Постанова

від 21.08.2018 по справі 826/402/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

м. Київ

справа №826/402/14

касаційне провадження №К/9901/4032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 (суддя Каракашьян С.К.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Губська О.А.) у справі № 826/402/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Україна звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0000534050.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 03.02.2014 позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.04.2014 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує, що судовими інстанціями не враховано доводи контролюючого органу щодо неправомірного відображення позивачем у складі витрат у третьому кварталі 2012 року фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Сіріус-Прайм , що мають безтоварний характер.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Сіріус-Прайм за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом від 28.10.2013 № 1295/40-50/33546533.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неправомірного формування даних податкового обліку при придбанні соняшника в Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Сіріус-Прайм з огляду на безтоварність господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників посилалось на відсутність у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Україна основних фондів і трудових ресурсів, а також недоліки первинних документів, зокрема транспортної документації, які підтверджують отримання Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Сіріус-Прайм соняшника від безпосередніх сільськогосподарських підприємств-виробників - Товариства з обмеженою відповідальністю Житниця-1 , Фермерського господарства Югагросервіс , Фермерського господарства Стар-Аісса-Ком , Селянського фермерського господарства Агріс , який у подальшому реалізовано позивачу.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 № 0000534050, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88270,00 грн. за основним платежем та 44135,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю АДМ Україна до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; рахунків-фактур; банківських виписок; документів, які свідчать про подальше використання позивачем придбаного в контрагента товару у власній господарській діяльності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю АДМ Україна розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відсутні також будь-які посилання органу доходів і зборів на неможливість вирощування безпосередніми сільськогосподарськими підприємствами-виробниками - Товариством з обмеженою відповідальністю Житниця-1 , Фермерським господарством Югагросервіс , Фермерським господарством Стар-Аісса-Ком , Селянським фермерським господарством Агріс спірного активу.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат за здійсненими з Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Сіріус-Прайм господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 у справі № 826/402/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк