Рішення

від 13.12.2006 по справі 244/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

244/19-06

                    ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" грудня 2006 р.                                                                              Справа № 244/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом  Вишгородського районного комунального підприємства „Вишгородтепломережа”, м. Вишгород

до  Будівельного кооперативу „Реконструктор”, м. Вишгород                                                                                                                  

про стягнення 19089,06 грн.

за зустрічним позовом Будівельного кооперативу „Реконструктор”, м. Вишгород                                                                                                                  

до  Вишгородського  районного  комунального  підприємства   „Вишгородтепломережа”,     м. Вишгород

про визнання недісним додатку № 2 договору № 21533 від 15.11.2003 року.

                                                                                                             суддя Т.П. Карпечкін

від позивача – Овсієнко М.М. (дов. № 936 від 17.08.2006 року)

від відповідача – Овсієнко Р.М. (дов. № 17 від 16.04.2006 року)

          обставини справи:

Вишгородське районне комунальне підприємство „Вишгородтепломережа”  (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Будівельного кооперативу „Реконструктор” (далі-відповідач) про стягнення  19089,06 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2006 року порушено провадження у справі та призначено спір  до розгляду на 17.07.2006 року.

В обґрунтування  позовних  вимог  позивач  посилається  на  невиконання відповідачем зобов'язань за  договором № 21533 від 15.11.2003 року, а саме відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію в установлений розрахунковий період в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з жовтня 2004 року по травень 2006 року в сумі 16432,22 грн.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі 886,57 грн., інфляційні в розмірі 1355,30 грн. та 3% річних в розмірі 414,97 грн.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях викладених в відзивах від 15.07.2006 року та від 17.07.2006 року на позовну заяву проти позову заперечує. Заперечення обґрунтовує тим, що за договором  № 21533 від 15.11.2003 року відповідач зобов'язаний оплачувати одержану від позивача енергію за встановленими тарифами у відповідності до показників теплових лічильників, що ним виконувалось належним чином. Відповідно до додатку № 2 до договору № 21533 від 15.11.2003 року на баланс відповідача як вважає позивач передано теплотрасу довжиною 214,5 м., за балансоутримання даної теплотраси позивачем додатково нараховувались для оплати кошти відповідно до кількості тепла не облікованого тепловими лічильниками, яка  складає 5,531 Ггк. Відповідач листом від 15.05.2006 року направленого на адресу позивача попереджав останнього, що підприємство відповідача не є балансоутримувачем теплотраси, а додаток № 2 до договору № 21533 від 15.11.2003 року підписаний сторонами з метою встановлення межі відповідальності за технічний стан теплових комунікацій. Отже відповідач вважає, що позивачем неправомірно обраховувалась до оплати кількість тепла недолікованого лічильниками. Крім того відповідач зазначає, що рішенням Вишгородського районного суду відмінено рішення Вишгородської райради від 20.12.2005 року „Про тарифи на послуги з опалення та постачанню гарячої води”. Відповідач  просить суд в позові відмовити з вищенаведених підстав.

Ухвалою суду від 17.07.2006 року розгляд справи відкладено до 24.07.2006 року в зв'язку з неявкою позивача.

В судовому засіданні 24.07.2006 року виникла необхідність витребування нових доказів в зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 17.08.2006 року про, що судом винесено ухвалу від 24.07.2006 року.  

Представником відповідача в судовому засіданні 17.08.2006 року подано клопотання про продовження терміну розгляду справи яке узгоджено з представником позивача.

   На підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк ніж передбачено ч. 1 с. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 17.08.2006 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.09.2006 року.

   18.09.2006 року відповідачем у справі Будівельним кооперативом „Реконструктор” подано до  суду  зустрічну  позовну заяву не майнового характеру про визнання недійсним додатку № 2 до договору № 21533 від 15.11.2003 року в частині передачі на баланс Будівельному кооперативу „Реконструктор” теплотраси довжиною 214 м. та встановлення межі балансової відповідальності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до первісного позову по стягненню  16432,22 грн. основного боргу увійшла вартість не облікованої лічильниками теплової  енергії  які  нараховані  неправомірно.  Відповідно  до   додатку   № 2 до договору № 21533 теплотраса довжиною 214,5 м. значиться як така, що перебуває на балансі відповідача, в цьому ж додатку визначено межу балансової відповідальності, відповідно до якої вся теплотраса довжиною 214 м. перебуває на балансі кооперативу „Реконструктор”, отже позивач за первісним позовом безпідставно нарахував відповідачу за первісним позовом кошти  до  сплати  за  теплову  енергію  недоліковану   лічильниками    за  період  з  15.11.2003  року  по 15.04.2006 року в сумі 18057,06 грн. Позивач із зазначених підстав просить суд задовольнити зустрічний позов.

   Ухвалою суду від 18.09.2006 року зустрічну позовну заяву Будівельного кооперативу „Реконструктор” прийнято до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом.

   Представником відповідача за зустрічним позовом подано до суду відзив на зустрічний позов № 1054 від 28.09.2006 року з якого вбачається, що відповідач за зустрічним позовом не визнає позовні вимоги. Заперечення обґрунтовує тим, що між сторонами добровільно укладено договір № 21533 від 15.11.2003 року та додаток № 2 до договору, згідно з умовами яких позивач за зустрічним позовом зобов'язаний оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами  та межами встановленими в додатку № 2 до договору. Крім того прийом-передача теплової мережі на баланс  Будівельного кооперативу „Реконструктор” підтверджується актом від 01.05.1994 року. А також межа балансової належності з розміром теплової мережі, яка знаходиться на балансі позивача за зустрічним позовом вказана в проекті на встановлення приладу обліку, виготовлення якого проводилось по замовленню самого позивача за зустрічним позовом з погодженням Вишгородського районного комунального підприємства „Вишгородтепломережа”. Саме відно даних проекту встановлення приладу обліку  проводилось нарахування не облікованої теплової енергії.  Нарахування не облікованої теплової енергії крім умов договору передбачено також тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії затверджених і введених в дію Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству і Міністерством енергетики та електрифікації України від 01.07.1996 року наказ № 57/112. Відповідач за зустрічним позовом просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача за зустрічним позовом 06.10.2006 року подані до суду через загальний відділ суду додаткові пояснення вх. № 18238.

   В судовому засіданні 28.09.2006 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.10.2006 року.

В судовому засіданні 12.10.2006 року виникла необхідність витребування нових доказів в зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 02.11.2006 року про, що судом винесено ухвалу від 24.07.2006 року.  

В судовому засіданні 02.11.2006 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.11.2006 року.

Ухвалою суду від 13.11.2006 року розгляд справи відкладено до 13.12.2006 року в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача (представник відповідача за зустрічним позовом).

          В судовому засіданні 13.12.2006 року  оголошено вступну та резолютивну частину рішення після закінчення розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 85  Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог за первісним позовом і відмові  в зустрічному позові  з наступних підстав.

Між Вишгородським районним комунальним підприємством „Вишгородтепломережа”  (за договором-теплопостачальна організація) та Будівельним кооперативом „Реконструктор” (за договором-споживач) 15.11.2003 року  укладено договір № 21533 (далі-договір). За умов договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та у відповідності до „Правил користування тепловою енергією” та „Правил технічної експлуатації системи теплопостачання комунальної енергетики України” (п. 1 договору). Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону 0,25 Гкг, гаряче водопостачання –протягом року або по графіку, технічні потреби. Додаток №1 поновлюється щорічно (п. 2.1 та п. 2.2 договору). Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно „Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ204, 244-94 України (п. 6.1 договору). Проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, що мають відповідні ліцензії. Установлення приладів обліку виконується згідно узгодженим ДОВО „Київтеплокомуненерго” проектом, як правило, на межі балансової належності тепломереж Теплопостачальної організації та споживача. У разі встановлення приладів обліку, теплової енергії не на межі балансової належності; до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються нормативні втрати тепла на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 6.2 договору). Споживач, що має прилади обліку, щомісячно до 25 числа поточного місяця подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін передбачений в додатку № 1 до договору (п.6.3 договору). Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.6.5 договору). Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків). Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Споживач щомісячно, до 5-го числа місяця, що настає за звітним, надає теплопостачальній організації акт про обсяги фактично використаної теплової енергії (п. 7.1, п. 7.3, п. 7.4 та п. 7.6 договору). За невиконання. Або неналежне виконання, сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки з урахуванням неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання договірних зобов'язань винну сторону, крім випадку письмової відмови іншої сторони. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.11.2004 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п.11.1 та п. 11.5 договору).

Договір № 21533 від 15.11.2003 року пролонгований за згодою сторін.

15.11.2003 року сторонами підписано додатки № 1 та № 2 до договору копія яких наявна в матеріалах справи.

22.03.2006 року позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача претензію № 425 від 22.03.2006 року з вимогою погасити заборгованість, відповідь на претензію позивач за первісним позовом не отримав.

18.04.2006 року позивачем за первісним позовом  направлено на адресу відповідача за первісним позовом акт звірки взаєморозрахунків відповідно до відомостей якого заборгованість відповідача за первісним позовом станом на 01.04.2006 року становить 15900,83 грн. Відповідач за первісним позовом не підписав зазначений акт.

В матеріалах справи наявні звіти про споживання теплової енергії Будівельного кооперативу „Реконструктор” (а.с 36-46) з яких вбачається, що відповідач за первісним позовом особисто обчислював спірні суми кількості тепла недоліковану лічильниками.

Умовами пункту 6.5 договору встановлено, що мережа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

З моменту виникнення зобов'язань між сторонами тарифні ставки на тепловодопостачання змінювались згідно рішення про тарифи на послуги опалення, гаряче водопостачання та вивезення твердих побутових відходів Вишгородської районної ради Київської області  № 266-25-1У від 20.12.2005 року (а.с. 49 та а. с. 50). В зазначене рішення було внесено зміни рішенням № 291-25-1У від 16.02.2006 року про внесення змін до рішення районної ради від 20.12.2005 року № 266-25-1У „Про тарифи та послуги опалення, гаряче водопостачання та вивезення твердих відходів” (а.с. 51 та а.с. 52).

Зауваження відповідача за зустрічним позовом с приводу скасування рішення Вишгородської районної ради від 20.12.2005 року № 266-25ІУ „Про тарифи на послуги опалення, гаряче водопостачання та вивезення твердих відходів” є недоцільним, оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.05.2006 року зазначене рішення Вишгородської районної ради скасовано лише в частині затвердження тарифів для населення, до даної категорії відповідач за первісним позовом не відноситься, оскільки є юридичною особою та госпрозрахунковим підприємством.   

Отже позивач за первісним позовом виконував зобов'язання за договором належним чином по наданню відповідачу за первісним позовом послуг по постачанню теплової енергії.

Відповідач за первісним позовом зобов'язання за договором виконував неналежно, а саме не оплатив послуги по постачанню теплової енергії яка не обчислюється лічильниками за період з жовтня 2004 року по травень 2006 року в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 16432,22 грн.

Позивач за первісним позовом за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу за зустрічним позовом фінансові санкції які передбачені умовами договору - пеню в розмірі 886,57 грн., інфляційні в розмірі 1355,30 грн. 3% річних в розмірі 414,97 грн.

При вирішенні спору за основним позовом судом враховано, що відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно  п. 6 та п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.

Нарахування коштів до сплати за фактично спожиту енергію проводиться відповідно показників будинкового приладу обліку тепла та дійсних тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється на підставі звіту споживача до 20-го числа наступного за звітним місяця, що передбачено п. 18 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та горячої води і водовідведення затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630.

Відповідач за зустрічним позовом фактично сам визнав спірний борг про, що свідчать звіти за спожиту теплову енергію за періоди з листопада 2004 року по квітень 2005 року, з листопада 2005 року по квітень 2006 року.

Отже враховуючи те, що заборгованість відповідача підтверджена належними доказами наявними в матеріалах справи позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення основного боргу в розмірі 16432,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в  розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

 Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 886,57 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, розмір яких складає  1355,30  грн. - інфляційних  та  414,97  грн. - 3% річних, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

   Зустрічний позов заявлений Будівельним кооперативом „Реконструктор” до Вишгородського районного комунального підприємства „Вишгородтепломережа” про  визнання недійсним додатку № 2 до договору № 21533 в частині передачі на баланс Будівельного кооперативу „Реконструктор” теплотраси довжиною 214 м. та встановлення межі балансової відповідальності, задоволенню не підлягає, оскільки додаток № 2 є невідємною частиною договору № 21533 умовами п. 6.5 якого встановлено, що мережа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. Зобов'язання за договором та додатками до нього певний час виконувались сторонами належно.

   У відповідності до п. 1, п. 2, п. 3 та п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

  Як вже зазначалось судом додаток № 2 є невід'ємною частиною договору № 21533, що встановлено умовами договору, отже норми чинного законодавства щодо розірвання та зміни договорів застосовуються відповідно і до додатків до договорів укладеними сторонами.

  Як вбачається з матеріалів справи зобов'язання встановлені умовами додатку № 2 певний час виконувались сторонами, пропозицій зі сторони позивача за зустрічним позовом  щодо зміни умов визначених в додатку № 2 до відповідача не надходило.

  Підстави щодо розірвання договору або визнання недійсним окремої його частини встановлені також нормами ст. 651 та ст. 652 Цивільного кодексу України.

    Судом не вбачається законних підстав щодо визнання недійсним додатку № 2 до договору № 21533 в частині передачі на баланс Будівельного кооперативу „Реконструктор” теплотраси довжиною 214 м. та встановлення межі балансової відповідальності.

    Судові витрати відповідно до ст. ст. 44,  49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44,49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.   Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути   з   Будівельного кооперативу „Реконструктор”  (255240, Київська  області, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Березки, буд. 2, код 13712624, 260061819 ЗКФ АППБ „Аваль”, МФО 322960) на користь Вишгородського районного комунального підприємства  „Вишгородтепломережа”  (07300,  Київська  область,  Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, код 13713569, р/р 26009301018767 КРД (Ф) АППБ „Аваль”, МФО 322904) –16432 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 22 коп. основного боргу, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 57 коп. пені, 1355 (одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) грн. 30 коп. інфляційних, 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 97 коп. 3% річних та судові витрати: 190 (сто дев'яносто) грн. 89 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       3. В частині зустрічного позову Будівельного кооперативу „Реконструктор”   відмовити.

       4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 18.12.2006 р.