Постанова

від 31.03.2014 по справі 816/772/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/772/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Носенко М.В,

за участю представника позивача - Переяслівець В.М.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі - ТОВ "Українське зерно") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000012308 від 14 лютого 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість. Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 29 січня 2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" по взаємовідносинах з ПП "Марлеанс" за період травень, липень 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки про завищення значення рядка 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" декларації за травень 2012 року на суму 73402,00 грн., за липень 2012 року на суму 316377,00 грн. вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Господарські операції із контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14 липня 1998 року, код ЄДРПОУ 30044094, про що видано свідоцтво серії А00 №081164, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 20/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06 вересня 2006 року №23994223 серії НБ №289530, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 22/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

У період з 11 січня 2014 року по 23 січня 2014 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) по взаємовідносинах з ПП "Марлеанс" (код ЄДРПОУ 35312460) за період травень, липень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29 січня 2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094 /а.с.30-52/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено завищення значення рядка 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" декларації за травень 2012 року на суму 73402,00 грн., за липень 2012 року на суму 316377,00 грн. Примірник акту перевірки від 29 січня 2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094 отримано позивачем 04 лютого 2014 року.

Позивачем 08 лютого 2014 року до ДПІ у м.Полтаві були подані заперечення за №158 до акту виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Українське зерно" від 29 січня 2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094. /а.с.53-67/.

У відповіді ДПІ у м.Полтаві від 12 лютого 2014 року №1874/10/16-01-22-06 на заперечення ТОВ "Українське зерно" було зазначено, що порушення встановлені в ході проведення перевірки, відповідають нормам чинного законодавства. /а.с.68-69/.

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м.Полтаві 14 лютого 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень та липень 2012 року у розмірі 389779 грн. /а.с.71/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.

В період дії спірних правовідносин діяли норми Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ПП "Марленас" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки шроту соняшникового.

Так, судовим розглядом встановлено, що 28 квітня 2012 року між ТОВ "Українське зерно" та ПП "Марлеанс" укладено договір постачання №13/3-М. Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується поставити шрот соняшниковий виробництва ПАТ "Запорізький масложиркомбінат", а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар. /а.с.73-74/.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки №13/3-М від 28 лютого 2012 року позивачем надано до суду видаткові накладні: № КТТ-03808 від 03.05.2012 на загальну суму 46 689,46 грн., № КТТ-03809 від 03.05.12 на загальну суму 48 519,16 грн., № КТТ-04218 від 16.05.2012 на загальну суму 51 462,00 грн., № КТТ-04219 д 16.05.12 на загальну суму 54 162,00 грн., № КТТ-04231 від 17.05.2012 на загальну суму 54 054,00 грн., № КТТ-04232 від 17.05.2012 на загальну суму 44 838,00 грн., № КТТ-04244 від 18.05.2012 на загальну суму 45 126,00 грн., № КТТ-04245 від 18.05.2012 на загальну суму 53 838,00 грн., № КТТ-04246 від 18.05.2012 на загальну суму 41 724,00 грн., № КТТ-05694 від 04.07.2012 на загальну суму 44 802,00 грн., № КТТ-05695 від 04.07.2012 на загальну суму 56 916,00 грн., № ТТ-05696 від 04.07.2012 на загальну суму 35 100,00 грн., № КТТ-05697 від 04.07.2012 на загальну уму 50 796,00 грн., № КТТ-05754 від 05.07.2012 на загальну суму 35 838,00 грн., № КТТ-05756 від 05.07.2012 на загальну суму 44 172,00 грн., № КТТ-05759 від 05.07.2012 на загальну суму 34 362,00 грн., № КТТ-05848 від 09.07.12 на загальну суму 42 120,00 грн., № КТТ-05953 від 11.07.2012 на загальну суму 57 678,60 грн., № КТТ-05974 від 11.07.2012 на загальну суму 52 545,00 грн., № КТТ-05952 від 11.07.2012 на загальну суму 56 618,40 грн., № КТТ-05954 від 11.07.2012 на загальну суму 59 929,20 грн., № КТТ-05955 від 11.07.2012 на загальну суму 45 997,80 грн., № (ТТ-06082 від 12.07.2012 на загальну суму 47 578,80 грн., № КТТ-05993 від 12.07.2012 на загальну суму 55 428,00 грн., № КТТ-05994 від 12.07.2012 на загальну суму 56 674,20 грн., № КТТ-05995 від 12.07.2012 на загальну суму 57 306,60 грн., № КТТ-05996 від 12.07.2012 на загальну суму 52 361,40 грн., № КТТ-06084 від 13.07.2012 на загальну суму 53 419,20 грн., № КТТ-06085 від 13.07.2012 на загальну суму 54 777,00 грн., № КТТ-06086 від 13.07.2012 на загальну суму 55 911,60 грн., № КТТ-06087 від 13.07.2012 на загальну суму 56 209,20 грн., № КТТ-06214 від 18.07.2012 на загальну суму 58 363,50 грн., № КТТ-06215 від 18.07.2012 на загальну суму 58 851,00 грн., № КТТ-06216 від 18.07.2012 на загальну суму 60 391,50 грн., № КТТ-06217 від 18.07.2012 на загальну суму 67 489,50 грн., № КТТ-06373 від 19.07.2012 на загальну суму 59 143,50 грн., № КТТ-06605 від 26.07.2012 на загальну суму 60 040,50 грн., № КТТ-06616 від 27.07.2012 на загальну суму 25 720,50 грн., № КТТ-06617 від 27.07.2012 на загальну суму 33 004,20 грн., № КТТ-06618 від 27.07.2012 на загальну суму 61 606,50 грн., № КТТ-06672 від 30.07.12 на загальну суму 59 616,60 грн., № КТТ-06673 від 30.07.2012 на загальну суму 62 812,50 грн., № КТТ-06729 від 31.07.12 на загальну суму 62 872,80 грн., №КТТ-06730 від 31.07.2012 на загальну суму 60 983,40 грн., № КТТ-06731 від 31.07.2012 на загальну суму 61124,10 грн.,/а.с.75, 76, 79, 80, 82, 83, 85-87,90-93,95-98,100-104,106-110,112-115,119-124,126-128,130-134/, податкові накладні № 3 від 03.05.12 на суму 95 208,62 грн., у т.ч. ПДВ - 15 868,11 грн., № 4 від 15.05.2012 на суму 72 609,28 грн., у т.ч. ПДВ - 12 101,54 грн., № 17 від 16.05.12 на суму 108 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18 000,00 грн., № 18 від 17.05.2012 на суму 143 590,72 грн., у т.ч. ПДВ - 23 898,46 грн., № 19 від 18.05.2012 на суму 21 204,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 534,00 грн., № 6 від 03.07.2012 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн., № 7 від 4.07.2012 на суму 160 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26 666,67 грн., № 24 від 10.07.2012 на суму 372 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 62 000,00 грн., № 25 від 11.07.2012 на суму 150 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн., № 26 від 12.07.2012 на суму 222 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 37 000,00 грн., № 43 від 13.07.2012 на суму 2 241,00 грн., у т.ч. ПДВ - 373,51 грн., № 60 від 16.07.2012 на суму 197 759,00 грн., у т.ч. ПДВ - 32 959,82 грн., № 61 від 17.07.2012 на суму 190 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 31 666,67 грн., № 102 від 26.07.2012 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн., № 116 від 27.07.12 на суму 200000,00 грн.,у т.ч. ПДВ - 33333,33 грн.. та № 137 від 31.07.12 на суму 4261,10 грн., у т.ч. ПДВ - 710,20 грн./а.с.77,78, 81, 84, 88, 89, 94, 99, 103, 111, 116-118,125,129,135/.

Здійснення оплати по договору поставки №13/3-М від 28 лютого 2012 року підтверджується копіями платіжних доручень: №2890к від 14.05.2012 на суму 108 000,00 грн., №2924к від 15.05.2012 на суму 108 000,00 грн., №2976к від 16.05.2012 на суму 108000,00 грн., №3021к від 17.05.2012 на суму 143 390,72 грн., №3059к від 18.05.2012 на суму 133 198,92 грн., №3115к від 21.05.2012 на суму 21 204,00 грн., №4203к від 03.07.2012 на суму 200000,00 грн., №4259к від 04.07.2012 на суму 160000,00 грн., №4410к від 10.07.2012 на суму 372000,00 грн., №4452 від 11.07.2012 на суму 150000,00 грн., №4461 від 12.07.2012 на суму 222000,00 грн., №4533 від 16.07.2012 на суму 200000,00 грн., №4553к від 17.07.2012 на суму 190000,00 грн., №4803к від 26.07.2012 на суму 200000,00 грн., №4846к від 27.07.2012 на суму 200000,00 грн., №4947к від 02.08.2012 на суму 4261,10 грн./а.с.188-203/.

Реальність господарської операції із ПП "Марленас" підтверджується також товарно-транспортними накладними: №3/1 від 03.05.2012, №3/2 від 03.05.2012, №16/3 від 16.05.2012, №16/4 від 16.05.2012, №17/1 від 17.05.2012, №17/2 від 17.05.2012, №18/2 від 18.05.2012, №18/3 від 18.05.2012, №18/4 від 18.05.2012, №04/1 від 04.06.2012, №04/2 від 04.06.2012, №04/3 від 04.06.2012, №04/4 від 04.06.2012, №05/1 від 05.06.2012, №05/2 від 05.06.2012, №05/3 від 05.06.2012, №09/1 від 09.062012, 11/1 від 11.06.2012, №11/2 від 11.06.2012, №11/3 від 11.06.2012, №11/4 від 11.06.2012, №11/5 від 11.06.2012, №12/11 від 12.06.2012, №12/2 від 12.06.2012, №12/3 від 12.06.2012, №12/5 від 12.06.2012, №12/6 від 12.06.2012, №13/1 від 13.06.2012, №13/2 від 13.06.2012, №13/3 від 13.06.2012, №13/4 від 13.06.2012, №18/1 від 18.06.2012, №18/2 від 18.06.2012, №18/3 від 18.06.2012, №18/4 від 18.06.2012, №19/1 від 19.06.2012, №26/1 від 26.06.2012, №27/1 від 27.06.2012, №27/2 від 27.06.2012, №30/1 від 30.06.2012, №30/2 від 30.06.2012, №31/1 від 31.06.2012, №31/2 від 31.06.2012, №31/3 від 31.06.2012. /а.с.136-179/. Зазначені документи підтверджують, що постачання придбаного шроту соняшника здійснено на склад ТОВ "Агро Ком" та ТДВ "Диканьський комбікормовий завод", що повністю відповідає умовам договору поставки №13/3-М від 28 лютого 2012 року.

Придбаний товар у подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом виготовлення комбікорму відповідно до договору №30/12/10 від 30 грудня 2010 року укладеного позивачем з ТОВ "Агро Ком" на виконання робіт по виготовленню продукції /.а.с.228-229/ та з ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" №2 від 30 грудня 2011 року на виконання робіт по виготовленню продукції. /а.с.204-206/.

Договором виконання робіт з виготовлення продукції від 30 грудня 2010 року № 30/12/10, укладеним між позивачем (Замовник) та ТОВ "Арго Ком" (Підрядник) та додатковою угодою до нього №7 від 30 грудня 2011 року передбачено, що ТОВ "Арго Ком" зобов'язується виконати роботи з виготовлення, фасовки та відпуску: комбікорму, білково-вітамінних добавок, концентрату, соєвого екструдата на замовлення Замовника з сировини (компонентів), наданого Підрядником та/чи Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити роботи з її виготовлення.

Договором підряду №2 виконання робіт з виготовлення продукції від 30 грудня 2011 року укладеним між позивачем (Замовник) та ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" (Підрядник) передбачено, що ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" зобов'язується виконати роботи з виготовлення комбікорму, кормової суміші, концентрату, напівфабрикатів, екстракту сої, виконувати роботи з фасовки та відпуску комбікорму, а підрядник надає сировину та зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити роботи з її виготовлення.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що зерно, яке надійшло ТОВ "Українське зерно" від ПП "Марленас" на підставі проаналізованого вище господарсько-правового договору перероблялось ТДВ "Диканьський комбікормовий завод", ТОВ "Арго Ком".

Таким чином, реальність господарської операції між позивачем та ПП "Марленас" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, угода виконана в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, у суду відсутні підстави для визнання вищеописаного правочину такими, що укладений з метою штучного формування податкового кредиту та такого що не мав реального характеру і не передбачав настання правових наслідків, обумовлених ним.

Посилання відповідача на те, що стосовно контрагента позивача складений акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Марленас" (код 35312460) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Ю.ПЕЙПЕР" (код 36395694) та ПП "Павлоград-Інвест-Агро" (код 35168745)" №949/04-07-22-01/35312460 від 04 листопада 2013 року суд не приймає до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною (фактичною) адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства-контрагента є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства. В силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, адже обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

На момент укладення правочину, його виконання контрагент був правоздатним і зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, мав діюче свідоцтво платника податку на додану вартість і включений до Реєстру платників даного податку. Установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість не скасовані і не визнані недійсними рішеннями судів.

Акт перевірки не містить посилання на докази, якими б були спростовані правоздатність, реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, статус платника податку на додану вартість, перебування в Реєстрі платників даного податку контрагента ТОВ "Українське зерно" на момент укладення правочину та його виконання.

У акті перевірки відсутні посилання на рішення судів, які б набрали законної сили та прийняті в порядку ст. 55і ГК України і якими б встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента без відома засновника, реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрація/перереєстрація підприємства на підставних осіб.

Отже, наведені відомості в акті перевірки №949/04-07-22-01/35312460 від 04 листопада 2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Марленас" (код 35312460) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Ю.ПЕЙПЕР" (код 36395694) та ПП "Павлоград-Інвест-Агро" (код 35168745)" не є достатніми та допустимими доказами нездійснення спірних операцій та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно посилання податкового органу в акті перевірки на не надання подорожніх листів, документів, що підтверджують якість, надання транспортних та супроводжувальних документів суд зазначає наступне.

Господарська операція з перевезення товару відбувалася за участю постачальника та перевізника, а тому наявність у покупця подорожнього листа чинним законодавством не передбачена, адже згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, хований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Відповідно до преамбули Закону України "Про підтвердження відповідності" N2406 від 17.05.01, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

З огляду на наведене, наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Таким чином, посилання податкового органу на ненадання документів щодо якості отриманого від постачальника є недоречним, адже сертифікат якості не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку і не є належним і допустимим доказом факту здійснення господарської операції, а вимога щодо надання таких документів знаходиться поза межами прав наданих контролюючому органу.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року №0000012308 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000012308 від 14 лютого 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ30044094) витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. (сплачений згідно платіжного доручення № 255 від 25 лютого 2014 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко