Постанова

від 26.05.2009 по справі 13/368-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/368-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

26.05.09 р.                                                                                          № 13/368-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Шкурдової Л.М.,

                                                  Шевченко В.Ю.,

при секретарі судового засідання –Лебедєвій С.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 26.05.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»на  рішення господарського суду Київської області від 26.02.2009 року (дата підписання повного тексту –05.03.2009 року)

по справі № 13/368-08 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю  «Броварське управління механізації»,  м. Бровари,

до                            Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат», м. Бровари,

про                          стягнення 40 863, 85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю  «Броварське управління механізації»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»про стягнення 40 863, 85 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2009 року по справі № 13/368-08 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 37 786, 55 грн. заборгованості, а також судові витрати: 377, 86 грн. державного мита та 109, 79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3 076, 80 грн. основного боргу відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем. Визнавши позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, місцевий господарський суд вирішив їх частково задовольнити.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 13/368-08 скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн. заборгованості, а також судові витрати: 150, 00 грн. державного мита та 43, 31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині 25 863, 35 грн. відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні і недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм господарського процесуального права, а саме:

- позивач стверджує, що він направляв акти виконаних робіт та рахунки відповідачу, однак останній до сих пір їх не отримав;

- суд не дослідив доказів виконання робіт, які фактично нібито виконав позивач. Посилання на змінні рапорти не є доказом виконання робіт, оскільки відповідач не уповноважував осіб на підписання змінних рапортів, а самі вони не передбачені договором та чинним законодавством для оплати послуг (виконаних робіт).

- суд зробив помилковий висновок відносно того, що послуги вантажного автомобіля надані відповідачу по його заявкам на підставі талонів замовника проводились на одному й тому самому об'єкті, де виконувались роботи гусеничним краном.

- за змістом п. 3.2. договору субпідряду від 06.05.2008 року з урахуванням ч. 4 ст. 879 ЦК України відповідач мав здійснювати оплату підрядних робіт щомісячно після прийняття виконаних будівельних робіт. Позивачем не складався акт про прийняття виконаних робіт за формою КБ-2 та КБ-3, а тому оскільки відповідач не приймав виконаних робіт, у нього не виник обов'язок щодо їх оплати;

- суд в оскаржуваному рішенні, посилаючись на талони замовника, звертається до  спільного Наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року N 228/253, який однак скасований спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.11.2006 року N 507/1059.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 28.04.2009 року.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.04.2009 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя –Тарасенко К.В., судді –Шкурдова Л.М., Шевченко В.Ю.

Ухвалою від 28.04.2009 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою представника відповідача відкладено на 26.05.2009 року.

У судове засідання 26.05.2009 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах  справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки явка останнього обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити  рішення господарського суду Київської області від 19.01.2009 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки звинувачення відповідачем суду в тому, що  він неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 26.02.2009 року у справі №13/368-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як встановлено колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, 06.05.2008 року між сторонами укладено Договір на виконання робіт гусеничним краном МКТ-25р на будівельному майданчику 1 черги житла в 5 мікрорайоні 4-го житлового району по вул. Чубинського № 01-04/08-09/1-06 (далі –Договір),. відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат»(замовник) доручає, а ТОВ «Броварське управління механізації»(виконавець) виконує роботи по монтажу гусеничного крану марки МКГ-25 Бр на об'єкті будівництва, його експлуатації, технічному обслуговуванні в процесі виконання робіт, його демонтажу та перевезення після закінчення будівництва (а.с. 9).

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3  Договору оплату виконаних виконавцем робіт замовник проводить по договірній ціні 156, 00 грн. за одну маш./год. роботи крана (в т. ч. ПДВ – 26, 00 грн.) щомісячно до 5 числа за минулий місяць. Оплата перевезення крана з бази до об'єкту будівництва та повернення на базу оплачується по окремих рахунках.

Термін дії Договору – з дня підписання його сторонами до 31.12.2008 року (п. 5.1. Договору).

02.06.2008 року сторони уклали Додаткову угоду до договору № 01-04/08-09/1-06, відповідно до якої вартість роботи крана МКГ-25 Бр з 01.06.2008 року встановлюється в розмірі 174, 00 грн. за одну маш./год. (а.с. 11).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором по наданню відповідачу послуг з виконання робіт гусеничним краном МКГ-25 Бр, що підтверджується підписаним відповідачем Актом звірки розрахунків від 12.12.2008 року (а.с. 12).

Станом на 01.12.2008 узгоджена заборгованість відповідача перед позивачем складала по даному виду робіт 15 000, 00 грн. і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечується.

Судом також встановлено, що, у відповідача існує заборгованість в сумі 14 268, 00 грн., яка підтверджується тим, що у липні та серпні 2008 року позивач виконав будівельні роботи гусеничним краном МКГ-25Бр загалом на 82 години згідно змінних рапортів від 31.07.2008, 08.08.2008 та 14.08.2008 року, які відповідач підписав і посвідчив своєю печаткою.

Вартість цих робіт, відповідно до обумовленої позивачем та відповідачем ціни в Додатковій угоді до Договору становить за розрахунком позивача 14 268, 00 грн.

Застосування рапортів як форм первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів для обліку виконаних робіт введено Наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 року N 149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів».

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не оплатив позивачу витрати на перевезення гусеничного крану МКГ-25 Бр загальною вартістю 4000,00 грн. на підставі рахунку-фактури № 88 від 14.08.2008 року.

Так, як вбачається з укладеного між сторонами Договору, його предметом є не лише виконання робіт гусеничним краном, але і його перевезення на об'єкт будівництва та повернення на базу після закінчення будівництва.

Згідно Акта здачі-прийняття робіт № 52 від 30.05.2008 року (а.с.38) та Виписки з банківського рахунку позивача від 21.05.2008 року (а.с. 36) послуги за перевезення крану МКГ-25 Бр на об'єкт будівництва відповідачем було оплачено належним чином на суму 4 500, 00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата перевезення крана МКГ-25 Бр з бази до об'єкту будівництва та повернення на базу Субпідрядника оплачується по окремих рахунках.

Позивач надіслав відповідачу Рахунок-фактуру № 88 від 14.08. 2008 року на суму 4 000, 00 грн., однак останній оплати за даним рахунком не здійснив.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги з виконання робіт краном, а також його перевезення є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, виконуючи роботи гусеничним краном МКГ-25 Бр, позивач надавав відповідачу разові послуги вантажного автомобіля на одному й тому самому об'єкті де й працював гусеничний кран, що підтверджується штемпелем відповідача на вказаних вище змінних рапортах та талонах замовника на надання послуг вантажного автомобіля.

Так, в липні 2008 року вантажними автомобілями марки КАМАЗ 5410 державний номер АІ 6223 АА та державний номер АІ 6220 АА за заявкою диспетчера були надані відповідні автопослуги.

Згідно розрахунку позивача, зробленого на основі талонів замовника № 515740 від 02.07.2008 на суму 1538, 40 грн., № 515748 від 02.07.2008 на суму 1 538, 40 грн., № 515750 від 04.07.2008 на суму 1 923, 00 грн., № 934478 від 21.07.2008 на суму 1 153, 80 грн., № 934480 від 22.07.2008 на суму 1 442, 25 грн., заборгованість за надані транспортні послуги вантажним автомобілем марки КАМАЗ 5410 державний номер АІ 6223 АА та держаний номер АІ 6220 АА складає 7 595, 85 грн.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п. 1.3. спільного Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи»для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації: подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма N 1 (міжнародна); подорожній лист вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України); товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН; талон замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Позивач надав відповідачу для підписання акти прийняття виконаних робіт з другим екземпляром талонів замовника за надані транспортні послуги вантажними автомобілями КАМАЗ, але відповідач акти не підписав і документи не повернув.

Посилання відповідача на те, що він не отримував вказаних актів не береться до уваги, оскільки згідно наданої довідки Київської обласної дирекції центру поштового зв'язку № 9 цінний лист, яким надсилались дані акти, повернуто відправникові, так як адресат за отриманням не з'явився. Таким чином провина позивача в тому, що відповідач не отримав вищезазначених документів відсутня.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що вимога позивача про стягнення 7 595, 85 грн. заборгованості підлягає задоволенню частково лише на підставі талонів замовника, які посвідчені печаткою відповідача та підписані його посадовими особами, а саме талонів замовника: № 515740 від 02.07.2008 на суму 1 538, 40 грн.; № 515748 від 02.07.2008 на суму 1 538, 40 грн.; № 934480 від 22.07.2008 на суму 1 442, 25 грн., що загалом становить 4 519, 05 грн.

Оскільки послуги вантажного автомобіля надані відповідачу по його заявкам на підставі талонів замовника на одному й тому самому об'єкті, де виконував роботи гусеничний кран позивача, що не спростовано відповідачем, їх слід розуміти як такі, що випливають з одних і тих самих правовідносин сторін.

Помилковим є застосування відповідачем до договірних відносин, що склалися між сторонами, положень параграфу 3 гл. 61 ЦК України, оскільки виконання робіт вантажопідйомним краном щодо переміщення будівельних матеріалів та інших предметів, що застосовуються під час будівництва, не є будівельним підрядом в розумінні ст. 875 ЦК України.

Предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт –завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника.

До будівельних робіт відносять: будівництво будинків і споруд, облаштування підвалин, фундаментів і опорних конструкцій під обладнання, роботи з освоєння ділянок, підготовки територій до будівництва, роботи по озелененню і благоустрою, санітарно-технічні і електромонтажні роботи. Монтажні роботи включають зборку і установку технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого обладнання на об'єкті будівництва.

Предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг з монтажу крану, його обслуговування, експлуатації у формі переміщення вантажів, демонтаж та його перевезення після закінчення будівництва, що відповідно не може визначатись як виконання будівельних робіт за договором будівельного підряду.

Посилання відповідача у своїх поясненнях до апеляційної скарги на те, що у нього відсутній обов'язок оплатити виконані роботи та надані послуги позивачем, оскільки останній не передав роботи шляхом складання Акта приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не відповідають укладеному між сторонами договору, так як обов'язок оплати не ставиться ним в залежність від здачі робіт вищевказаним способом. Згідно п. 3.2. Договору замовник проводить оплату робіт щомісячно до 5 числа за минулий місяць. Обсяг виконаних робіт підтверджений підписаними обома сторонами змінними рапортами.

Доводи відповідача стосовно того, що суд першої інстанції неправомірно звертається до змісту спільного Наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року N 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", оскільки він скасований спільним Наказом Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.11.2006 року N 507/1059, –не приймається до уваги з огляду на наступне.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним Наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року N 228/253, встановлювала єдиний порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи.

Спільний Наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року N 228/253 скасовано на виконання Висновку Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року N 10/68 про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта.

Згідно даного Висновку підставою для скасування Наказу від 07.08.1996 року N 228/253 стало недотримання Державним комітетом статистики України та Міністерством транспорту та зв'язку України приписів ст. 28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо виконання Рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.02.2006 N 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Даним Рішенням Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва запропоновано скасувати спільний Наказ МТУ та МСУ від 07.08.1996 року N 228/253, оскільки він відносив товарно-транспортну накладну до бланків суворої звітності.

Таким чином, скасування вищезазначеного наказу не може розцінюватись як припинення обов'язку використання встановлених форм звітності або тим більше заборона до використання суб'єктами господарювання таких форм.

Також, у своєму Листі від 08.08.2006 року № 6197 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва роз'яснив, що типові форми обліку роботи вантажного автомобіля затверджено спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346, відповідно до п. 2 якого застосування встановлених форм первинного обліку усіма суб'єктами господарювання незалежно від форм власності є обов'язковим. Таким чином, вищезазначеними змінами було скасовано лише вимогу щодо визначення товарно-транспортної накладної як бланку суворої звітності, а не обов'язок щодо застосування відповідних форм звітності.

Крім того, як вбачаться з рішення господаського суду Київської області, суд не застосовує норми скасованого наказу до спірних правовідносин, а лише пояснює за допогою його змісту призначення талону замовника N ТЗ –1, на обов'язковість використання якого не впливає, як вже зазначалось вище, втрата чинності спільним Наказом МТУ та МСУ від 07.08.1996 року N 228/253.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення” законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 26.02.2009 року у справі № 13/368-08 є законним та обґрунтованим.

Відповідач при поданні апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду не доплатив державне мито у розмірі 74, 31 грн., у зв'язку з чим воно підлягає стягненню до Державного бюджету України.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2009 року у справі № 13/368-08 –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 26.02.2009 року у справі № 13/368-08 –залишити без змін.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»(код ЄДРПОУ 33212226, м. Бровари, вул. Порошкова, 2, Київська область) в дохід Державного бюджету України 74, 31 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

4.          Видачу Наказу доручити господарському суду Київської області.

5.          Матеріали справи № 13/368-08 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                              К.В. Тарасенко

Судді:                                                                                                      Л.М. Шкурдова

                                                                                                                В.Ю. Шевченко

Дата відправки  03.06.09