Рішення

від 21.05.2009 по справі 43/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

43/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  43/108

21.05.09

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

до                  приватного підприємства "ДЖАХАНГІР"

про                стягнення 18 972, 62 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:  

від позивача          Шароградська Л.В. –предст. за дов.,

від відповідача      не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "ДЖАХАНГІР" про стягнення 18 972, 62 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору на надання послуг по подачі бетону на відстань № 304/У-364-08 від 20.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2009 порушено провадження у справі       № 43/108 та призначено її  розгляд на 29.04.2009.

Розгляд справи призначений на 29.04.09 не відбувся.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2009 розгляд справи було призначено на 21.05.2009.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представник Відповідача в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.08 між товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (далі-Позивач) та приватним підприємством "ДЖАХАНГІР" (далі - Відповідач) було укладено Договір № 304/У-364-08 на надання послуг по подачі бетону на відстань (далі - Договір).

Відповідно п.1. Договору Позивач в порядку та на умовах, визначених у Договорі, зобов'язався надати Відповідачу послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу «МЕСВО», а Відповідач зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 2.11 Договору, загальна вартість послуг, що надаються, визначаються з сум, визначених в актах про надані послуги.

Відповідно до п. 2.9.2 розрахунок за фактично надані послуги проводиться на протязі 5-ти днів після підписання акту приймання-передачі послуг.

На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу послуги на загальну суму 34 530. 00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт підписаним сторонами.

Відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору належним чином не виконав, отриманий послуги не оплатив.

Відповідно до розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за Договором № 304/У-364-08 від 20.08.08 складає: 3 900, 00 грн. основного боргу, 319, 80 грн. інфляційних нарахувань,              321, 75 грн. пені, 14 391, 00 грн. збитків та 40, 07 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Оскільки заборгованість у розмірі 900, 00 грн. основного боргу відповідачем добровільно погашена, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Законом та Договором  відповідальності.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Отже, вимоги щодо стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком Позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню за розрахунком Позивача.

В обґрунтування розміру збитків позивач посилається на пункт 7.3 Договору, у відповідності до якого за порушення термінів оплати понад 10 днів відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі дев'яти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні 3 дні прострочення оплати.

Згідно із ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно п.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення відповідачем умов зобов'язання, або вчинення господарського правопорушення та причинний зв'язок між таким порушенням зобов'язання та  збитками.

Посилання позивача в обґрунтування стягнення збитків у конкретній сумі на частину п'яту ст. 225 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки суперечить сутності поняття “збитки”. Виходячи із аналізу ст. 623, 22 ЦК України та ст. 225 ГК України у вказаній нормі (ч.5  ст. 225 ГК України) йдеться про випадки погодження сторонами заздалегідь розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, щодо вже завданих збитків, та не йдеться про те, що сторони можуть передбачати такий розмір збитків у договорі, тобто ще до порушення зобов'язання, яким збитки можуть бути завдані.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі                14 391, 00 грн. є необґрунтованими  та не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на  Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ДЖАХАНГІР" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-б, код ЄДРПОУ 36000712, р/р 260033028901 в ТОВ «Банк Богуслав», МФО 380322, або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958, р/р 260033028901 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005)             3 000 (три тисячі) гривень 00 коп. основного боргу, 319 (триста дев'ятнадцять) гривень 80 коп. інфляційних нарахувань, 321 (триста двадцять одну) гривню 75 коп. пені, 40 (сорок) гривень 07 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) гривні 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 14 391, 00 грн. збитків, відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 900, 00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

       Суддя                                                                                                               М.В.Пасько