Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/402/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/402/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Письменна В.О.,

від відповідача Завгороднєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове податкового повідомлення - рішення №0000534050 від 11.11.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ Україна» (код за ЄДРПОУ 33546533) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Виробничо-Комерційна фірма «Сіріус-Прайм» (код за ЄДРПОУ 37757909) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.

Результати перевірки відображено в акті перевірки № 1295/40-50/3354653 від 28.10.2013р., в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного віднесення до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2012р. витрат пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) у ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» на загальну суму 420 332 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 88 270 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2012 року на суму 88 270 грн.

На підставі акта перевірки № 1295/40-50/3354653 від 28.10.2013р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 11.11.2013р. №0000534050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 132 405,00 грн., в т.ч. 88 270,00 грн. - основного платежу, 44 135 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0000534050 від 11.11.2013р протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, задекларована позивачем сума валових витрат за наслідками господарських операцій з ПП «ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу, сформована неправомірно, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами-постачальниками ПП «ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм»: ТОВ «Житниця - 1», ФГ «Стар-Аісса-Ком», ФГ «Югагросервіс».

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта від 19.12.2012 №939/22-200/37757909 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» (37757909) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за вересень 2012 року щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками ФГ «Тюльпан» (ЄДРПОУ 19226698), ТОВ «Житниця-1» (ЄДРПОУ 34033555), ФГ «Югагросервіс» (ЄДРПОУ 34050536), ФГ «Софія-Аісса-Ком» (ЄДРПОУ 36142403), Селянське ФГ «Агріс» (ЄДРПОУ 22279190), ФГ «Софія-2008» (ЄДРПОУ 35328046), ФГ «Домінатор ЛД» (ЄДРПОУ 34473110) та контрагентами - покупцями.

У вказаному акті встановлено, що підприємство займалося оптовою торгівлею сільськогосподарської продукції. Згідно з декларацією на прибуток за ІІІ квартал 2012 року ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» звітує про відсутність основних фондів. Чисельність працюючих, згідно звіту за формою 1-ДФ за ІІІ квартали 2012р. - 1 особа. ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» на запит надало завірені печаткою та підписом посадової особи підприємства копії документів з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за вересень 2012 року не в повному обсязі.

Податковий орган у вказаному акті зазначив, що договори поставок, укладені між ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» та контрагентами-постачальниками: ФГ «Тюльпан», ТОВ «Житниця-1», ФГ «Югагросервіс», ФГ «Стар-Аісса-Ком», Селянське ФГ «Агріс», ФГ «Софія-2008», ФГ «ДОМІНАТОР ЛД», суперечать моральним засадам суспільства та укладені з порушеннями відповідно до чинного законодавства України.

На підставі викладеного, контролюючий орган прийшов до висновку, що операції по поставці товару ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» підприємству ТОВ «АДМ Україна» є нікчемними по ланцюгу до «вогодонабувача».

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм».

До основних видів діяльності ТОВ «АДМ Україна» відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» (Продавець) укладено договори від 03.09.2012р. №8395, від 04.09.2012р. №8418, від 06.09.2012р. №8486, від 11.09.2012р. №8631 купівлі-продажу соняшнику, згідно з якими Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунку за насіння соняшнику на умовах, що передбачені Договором.

Згідно з умовами зазначених договорів, що мають аналогічний зміст, Продавець поставляє Товар автомобільним транспортом в повному обсязі на ПрАТ «АДМ ІЛЛІЧІВСЬК». Кожен автомобіль повинен супроводжуватися товарно-транспортною накладною.

На виконання умов договорів були оформлені наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оплата підтверджується рахунками та виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження використання придбаного у ПП «ВКФ «Сіріус-Прайм» насіння соняшнику позивачем надано договір № С-078 від 20.08.2012 на переробку соняшнику на давальницьких умовах, укладеного з ПрАТ «АДМ Іллічіськ» (а.с. 110-114) та додаткову угоду до вказаного договору (а.с. 115).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копію актів переробки давальницької сировини та виготовлення готової продукції та виконаних робіт за вересень 2012 року, за жовтень 2012 року (а.с. 116, 117).

ТОВ «АДМ Україна» надано копію ВМД, що підтверджує експорт олії та шроту за межі митної території України (а.с. 118).

Враховуючи те, що постачання позивачу товару підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування валових витрат за наслідками таких операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на формування податкових зобов'язань з податку на прибуток є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, та підтвердження поставки первинними документами.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «ВКФ «АДМ Україна» мали реальний характер.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу III ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.11, 138.13 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього розділу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього розділу;.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Кодексі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Кодексі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не належать до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 135.2 ст. 132 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував товари для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях та формування доходів не може вважатися незаконним.

Враховуючи те, що поставка товару підтверджена дослідженими розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки; подальшим використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне валових витрат за наслідками зазначених операцій.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ПП «ВКФ «АДМ Україна» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 07.04.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.