Ухвала

від 02.04.2014 по справі 801/5249/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/800/54773/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2013 р.

у справі № 801/5249/13-а

за позовом відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»

до 1) Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 2) Управління Державної казначейської служби у м. Феодосії Автономної Республіки Крим

про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі - позивач, ВАТ «ФСК «Море») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Феодосійська ОДПІ) та Управління Державної казначейської служби у м. Феодосії Автономної Республіки Крим (далі - відповідач-2, УДКС у м. Феодосії), в якому просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1 721 149 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2013 р., позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 721 149 грн. та пеню за прострочення бюджетного відшкодування в розмірі 11 288,85 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач-1 в судове засідання 02.04.2014 р. не з'явився.

Відповідач-2 в судове засідання 02.04.2014 р. не з'явився.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, у судове засідання 02.04.2014 р. не з'явився.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.08.2010 р. по 30.08.2010 р., на підставі направлення від 06.08.2010 р. № 33, посадовими особами Феодосійської МДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «ФСК «Море» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2 185 633 грн. за квітень, травень, червень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з квітня 2010 року по червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 579/23-4/14309008 від 06.09.2010 р. та зроблено висновок, що в порушення, зокрема, вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «ФСК «Море» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 865 174,40 грн., за травень 2010 року на суму 222 417,36 грн., за червень 2010 року на суму 633 558,05 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.09.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 721 149 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач у вересні 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Феодосійської МДПІ АР Крим про його скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 р. у справі № 2а-12387/10/4/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ № 0000082304/0 від 15.09.2010 р.; вирішено питання про судові витрати.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 721 149 грн. та пені за прострочення бюджетного відшкодування в розмірі 11 288,85 грн., виходили з того, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, яка після перегляду її в апеляційному порядку вступила в законну силу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (положення якого діяли у період, за який позивач просить стягнути бюджетне відшкодування з податку на додану вартість) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підставою для одержання відшкодування, згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем зазначені умови закону були виконані.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Зазначені положення Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються із положеннями підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1, підпункту «а» пункту 200.4, пунктів 200.10 - 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011 р.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, яке після перегляду його в апеляційному порядку вступило в законну силу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2013 р. у справі № 801/5249/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко