Рішення

від 25.06.2009 по справі 4/107-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/107-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" червня 2009 р.                                                                          Справа № 4/107-09

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

За позовом  Приватного підприємства "Сенс", м. Ржищів

до    Ржищівського міського кооперативного підприємства "Міськспоживкоопторг",

м. Ржищів

про визнання недійсним договору суборенди майна

за участю представників сторін:  

позивач –Редька М.С. –директор

Філіпович В.В. –дов. від 08.06.2009р.                                               

відповідач –Мальчик Т.Ю. –предст., дов. від 08.06.2009р.

оголошувалась перерва

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сенс", м. Ржищів (позивач) звернулось до суду з позовом до Ржищівського міського кооперативного підприємства "Міськспоживкоопторг", м. Ржищів (відповідач) про  визнання недійсним договору суборенди майна.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2009 р. розгляд справи було призначено  на 19.05.2009р.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи в порядку ст.. 77 ГПК України було відкладено на 09.06.2009р.

09.06.2009р. представник відповідача подав заяву, в якій просить застосувати строк позовної давності до позивача.

09.06.2009р. позивач подав доповнення до позовної заяви та просить позов задовольнити..

09.06.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва на 25.06.2009р. для подання сторонами додаткових доказів у справі.

25.06.2009р. представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що договір оренди на даний час припинений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004 р. між ПП «Сенс»(орендар) та Ржищівським МКП "Міськспоживкоопторг" (орендодавець) було укладено договір суборенди майна № 7, відповідно до умов якого  орендодавець передав орендарю в строкове платне користування приміщення магазину «Дитячий світ»вартістю 12 436, 05 грн., що розташований по вул.. Леніна, 23 в м. Ржищів та належить Київській регіонспоживспілці відповідно до рішення виконкому Ржищівської міської ради від 30.04.2004р. № 4513839 (як зазначає позивач в позовній заяві).

В доповненнях до позовної заяви, поданих позивачем 09.06.2009р., останнім вже зазначається, що на момент підписання договору суборенди, що є предметом позову, "Київрегіонспоживспілка", чиєю дочірньою структурою є підприємство"Міськспоживкоопторг", права власності на вказаний об'єкт не було, а тому укладати договір суборенди не мала.

Позивач просить визнати недійсним вказаний договір оренди №7 від 01.01.2004р., посилаючись на норми статті 774 Цивільного кодексу України, відповідно до умов якого передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом, а спірний договір не містить необхідних обставин про погодження з власником, яким за доводами позивача є Ржищівське міське споживче товариство.

Відповідач подав відзив на позов від 24.06.2009р., в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує, посилаючись на те, що договір оренди, № 7 є на даний час припиненим.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх в сукупності, встановив, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Представник відповідача 09.06.2009р. подав заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить застосувати строк позовної давності, оскільки на думку останнього позивач пропустив вказаний строк, та подав позовну заяву з його пропущенням.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, у спірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності починається зі спливом строку дії даного договору, а саме з 01.12.2004р.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для даного позову про визнання недійсним договору суборенди майна № 7 від 01.01.2004р. до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 10.04.2009р., що підтверджується штампом канцелярії суду з вх. № 1888 на позовній заяві, сплив, про що відповідачем у справі зроблено заяву від 09.06.2009р. до винесення рішення, в якій останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 26 травня 2009р. рішенням господарського суду Київської області у справі № 5/059-09 (суддя Подоляк Ю.В.) позовні вимоги Ржищівського міського кооперативного підприємства «Міськспоживкоопторг» було задоволено повністю, виселено Приватне підприємство “Сенс” (09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Папаніна, 63, код ЄДРПОУ 23572638) з приміщення магазину “Дитячий світ” розташоване за адресою: Київська обл., м. Ржищів, вул. Леніна, 23.

Вказаним рішенням було встановлено, що позивачем на адресу відповідача 13.08.2008р. було надіслано лист від 12.08.2008р. № 22 щодо припинення договору суборенди з вимогою повернути орендоване майно, яке знаходилось в оренді відповідно до умов вищезазначеного договору за наслідками його припинення.

На момент розгляду справи № 5/059-09, орендоване приміщення ПП «Сенс»звільнено не було та  Ржищівському міському кооперативному підприємству «Міськспоживкоопторг»не повернуто.

А тому станом на день подання позову Приватним підприємством «Сенс»договір оренди від 01.01.2004р. № 7 є припиненим, сторонами не пролонгований, а тому фактично відсутній предмет спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із п. 1 ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Частиною 4 ст. 22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З огляду на зазначене та враховуючи вищеперелічені норми законодавства суд приходить висновку, що договір суборенди майна від 01.01.2004р. № 7 на час розгляду справи припинено, в зв'язку зі спливом строку його дії.  

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи і такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

          Суддя                                                               Щоткін О.В.

Дата підписання рішення: 20.07.2009р.