15/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/83

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.06.09 р.                                                                                                       Справа № 15/83                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”СОИ ГРУПП” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25118725)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення заборгованості в розмірі 210600,00 грн., пені у сумі 19940,65 грн., 3% річних у розмірі 2492,60 грн., інфляції в сумі 17269,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайленко К.І. за довіреністю б/н від 17.03.2009 р., Пирогов А.А. за довіреністю б/н від 17.03.2009 р.

від відповідача: Калабухова С.В. за довіреністю № 09–18/1491 від 02.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ”СОИ ГРУПП” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 210600,00 грн., пені у сумі 19940,65 грн., 3% річних у розмірі 2492,60 грн., інфляції в сумі 17269,20 грн.  

Ухвалою суду від 25.03.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/83, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.05.2009 р. до 20.05.2009 р.

Ухвалою від 20.05.2009 р. за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено до 21.06.2009 р.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2008 р. сторони уклали договір № 0163–ООиЭ/42–30, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався у встановлений строк поставити товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 0163–ООиЭ/42–30 від 09.09.2008 р. в період з 25.09.2008 р. по 26.09.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (бітум будівельний) за видатковими накладними: № 662 від 25.09.2008 р. на суму 48600,00 грн., № 663 від 25.09.2008 р. на суму 37800,00 грн., № 665 від 26.09.2008 р. на суму 51300,00 грн., № 667 від 26.09.2008 р. на суму 72900,00 грн. Станом на день подачі позову до суду, як зазначає позивач в позовній заяві, сума заборгованості відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно договору, склала 210600,00 грн., що підтверджується, на думку позивача, видатковими та податковими накладними, завірені копії яких додані до позову.

Відповідач, як вказано в позовній заяві, вартість отриманого за договором товару не сплатив. Вважаючи, що він порушив п. 6.2 договору щодо здійснення оплати протягом десяти банківських днів з дати прийняття товару, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив вх. № 02–41/17497 від 21.04.2009 р. на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог на підставі того, що у відповідача строк виконання зобов'язання по оплаті продукції не настав у зв'язку з ненаданням позивачем повного пакету документів згідно п. 7.1 договору.

20.05.2009 р. до суду від відповідача надійшли додаткові заперечення № 09–9/22 від 19.05.2009 р., згідно яких проти позовних вимог він заперечує тим, що позивачем не доведено факт поставки товару по договору № 0163–ООиЭ/42–30 від 09.09.2008 р.

В судовому засіданні представником позивача заявлено в усній формі про зміну підстав позову з договору № 0163–ООиЭ/42–30 від 09.09.2008 р. на позадоговірні відносини, які засновані на рахунках–фактурах, спірних накладних та довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей. Також позивач заявив про зміну розміру позовних вимог по інфляції та 3% річним, відмову від стягнення пені. Вказане підтверджується протоколом судового засідання від 20.05.2009 р.

01.06.2009 р. від позивача до суду надійшло клопотання про зміну підстав позову та зменшення суми позову вх. № 02–41/24568, у якому позивач змінив підставу позову з договору № 0163–ООиЭ/42–30 від 09.09.2008 р. на позадоговірні відносини та зазначив, що в період з 25.09.2008 р. по 26.09.2008 р. ним була здійснена передача товару за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 210600,00 грн. відповідачу, до спірних видаткових накладних надані податкові накладні, рахунки–фактури, довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей. Крім того, позивач зменшив період нарахування 3% річних та інфляції, в результаті чого зменшилися суми 3% річних до 1107,81 грн., інфляції до 1895,40 грн. Вказане клопотання суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Позивач в клопотанні вказує, що з метою повернення боргу він направив відповідачу претензію № 10/02–09 від 10.02.2009 р. з вимогою погасити заборгованість з урахуванням пені, 3% річних та інфляції. Факт направлення позивачем претензії та отримання її відповідачем підтверджується описом вкладення в цінний лист від 11.02.2009 р., поштовою квитанцією № 2792 від 11.02.2009 р., а також відповіддю відповідача на дану претензію. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі рахунків–фактур, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, видача довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей на уповноважену особу відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що претензія повинна була бути отримана у період з 11.02.2009 р. по 14.02.2009 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень в межах області), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 15.02.2009 р. по 23.02.2009 р. (з урахуванням вихідних), а вже з 24.02.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 210600,00 грн. у встановлений ст. 530 ЦК України строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 19940,65 грн. на підставі п. 10.6 договору № 0163–ООиЭ/42–30 від 09.09.2008 р. В судовому засіданні 20.05.2009 р. в усній формі позивач відмовився від стягнення пені з відповідача. В клопотанні про зміну підстав позову та зменшення суми позову позивач не конкретизує позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 19940,65 грн. Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання в письмовій формі до суду не надходило, тому суд розглядає первісно заявлені позовні вимоги стосовно стягнення пені в сумі 19940,65 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах законом не визначений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Усним договором купівлі–продажу товару між сторонами розмір пені також не передбачений.

Таким чином розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, до нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого на підставі усного договору купівлі–продажу, застосовувати не можна. Суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені  необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за квітень 2009 р. в сумі 1895,40 грн. та 3% річних за період з 17.03.2009 р. по 19.05.2009 р. в розмірі 1107,81 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного усного договору купівлі–продажу  для даних правовідносин сторін.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляції в сумі 1895,40 грн. та 3% річних в розмірі 1107,81 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 03.06.2009 р. представник відповідача заявив про те, що на адресу відповідача не надходила заява позивача про зміну підстав позову та суми позовних вимог. Але позивачем до матеріалів справи додані належні докази повідомлення відповідача про зміну позовних вимог у вигляді завірених копій опису вкладення до цінного листа від 28.05.2009 р. та поштової квитанції № 9660 від 28.05.2009 р. з відміткою пошти про фактичну відправку 28.05.2009 р. Суд приймає вказані документи до уваги як належні письмові докази згідно ст. 36 ГПК України. Належних доказів у підтвердження того, що поштове відправлення до нього не надходило, відповідач до суду не надав. Згідно нормативних строків пересилання поштових відправлень у межах області протягом трьох днів від дня фактичної відправки, встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 р., відповідач повинен був отримати дану заяву позивача про зміну підстав позову та суми позовних вимог до 01.06.2009 р. Крім того, представник позивача в усній формі заявляв в судовому засіданні ще 20.05.2009 р. про зміну підстав позову з договору № 0163–ООиЭ/42–30 від 09.09.2008 р. на позадоговірні відносини, які засновані на рахунках–фактурах, спірних накладних та довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.05.2009 р. Представник відповідача при цьому був присутнім.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2009 р. заявив в усній формі свої заперечення на змінені позовні вимоги, засновані на купівлі–продажу товару згідно первісних документів. На думку відповідача, наявні первісні документи не підтверджують факт правовідносин купівлі–продажу товару між сторонами, товар був отриманий відповідачем без законних підстав, тому правовідносини необхідно оцінювати відповідно до ст. 1212 ЦК України без врахування ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого без законних підстав товару, повернення рахунків на оплату, податкових накладних, повідомлення продавця про скасування довіреності на отримання товару, відповідач до суду не надав.

Твердження відповідача про отримання ним товару без законних підстав, але згідно видаткових накладних, податкових накладних, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей та рахунків на оплату, судом до уваги не приймається, тому як воно не відповідає фактичним обставинам у даній справі, які підтверджені відповідними доказами, та вимогам діючого законодавства.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення суми позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат „Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; розрахунковий рахунок 26002480020000 в ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”СОИ ГРУПП” (юридична адреса: 83005,  м. Донецьк, вул. Зубкова, 1; поштова адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 1; код ЄДРПОУ 25118725; розрахунковий рахунок 260060364 в ТОВ „Уникомбанк” м. Донецьк, МФО 335902) суму 213603,21 грн. (а саме: основний борг на суму 210600,00 грн., інфляцію в розмірі 1895,40 грн., 3% річних в сумі 1107,81 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 2136,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,70 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 19940,65 грн.

У судовому засіданні 03.06.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.