Рішення

від 01.06.2009 по справі 4/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

01.06.2009                                                                Справа №  4/107-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

за позовом державної інспекції з карантину рослин по Херсонській області м. Херсон

до:  приватної фірми "Сі-Транс" м. Херсон

про стягнення 2060грн. 12коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача  –уповноважена особа  Наконечна А.В.

від  відповідача   -  уповноважена особа Захаров Д.С.

          Державна інспекція з карантину рослин по Херсонській області (позивач) звернулася з  позовом до приватної фірми "Сі-Транс" (відповідач) та просить  стягнути  2060грн. 12коп.  заборгованості за надані послуги  по  оформленню  фітосанітарного  та карантинного  сертифіката  за заявкою  відповідача від  21.07.2006року.

Позивач, з  урахуванням пояснення до позовної заяви від 25.05.2009року,  посилається на те, що відповідач  не  сплатив  вартість  вторинного карантинного догляду,  який  відповідно до  пункту 18 постанови  Кабінету Міністрів  України від 26.05.2004року №672 "Про  затвердження порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження  та знезараження  підкарантинних матеріалів і об'єктів та їх  переліку", постанови  Кабінету Міністрів  України  №953 від 24.11.2003року "Про  розцінки  на інспектування підкарантинних матеріалів, платних  послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам" та пункту 4.38  Фітосанітарних  правил  ввезення  з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації   підкарантинних  матеріалів здійснювався в морському порту під  час накопичення  підкарантинних  матеріалів, які вивозилися за межі України, тому просить  задовольнити позовні  вимоги.

Відповідач позовні вимоги не  визнає, посилаючись  на те, що  оплата такої  послуги як вторинний догляд   підкарантинного  матеріалу не  передбачена законом,  та не  включена  до  розцінок,  затверджених  постановою  Кабінету Міністрів  України  №953 від 24.11.2003року "Про  розцінки  на інспектування підкарантинних матеріалів, платних  послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам". Як  вважає відповідач, вторинний  догляд  проводиться лише  при наявності  підстав, передбачених  пунктом 4.38 Фітосанітарних  правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації  підкарантинних  матеріалів", затверджених наказом Міністерства  аграрної  політики України №414 від 23.08.2005року, а позивачем не  доведено  наявність таких  підстав.   Крім  того, відповідач посилається на те, що такі послуги як "вторинний догляд" фактично  позивачем  йому не  надавалися, про  що  складено  відповідні акти, і це  виключає  виникнення у відповідача  обов'язку щодо їх  оплати.

Справа розглядалася з  перервами, які відповідно до  статті 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях  суду  19 травня 2009 року до 26 травня 2009року та 26 травня 2009 року до 01 червня 2009 року.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представників сторін, суд –

                                                  Встановив:

Законом України "Про  карантин  рослин" №3348-ХП  від  30.06.1993року    встановлено, що  завданням  державної  служби  з  карантину рослин  України є, серед  іншого,  здійснення  державного  контролю  за дотриманням  карантинного  режиму  і проведення заходів  з  карантину  рослин при вирощуванні, заготівлі, ввезенні, вивезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці реалізації та використанні об'єктів регулювання; реєстрація осіб, які здійснюють  господарську діяльність, пов'язану з  виробництвом та обігом  об'єктів регулювання.

Згідно зі статтею  8  зазначеного Закону до  повноважень  державної  інспекції  з  карантину рослин  належить  видача фітосанітарних  і карантинних  сертифікатів на  рослини, продукти  рослинного  походження  та інші об'єкти  регулювання; інспектування та проведення фітосанітарної  експертизи рослин, продуктів рослинного  походження та інших  об'єктів регулювання, що  переміщуються територією України через  державний кордон  України та карантинні зони; реєстрація осіб, діяльність  яких  відповідно до  статті 27 зазначеного Закону підлягає  реєстрації.

Звертаючись  з  позовом, державна інспекція з карантину рослин по Херсонській області (позивач)  просить  стягнути заборгованість за надані відповідачу послуги   по  вторинному  карантинному   огляду підкарантинних  матеріалів, який здійснювався в морському порту під  час накопичення  підкарантинних  матеріалів, які вивозилися за межі України.

Підставою  стягнення зазначених  коштів  позивач зазначає  закон України "Про  карантин  рослин", постанову  Кабінету Міністрів  України від 26.05.2004року №672 "Про  затвердження порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження  та знезараження  підкарантинних матеріалів і об'єктів та їх  переліку", постанову  Кабінету Міністрів  України  №953 від 24.11.2003року "Про  розцінки  на інспектування підкарантинних матеріалів, платних  послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам" та пункт 4.38  Фітосанітарних  правил  ввезення  з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації   підкарантинних  матеріалів.

Відповідно до  статті 46 Закону України "Про  карантин  рослин" об'єкти  регулювання, що експортуються або  реекспортуються, супроводжуються  оригіналом фітосанітарного  сертифіката    або  фітосанітарного  сертифіката  на реекспорт та/або іншою  документацією  за запитом  країни призначення.

Наказом  Міністерства аграрної  політики України №414 від 23.08.2005року, зареєстрованим  в Міністерстві юстиції України 29.09.2005року за №1121/11401,  затверджені  Фітосанітарні правила  ввезення з-за кордону, перевезення в межах  країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних  матеріалів (далі –Фітосанітарні правила). Фітосанітарними  правилами   визначено  організацію  і порядок  здійснення фітосанітарного  (карантинного) контролю  при ввезенні з-за кордону, транзиті, експорті, перевезеннях  в межах  країни, а також  порядок переробки  та реалізації підкарантинних матеріалів.

Відповідно до  пункту 4.1 Фітосанітарних  правил підкарантинні матеріали і об'єкти вивозяться за межі  України в режимі експорту  у супроводі фітосанітарного сертифікату, виданого  державним  інспектором з  карантину  рослин, із  зазначенням  їх походження та адреси  закордонного  вантажоотримувача.

Фітосанітарний сертифікат  підкарантинних  матеріалів  відповідно до  пункту 4.5 Фітосанітарних  правил оформляється на підставі обстежень рослин в період  вегетації і/або обстежень  місць зберігання, і/або  карантинного  огляду та фітосанітарної  експертизи.

Постановою  Кабінету Міністрів України №953 від 24.11.1993року, яка  була чинною до 26.06.2008року, затверджені розцінки  на інспектування підкарантинних матеріалів, платних  послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам.

Зазначеною  постановою передбачено  перелік послуг, що  надаються  підприємствам, установам, організаціям та громадянам  і розмір плати   за ці послуги, в тому числі: догляд  партії  вантажу з  оформленням  фітосанітарного   сертифіката; лабораторна експертиза; догляд  підкарантинної  продукції.

Послуги  "вторинний догляд", як  окремого  виду послуги, який зазначений в рахунку позивача від 14.08.2006 року №26, зазначеними  розцінками  не  передбачено.

Як встановлено матеріалами  справи, 21.07.2006року  відповідач звернувся до  позивача з  заявою  на оформлення  та видачу  фітосанітарного  та карантинного  сертифікату щодо  вивозу за межі країни  об'єкту регулювання.

Відповідач здійснив  відповідний обсяг  робіт, пов'язаний з  оформленням сертифікату. Відповідач не  заперечує  того факту, що  позивачем  здійснено  огляд  підкарантинного  матеріалу з видачею  сертифікату  та проведено  відповідну експертизу. Зазначені послуги відповідачем повністю  сплачені відповідно до  рахунку позивача, що  не  заперечувалося представниками  сторін  в засіданнях  суду.  Однак в рахунку позивача від  14.08.2006року, крім зазначених  послуг, також   від  руки  дописано вартість  вторинного  догляду на суму 2060грн.12коп. Стягнення цієї суми  і є  предметом спору.

Правові підстави для стягнення зазначеної  суми  відсутні з  урахуванням  наступного.

Відповідно до  статті 49  закону України "Про  карантин рослин" вичерпний перелік  платних  послуг  Державної  служби  з  карантину рослин України визначається  виключно зазначеним законом та включає  в себе проведення огляду, обстеження, аналіз, знезараження, інспектування, обробку, організацію та здійснення  контролю за роботами з  фумігації  (знезараження) об'єктів регулювання.

При  цьому частиною 3 зазначеної норми встановлено, що розміри платних  послуг, які затверджує Кабінет Міністрів України, мають дорівнювати  фактичним витратам на їх надання.

Розцінками, затвердженими  постановою  Кабінету Міністрів України № 953 від 24.11.1993року  не  передбачено  такої  послуги як "вторинний догляд", тому правові підстави  розрахунку  суми  позову позивачем не  доведені.

Крім того, пунктом 4.38  Фітосанітарних  правил   встановлено, що  вторинний  карантинний огляд підкарантинних  матеріалів проводиться, якщо  існує  підозра на приховану зараженість  карантинними  організмами  під  час: складування, концентрації (накопичення) при  сортуванні в морських  портах, залізничних  станціях, автопереходах, підприємствах  та інших  терміналах.

Документального  підтвердження того, що  існувала підозра на приховану зараженість  карантинними  організмами, яка  б  викликала необхідність  здійснення вторинного  огляду під час складування, концентрації  підкарантинних  матеріалів, в тому числі  в морському порту, позивач  ніякими доказами не довів.

Його  посилання на те, що  вторинний догляд відповідно  до  пункту 18  постанови Кабінету  Міністрів  України від  26.05.2004року №672 "Про  затвердження  порядку проведення інспектування, огляду, аналізу, обстеження та знезараження підкарантинних  матеріалів і об'єктів  та їх  переліку" обов'язково здійснюється у разі складування, концентрації, накопичення  та сортування в морських  портах не  є належним доказом по  справі, так як відповідно до  пункту 4.38 Фітосанітарних  правил  такий огляд  здійснюється при  існуванні  підозри  на приховану  зараженість  карантинними  організмами.  Таким чином, вторинний огляд  здійснюється лише тоді, коли  існує підозра на приховану  зараженість  карантинними  організмами. Документального підтвердження того, що  існувала така підозра позивач суду не  надав.

Посилання позивача  на ДСТУ 3355-96  також  не  є  підставою  для проведення вторинного  огляду, оскільки   до  матеріалів справи не  надано  витягу з зазначеного  ДСТУ. Крім  того, ДСТУ дає  лише поняття  вторинного  огляду.   Необхідність же його проведення  зазначена в пункті  4.38 Фітосанітарних  правил. Посилання відповідача на те, що підкарантинні  матеріали  відповідно до пунктів 4.28-4.30 повинні супроводжуватися  карантинним сертифікатом, тому  необхідно здійснювати їх вторинний догляд в місцях накопичення матеріалів, також не  свідчить  про  обов'язковість  проведення такого  огляду. До  того ж в більшості наданих позивачем до  матеріалів справи  копіях карантинних  сертифікатів   відсутня відмітка про  необхідність  здійснення повторного огляду  підкарантинних матеріалів під  час  їх  складування в морському порту.

Не наведено позивачем  і обгрунтування  розрахунку суми позову, так як розцінками, затвердженими  постановою  Кабінету Міністрів  України  №953 від 24.11.1993року  не  передбачено такої  послуги як проведення вторинного огляду, як і не зазначено його вартості із розрахунку 0,70 грн. за 1 тону вантажу, а відповідач стверджує що передбачений розцінками  догляд  партії  вантажу з  оформленням  фітосанітарного   сертифіката  включає  в тому числі і вторинний догляд, який  відповідно до  затверджених розцінок не є  окремим видом послуг.

Слід  також  зазначити, що позивачем не  надано і доказів того, що  розмір  спірних  послуг (які повинні відповідати розміру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  №953 від 24.11.1993року)   дорівнює  фактичним витратам  на їх надання, як  це  передбачено  пунктом 3 статті 49  закону України "Про  карантин  рослин".

Таким чином, позивачем не  надано  суду належних  доказів на підтвердження того, що  ним  фактично здійснювався вторинний догляд  підкарантинної продукції і що вартість  цієї послуги відповідає  розміру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  №953 від 24.11.1993року.

За його  посиланням  вторинний огляд проводився безпосередньо на кожному транспортному засобі, що зазначено і в актах   фітосанітарного контролю, однак як  вбачається із рахунку №26 від 14.08.2006року сертифікат  видавався на загальну партію  продукції –2943,030тон, в той час як  накопичення зазначеної партії  товару відповідно  до  наданих  відповідачем  актів загальної форми  та  карток обліку вантажу здійснювалося  не  на протязі одного дня.

Як  доказ проведення  вторинного  догляду  позивач надає до  справи  копії актів  фітосанітарного  контролю підкарантинних матеріалів та об'єктів,  транспортних  засобів, що  експортуються, а також  місць  зберігання, а саме:

№866 від 04.06.2006року  на підкарантинний матеріал –126 тон пшениці;

№936 від 12.06 (без зазначення року) на підкарантинний матеріал  -345 тон пшениці;

№974 від 17.06.2006року на підкарантинний матеріал  - 210 тон пшениці;

№993 від  21.06.2006року на підкарантинний матеріал –420 тон пшениці;

№1007 від  22.06.2006 року на підкарантинний матеріал –325 тон  пшениці;

№10167 від 23.06.2006року на підкарантинний матеріал - 420 тон пшениці;

№1271 від  30.07.2006рокцу на підкарантинний матеріал 140 тон  ріпаку;

№1294 від 02.08.2006року на підкарантинний матеріал 910 тон гороху.

          Ні за датою  їх  складання, ні за  обсягом підкарантинних  матеріалів, зазначених в цих актах,  акти  не  співвідносяться з предметом позову та   партією  вантажу, зазначеному в рахунку №26 від 14.08.2006 року. Крім  того, в актах  зазначено, що  їх  складено  в присутності  експедитора  ПФ "Сі-Транс". При  цьому прізвище експедитора в жодному із  актів не  вказано. Підпис  власника вантажу відсутній з  посиланням  на те, що  він  від  підпису відмовився.

          Із  наданих  відповідачем відомостей вбачається, що  вивантаження транспортних  засобів тривало  майже добу, однак із актів вбачається, що догляд проведено одноразово, про  що  складено один  акт  одним інспектором.

Сума обсягу вантажу за усіма  вищезазначеними  актами менша ніж  партія вантажу, зазначеного  в рахунку позивача та в фітосанітарному сертифікаті.

          Пояснень  щодо  місця, дати  та порядку складання цих  актів, а також того, які ж  саме із наданих  копій актів відносяться  до  матеріалів справи за предметом спору,  в присутності якої  посадової  особи  відповідача вони складалися та чому ця особа відмовилася від підписання актів   представники позивача  надати  не  змогли.

Із  вищезазначеного  вбачається, що  акти  складалися не  за результатами дійсно  проведеного  огляду   підкарантинних  матеріалів   під  час їх  складування, концентрації, накопичення в морському порту, а на  підставі  відомостей наявних в карантинних  сертифікатах.

Не є належними  засобами  доказування в розумінні статті 34 ГПК України і копії рахунків надані позивачем до пояснень до позовної заяви від  25.05.2009року, оскільки із  них  вбачається, що  вони направлялися  позивачем не  відповідачу, а іншим  суб'єктам  господарювання, які не є  сторонами  в цьому процесі.

Із  вищезазначеного  вбачається, що  позивач не  надав документального  підтвердження надання відповідачу послуг щодо  "вторинного  огляду" підкарантинних  матеріалів, необхідності його  проведення відповідно до  вимог закону,  правового обгрунтування розрахунку суми фактичних  витрат, які є ціною позову, а також  не  навів норми  права, яка  б  зобов'язувала відповідача  сплачувати  зазначену послугу, тому правові підстави для задоволення позовних  вимог  відсутні.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на позивача.

В засіданні за згодою представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина  рішення.

На підставі  вищезазначеного, керуючись  ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд –

                                                  Вирішив:

1.В задоволенні позовних  вимог  відмовити.   

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

           Дата підписання рішення

                                                                                  відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 04.06.2009