Рішення

від 09.06.2009 по справі 16/159/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/159/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" червня 2009 р.                                                 Справа №  16/159/09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” (54008, м. Миколаїв, вул. Чигирина,159)

До відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,41)

про:  визнання недійсним рішення

                                                                                                                                      Суддя В.Д. Фролов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Іноземцев Є.С., дов. № 04/254 від 01.01.2009р.

Від відповідача: Сомар К.С., дов. № 1-292/91-597 від 02.06.2009р.

                          Войтенкова І.О., дов. № 1-292/91-465 від 30.04.2009р.

В засіданні приймає участь:

Була оголошена перерва до 09.06.2009 р.

          Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” звернулось до господарського суду з позовною заявою до  Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення № 4-ріш від 27.02.2009 р. недійсним.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, він вважає, що рішення рішення № 4-ріш від 27.02.2009 р. прийняте Адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України цілком відповідає вимогам закону та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

          Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

          Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

          У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

          Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.

Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення від 27.02.09 № 4-ріш у справі № 1-26.213/5-2009 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:

визнала, що дії ВАТ по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.12.2008 р. № 1-292/80-1174 у встановлений головою відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції" - неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення Антимонопольного комітету України строки.

за вчинення порушення, вказаного у пункті 1 рішення, наклала на ВАТ „Миколаївгаз" штраф у розмірі 5 000 гривень.

Позивач не погоджується з рішенням відділення і просить суд визнати його недійсним, тому що вважає його необгрунтованим та безпідставним.

          Господарський суд, проаналізувавши наданні докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач стверджує, що відділенням неповно з'ясовано обставини, які мають істотне значення для справи. У якості таких обставин він вказує, зокрема, про предмет діяльності Товариства, про структуру підприємства, у зв'язку з чим для підготовки відповідей на вимоги відділення він має спочатку одержувати інформації від структурних підрозділів, обробляти її та надавати відділенню "у зведеній формі".

Це твердження позивача, як вбачається з наданих доказів, суперечить дійсним обставинам справи. Як свідчить зміст самого рішення адміністративної колегії, оскаржуваного Позивачем, та матеріали розглянутої відділенням справи, документи з якої додаються до відзиву, територіальним відділенням у ході розгляду справи були в повному обсязі з'ясовані всі обставини, які мають значення для неї, ретельно досліджені, доведені і викладені в даному рішенні, як це передбачено частиною 2 статті 35 Закону України „Про захист економічної конкуренції" та пунктом 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 6.05.94 за № 90/299, із змінами і доповненнями (надалі - Правила).

Ті обставини, на які вказує Позивач у своїй заяві, як з'ясувалось у судовому засіданні,  були цілком відомі відділенню та враховувалися при підготовці саме даної вимоги у справі. Інформація, що запитувалася у Підприємства, полягала у наданні копії плану розвитку газових мереж по м. Миколаєву та Миколаївській області на 2007, 2008, 2009 роки, затвердженого Товариством чи вищестоящою організацією, а у разі відсутності такого плану необхідно було повідомити про це відділення у зазначені у вимозі строки. Очевидним є той факт, що для підготовки відповіді з цього приводу не було необхідним для юридичної особи збирати інформацію від своїх структурних підрозділів, обробляти її та зводити (як це може мати місце у випадках запитування інформації про, наприклад, обсяг надання тих чи інших послуг у грошовому та вартісному вимірах, тощо), про що свідчить характер витребуваних відомостей.

Отже, посилання Позивача на предмет своєї діяльності та структуру підприємства у даному випадку не мають значення для справи.

Окрім того, відповідно до пункту 1 статті 57 Закону України „Про захист економічної конкуренції" (надалі - Закон) Позивач звертався до Антимонопольного комітету України із заявою про перевірку рішення адміністративної колегії від 27.02.09 № 4-ріш в порядку нагляду. За результатами розгляду заяви Товариства державним уповноваженим - заступником голови Антимонопольного комітету України М. Лисицьким йому була надана відповідь від 05.05.09 № 22-29.3/05-3865, про відсутність підстав для внесення подання про перевірку зазначеного рішення адміністративної колегії територіального відділення від 27.02.09 № 4-ріш, з обґрунтуванням правомірності притягнення відділенням до відповідальності цим рішенням газопостачальника (копія додається).

Позивач вказує, що відділенням не були враховані пояснення Позивача від 27.01.09 № 04/244    та    № 04/245, у яких він наводить причини несвоєчасного надання ним інформації відділенню, що, на його думку, призвело до прийняття територіальним відділенням неправильного рішення у справі.

Як з'ясовано, наведені вище пояснення Товариства були розглянуті адміністративною колегією відділення, проте, як зазначено у рішенні колегії, вони були визнані такими, що не виправдовують дій Підприємства по несвоєчасному поданню інформації відділенню, тому й були відхилені як необгрунтовані. Позивач не приймає до уваги законодавчі норми, які підлягають застосуванню у даному випадку. Так, згідно пункту 5 частини 1 статті 17 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Комітету має повноваження, зокрема, при розгляді справ про порушення конкуренційного законодавства вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. У своїй вимозі від 09.12.08 № 1-292/80-1174 голова Миколаївського територіального відділення вимагав інформацію не від конкретних осіб - виконавців (працівників Підприємства), а саме від суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Тому одержання виконавцем, який повинен був готувати відповідь на вимогу відділення, цієї вимоги від свого керівництва нібито вже після закінчення встановлених строків надання відповіді на неї, не може бути розцінено як поважна причинна для того, щоб не виконувати вимоги законодавства про обов'язок своєчасного надання інформації суб'єктами господарювання (а не їх окремими працівниками), яким ці вимоги адресовані - зокрема, статей 22, 22 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України". Недоліки в організації системи документообігу на Підприємстві не можуть звільняти його від відповідальності за вчинення порушення конкуренційного законодавства.

Позивач також зазначає, що територіальне відділення своїми листами про надання інформації встановлює дуже невеликий термін для надання відповіді, що, нібито, „провокує" його на вчинення порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону.

Доводи Позивача спростовуються обставинами справи і не свідчать про незаконність вимог відділення чи неможливість їх виконання Підприємством.

Товариство необґрунтовано залишає поза увагою, що визначення тих чи інших строків для виконання вимог органів Комітету, у тому числі й про надання інформації, належить до компетенції голови територіального відділення (а не осіб, яким ці вимоги адресовані). Наведене прямо випливає з частини 1 статті 22 ЗУ „Про Антимонопольний комітет України".

Встановлюючи терміни надання інформації, голова відділення виходить з характеру та обсягу запитуваної інформації.

Територіальним відділенням вимогою від 09.12.08 № 1-292/80-1174 ВАТ „Миколаївгаз" було запропоновано надати в п'ятиденний термін з дня отримання цієї вимоги копію плану розвитку газових мереж по м. Миколаєву та Миколаївській області на 2007, 2008, 2009 роки, затвердженого Товариством чи вищестоящою організацією. У разі відсутності такого плану, також необхідно було повідомити про це відділення у зазначені в вимозі строки. На зазначену вище вимогу від Позивача надійшла відповідь (лист від 19.12.08 № 07/2000): „ВАТ „Миколаївгаз" - організація з експлуатації систем газопостачання та споруд на них, не виступає замовником по розвитку систем газопостачання населених пунктів області. Планів будівництва газопроводів на 2007-2008-2009рр. не складалось".

Проаналізувавши пояснення сторін, суд вважає, що відмітити, що підготовка відповіді на вимогу відділення не потребувала значного часу на збір, опрацювання та аналіз документів, обставин, залучення великої кількості працівників для цього тощо. Як вказано в рішенні відділення, підготувати відповіді, що складалися фактично з двох речень (а могли взагалі містити відповідь у формі «так, план  існує», з наданням його копії, або ж «ні, не існує»), та зняти ксерокопію одного, чітко визначеного документу, було цілком реально протягом п'яти чи трьох днів. Усвідомлюючи це, відділенням, у межах своєї компетенції, у вимогах на адресу ВАТ „Миколаївгаз" обґрунтовано встановлювалися розумні та можливі терміни надання необхідної інформації. Цілком очевидно, що п'яти днів для цього Підприємству мало вистачити.

Отже, характер та обсяг запитуваної інформації об'єктивно дозволяли Позивачу представити її до територіального відділення у ті терміни, які визначалися у вимогах голови відділення.

Але, слід зауважити, що підприємство не було позбавлено права та можливості звернутися до відділення з проханням подовжити термін для надання відповідей, якщо з певних підстав воно не могло своєчасно виконати вимоги голови відділення. Таких звернень по вимогам від нього не надходило до територіального відділення. Своїми діями Позивач лише ігнорував законні вимоги органу Комітету.

Позивач стверджує, що відділення намагається втручатися в господарську діяльність

Товариства, коли вказує про необхідність бути обізнаним керівнику про питання

діяльності очолюваного ним підприємства.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до статті 1 Закону суб'єкт господарювання - це юридична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність.

Позивач не привів будь - яких доказів втручання відділення в його діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів. Тим самим він підтвердив позицію відділення, зокрема, що голова територіального відділення, направивши в межах встановленої законом компетенції органів АМКУ на адресу Позивача вимогу від 09.12.08 № 1-292/80-1174 про надання необхідної для виконання завдань органів АМКУ інформації, ніяким чином не втручався в господарську діяльність Товариства.

Позивач, посилаючись на пункт 5 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету, затверджене розпорядженням АМКУ від 23.02.01 № 32-р, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.03.01 за № 291/5482 (із змінами і доповненнями), не зазначає, що з цього пункту існують виключення, тобто виняткові випадки, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, у яких може мати місце навіть і втручання органу Комітету в господарську діяльність суб'єкту господарювання.

Позивач стверджує, що територіальне відділення нібито саме порушує чинне

законодавство, не надавши відповіді на один з його листів, чим подає „поганий приклад

іншим суб'єктам господарювання ".

Ці доводи Позивача судом не приймаються, оскільки вони ґрунтуються на невірній оцінці обставин справи та неправильному застосуванні законодавства, на яке він посилається - норм Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 № 5, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 6.05.94 за № 90/299, із змінами і доповненнями (надалі - Правила).

По - перше, відповідно до пункту 1 Правил вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах. Навіть сам Позивач в позовній заяві вказує: "заява про порушення розглядається протягом 30 днів". Лист Позивача від 27.01.09 № 04/244, про який він зазначає, не є заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тому посилання Товариства на положення Правил у цьому випадку є безпідставними та необґрунтованими.

По - друге, аналіз змісту зазначеного вище листа Товариства свідчить, що він взагалі не потребував надання відповіді, оскільки в листі лише висловлювалася думка Підприємства про необхідність установлення для нього „більш реальних" строків надання інформації на вимоги відділення. Однак, зважаючи на наполягання Позивача, викладені у листі від 07.04.09, відповідь йому була надана 07.04.09 за № 1-292/80-372. Листи Товариства були залучені до матеріалів справи, при цьому законодавство не передбачає інформувати про таку процесуальну дію особу, яка подала такого роду листи. Отже, твердження Позивача не ґрунтуються на законодавстві.

Тверджень Позивача, що відділенням не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими спростовуються матеріалами справи.

Як підтверджує сам Позивач, витребувана у нього інформація, за несвоєчасне подання якої відділенням були розпочаті дві справи за ознаками, передбаченими пунктом 13 статті 50 Закону, запитувалася у зв'язку із розглядом справи про зловживання монопольним становищем на ринку з боку цього суб'єкта господарювання.

Враховуючи високу соціально-економічну значимість питань, які розглядалися у цій справі, та ступінь тяжкості дій, які мали місце з боку порушника, ця справа розглядалась Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України. Наразі вже прийнято рішення у цій справі про притягнення до відповідальності ВАТ „Миколаївгаз" з накладенням на нього штрафу у розмірі 100 тис. грн.

Слід взяти до уваги, що територіальне відділення зі свого боку повинно було своєчасно та якісно підготувати усі необхідні матеріали справи для проведення засідання Тимчасової адміністративної колегії АМКУ, призначеного на чітко визначену дату, тобто зобов'язано було виконати відповідний План, затверджений в.о. Голови Комітету.

Неналежне ставлення Позивача до виконання вимог відділення перешкоджало виконанню завдань, покладених на органи Комітету, оскільки не надавало можливості зібрати необхідні докази у справі та проаналізувати їх у сукупності, що зволікало завершення розгляду даної справи з підготовкою відповідних процесуальних документів у ній.

Інформація від газопостачального підприємства відіграла важливу роль у доказовій базі, на якій побудовано рішення Комітету у справі про зловживання монопольним становищем, про що свідчить сам зміст цього рішення та матеріали справи.

Тобто голова відділення мав передбачені абзацом 5 частини 1 статті 17 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" підстави вимагати від даного суб'єкта господарювання необхідну відділенню інформацію.

Позивач стверджує, що відділення не повідомило його, у який саме спосіб потрібно було надати інформацію на вимогу від 09.12.08. Він вказує, що до закінчення п 'ятиденного терміну надання відповіді на вимогу, а саме 15 грудня 2008 року, він був готовий усно надати необхідну відділенню інформацію, але представники відділення не звернулись до Товариства за її отриманням.

З таких тверджень Позивача вбачається, що він свідомо порушив вимоги Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а саме статей 22 та 22 , що встановлюють обов'язок суб'єкту господарювання надавати органу Комітету у встановлений ним строк інформацію, необхідну для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Позивач намагається перекласти свою відповідальність за невиконання вимог зазначеного Закону, на територіальне відділення.

Чинне законодавство України не встановлює обов'язку органу Комітету зазначати, у який саме спосіб необхідно надавати інформацію. Однак у вимозі від 09.12.08 спосіб все ж був установлений - було чітко вказано, куди саме слід надати інформацію - територіальному відділенню (дев'ята строчка тексту вимоги), місце розташування якого вказано на бланку, на якому надруковано дану вимогу. До того ж, цілком зрозуміло, що копія документу (у даному випадку - плану, про який запитувалося), надається у письмовій формі.

Те, що безпосередній виконавець - працівник Товариства нібито володів необхідними відомостями станом на 15.12.08, не має значення для справи, оскільки відповідь територіальному відділенню мала надійти від ВАТ „Миколаївгаз" як суб'єкта господарювання, за підписом його керівника чи іншої уповноваженої особи.

Також, згідно зі статтями 22 та 22 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" надання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення АМКУ у встановлені ним строки є обов'язком, а не правом суб'єкта господарювання, органу влади, органу місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, їх структурних підрозділів та посадових осіб, фізичних осіб.

Враховуючи зазначене, територіальне відділення не мало підстав не розпочинати справу про неподання інформації по факту неподання інформації на вимогу голови відділення від 09.12.08, оскільки вони дійсно мали місце, що не оспорюється самим Позивачем, і такі дії Підприємства містили ознаки порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 ЗУ „Про захист економічної конкуренції ".

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що Позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про скасування рішення адміністративної колегії відділення від 27.02.09 № 4-ріш. Суд вважає, що визначені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правові підстави для скасування чи визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення відсутні.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

   Суддя                                                        В.Д.Фролов