Постанова

від 26.03.2014 по справі 910/21808/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа№ 910/21808/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2013

у справі №910/21808/13 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОР-СІМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1»

про стягнення 287 590, 52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №910/21808/13, повний текст якого складено 23.12.2013, позов задоволено, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОР-СІМ»: основний борг у сумі 286 400, 00 грн., 3% річних у сумі 211, 23 грн., пеня у сумі 979, 38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 5 751, 81 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, всупереч умов договорів №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 про відступлення права вимоги, не виконав належним чином свій обов'язок та має перед позивачем заборгованість у сумі 286 400, 00 грн.

Також, за прострочення відповідачем оплати за договорами №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 про відступлення права вимоги, судом було присуджено до стягнення з відповідача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних в розмірі 211, 23 грн. та пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на підставі ст. 230 Господарського кодексу України, в сумі 979, 38 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «БОР-СІМ» в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: судом не було прийнято до уваги те, що договори переведення боргу б/н від 18.04.2013, підписані особою яка не мала повноважень представляти інтереси підприємства відповідача та не мала жодного права підписувати від товариства будь які договори, оскільки не була на це уповноважена, на що суд не звернув жодної уваги. Також відповідач зазначає, що у нього відсутні договори переведення боргу б/н від 18.04.2013, договори про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 а також акти приймання передачі документів, що підтверджують право вимоги.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», не було отримано жодного процесуального документу направленого Господарським судом першої інстанції по справі №910/21808/13, зокрема не було отримано ухвали про порушення провадження у справі та прийняття позовної заяви ТОВ «БОР-СІМ» до розгляду із зазначенням місця та часу розгляду справи; також, позивачем, ТОВ «БОР-СІМ», не було направлено на адресу відповідача, ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», копію позовної заяви та доданих до неї документів, чим було порушено порядок пред'явлення позову та порушено право відповідача на ознайомлення з обставинами справи та доказами, що обґрунтовують вимоги позивача.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» по справі №910/21808/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 для розгляду апеляційної скарги по справі №910/21808/13 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» по справі №910/21808/13, прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.03.2014.

В судове засідання 26.03.2014 відповідач своїх представників не направив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представник відповідача заяв та клопотання не подавав.

Позивач в судове засідання 26.03.2014 своїх представників не направив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, і не були позбавлені права надати додаткові письмові пояснення по суті спору шляхом їх надсилання на адресу суду поштовим відправленням, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський пеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 18.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», як первісний боржник та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Таврії», як новий боржник та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім», як кредитор, було укладено договір б/н переведення боргу.

Крім того, 18.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», як первісний боржник та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Таврії», як новий боржник та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс», як кредитор, було укладено договір б/н переведення боргу.

Відповідно до п.1 вищевказаних договорів, сторони визначили, що цими договорами регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язальної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договорів купівлі-продажу продукції №11042013-41 від 11.04.2013 та №186 від 26.06.2009 відповідно.

Згідно умов вищевказаних договорів, первісний боржник (відповідач) переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цих договорів (п. 2 договорів).

Згідно п. 2 договорів б/н від 18.04.2013 року суми боргу, що переводяться на нового боржника, становлять 190 560, 00 грн. та 286 539, 49 грн. відповідно, з урахуванням положень основного договору.

Відповідно до п. 4 договорів, новий боржник приймає на себе обов'язки первісного боржника і стає боржником за основним договором в частині сплати суми боргу, а також несе відповідальність за виконання прийнятих на себе обов'язків основного договору з моменту набрання чинності цих договорів.

Договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 10 договорів).

Строки цих договорів починають свій перебіг у момент, встановлений у п. 10 цих договорів та визначаються часом, достатнім для реального та належного виконання цих договорів сторонами (п. 11 договорів).

Відповідно до п. 12 договорів первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 190 560, 00 грн. та 286 593, 49 грн.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 16.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Таврії», як первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім», як новий кредитор, було укладено договори №16/09/12 та №16/09/14 про відступлення права вимоги, за умовами яких первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги за договорами переведення боргу б/н від 18.04.2013 року та усіх договорів про внесення змін, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», як первісний боржник, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Таврії», як новий боржник, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс», як кредитори, за умовами яких первісний боржник (відповідач) переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення договорів б/н від 18.04.2013 року на суму 190 560, 00 грн. та 95 840, 00 грн., відповідно (п.п. 1.1. договорів № 16/09/12 та № 16/09/14 від 16.09.2013 року).

Відповідно до п. 1.2. договорів №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013, з часу підписання цих договорів первісний кредитор перестає бути учасником зобов'язань за договорами переведення боргу, а замість нього в зобов'язання вступає новий кредитор, до якого переходить право позовної вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», як боржник, зобов'язань за договорами переведення боргу, які виникли перед первісним кредитором на суму 190 560, 00 грн. та на суму 95 840, 00 грн., а саме сплатити новому кредитору суму боргу в строк, визначений договорами переведення боргу б/н від 18.04.2013 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Таврії», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс».

Згідно п. 2.1.1. договорів у день підписання цих договорів первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі необхідні документи, що підтверджують право вимоги, в тому числі договори переведення боргу, акти звірки взаєморозрахунків, підписані боржником та первісним кредитором або їх завірені копії.

Відповідно до п. 2.1.3. договорів первісний кредитор зобов'язався письмово повідомити боржника (відповідача) про нового кредитора (позивача) та про необхідність виконання зобов'язань новому кредитору протягом одного місяця з моменту підписання цих договорів.

Договори набирають законної сили з часу їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ними (п. 5.1. договорів).

На виконання умов п. 2.1.1. договору № 16/09/12 та п. 2.1.1. договору № 16/09/14 про відступлення права вимоги первісний кредитор та новий кредитор підписали акти передання-приймання документів, що підтверджують право вимоги.

Відповідно до податкової накладної №22 від 16.09.2013 та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №41 від 30.09.2013, які скріплені печатками відповідача, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім» становить 190 560, 00 грн., на підставі договору про відступлення права вимоги №16/09/12 від 16.06.2013.

Крім того, відповідно до податкової накладної №38 від 16.09.2013, яка скріплена печаткою відповідача, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім» становить 95 840, 00 грн., на підставі договору про відступлення права вимоги №16/09/14 від 16.06.2013.

18.10.2013 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка складає 286 400, 00 грн. за договорами відступлення права вимоги № 16/09/12 та № 16/09/14 від 16.09.2013 року протягом трьох банківський днів з моменту отримання цієї претензії, в якій зазначив, що повідомлення про відступлення права вимоги було направлено на адресу боржника та отримане ним, що підтверджується виданою боржником податковою накладною №22 від 16.09.2013 року на суму 286 400, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України , кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до статті 514 Цивільного кодексу України , до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем у справі доведено відповідними доказами невиконання з боку відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості на підставі договорів №16/09/12 та №16/09/14 про відступлення права вимоги від 16.09.2013 та договорів переведення боргу б/н від 18.04.2013

Відповідачем, в свою чергу, не доведено факт виконання, такого зобов'язання, а тому беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, а саме: податкову накладну №22 від 16.09.2013, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №41 від 30.09.2013, податкову накладну №38 від 16.09.2013, договори №16/09/12 та №16/09/14 про відступлення права вимоги від 16.09.2013 та договори переведення боргу №б/н від 18.04.2013, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 286 400, 00 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 286 400, 00 грн.

Також, крім суми основного боргу, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача, за договорами №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 про відступлення права вимоги, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних в розмірі 211, 23 грн. та пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, на підставі ст. 230 Господарського кодексу України, в сумі 979, 38 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині 1 статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України та статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України та положення ст. 230 Господарського кодексу України, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім, виникло право на стягнення з відповідача, 3% річних та пені.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 211, 23 грн. та пеня в сумі 979, 38 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «БОР-СІМ» в повному обсязі.

Доводи апелянта, мотивовані тим, що судом першої інстанції не було враховано під час вирішення спору того, що договори переведення боргу б/н від 18.04.2013 та договори про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013, підписані особою відповідача яка не мала повноважень представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» та не мала жодного права підписувати від товариства відповідача будь які договори, оскільки не була на це уповноважена.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того, відповідно до абз. 3 п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 у силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Проте апелянтом, ні суду першої інстанції станом на момент винесення оскаржуваного рішення, ні суду апеляційної інстанції на момент розгляду апеляційної скарги, не було доведено належними та допустимими доказами того, що договори переведення боргу б/н від 18.04.2013 та договори про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 є недійсними в силу вимог закону, або визнавалися недійсними в судовому порядку, а тому доводи відповідача в цій частині судом відхиляються як безпідставні.

Надані апелянтом в підтвердження доводу щодо недійсності договорів переведення боргу б/н від 18.04.2013 та про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 рішення Апеляційного суду Херсонської області від 05.04.2013 у справі № 22-ц/791/1138/2013 та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 05.04.2013 - не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як доказ, адже апелянтом по-перше, не подано обґрунтованих пояснень щодо неможливості надання вказаних судових рішень суду першої інстанції під час провадження у справі, а по-друге, вказані судові рішення жодним чином не оцінюють факту недійсності договорів про переведення боргу б/н від 18.04.2013 та про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 станом на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що у нього відсутні договори переведення боргу б/н від 18.04.2013, договори про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 а також акти приймання передачі документів, що підтверджують право вимоги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, зазначає, що відсутність у відповідача договорів переведення боргу б/н від 18.04.2013, договорів про відступлення права вимоги №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013, а також актів приймання передачі документів - не підтверджує того, що зазначені договори не були укладені та не може бути підставою для скасування рішення.

Щодо вищевказаних доводів відповідача, відносно того, що ним не було отримано жодного процесуального документу направленого Господарським судом першої інстанції по справі №910/21808/13, зокрема не було отримано ухвали про порушення провадження у справі та прийняття позовної заяви ТОВ «БОР-СІМ» до розгляду із зазначенням місця та часу розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, зазначає що, твердження відповідача є безпідставними, оскільки наявні документи в матеріалах справи свідчать про те, що ухвала про порушення провадження у справі від 12.11.2013, була направлена на адресу відповідача 15.11.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.11.2013, а ухвала про відкладення розгляду справи від 04.12.2013, була направлена на адресу відповідача 06.12.2013 за №52 від 06.02.2013, що підтверджується відтиском печатки Господарського суду міста Києва, що підтверджує те що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що позивачем ТОВ «БОР-СІМ» не було направлено на адресу відповідача, ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», копію позовної заяви та доданих до неї документів, чим порушив порядок пред'явлення позову та порушив права відповідача на ознайомлення з обставинами справи та доказами, що обґрунтовують вимоги позивача.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п.2 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивачем на адресу відповідача була направлена позовна заява з додатками, в т.ч. договори переведення боргу, договори відступлення права вимоги та акти прийому-передачі до них, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0103229132192 від 11.11.2013 та квитанцією Укрпошти №5217 від 11.11.2013.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі - є безпідставними та такими що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних матеріалів №1» на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №910/21808/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №910/21808/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21808/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко