Постанова

від 14.06.2007 по справі 244/19-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

244/19-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 червня 2007 р.                                                                                   № 244/19-06  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н., - головуючого,

Гончарука П.А.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиБудівельного кооперативу “Реконструктор”

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року

у справі господарського суду  Київської області

за позовомВишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа”

до прота за зустрічним позовомдоБудівельного кооперативу “Реконструктор”стягнення 19089,06 грн.,Будівельного кооперативу “Реконструктор”Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа”

провизнання недійсним додатку № 2 договору № 21533 від 15.11.2003 року,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Овсієнко М.М.,

- відповідача:Тірська О.О., Овсієнко Р.М.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року Вишгородське районне комунальне підприємство “Вишгородтепломережа” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Будівельного кооперативу “Реконструктор” про стягнення 19089,06 грн.

В свою чергу Будівельний кооператив “Реконструктор” звернувся до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” про визнання недійсним додатку № 2 договору № 21533 від 15.11.2003 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2006 року у справі № 244/19-06 первісний позов Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” задоволено повністю, стягнуто з будівельного кооперативу “Реконструктор” на користь позивача 16432,22 грн. основного боргу, 886,57 грн. пені, 1355,30 грн. інфляційних, 414,97 грн. 3% річних та судові витрати: 190,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В зустрічному позові Будівельному кооперативу “Реконструктор” до  Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” про визнання недійсним додатку № 2 договору № 21533 від 15.11.2003 року відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року  апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 13.12.2006 року по справі № 244/19-06 було змінено. п. 2 резолютивної частини був викладений у наступній редакції: стягнути з БК “Реконструктор” на користь Вишгородського районного комунального підприємства “Вишгородтепломережа” 13700,00 грн. основного боргу, 886,57 грн. пені, 1355,30 грн. інфляційних, 414,97 грн. 3% річних та судові витрати: 190,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з судовими актами БК “Реконструктор” подав касаційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 13.12.2006 року та постанову Київського міжобласного господарського суду від 15.03.2007 року,  в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Вишгородському районному комунальному підприємству “Вишгородтепломережа” про стягнення 19089,06 грн. та задовольнити зустрічний позов БК ”Реконструкор” про визнання недійсним додатку № 2 до договору № 21533 від 15.11.2003 року.  

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»(за договором-теплопостачальна організація) та Будівельним кооперативом «Реконструктор»(за договором-споживач) 15.11.2003 року укладено договір № 21533 (далі-договір) та додатки № 1 та № 2, що є невід'ємною частиною даного договору.

За умов п. 1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією»та «Правил технічної експлуатації системи теплопостачання комунальної енергетики України». Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону 0,25 Гкг, гаряче водопостачання —протягом року або по графіку, технічні потреби. Згідно п. 2.1 та п. 2.2 договору додаток №1 поновлюється щорічно. Пунктом 6.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»КТМ204, 244-94 України. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності; до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються нормативні втрати тепла на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно до 25 числа поточного місяця подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії в термін, передбачений в додатку № 1 до договору. Згідно п.6.5 договору межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків). Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Споживач щомісячно, до 5-го числа місяця, що настає за звітним, надає теплопостачальній організації акт про обсяги фактично використаної теплової енергії (п. 7.1, п. 7.3, п. 7.4 та п. 7.6 договору). За невиконання, або неналежне виконання, сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки з урахуванням неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання договірних зобов'язань винну сторону, крім випадку письмової відмови іншої сторони. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.11.2004 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п.11.1 та п. 11.5 договору).

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями договір № 21533 від 15.11.2003 року пролонгований за згодою сторін.   

22.03.2006 року позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача претензію № 425 від 22.03.2006 року з вимогою погасити заборгованість.

18.04.2006 року позивачем направлено на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків відповідно до відомостей якого, заборгованість відповідача станом на 01.04.2006 року становить 15900,83 грн. Відповідач не підписав зазначений акт.

Судами також встановлено, що відповідно до звітів про споживання теплової енергії Будівельного кооперативу «Реконструктор», відповідач за первісним позовом особисто обчислював спірні суми кількості тепла, недолікованої лічильниками.

Умовами пункту 6.5 договору встановлено, що мережа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.

З моменту виникнення зобов'язань між сторонами тарифні ставки на тепловодопостачання змінювались згідно рішення про тарифи на послуги опалення, гаряче водопостачання та вивезення твердих побутових відходів Вишгородської районної ради Київської області № 266-25-ІУ від 20.12.2005 року. В зазначене рішення було внесено зміни рішенням № 291-25-1У від 16.02.2006 року про внесення змін до рішення районної ради від 20.12.2005 року № 266-25-ІУ «Про тарифи та послуги опалення, гаряче водопостачання та вивезення твердих відходів».

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком попередніх судових інстанцій, що рішення Вишгородської районної ради скасовано лише в частині затвердження тарифів для населення, а до даної категорії відповідач за первісним позовом не відноситься, оскільки є юридичною особою та госпрозрахунковим підприємством.

Отже, позивач за первісним позовом виконував зобов'язання за договором належним чином по наданню відповідачу за первісним позовом послуг по постачанню теплової енергії.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 6 та п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.

Нарахування коштів до сплати за фактично спожиту енергію проводиться відповідно показників будинкового приладу обліку тепла та дійсних тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється на підставі звіту споживача до 20-го числа наступного за звітним місяця, що передбачено п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року № 630.

Господарський суд Київської області прийшов до висновку, що відповідач за первісним позовом зобов'язання за договором виконував неналежно, а саме не оплатив послуги по постачанню теплової енергії, яка не обчислюється лічильниками за період з жовтня 2004 року по травень 2006 року в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 16432,22 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до акту звірки рахунків між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»та Будівельним кооперативом «Реконструктор»від 25.07.2006 року основний борг БК «Реконструктор»на період розгляду справи в суді  першої інстанції становить 13700,00 грн., вказаний акт підписано керівниками підприємств та закріплено печатками. Отже, вказану суму боргу погоджено та визнано сторонами. Правомірно задоволені і вимоги щодо  стягнення пені в розмірі 886,57 грн., 3% річних -  414.97 грн. та інфляційних –1355,30 грн.

Колегія суддів  Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду, що зустрічний позов заявлений Будівельним кооперативом «Реконструктор»до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»про визнання недійсним додатку № 2 до договору

№ 21533 не підлягає, оскільки додаток № 2 є невід'ємною частиною договору

№ 21533 та не може бути змінений в односторонньому порядку. Зобов'язання за договором та додатками до нього певний час виконувались сторонами належно.

Будь-яких ознак фіктивності даного договору та Додатку № 2 до нього,  судами попередніх інстанцій не встановлено.

У відповідності до п. п. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Додаток № 2 є невід'ємною частиною договору № 21533, що встановлено умовами договору, отже норми чинного законодавства щодо розірвання та зміни договорів застосовуються відповідно і до додатків до договорів укладеними сторонами.

Як свідчать матеріали справи зобов'язання встановлені умовами додатку № 2 до договору певний час виконувались сторонами, пропозицій із сторони позивача за зустрічним позовом щодо зміни умов в додатку №2 до відповідача за зустрічним позовом не надходило.

Виходячи з викладеного колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду, що підстави для визнання недійсним додатку №2 до договору № 21533 відсутні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року залишити без змін.

Головуючий                                                                        Н. Кочерова

Судді:                                                                                  П. Гончарук

                                                                                                         М. Черкащенко