Постанова

від 02.06.2009 по справі 21/244-8/238

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/244-8/238

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 червня 2009 р.                                                                                    № 21/244-8/238  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача- не з'явився,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу на постанову

ПП "Фірма "Полюс"Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009

у справі№21/244-8/238

за позовом  РВ ФДМ України по Полтавській області

до ПП "Фірма "Полюс"

прозобов'язання відповідача вчинити певні дії та стягнення 588,92 грн. неустойки

                                                     В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.10.2008 (суддя Плеханова Л.Б.) в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 11.02.2009 (судді: Гаврилюк О.М., Рудченко С.Г., Мельник С.М.) рішення скасовано, позов задоволено частково –на підставі ст.785 ЦК України зобов'язано ПП “Фірма “Полюс” повернути з оренди нерухоме майно, що є державною власністю, а саме вбудоване нежитлове приміщення площею 157 кв.м., розташоване за адресою: 36000,  м. Полтава, вул. Богдана  Хмельницького, 28, а також стягнуто з ПП “Фірма “Полюс” до Державного бюджету України 588,92 грн. неустойки за час прострочення повернення вказаного майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тими обставинами, що укладений між сторонами договір оренди  №38/00-Н від 12.12.2000 припинився 12.06.2004 року у зв'язку із закінченням терміну його дії (три роки шість місяців) та відсутністю його пролонгації, а тому орендар повинен повернути займане приміщення орендодавцю.

ПП "Фірма "Полюс" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення від 28.10.2008 залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.43,62,81,99,103 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що апеляційним судом не враховано необхідність залишення позову у даній справі без розгляду з огляду на наявність у провадженні господарського суду Полтавської області справ №11/409-7/4-18/361 та №5/310 у спорах між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2008 у справі №11/409-7/4-18/361 та ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 про зупинення провадження у справі №5/310. На думку скаржника, дії позивача спрямовані на те, щоб позбавити відповідача права на поліпшення орендованого майна на суму більш як 70% його вартості, а прийняття орендодавцем орендної плати після закінчення строку дії договору оренди та невжиття заходів щодо її повернення свідчить про згоду РВ ФДМ України по Полтавській області на продовження дії договору до 12.06.2010 року.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних  підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

12.12.2000 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та приватним підприємством “Фірма “Полюс”(орендар) було укладено договір оренди № 38/00-н, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 157 кв.м. за адресою: м.Полтава, вул. Б.Хмельницького, 28, яке знаходиться на балансі ПДТВПРП (а.с.7-9).

Факт передачі державного майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 12.12.2000 року, що є невід'ємною частиною договору оренди від 12.12.2000 року № 38/00-н (а.с.10).

Строк оренди вказаного майна визначений в п.10.1 договору, відповідно до якого він укладається строком на 3 роки та 6 місяців (а.с.8).

Згідно п.10.6 договору в разі відсутності протягом одного місяця заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення вказаного терміну дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Разом з тим, в п.10.1 договору міститься описка, яку допустили сторони при укладанні даного договору, а саме вказано, що договір діє “з 12 грудня 2000 року до 12 червня 2003 року”, в той час як дату закінчення строку дії потрібно було визначити, як “12 червня 2004 року”, оскільки договір укладений на три з половиною роки (3 роки 6 місяців).

З'ясовуючи вказане питання, апеляційна інстанція врахувала зміст заяви директора ПП Фірми “Полюс” Зуба Ю.П. на ім'я начальника РВ ФДМУ по Полтавській області Проня В.В. від 14.11.2000 року, де зазначено, що той просить укласти договір оренди житлового приміщення за адресою вул. Б. Хмельницького, 28 в м.Полтава  строком саме на три роки і шість місяців (а.с.155).

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції РВ ФДМ України по Полтавській області направило лист від 09.12.2008 року за №10-06/5562, з якого вбачається, що зазначення в п.10.1 договору оренди в рукописному вигляді кінцевого терміну дії договору до 12 червня 2003 року, а не до 12 червня 2004 року, є опискою, оскільки термін дії становить три роки шість місяців, що зазначено в тексті договору друкованим шляхом (а.с.152-153).   

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що договір оренди №38/00-н був укладений строком на три роки шість місяців, а тому термін дії договору становить період з 12.12.2000р. до 12.06.2004р., а не до 12.06.2003р. року, як помилково встановив місцевий господарський суд.

Також суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи щодо встановлення факту надсилання позивачем листів №07/1349 від 17.05.2004 року та № 07/1764 від 17.06.2004 року на адресу відповідача та отримання їх останнім.

На виконання вимог ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2008 РВ ВДМ України по Полтавській області надало суду докази надсилання вказаних вище листів відповідачу, а саме список рекомендованих листів та поштову квитанцію від 17.06.2004 року, належно завірені копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.154).

Також, місцевий господарським суд, помилково встановивши, що термін дії договору закінчується 12.06.2003р., а не 12.06.2004р., дійшов до висновку, що за відсутності заяви однієї з сторін про припинення договору оренди від 12.12.2000   № 38/00 даний договір був продовжений двічі на той самий строк.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Відповідно до ч.4 ст.291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Стаття 764 ЦК України встановлює, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач надіслав відповідачу заяву про припинення договору оренди, шляхом направлення листів від 17.05.2004 року за № 07/1349 та від 17.06.2004 року.

  Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що термін дії договору від 12.12.2000 № 38/00-н закінчився 12.06.2004 року.  

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В той же час, після припинення договору оренди в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, відповідач (орендар) не повернув позивачу орендодавцю) орендоване в нього майно та не підписав акт приймання-передачі.

Факт користування майном після закінчення строку договору оренди підтверджується довідкою РВ ФДМУ по Полтавській області про перевірку фактичного використання державного майна від 08.08.2007 року (а.с.13-14).

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

Таким чином, вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 588,92 грн.   станом на 10.08.2007 року за безпідставне користування державним майном підлягає задоволенню.

Касаційна  інстанція погоджується  з висновками  суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Враховуючи наведене судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди №38/00-Н від 12.12.2000, наявного у справі листа орендодавця від 17.06.2004 №07/1764 про припинення договору (а.с.11,12), доказів його надсилання орендарю (а.с.154) та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано доведеність направлення йому заяви  орендодавця про припинення договору оренди в межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду  державного та комунального майна", що в свою чергу, вказує на факт припинення вказаного договору з 13.06.2004 року у зв'язку з відмовою орендодавця від його пролонгації та обумовлену цим наявність правових підстав для повернення займаного приміщення орендодавцю.

Колегія враховує, що касаційна скарга не містить заперечень щодо встановлених судом фактичних обставин відсутності пролонгації договору оренди №38/00-Н від 12.12.2000.

Наведеної  правової оцінки  дотримується також Верховний  суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84).

Колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника на те, що прийняття орендодавцем орендної плати після закінчення строку дії договору оренди та невжиття заходів щодо її повернення свідчить про згоду РВ ФДМ України по Полтавській області на продовження дії договору до 12.06.2010 року, оскільки виходячи зі змісту ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов'язковою передумовою для пролонгації договору оренди є відсутність заперечень орендодавця у встановлений місячний термін, що в даному випадку не має місця, а тому сама по собі сплата відповідачем коштів у вигляді орендної плати та прийняття її позивачем після припинення договору оренди не слід вважати договір оренди пролонговаваним.

Водночас касаційна інстанція відхиляє помилкові доводи відповідача щодо необхідності залишення позову у даній справі без розгляду з огляду на наявність у провадженні господарського суду Полтавської області справ №11/409-7/4-18/361 та №5/310 у спорах між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав (постанова Вищого господарського суду України від 23.01.2008 у справі №11/409-7/4-18/361 та ухвала господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 про зупинення провадження у справі №5/310), оскільки, як вбачається з матеріалів справи предмети та підстави спору у справах №21/244-8/238, №11/409-7/4-18/361 та №5/310 не є тотожними. Зокрема, спір у справі №11/409-7/4-18/361 виник передусім з приватизаційних правовідносин, а заявлену у цій справі позовну вимогу про визнання договору оренди №38/00-Н від 12.12.2000 дійсним не слід вважати вимогою про визнання договору оренди пролонгованим, оскільки реалізація такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору дійсним можлива лише в разі ухилення однієї із сторін договору від його нотаріального посвідчення (ч.2 ст.220 ЦК України). Так само не є тотожними предмети спорів у справах №5/310 (виселення з орендованого приміщення) та №21/244-8/238 (про зобов'язання повернути з оренди нерухоме майно, що є державною власністю, зобов'язання підписати акт приймання-передачі нерухомого майна та стягнення неустойки).

Що стосується порушених скаржником питань про вчинення орендодавцем дій, спрямованих на позбавлення орендаря права на поліпшення орендованого майна на суму більш як 70% його вартості, то, по-перше, питання відшкодування цих поліпшень можуть бути лише предметом іншого позовного провадження. По-друге, виходячи зі змісту ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" питання поліпшення компенсації орендарю вартості здійснених ним за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна, які   неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, мають вирішуватися після припинення договору оренди.

Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним  майном є  договір оренди, а позивач надав докази направлення орендарю у встановлений  строк  заяви  про припинення договору оренди від №38/00-Н від 12.12.2000, то цей договір є припиненим, а тому у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні.  

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування  оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2009 у справі №21/244-8/238 залишити  без змін, а касаційну скаргу ПП "Фірма "Полюс" –без  задоволення.

Головуючий, суддя                                                                В.Овечкін

Судді :                                                                                       Є.Чернов

                                                                                                  В.Цвігун