Ухвала

від 14.05.2014 по справі 816/772/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р.Справа № 816/772/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. по справі № 816/772/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі позивач), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000012308 від 14.02. 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість. Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від 29.01.2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094, складений на підставі проведеної Державною податковою інспекцією у м. Полтаві документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" по взаємовідносинах з ПП "Марлеанс" за період травень, липень 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000012308 від 14.02.2014 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Українське зерно" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.07.1998 року, код ЄДРПОУ 30044094, свідоцтво серії А00 №081164, (т.1 а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.09.2006 року №23994223 серії НБ №289530, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (т.1 а.с. 22)

З 11.01.2014 року по 23.01.2014 року ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) по взаємовідносинах з ПП "Марлеанс" (код ЄДРПОУ 35312460) за період травень, липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094 (т 1 а.с.30-52), яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено завищення значення рядка 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" декларації за травень 2012 року на суму 73402,00 грн., за липень 2012 року на суму 316377,00 грн.

08.02.2014 року позивачем до ДПІ у м. Полтаві були подані заперечення за №158 до акту виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Українське зерно" від 29.01.2014 року №418/16-01-22-08-10/30044094. (т.1 а.с.53-67).

У відповіді ДПІ у м. Полтаві від 12.02.2014 року №1874/10/16-01-22-06 на заперечення ТОВ "Українське зерно" було зазначено, що висновки про порушення, встановлені в ході проведення перевірки, відповідають нормам чинного законодавства. (т.1 а.с.68-69).

На підставі висновку акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 14.02.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень та липень 2012 року у розмірі 389779 грн. (т.1 а.с.71).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ "Українське зерно" сум податку на додану вартість ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту за травень 2012 року на суму 73402,00 грн., за липень 2012 року на суму 316377,00 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Марлеанс".

Виходячи з позиції контролюючого органу, спірні операції з ПП "Марлеанс" не містять юридичного змісту.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2012 року між ТОВ "Українське зерно" та ПП "Марлеанс" укладено договір постачання №13/3-М. Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується поставити шрот соняшниковий виробництва ПАТ "Запорізький масложиркомбінат", а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар. (т.1 а.с.73-74).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано податкові накладні (т.1 а.с.129,135), видаткові накладні (т.1 а.с.77,78, 81, 84, 88, 89, 94, 99, 103, 111, 116-118,125,129,135) , рахунки, платіжні доручення (т.1 а.с.188-203).

На підтвердження реальності поставки товару позивачем надані товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.136-179) з яких вбачається, що постачання придбаного шроту соняшника здійснено на склад ТОВ "Агро Ком" та ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" та повністю відповідає умовам договору поставки №13/3-М від 28.02.2012 року.

Також, на підтвердження подальшого використання придбаних ТМЦ у вищезазначеного контрагента позивачем надані договори №30/12/10 від 30.12.2010 року укладеного позивачем з ТОВ "Агро Ком" на виконання робіт по виготовленню продукції (т.1 а.с.228-229) та з ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" №2 від 30.12.2011 року на виконання робіт по виготовленню продукції. (т.1 а.с.204-206).

Договором виконання робіт з виготовлення продукції від 30.12.2010 року № 30/12/10, укладеним між позивачем (Замовник) та ТОВ "Арго Ком" (Підрядник) та додатковою угодою до нього №7 від 30.12. 2011 року передбачено, що ТОВ "Арго Ком" зобов'язується виконати роботи з виготовлення, фасовки та відпуску: комбікорму, білково-вітамінних добавок, концентрату, соєвого екструдата на замовлення Замовника з сировини (компонентів), наданого Підрядником та/чи Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити роботи з її виготовлення.

Договором підряду №2 виконання робіт з виготовлення продукції від 30.12.2011 року, укладеним між позивачем (Замовник) та ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" (Підрядник) передбачено, що ТДВ "Диканьський комбікормовий завод" зобов'язується виконати роботи з виготовлення комбікорму, кормової суміші, концентрату, напівфабрикатів, екстракту сої, виконувати роботи з фасовки та відпуску комбікорму, а підрядник надає сировину та зобов'язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити роботи з її виготовлення.

Отже, колегія суддів зазначає, що зерно, яке надійшло ТОВ "Українське зерно" від ПП "Марленас" на підставі проаналізованого вище господарсько-правового договору перероблялось ТДВ "Диканьський комбікормовий завод", ТОВ "Арго Ком".

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявна в матеріалах справи податкові накладні відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначений податковий документ недійсним, відсутні.

Факт реєстрації контрагентів позивача ПП "Марленас" та ТДВ "Диканьський комбікормовий завод", ТОВ "Арго Ком", платниками податку на додану вартість, а також той факт, що зазначені підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Марленас", як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів не приймає та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги щодо ненадання подорожніх листів, документів, що підтверджують якість, надання транспортних та супроводжувальних документів.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з пп. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 пп. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами пп. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця подорожнього листа чинним законодавством не передбачена, оскільки господарська операція з перевезення товару відбувалася за участю постачальника та перевізника та згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Крім того, згідно Закону України "Про підтвердження відповідності" N2406 від 17.05.2001 року, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

Отже, колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового Кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0000012308 від 14.02.2014 року.

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. по справі № 816/772/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В.