Рішення

від 26.03.2014 по справі 911/118/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа № 911/118/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Оліна О. М. (довіреність № 03/13 від 16.07.2013 р.);

від відповідача: Веліканов К. С. (довіреність б/н від 31.01.2014 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту", м. Ірпінь

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпошив", м. Київ

про визнання недійсним договору поруки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Промпошив" про визнання недійсним договору поруки від 02.04.2013 р., укладеного між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив".

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невідповідністю договору поруки від 02.04.2013 р., укладеного між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив", вимогам законодавства України щодо погодження сторонами у договорі всіх його істотних умов, а саме дати підписання договору і відповідно строку дії договору, та відсутністю відповідних повноважень у генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичної особи ОСОБА_3 на підписання договору поруки від 02.04.2013 р., укладеного між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив".

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014 р. порушено провадження у справі № 911/118/14 за позовом ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" до ТОВ „Промпошив" про визнання недійсним договору поруки і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.02.2014 р.

11.02.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 11.02.2014 р. до позовної заяви, що долучені судом до матеріалів справи.

12.02.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д, у якому він просить суд викликати у судове засідання з метою з'ясування обставин укладення спірного договору генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичну особу ОСОБА_3

12.02.2014 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про виклик у судове засідання генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичної особи ОСОБА_3 судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

12.02.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 05.03.2014 р.

05.03.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

05.03.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 19.03.2014 р.

19.03.2014 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.03.2014 р.

26.03.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 р. між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та Дочірнім підприємством „ПромЗІЗ-Донбас" ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" було укладено договір поставки № 23/11, згідно умов п. 1.1. якого постачальник, згідно із заявкою покупця, передає йому у власність, а покупець приймає та оплачує промислові засоби індивідуального захисту, інструменти та обладнання в асортименті, кількості та по цінах, згідно специфікацій або інших еквівалентних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур тощо), які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3. договору поставки орієнтовна сума договору (з ПДВ) складає 20 000 000, 00 грн.

Пунктом 6.1. договору поставки визначено строк його дії, згідно якого договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання.

01.03.2012 р. між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та Дочірнім підприємством „ПромЗІЗ-Донбас" ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 23/11 від 04.01.2011 р., згідно умов п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти п. 1.3. договору поставки у наступній редакції: „Орієнтовна сума договору (з ПДВ) складає 50 000 000, 00 грн."

Згідно п. 5. додаткової угоди № 1 до договору поставки сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору поставки у наступній редакції: „Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставок товару - до 31.01.2013 р., а в частині розрахунків за поставлений товар - до повного їх виконання."

02.04.2013 р. між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", ТОВ „Промпошив" та Дочірнім підприємством „ПромЗІЗ-Донбас" ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" було підписано додаткову угоду № 2 до договору поставки № 23/11 від 04.01.2011 р., згідно умов п. 1. якої з моменту набуття чинності цієї угоди грошові зобов'язання покупця перед постачальником-1 по оплаті поставленого постачальником-1 товару на підставі договору у розмірі 3 980 782, 65 грн., розподіляються між постачальником-1 та постачальником-2, а покупець зобов'язаний їх виконати наступним чином:

1.1. 1 810 439, 39 грн. покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника-1;

1.2. 2 170 343, 26 грн. покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника-2.

Згідно п. 8. додаткової угоди № 2 до договору поставки у разі прострочення здійснення платежів, передбачених цією угодою, покупець зобов'язаний сплатити на користь потерпілої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (починаючи з дня виникнення заборгованості, до дня фактичної оплати). Пеня за прострочення оплати нараховується на суму кожного простроченого платежу окремо. У випадку прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує на користь потерпілої сторони штраф у розмірі 10 % від простроченого платежу. Сплата штрафних санкцій, не звільняє покупця від виконання обов'язків, передбачених пунктами 1.1. та 1.2. цієї угоди.

Пунктом 15. додаткової угоди № 2 до договору поставки визначено строк її дії, згідно якої ця угода набирає чинності з моменту підписання її уповноваженими представниками та скріплення її печатками сторін.

02.04.2013 р. між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив" було укладено договір поруки, згідно умов п. 1.1. якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання Дочірнім підприємством „ПромЗІЗ-Донбас" ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", грошового зобов'язання передбаченого пунктом 1.2. додаткової угоди № 2 до договору поставки № 23/1 від 04.01.2011 р. щодо сплати на користь кредитора 2 170 343, 26 грн., а також зобов'язань передбачених п. 8. додаткової угоди № 2 до договору поставки № 23/1 від 04.01.2011 р. щодо сплати на користь кредитора штрафних санкцій.

Згідно п. 1.2. договору поруки у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки підставою зобов'язання, забезпеченого порукою, є додаткова угода № 2 від до договору поставки № 23/1 від 04.01.2011 р.

Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що зобов'язання, забезпечене порукою, передбачає обов'язок боржника сплатити на користь кредитора 2 170 343, 26 грн., та у разі прострочення здійснення платежів сплатити на користь кредитора штрафні санкції, на умовах передбачених п. 8. додаткової угоди № 2 до договору поставки № 23/1 від 04.01.2011 р. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язаний самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором у повному обсязі на підставі письмової вимоги кредитора протягом 5 банківських днів з моменту її отримання.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить визнати недійсним договір поруки від 02.04.2013 р., укладений між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив".

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням виконання зобов'язання здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 цього ж кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 цього ж кодексу у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірний договір поруки був підписаний від імені ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" генеральним директором товариства фізичною особою ОСОБА_3, діючого на підставі статуту товариства (у відповідності до умов договору поруки), та скріплений печаткою даного товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.6. статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 18.03.2013 р., оформленим протоколом № 173 від 18.03.2013 р., та зареєстрованого Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області від 21.03.2013 р., передбачено, що товариство, з урахуванням обмежень, що встановлені цим статутом, може від свого імені здійснювати правочини, в тому числі укладати договори про відчуження майна, що належить йому на праві власності, передавати майно в користування, в заставу, набувати майно будь-яким законним способом, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, брати кредити, позики у фінансових установах та укладати відповідні договори (угоди), бути позивачем та відповідачем у суді та здійснювати інші дії, що не суперечать діючому законодавству України.

Загальні збори учасників товариства вправі розширити або обмежити повноваження посадових осіб товариства, інших органів управління товариства порівняно із вказаними в цьому статуті, наданих іншими локальними нормативними актами.

Згідно п. 8.3.5. (підпункт м), п)) цього ж статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, у тому числі, надання попередньої письмової згоди на укладання товариством правочинів на суму, якщо на дату укладання перевищує (однією операцією або вартістю пов'язаних операцій) в гривневому еквіваленті 300 000 доларів США; надання попередньої згоди на вчинення товариством правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання інших осіб.

Відповідно до п. 8.5.1. цього ж статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є генеральний директор.

Пунктом 8.5.2. цього ж статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" передбачено, що генеральний директор є вищою посадовою особою товариства. Генеральний директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства вправі розширити або обмежити повноваження генерального директора товариства порівняно із вказаними в цьому статуті.

Генеральний директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організує виконання їх рішень.

Пунктом 8.5.3. цього ж статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" передбачено, що генеральний директор без довіреності, в межах повноважень, що передбачені цим статутом та законами України, діє від імені товариства, представляє його інтереси у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами, іншими особами, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, судових інстанціях.

Генеральний директор, в межах своєї компетенції, має право передавати частину своїх повноважень іншим посадовим особам або працівникам товариства.

Згідно п. 8.5.4. (підпункт д)) цього ж статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" до компетенції (функцій) генерального директора відносяться, у тому числі, укладання правочинів (угод, договорів, контрактів) без отримання попередньої згоди загальних зборів учасників товариства на суму, що не перевищує в гривневому еквіваленті 300 000 доларів США, забезпечення належного ведення фінансово-господарської діяльності.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані положення статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", а саме підпункт м) п. 8.3.5. та підпункт д) п. 8.5.4. перебувають у прямому взаємозв'язку і такі положення не розповсюджуються на відносини щодо укладення правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання, відносно яких підлягають застосуванню положення підпункту п) п. 8.3.5. статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", що є спеціальними у даному випадку.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для укладення спірного договору поруки і для надання відповідних повноважень генеральному директору ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" на підписання даного договору у відповідності до положень підпункту п) п. 8.3.5. статуту ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" необхідним було надання та отримання попередньої згоди загальних зборів учасників товариства, так як спірний договір поруки відноситься до правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язання інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент укладення спірного договору поруки генеральним директором ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" був фізична особа ОСОБА_3, що підтверджується протоколом № 1 від 16.03.1998 р. загальних зборів учасників ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", наказом № 1 від 16.04.1998 р. ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", спеціальним витягом № 18355865 від 18.03.2014 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували надання загальними зборами учасників ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" попередньої згоди генеральному директору ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичній особі ОСОБА_3 на укладення із ТОВ „Промпошив" спірного договору поруки від 02.04.2013 р.

Крім того, відсутність надання загальними зборами учасників ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" попередньої згоди генеральному директору ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичній особі ОСОБА_3 на укладення із ТОВ „Промпошив" спірного договору поруки від 02.04.2013 р. підтверджується протоколом № 188 від 10.12.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", наявним у матеріалах справи.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що у передбаченому статутом ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" порядку генеральним директором ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичною особою ОСОБА_3 не було отримано попередню згоду загальних зборів учасників ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" на підписання із ТОВ „Промпошив" спірного договору поруки від 02.04.2013 р., що в свою чергу свідчить на відсутність у генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичної особи ОСОБА_3 необхідного обсягу повноважень на укладення вказаного договору.

Згідно ч. 3 ст. 93 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктами 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір поруки містить положення про підписання його від імені ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" генеральним директором товариства фізичною особою ОСОБА_3, діючого на підставі статуту товариства, а тому суд дійшов висновку, що відповідач знав та повинен був знати про наявні обмеження повноважень генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичної особи ОСОБА_3, встановлені статутом ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту", щодо укладення спірного договору поруки.

Дослідивши договір поруки від 02.04.2013 р., укладений між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив", суд дійшов висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, дата укладення, строк дії, тощо), їх зміст та форма договору не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, однак, у генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичної особи ОСОБА_3 перед ТОВ „Промпошив" був відсутній необхідний обсяг повноважень для підписання договору поруки від 02.04.2013 р. та його укладення, так як у передбаченому статутом ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" порядку генеральним директором ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичною особою ОСОБА_3 не було отримано попередню згоду загальних зборів учасників ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" на підписання із ТОВ „Промпошив" спірного договору поруки від 02.04.2013 р., про що відповідач знав чи повинен був знати.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, договір поруки від 02.04.2013 р., укладений між ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" та ТОВ „Промпошив", суперечить положенням Цивільного кодексу України, а саме ст. 203, в редакції, що діяла на момент вчинення правочину, так як у генерального директора ТОВ „Промислові засоби індивідуального захисту" фізичної особи ОСОБА_3 перед ТОВ „Промпошив" був відсутній необхідний обсяг повноважень для підписання договору поруки від 02.04.2013 р. та його укладення, то позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір поруки від 02.04.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту" (ідентифікаційний код 25585987) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промпошив" (ідентифікаційний код 38671440).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпошив" (ідентифікаційний код 38671440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислові засоби індивідуального захисту" (ідентифікаційний код 25585987) судові витрати 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 квітня 2014 р.