Ухвала

від 18.03.2014 по справі 2а-4031/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 10924/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалті-О» про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2010 року Хустський міжрайонний прокурор Закарпатської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області з позовом до ТзОВ «Ріалті-О», яким просив стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 8592,17 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала мотивована тим, що позивач про порушення його прав відповідачем дізнався у березні 2010 року, що підтверджується актом перевірки від 17.03.2010 року. Однак з даним позовом прокурор в інтересах позивача звернувся до сулу лише 29.10.2010 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, передбаченого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, і не надав доказів поважності причин пропуску цього строку.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає що суд порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», не застосовується.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встанови суд, 17.03.2010 року працівники Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області склали акт № 1 про порушення ТзОВ «Ріалті-О» п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», яким, зокрема, за вказане порушення до відповідача був застосований штраф у розмірі 8592,47 грн. Відповідачу було запропоновано сплатити даний штраф в десятиденний строк.

Примірник зазначеного акта представник ТзОВ «Ріалті-О» отримав 18.03.2010 року, що підтверджується його розпискою на акті, та не оскаржував зазначений штраф у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій виникло у Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області через десять днів після отримання відповідачем зазначеного вище акту, тобто 28.03.2010 року.

Такий же строк застосовується і у випадку звернення з даним позовом прокурора в інтересах Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області.

Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про зайнятість населення», не застосовується, оскільки дана стаття не містить таких положень.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що п. 3.7 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було внесено зміни до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Згідно з цими змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшено з одного року до шести місяців.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, в тому числі права на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Отже, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини і не залежить від того, коли було реалізоване право на позов, тобто коли було фактично пред'явлено позов.

Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

До 30 липня 2010 року загальний строк звернення до адміністративного суду був визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що право на звернення до суду з цим позовом виникло в позивача 28 березня 2010 року, а Хустський міжрайонний прокурор Закарпатської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області 29 жовтня 2010 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, тобто в межах одного року з дня виникнення права на звернення з даним позовом, колегія суддів дійшла висновку, що строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

При цьому, як вбачається з апеляційної скарги, Хустський міськрайонний центр зайнятості Закарпатської області не вказував зазначених вище доводів, однак неврахування цих обставин судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення питання щодо пропущення чи непропущення строку звернення до суду з даним позовом, тому колегія суддів вважає можливим і необхідним вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року про залишення без розгляду позовної заяви у справі № 2а-4031/10/0770 за позовом Хустського міжрайонного прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Хустського міськрайонного центру зайнятості Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріалті-О» про стягнення штрафних санкцій - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький