Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/10168/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10168/13 25.03.14 За позовом ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"

Про стягнення 220 311, 80 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 14.06.2013 року)

Від відповідача Гусак А. М. (дов. № б/н від 10.06.2013 року)

Заворотько С. П. (дов. б/н від 10.06.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" (далі за текстом - відповідач) про стягнення частини вартості майна товариства в розмірі 220311, 80 грн., а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10168/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

25.06.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про витребування інформації щодо майна товариства, відповідачем подано пояснення щодо дійсних підстав позову, відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.06.2013 року судом в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у відповідача: інформацію щодо усього майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" станом на 05.03.2012 року: баланс за 2012 рік та фінансовий звіт за 2012 рік та баланс товариства за 2011 рік та 1-й квартал 2012 року, докази оцінки вартості майна, правовстановлюючі документи на майно товариства. Судом відкладено розгляд справи на 30.07.2013 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 910/10168/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року справу прийнято до провадження судді Босого В. П., розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу № 910/10168/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року у справі № 910/10168/13 призначено будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до надання висновків судової експертизи.

29.01.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.01.2014 року № 9095/9096/13-42 та матеріали справи надані для дослідження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року в зв'язку з знаходженням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу № 910/10168/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 року суддя Балац С.В. прийняв справу № 910/10168/13 до свого провадження, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 04.03.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/10168/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

У судовому засіданні 04.03.2014 року судом оголошено перерву до 18.03.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 25.03.2014 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

24.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано пояснення по справі, клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судове засідання 25.03.2014 року представники сторін з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні не підтримав заяву про забезпечення позову, подану ним 11.03.2014 року та просив її не розглядати, оскільки необхідність у подання такої заяви відпала, виконати вимоги ухвали суду щодо надання доказів, позивач у справі не може, з огляду на що подана позивачем заява залишена судом без розгляду, оскільки заявником вона не підтримана.

Позовні вимоги в судовому засіданні представник позивача підтримав в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Причиною спору у справі стало різне визначення вартості нерухомого майна, що належить відповідачеві та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, предметом спору є визначення вартості частки майна товариства, яка підлягає виплаті учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» ОСОБА_1, якій належало 11, 11 % статутного капіталу, при виході з товариства, а також різне тлумачення сторонами спору поняття дати виходу учасника з товариства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 була засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙСИНГ» (код ЄДРПОУ 22945296) з часткою в розмірі 11, 11 % загального розміру статутного капіталу, розмір внеску до статного фонду - 40 773, 20 грн.

Заявою від 14.11.2011 р. позивачка повідомила про свій вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙСИНГ» з 5 (п'ятого) березня 2012 року та попросила сплатити їй вартість частини майна пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства згідно порядку та у строки передбачені законодавством. Для визначення об'єктивної вартості майна Товариства позивачка попросила провести його експертну оцінку.

29.02.2012 року відбулися загальні збори засновників (учасників) товариства, на яких було прийнято рішення про виведення зі складу учасників товариства позивачки на підставі її заяви від 28.11.2011 року, яке оформлене протоколом № 4 від 29.02.2012 року.

Згідно п. 4.1.3 статуту відповідача в редакції затвердженій рішенням загальних зборів засновників, оформленим Протоколом № 1 від 24.11.2006 року (дата реєстрації 06.12.2006 року, номер запису 10651230006008215) засновники (учасники) товариства мають право вийти в передбаченому цим статутом порядку зі складу товариства. При цьому вихід засновника (учасника) із товариства регламентується статтею 17 статуту відповідача.

Відповідно до п. 17.2. статуту відповідача засновник (учасник), який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки засновника (учасника) у статутному фонді товариства (п.п. 17. 4, 17.5 статуту відповідача).

Пунктом 17.6. статуту відповідача визначено, що виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства в строк до 12 місяців з дня виходу. Засновнику (учаснику), який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаному товариством у даному році до моменту його виходу.

Заявою від 02.03.2012 р. позивачка вдруге попросила відповідача провести незалежну експертну оцінку майна останнього на дату її виходу, яка зазначена в заяві про вихід.

Товариство листом від 28.03.2013 р. повідомило позивачці, що грошова сума, яка підлягає виплаті, в зв'язку з її виходом із складу учасників, зарезервована для неї на депозитному рахунку Ощадбанка та буде переказана невідкладно.

04.04.2013 р. на рахунок позивачки у ПАТ «Укрсоцбанк», в якості виплати вартості частини майна Товариства надійшла від відповідача грошова сума у розмірі 40 773, 20 грн., що сторонами не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу належить на праві власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2. загальною площею 143 м. кв., яке за твердженням позивачки було викуплено у Фонду комунального майна Дарницького району міста Києва за договором купівлі-продажу № 198/П від 15.09.2006 року за рахунок внесків учасників товариства.

Позивачка листом від 11.04.2013 р. звернулась до відповідача з вимогою провести незалежну оцінку належного товариству нежитлового приміщення та доплатити їй належну суму у повному обсязі. За твердженням позивачки відповідач відповіді на лист від 11.04.2013 року не надав.

За результатами незалежної експертної оцінки приміщення за адресою: АДРЕСА_2. загальною площею 143 м. кв., яка була зроблена на замовлення позивачки вартість зазначеного об'єкту нерухомості складає 2 350 000, 00 грн. (оцінка виконана на дату 16.05.2013 року Дочірнім підприємством «Фінексперт»).

На підставі висновків експерта про вартість об'єкта оцінки позивачка просить суд стягнути з відповідача суму різниці між фактично виплаченою їй часткою у статутному капіталі відповідача та 11, 11 % вартості приміщення, належного відповідачу на праві власності, встановленою експертною оцінкою на 16.05.2013 року, що за розрахунком позивачки складає - 220 311, 80 грн.

Відповідач із наданою позивачкою оцінкою вартості приміщення, належного відповідачу не погоджується, вважає оцінку завищеною та не справедливою та надав в матеріали справи Звіт про незалежну оцінку вартості нежилих приміщень №№ 1-9 групи приміщень № 4 в літ. А, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (оцінка виконана станом на 03.09.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансєвро»), відповідно до якого оціночна вартість об'єкта оцінки - нежилих приміщень № № 1-9 групи приміщень № 4 в літ. А, за адресою: АДРЕСА_2 становить 373 992, 00 грн.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.01.2014 року № 9095/9096/13-42 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної у справі судом), дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№ 1-9 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, станом і в цінах на 05.03.2012 року могла складати: 1 640 439, 00 грн.

При цьому, позивач вважає вказаний експертний висновок належним доказом у справі, в той час як відповідач вважає судову експертизу такою, що не може оцінюватися судом як належний доказ у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 140 ЦК України, Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

За приписами ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників, розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до ст. 88 ГК України , учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України «Про господарські товариства». Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Статтею 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» , при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, вихід особи зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до п. 3.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» відповідно до статей 126, 135, 148, 151 ЦК України учасники повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих товариств.

Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід , а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства (або, якщо з заяви учасника вбачається воля вийти з зазначеної учасником у заяві дати).

За приписами п. 3.7. зазначених рекомендацій відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Крім того, як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 р. N 13 при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення) .

Як встановлено судом, згідно положень статуту відповідача порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюється за домовленістю сторін , а в разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки засновника (учасника) у статутному фонді товариства.

Відповідно до заяви про вихід із складу учасників товариства від 28.11.2011 року, позивачка повідомила про свій вихід із складу учасників ТОВ «Слайсинг» з 05.03.2012 року .

Із протоколу № 4 зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» від 29.02.2012 року, вбачається що на порядку денному зборів 29.02.2012 року, зокрема розглядалося питання «про розгляд заяв від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників товариства», по якому ухвалили рішення вивести зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що володіють частками у статутному капіталі номінальною вартістю 40 773, 20 грн., що становить 11, 11 % від загального розміру статутного капіталу товариства кожна, на підставі поданих заяв про вихід (подана позивачкою заява свідчить про її волю вийти з товариства саме з 05.03.2012 року та саме ця заява і була предметом розгляді) зі складу учасників товариства відповідно до ст. 148 ЦК України та виплатити їм вартість частини майна, що пропорційна їх часткам у статутному капіталі товариства відповідно до чинного законодавства України. Іншої заяви про вихід позивачки зі складу відповідача, окрім заяви від 28.11.2011 року матеріали справи не містять.

Як встановлено судом, листом від 28.03.2013 року (арк. 16 справи) відповідач повідомив позивачку, що грошова сума яка підлягає виплаті вартості частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, в зв'язку з виходом зі складу засновників ТОВ «Слайсинг» 05.03.2013 року , зарезервована для неї на депозитному рахунку Ощадбанку з 01.03.2013 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку що дата виходу позивачки із товариства була погоджена сторонами як з 05.03.2012 року, при цьому із матеріалів справи не вбачається, що у сторін з цього приводу існував спір.

На підставі зазначеного, суд відхиляє доводи відповідача стосовно визначення дати виходу позивачки зі складу товариства з 28.11.2011 року, крім того, в матеріалах справи відсутні докази із яких би суд міг дійти іншого достеменного висновку про дату подання позивачкою заяви про вихід зі складу учасників товариства відповідачу, ніж яка вбачається із протоколу № 4 від 29.02.2012 року та заяви від 28.11.2011 року в якій дата виходу зазначена - 05.03.2012 року.

Оскільки причиною спору у справі стало різне визначення сторонами вартості нерухомого майна, що належить відповідачеві та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, і предметом спору є визначення вартості частки майна товариства, яка підлягає виплаті учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» ОСОБА_1, якій належало 11, 11 % статутного капіталу, при виході з товариства, судом у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.01.2014 року № 9095/9096/13-42 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної у справі судом), дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№ 1-9 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, станом і в цінах на 05.03.2012 року могла складати: 1 640 439, 00 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. За приписами ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№ 1-9 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, станом і в цінах на 05.03.2012 року могла складати (складала) 1 640 439, 00 грн.

Враховуючи, що іншого спору між сторонами при визначенні вартості майна, що належить товариству, для цілей розрахунку вартості частки учасника, що підлягає виплаті в зв'язку з виходом із товариства, окрім спору щодо дійсної вартості майна - нежитлового приміщення, належного відповідачу (нежилі приміщення №№ 1-9 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2) не має (не заявлено сторонами) та враховуючи, що станом на 05.03.2012 року дійсна (ринкова) вартість таких приміщень складала 1 640 439, 00 грн., суд дійшов висновку, що вартість частини майна відповідача, пропорційна частці позивачці у статутному (складеному) капіталі відповідача, яка підлягає виплаті позивачці відповідачем в зв'язку з її виходом складає 18 2 252, 77 грн. (11, 11 % * 1 640 439, 00 = 182 252, 77).

Як встановлено судом, відповідач повернув позивачці її частку статутного капіталу згідно статуту в розмірі 40 773, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 04.04.2013 року, інших доказів виплати відповідачем позивачці частини майна відповідача, пропорційно її частці у статутному (складеному) капіталі відповідача, яка підлягає виплаті позивачці відповідачем в зв'язку з її виходом матеріали справи не містять. Таким чином, відповідачем при виплаті позивачці у відповідності до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» порушені її права, як учасника товариства на виплату вартості частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному (складеному) капіталі.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 220 311, 80 грн. основного боргу по виплаті позивачці частини майна відповідача, пропорційно її частці у статутному (складеному) капіталі відповідача в зв'язку з її виходом, ґрунтуються на вимогах закону та статуту, доведені матеріалами справи і відповідно підлягають частковому задоволенню, виходячи із розрахунку суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 141 479, 57 грн. (182 252, 77 - 40 773, 20).

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, по оплаті проведення судової експертизи по справі в розмірі 4 161, 60 грн. - повністю, всього стягненню з відповідача судових витрат підлягає 6 451, 20 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» (02091, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 22945296; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 141 479 (сто сорок одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять) грн. 57 коп. боргу по виплаті учаснику товариства частини майна товариства, пропорційно його частки у статутному (складеному) капіталі товариства в зв'язку з виходом учасника з товариства та 6 451 (шість тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко