Постанова

від 02.04.2014 по справі 34/5005/7057/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 34/5005/7057/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І.(доповідач)

за участю представників:

ОСОБА_2 - не з'яв.,

ТОВ "Перший проспект" - не з'яв.,

ТОВ "Ріелторська компанія "Дом" - не з'яв.,

арбітражного керуючого - Завертайного І.Б. (ліквідатора)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013

у справі № 34/5005/7057/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший проспект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторська компанія "Дом"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011 (суддя Примак С.А.) грошові вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" на суму 4370940,00 грн. відхилено.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2011 ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" визнано банкрутом.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою від 08.08.2011, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду та задовольнити його грошові вимоги до боржника на суму 4370940,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011 скасовано. Провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 залишено без змін.

У квітні 2013 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся представник ТОВ "Перший проспект" з заявою про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у даній справі за нововиявленими обставинами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 заяву ТОВ "Перший Проспект" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 скасовано. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011 у справі № 34/5005/7057/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 в частині залишення без змін ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011 щодо відхилення вимог ОСОБА_2 в сумі 4370940,00 грн. скасовано, а справу у вказаній частині передано на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги ОСОБА_2 від 10.11.2011 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (колегія суддів у складі: суддя Вечірко І.О. - головуючий, судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011 в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Ріелтерська компанія "ДОМ" на суму 4370040,00 грн. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 та прийняти нове рішення про визнання грошових вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Ріелтерська компанія "ДОМ" на суму 4370040,00 грн. Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Так, на думку скаржника, його зобов'язання є грошовими, на момент винесення ухвали господарського суду від 08.08.2011 судових рішень, якими встановлювалась відсутність заборгованості кредитора, та на яких ґрунтується постанова апеляційної інстанції, не існувало, тому господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.08.2011 мав прийняти грошові вимоги заявника на суму 4370040,00 грн.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Господарський суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановив наступне:

- 14.07.2011 ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з заявою про визнання його грошових вимог до боржника на суму 4370040,00 грн.;

- заява про визнання грошових вимог до боржника обґрунтована тим, що 10.11.2005 ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників товариства на підставі особистої заяви, а згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом", оформленим протоколом № 1 від 16.01.2006, виплата належної ОСОБА_2 частки у майні товариства внаслідок його виходу зі складу учасників здійснюється шляхом передачі у власність грошових коштів у розмірі 950376,88 грн. та нерухомого майна по залишковій балансовій вартості на загальну суму 3419672,12, що разом становить 4370040,00 грн.;

- на підставі зазначеного рішення загальних зборів від 16.01.2006 до статуту товариства було внесено відповідні зміни, що були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, статутний фонд товариства зменшився з 24278000,00 грн. до 16994600,00 грн.;

- 17.01.2006 ТОВ РК "Дом" та ОСОБА_2 було укладено угоди про передачу у власність майна, визначеного у списку № 1 до протоколу № 1 зборів учасників від 16.01.2006;

- на підставі зазначених угод та рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_2 було видано відповідні свідоцтва на об'єкти нерухомого майна, що перейшло у власність ОСОБА_2;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2008 у справі № К25/147-08 рішення загальних зборів учасників ТОВ РК "Дом" від 16.01.2006 визнано недійсним. Постановою Верховного Суду України від 17.02.2009 було скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2008. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2010 визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ РК "Дом", які викладені в протоколі № 1 загальних зборів учасників товариства від 16.01.2006 та протоколі № 6 загальних зборів учасників товариства від 14.12.2005. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2010 залишено без змін;

- рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010 у справі № 2-3739/10 визнані недійсними свідоцтва про право власності на майно та угоди про передачу майна ОСОБА_2 в рахунок виплати йому вартості частки у майні товариства внаслідок виходу зі складу учасників, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.02.2006 № 1027 про оформлення прав власності ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в частині визнання недійсними угод про передачу майна скасовано;

- в своїй заяві ОСОБА_2 зазначив про те, що розмір його грошових вимог не є остаточним та підлягає уточненню з урахуванням результатів судової експертизи у справі № 39/5005/7228/2011;

- 01.08.2011 від розпорядника майна боржника до господарського суду надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог ОСОБА_2, відповідно до якого грошові вимоги останнього відхилено у повному обсязі, оскільки заявлені вимоги не є грошовими.

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011, в тому числі, відхилено грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 4370040,00 грн.

Згідно із п. 1 1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) (в редакції, що діє з 19.01.2013) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Оскільки провадження у даній справі було порушено 02.06.2011, то при розгляді справи апеляційним судом застосовано норми Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Відповідно до ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону про банкрутство, кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Згідно зі ст. 15 Закону про банкрутство господарський суд розглядає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Кредитори, заявляючи грошові вимоги до боржника, мають підтверджувати свої вимоги або первинними документами (угодами, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними документами, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про наявність цивільно-правових відносин між сторонами та підтверджує факт заборгованості боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" роз'яснено, що відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому, вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що до подання в господарський суд заяви з вимогами до боржника у даній справі про банкрутство ОСОБА_2 звертався в господарський суд з позовом про стягнення з ТОВ "Ріелторська компанія "Дом" на свою користь вартості частки майна, пропорційну частці у статутному фонді (капіталі) товариства, що належала ОСОБА_2 на момент виходу із товариства і складала 18% статутного фонду (капіталу) товариства, грошовою оцінкою 4370040,00 грн. шляхом передачі йому нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 у справі № К7/101-08 ОСОБА_2 було відмовлено у стягненні вартості частки майна товариства.

Зазначене рішення було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011.

Крім цього, на час розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_2, господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто в межах позовного провадження справу № 39/5005/7228/2011 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" про стягнення з відповідача вартості частки майна товариства, пропорційно розміру його частки у статутному капіталі станом на дату виходу зі складу учасників товариства та зустрічного позову ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" до ОСОБА_2 про стягнення різниці між вартістю частки в майні товариства та вартістю безпідставно набутого нерухомого майна. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2012 в частині позовних вимог ОСОБА_2 провадження у справі припинено. Зустрічний позов у справі задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" суму різниці між вартістю частки ОСОБА_2 в майні товариства та вартістю неповернутого ОСОБА_2 нерухомого майна, яка складає 241927,00 грн.

У зв'язку наведеними обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції від 08.08.2011 та визнання заявлених ОСОБА_2 грошових вимог до боржника на суму 4370040,00 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що на час винесення ухвали господарського суду від 08.08.2011 судових рішень, якими встановлювалась відсутність заборгованості кредитора, та на яких ґрунтується постанова апеляційної інстанції, не існувало, тому господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.08.2011 мав прийняти грошові вимоги заявника на суму 4370040,00 грн., не беруться Вищий господарським судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У зв'язку з вимогами ГПК України, суд апеляційної інстанцій правомірно врахував вказані додаткові обставини при прийнятті оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спростовуються наявними матеріалами справи.

Відтак, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 у справі № 34/5005/7057/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: Т. Барицька В. Картере