Постанова

від 19.08.2014 по справі 910/21808/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 910/21808/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної В.Г. Палія В.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 У справі№ 910/21808/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БОР-СІМ" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1", про стягнення 287590,52 грн., за участю представників сторін від позивача: не з'явились, від відповідача : не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувсь до суду з позовом до відповідача про стягнення 286400, 00 грн. основного боргу, 979, 20 грн. пені та 211,32 грн. 3% річних за договорами відступлення права вимоги №16/09/12 від 16.09.2013 та №16/09/14 від 16.09.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/21808/13 (суддя Чебикіна С.О.), повний текст якого складено 23.12.2013, позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" на користь Товариства з обмеженою "відповідальністю "БОР-СІМ: 286400,00 грн. основного боргу, 211,23 грн. 3 % річних, 979,38 грн. пені, 5751,81 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, всупереч умов договорів №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 про відступлення права вимоги, не виконав належним чином свій обов'язок та має перед позивачем 286 400, 00 грн. заборгованість. За прострочення відповідачем оплати за договорами №16/09/12 та №16/09/14 від 16.09.2013 про відступлення права вимоги, судом присуджено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних у розмірі 211,23 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі статті 230 Господарського кодексу України - 979, 38 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 (колегія у складі суддів: Станіка С.Р.- головуючого, Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2013 у справі № 910/21808/13 залишила без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі № 910/21808/13, і прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 колегія суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернов Є.В) прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" до касаційного провадження та призначено розгляд на 19.08.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати № 05-05/1242 від 18.08.2014, у зв'язку з необхідністю, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1, та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р сформувати колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної Г.В., Палія В.В., для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі № 910/21808/13.

Вислухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів№1" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Таврії" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бор-Сім" (кредитор) 18.04.2013 укладено договори переведення боргу (надалі - договори), за умовами договорів первісний боржник (відповідач) переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цих договорів (п. 2 договорів).

Згідно з пунктом 2 договорів від 18.04.2013, суми боргу, що переводяться на нового боржника становлять 190560,00 грн. та 286539,49 грн. з урахуванням положень основного договору.

Відповідно до пункту 4 договорів, новий боржник приймає на себе обов'язки первісного боржника і стає боржником за основним договором в частині сплати суми боргу, а також несе відповідальність за виконання прийнятих на себе обов'язків основного договору з моменту набрання чинності цих договорів.

Договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 10 договорів).

Строки цих договорів починають свій перебіг у момент, встановлений у пункті 10 цих договорів та визначаються часом, достатнім для реального та належного виконання договорів сторонами (пункт 11 договорів).

Відповідно до пункту 12 договорів, первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржнику плату за прийняття боргу в розмірі 190560,00 грн. та 286593,49 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Таврії" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бор-Сім" (новий кредитор) 16.09.2013 укладено договори № 16/09/12 та № 16/09/14 про відступлення права вимоги, за умовами яких первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги за договорами переведення боргу б/н від 18.04.2013, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Таврії" (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бор-Сім" (кредитор), за умовами яких первісний боржник (відповідач) переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення договорів б/н від 18.04.2013 на суму 190560, 00 грн. та на суму 95840,00 грн. (п.п. 1.1. договору № 16/09/12 та № 16/09/14 від 16.09.2013.

Відповідно до пункту 1.2. договорів, з часу підписання цих договорів первісний кредитор перестає бути учасником зобов'язань за договорами переведення боргу, а замість нього в зобов'язання вступає новий кредитор, до якого переходить право позовної вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" (боржник) зобов'язань за договорами переведення боргу, які виникли перед первісним кредитором на суму 190560,00 грн. та на суму 95840,00 грн., а саме сплатити новому кредитору суму боргу в строк, визначений договорами переведення боргу б/н від 18.04.2013, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів", Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Таврії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бор-Сім".

Згідно з пунктом 2.1.1. договорів, у день підписання цих договорів первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі необхідні документи, що підтверджують право вимоги, в тому числі договори переведення боргу, акти звірки взаєморозрахунків, підписані боржником та первісним кредитором або їх завірені копії.

Відповідно до пункту 2.1.3. договорів первісний кредитор зобов'язався письмово повідомити боржника (відповідача) про нового кредитора (позивача) та про необхідність виконання зобов'язань новому кредитору протягом одного місяця з моменту підписання цих договорів.

Договори набирають законної сили з моменту їх підписання і діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ними (пункт 5.1. договорів).

На виконання умов п. 2.1.1. договору № 16/09/12 та п. 2.1.1. договору № 16/09/14 про відступлення права вимоги первісний кредитор та новий кредитор підписали акти передання-приймання документів, що підтверджують право вимоги.

Позивач 18.10.2013 направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка складає 286400,00 грн. за договорами відступлення права вимоги № 16/09/12 та № 16/09/14 від 16.09.2013 протягом трьох банківський днів з моменту отримання цієї претензії, в якій зазначив, що повідомлення про відступлення права вимоги направлено на адресу боржника та отримане ним, що підтверджується виданою боржником податковою накладною №22 від 16.09.2013 на суму 286400,00 грн.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Поняття та види правочинів унормовані статтею 202 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до приписів зазначеної норми Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У розумінні приписів статті 207 Цивільного кодексу України двосторонній правочин вважається таким, що вчинений, якщо він підписаний сторонами. При цьому, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Згідно з приписами статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у рішенні та постанові апеляційного господарських судів. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану судами попередніх інстанцій обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі № 910/21808/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя Корнілова Ж.О.

Судді: Жаботіна В.Г.

Палій В.В.