Постанова

від 19.03.2014 по справі 903/998/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа №903/998/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Баклан Н.С.

за участю представників сторін:

позивача: - Cуржко О.І. (довіреність від 13.10.2013р.)

відповідача: - Приймаченко А.О. (довіреність №8/168 від 04.02.2014р.)

- Піддубний О.О. (договір №17-о/13 від 18.04.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 09 грудня 2013 року у справі №903/998/13 (суддя Сур'як О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Алекс-Сервіс"

до Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство"

про стягнення 534 286,93грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

09 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ПП "Алекс-Сервіс" до ДП "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 534 286,93 грн. і стягнуто відповідача на користь позивача 534 286,93 грн., з яких: 75 000,00 грн. - штрафу, 187,84 грн. - інфляційних нарахувань та 459 099,09 грн. - плати за користування чужими грошовими коштами, а також 10 685,75 грн. - судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки Договір про погашення заборгованості суми, стягнутої по рішенню господарського суду Волинської області від 07 серпня 2012 року по справі №5004/876/12 є таким, що суперечить чинному законодавству і є недійсним, а також тому, що розстрочення виконання рішення суду може бути здійснене лише судом, який прийняв таке рішення, укладений договір не був спрямований на настання реальних правових наслідків, а відповідач здійснював виконання рішення суду, а не умов даного Договору.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки твердження відповідача про те, що розстрочення виконання рішення суду може бути здійснене лише судом, який прийняв таке рішення є помилковим, оскільки розстрочення виконання рішення судом регламентується на стадії виконання рішення в примусовому порядку, тобто - після пред'явлення наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження органами ДВС. Крім того, Договір про погашення заборгованості від 23 жовтня 2012 року у судовому порядку не визнаний недійсним.

20 січня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05 лютого 2014 року.

05 лютого 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19 лютого 2014 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

07 серпня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області, по справі №5004/876/12, було задоволено позов ПП "Алекс-Сервіс" до ДП "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 821 827,71 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму, де 740 801,82 грн. - боргу, 738,86 грн. - інфляційних втрат, 19 402,34 грн. - 3% річних, 60 884,69 грн. - пені, а також 16 436,55 грн. - судовому збору. (а.с.26-27)

21 серпня 2012 року, на виконання даного рішення господарським судом було видано наказ №5004/876/12-1.

23 жовтня 2012 року, між ПП "Алекс-Сервіс", як стягувачем, та ДП "Маневицьке лісове господарство", як боржником, було укладено Договір про погашення заборгованості, згідно умов якого позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні суми боргу у розмірі 746 434,47 грн., стягнутої по рішенню господарського суду Волинської області від 07 серпня 2012 року, у справі №5004/876/12, погашення якої (за п.2.2. Договору) здійснюється рівними частинами щомісячно по 100 000,00 грн. починаючи з 10 листопада 2012 року до 10 червня 2013 року. (а.с.9-10)

Згідно п.3.3 цього Договору, у випадку порушення відповідачем графіку сплати позивач вправі призупинити дію п.2.2 Договору, пред'явити до виконання судовий наказ по господарській справі №5004/876/12 до виконання, застосувавши одночасно санкції зазначені в пунктах 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Договору.

25 березня 2013 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, за заявою позивача, як стягувача, від 21 березня 2013 року, постановою ВДВС Маневицького РУЮ було відкрито виконавче провадження ВП №37420230 по виконанню наказу господарського суду Волинської області №5004/876/12-1 від 21 серпня 2012 року про стягнення з ДП "Маневицьке лісове господарство" на користь ПП "Алекс-Сервіс" 821 827,71 грн. заборгованості і 16 463,55 - судових витрат та накладено арешт на майно боржника у межах цієї суми. (а.с.65)

10 жовтня 2013 року, у зв'язку зі сплатою відповідачем на користь позивача 838 264,26 грн. (довідка ВДВС Маневицького РУЮ №03-14/5921 від 22 жовтня 2013 року, а.с.45), постановою державного виконавця було закінчено виконавче провадження ВП №37420230 та припинено чинність арешту на майно боржника. (а.с.28)

26 вересня 2013 року, ПП "Алекс-Сервіс" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 571 979,42 грн., з яких 111 965,17 грн. - штрафу за невиконання зобов'язань, 459 099,09 грн. - плати за користування чужими грошовими коштами та 915,16 грн. - збитків від інфляції згідно договору про погашення заборгованості від 23 жовтня 2012 року. (а.с.2-3)

09 грудня 2013 року, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення штрафу на суму 36 965,17 грн., яка нарахована після пред'явлення наказу господарського суду до виконання та в частині стягнення збитків від інфляції на суму 727,32 грн. і просив стягнути з відповідача 534 286,93 грн., де 75 000,00 грн. - штраф за невиконання зобов'язань, 459 099,09 грн. - плата за користування чужими грошовими коштами та 187,84 грн. - інфляційні нарахування. (а.с.59-60)

09 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ПП "Алекс-Сервіс" до ДП "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 534 286,93 грн. та стягнуто відповідача на користь позивача 534 286,93 грн., з яких: 75 000,00 грн. - штраф, 459 099,09 грн. - плата за користування чужими грошовими коштами та 187,84 грн. - інфляційні нарахування, а також 10 685,75 грн. - судового збору. (а.с.70-72)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Алекс-Сервіс", сторона 1, та ДП "Маневицьке лісове господарство", сторона 2, було укладено Договір про погашення заборгованості, згідно умов якого позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні суми боргу розміром 746 434,47 грн., стягнутої по рішенню господарського суду Волинської області від 07 серпня 2012 року, у справі №5004/876/12, погашення якої (за п.2.2. Договору) здійснюється рівними частинами щомісячно до десятого числа кожного місяця по 100 000,00 грн. починаючи з 10 листопада 2012 року до 10 червня 2013 року. (а.с.9-10)

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але йому не суперечать.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Таким чином, сторони по справі були вправі укласти зазначений Договір про погашення заборгованості.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання, в порушення умов Договору виконував не належним чином та погашення заборгованості здійснював з порушенням узгодженого сторонами графіку (довідка ВДВС Маневицького РУЮ №03-14/5921 від 22 жовтня 2013 року з датами отримання коштів позивачем). (а.с.12, 45)

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(ст. 611 ЦК України)

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, останній зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню)

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Розділом 4 Договору про погашення заборгованості від 23 жовтня 2012 року, сторони встановили відповідальність за порушення умов його виконання, тобто за несвоєчасне перерахування коштів, а саме: - за п.4.3 Договору, у випадку порушення строків перерахування коштів зазначених в п.2.2 Договору на строк до 10 календарних днів відповідач сплачує штраф в розмірі 10% від суми що підлягає до оплати, а у випадку порушення строків перерахування коштів зазначених в п.2.2 Договору на строк понад 10 календарних днів Сторона 2 сплачує Стороні 1 штраф в розмірі 15% від суми, що підлягає до оплати.(п.4.4 Договору)

За п.4.5 Договору, за порушення порядку перерахування коштів передбаченого п.2.2 Договору або при невиконанні вимог державного виконавця щодо виконання рішення господарського суду Волинської області від 07 серпня 2012 року, по справі №5004/876/12, відповідач сплачує позивачу 0,25% від суми боргу за кожен день затримки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України), з застосуванням діючого на той момент індексу інфляції.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач повинний був сплатити позивачу штраф за порушення строків перерахування коштів визначених п.2.2 Договору та плату за користування чужими грошовими коштами з урахування інфляції.

У зв'язку з порушенням умов Договору від 23 жовтня 2012 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просив стягнути з відповідача 75 000,00 грн. - штрафу за період з 10 листопада 2012 року по 10 березня 2013 року, 459 099,09 грн. - плати за користування чужими грошовими коштами за період з 10 листопада 2012 року по 08 вересня 2013 року та 187,84 грн. - збитків від інфляції за період з листопада 2012 року по серпень 2013 року, які були задоволені судом першої інстанції у повній мірі.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції не врахував: що ПП "Алекс-Сервіс", звернувшись 21 березня 2013 року з заявою до відділу ДВС Маневицького РУЮ про примусове виконання судового наказу господарського суду Волинської області №5004/876/12-1 від 21 серпня 2012 року про стягнення з ДП "Маневицьке лісове господарство" 821 827,71 грн., зупинило дію, узгодженого між сторонами відповідно до п.3.3. Договору, графіка перерахування коштів (п.2.2 Договору), відповідно до якого і нараховувались штрафні санкції відповідачу; те, що на підставі зазначеної заяви, 25 березня 2013 року, постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження ВП №37420230 та проводились дії по виконанню зазначеного вище судового наказу до його повного виконання (до 10 жовтня 2013 року), тобто: з 21 серпня 2012 року дію графіка погашення коштів було призупинено і з 23 серпня 2012 року стягнення з відповідача коштів (у тому числі і коштів визначених Договором про погашення заборгованості) відбувалось державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з умов Договору про погашення заборгованості, сторони домовились, що обов'язок оплати за користування чужими коштами, у розмірі 0,25% від суми боргу за кожний день затримки, існував у відповідача не взагалі, а лише у випадку порушення останнім графіку перерахування коштів і дії цього пункту Договору, інакше кажучи з 10 листопада 2012 року по 21 березня 2013 року, або на протязі 130 днів. Тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПП "Алекс-Сервіс" в частині стягнення з відповідача коштів за користування чужими грошима підлягає підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 31 723,46 грн. (746 434,47 грн. х 0,25% х 17 днів), за період з 10 по 27 листопада 2012 року, та у розмірі 209 455,24 грн. (741 434,47 грн. х 0,25% х 113 днів), за період з 28 листопада 2012 року по 21 березня 2013 року, що у загальній сумі складає 241 178,70 грн.

Крім того, господарським судом невірно прийнято висновок про стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з 10 листопада 2012 року до моменту звернення позивача до органів ДВС, оскільки 27 листопада 2012 року відповідачем, відповідно до умов спірного Договору, було перераховано позивачу 5 000,00 грн. і сума яка підлягала сплаті у період до 10 грудня 2012 року вже складала не 100 000,00 грн., а 95 тис. грн., з якої і слід було нараховувати штраф за період до 25 грудня 2012 року, який відповідно до п.4.4 Договору, складає 14 250,00 грн.

У зв'язку з цим, позовні вимоги ПП "Алекс-Сервіс" в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення графіку перерахування коштів за період з 10 листопада 2012 року по 10 березня 2013 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 74 250 грн. (15 000,00 грн. х 4 місяці + 140 250,00 грн.)

Щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 187,84 грн., то колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Алекс-Сервіс" в цій частині.

Також, господарським судом Волинської області вірно зазначено, що твердження відповідача про те, що розстрочення виконання рішення суду може бути здійснене лише судом, який прийняв таке рішення є помилковим, оскільки ст. 121 ГПК України та ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" регламентують порядок розстрочення виконання рішення на стадії виконання рішення в примусовому порядку, тобто після пред'явлення наказу до виконання та відкриття виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби.

Так само критично ставиться судова колегія до посилань апелянта на те, що Договір від 23 жовтня 2012 року є недійсним, оскільки відповідач не звертався до суду з позовом про визнання його недійним, а предметом даного спору є стягнення заборгованості.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного, судова колегія, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об'єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити частково, а рішення господарського суду Волинської області скасувати в частині стягнення штрафу та оплати за користування чужими грошовими коштами та стягнути з відповідача на користь позивача 74 250 грн. - штрафу за порушення графіку перерахування коштів та 241 178,70 грн. - коштів за користування грошима позивача.

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї витрати по оплаті судового збору незалежно від результатів вирішення спору, тому, витрати по оплаті судового збору по справі покладаються на ДП "Маневицьке лісове господарство".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Аапеляційну скаргу Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" - задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 09.12.13 р. у справі №903/998/13 скасувати частково, а саме в частині стягнення штрафу та оплати за користування чужими грошовими коштами.

В цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" (44600, вул. К. Маркса, 31, смт. Малевичі Волинської області, код ЄДРПОУ 00991545) на користь приватного підприємства "Алекс-Сервіс" (25030 вул. Шатіла, 3, кв. 85, м. Кіровоград, код ЄДРПОУ 31400558) 74 250 (сімдесят чотири тис. двісті п'ятдесят) грн. - штрафу за порушення графіку перерахування коштів та 241 178,70 (двісті сорок одну тис. сто сімдесят вісім) грн. 70 коп. - коштів за користування грошима позивача.

В решті рішення господарського суду Волинської області залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/998/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.