Ухвала

від 01.04.2014 по справі 2а-1670/4832/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/9991/71473/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Карася О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року по справі № 2а-1670/4832/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001242301 від 03.06.2011 року в частині нарахування суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем - 75505,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18876,25 грн.; № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 899895,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224973,75 грн.; № 0001232301 від 03.06.2011 року, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення форми № 0001242301 від 03.06.2011 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 70320,00 грн., з них: за основним платежем в розмірі 56256,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14064,00 грн.; № 0001252301 від 03.06.2011 року в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3666,66 грн., з них: за основним платежем в розмірі 2933,33 грн. 33 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 733,33 грн. 33 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 896961,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224240,42 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232301 від 03.06.2011 року, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390,00 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001252301 від 03.06.2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 896961,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 224240,42 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001232301 від 03.06.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1206390,00 грн. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавське підприємство бурових робіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено порушення позивачем: пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 8.2.2 п.8.2 ст. 8, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) та пп.7.2.4 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 року по справі № 2а-1670/4832/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписБившева Л.І. підписКарась О.В.