Постанова

від 10.02.2014 по справі 804/1369/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. Справа № 804/1369/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача -Корнєва Є.О., представника відповідача - Гребенюк О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємство «Фірма «Нью Ленд»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма «Нью Ленд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001301500 від 31.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1577657,00 грн., № 0001311500від 31.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 1701533,00 грн., № 0005821720 від 30.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн., які прийняті на підставі Акту № 152/222/19430708 від 16.07.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача в Акті перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами є протиправними, оскільки позивачем під час проведення перевірки були надані всі необхідні згідно вимог закону первинні документи на підтвердження правомірності формування показників податкового обліку. Відсутність калькуляції наданих послуг обумовлено тим, що розрахунок вартості послуг визначено договорами або проведення такого розрахунку договорами не передбачено. Позивачем не було надано прибуткових ордерів та карток складського обліку з тієї причини, що оприбутковування товару відбувається на підставі накладних та згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати формуються на підставі первинних документів. Форми прибуткових ордерів та карток складського обліку затверджені наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», який не зареєстрований в Мінюсті, а тому не обов'язковим до виконання. Ненадання доказів перевезення товару обумовлено умовами поставки товару - DDP (Інкотермс 2000), згідно якого витрати транспортування товару покладено на продавця.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що висновки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, висновки про не підтвердження факту придбання товару від постачальників позивача обумовлені тим, що до перевірки не надано акти прийому передачі товару, не підтверджено транспортування товару, що унеможливлює встановити місце приймання-передачі товару, не надано прибуткові ордери, картки складського обліку товару, зміст актів здачі-прийняття наданих послуг носить формальний характер, що унеможливлює встановити зміст та обсяг наданих послуг, не надано калькуляції вартості наданих послуг Також зазначено, що контрагенти постачальники товару мають стан платника - відмінний від «основного», основні фонди в постачальників товару відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

На підставі направлень від 26.06.2013 р. № 314/222, № 315/222 та від 26.06.2013 р. № 316/171 відповідно до наказу Криворізької північної МДПІ № 709 від 25.06.2013 р. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Фірма «Нью Ленд», за результатами якої складено Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Фірма «Нью Ленд» (ЄДРПОУ 19430708) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.» (далі - Акт перевірки), згідно якого встановлено наступні порушення:

- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення витрат на загальну суму 23908733,00 грн. та в послідуючому завищення валових доходів на загальну суму 17330550,00 грн. у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання ТМЦ та послуг при придбанні у «ризикових» підприємств-постачальників та наступному продажу цих товарів оптовим покупцям та до заниження податку на прибуток в сумі 1404052,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 4742871,00 грн. та в послідуючому до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 3466109,00 грн. та до заниження ПДВ до сплати всього в сумі 1276762,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001301500 від 31.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1577657,00 грн., № 0001311500 від 31.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 1701533,00 грн., № 0005821720 від 30.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Позивачем були укладені договори на поставку дитячих товарів імпортного виробництва з метою їх подальшої реалізації з ТОВ «Сайдлер», ТОВ «Келтон», ТОВ «Монсант», ПП «Зорк», ТОВ «Укрбізнесфін», ТОВ «Приват екосистема», ТОВ «Аманд», ТОВ «Коліур»,ТОВ «Которін». Згідно Акту перевірки станом на 31.12.2012 р. заборгованість за договорами з зазначеними контрагентами позивача відсутня. Придбані товари позивачем було реалізовано підприємствам покупцям, перелік яких зазначено в Акті перевірки.

Між позивачем та ТОВ «Ком-Євробуд» було укладено договір № 105-01 від 11.05.2012 р., відповідно до якого постачальник (та ТОВ «Ком-Євробуд») зобов'язується передати у власність покупця (позивач) товар (одяг), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно Акту перевірки станом на 31.12.2012 р. заборгованість між ТОВ «Ком-Євробуд» та позивачем відсутня.

Між позивачем та ТОВ «Альфакід» було укладено договір на надання послуг по прийомці, зберіганню та відпуску товарів, між позивачем та ТОВ «Акко Інтернешнл» договір на надання рекламних послуг на виставках, надання виставкової площі, між позивачем та ТОВ «Найс» договір на надання логістичних послуг та послуг з суборенди приміщення, між позивачем та ТОВ «Нова пошта» на надання послуг по доставці.

Під час перевірки правовідносин позивача за даними договорами відповідачем були використані головні книги, оборотньо-сальдові відомості по матеріальним рахункам, первинні документи (податкові, видаткові накладні) на оприбутковування та списання ТМЦ, акти здачі-прийняття наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Згідно 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до 2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Для підтвердження правомірності формування показників податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки надавалися вищезазначені документи (головні книги, оборотньо-сальдові відомості по матеріальним рахункам, первинні документи (податкові, видаткові накладні) на оприбутковування та списання ТМЦ, акти здачі-прийняття наданих послуг).

Судом встановлено відповідність даних документів вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на прибуток та податку на додану вартість.

На заперечення відповідача про відсутність актів прийому передачі товару, прибуткових ордерів та карток складського обліку, документів на транспортування товару за догодами поставки позивача з його контрагентами (ТОВ «Сайдлер», ТОВ «Келтон», ТОВ «Монсант», ПП «Зорк», ТОВ «Укрбізнесфін», ТОВ «Приват екосистема», ТОВ «Аманд», ТОВ «Коліур», ТОВ «Которін», ТОВ «Ком-Євробуд») суд зазначає, що за нормами ЦК України акт приймання передачі не є єдиним доказом отримання товару покупцем. Позивачем були надані видаткові накладні, якими підтверджується факт отримання товару покупцем (позивачем) Відсутність актів приймання передачі за зазначеними договорами є питанням дотримання сторонами господарських зобов'язань, а не питанням реальності господарських операцій між сторонами.

Факт відсутності документів на транспортування товару, суд не приймає як доказ нереальності угод між позивачем та його контрагентами (відсутності факту придбання товару), оскільки відповідачем не спростовано пояснень позивача, що обов'язок транспортування товару за угодами з вищезазначеними контрагентами було покладено на останніх. Зокрема, за договором позивача з ТОВ «Ком-Євробуд» № 105-01 від 11.05.2012 р. передбачено спосіб поставки DAP (Інкотермс 2000), згідно якого обов'язки транспортування товару покладено на продавця.

Відсутність прибуткових ордерів та карток складського обліку не є доказом нереальності угод, оскільки дані документи оформляються покупцем в односторонньому порядку та їх відсутність є питанням відповідальності покупця (позивача) щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку. Актом перевірки встановлено факт подальшої реалізації позивачем придбаних товарів, що передбачає попереднє придбання даних товарів.

Щодо заперечень відповідача, що контрагенти постачальники товару мають стан платника - відмінний від «основного», основні фонди, транспортні засоби в постачальників товару відсутні та неможливо дослідити придбання товару контрагентами, суд зазначає наступне.

Відповідачем не доведено, що в контрагентів постачальників стан платника - відмінний від «основного» був в період виконання договорів поставки дитячих товарів та не доведено, що стан відмінний від «основного» виключає можливість виконання господарських договорів. Висновки щодо нереальності господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів в постачальників товару та висновки про неможливість дослідити придбання товару контрагентами є припущенням, оскільки зроблені лише на підставі податкової звітності контрагентів позивача та без дослідження первинних документів контрагентів позивача.

За аналогічних причин суд не приймає висновки Акту перевірки, що неможливо встановити ланцюг постачання товару: ТОВ «Східні торгівельні мережі» - ТОВ «Сантарм» - ТОВ «Ком-Євробуд» - ПП «Фірма «Нью-Ленд».

Даний висновок суду підтверджено Вищим адміністративним судом України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» згідно яких не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо заперечень відповідача про те, що акти здачі-прийняття наданих послуг носять формальний характер, що унеможливлює встановити зміст та обсяг наданих послуг та підтвердити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд зазначає, що згідно наданих під час судового розгляду актів здачі-приймання послуг між позивачем ТОВ «Альфакід», ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Акко Інтернешнл» та ТОВ «Найс», суд встановив необґрунтованість зазначених заперечень відповідача.

В актах здачі-приймання наданих послуг між позивачем та ТОВ «Альфакід» зазначено вид послуг (ознайомлення потенційних та існуючих клієнтів з асортиментом товару,ознайомлення з перевагами товару, переговори з клієнтами щодо укладення замовлення на придбання товару, формування бухгалтерських документів щодо замовлень на придбання товару), перелік клієнтів з зазначенням номеру та дати видаткової накладної, суми замовлення.

В актах здачі-приймання наданих послуг між позивачем та ТОВ «Нова Пошта» зазначено вид послуг (транспортно-експедиторські), назва вантажу, кількість, напрямок перевезення, вартість послуги.

В наданих документах щодо надання рекламних послуг вантажу ТОВ «Акко Інтернешнл» міститься звіт щодо проведених виставок, які підтверджують вид та обсяг наданих послуг.

В актах здачі-приймання наданих послуг між позивачем та ТОВ «Найс» зазначено вид послуг (розвантаження та приймання товарів на склад, зберігання товарів на складі, передача відповідної кількості товарів третім особам на підставі видаткових накладних). В додатках до актів здачі-приймання наданих послуг зазначено перелік товарів, переданих на зберігання ТОВ «Найс» з зазначенням артикулу, одиниці виміру, вартості та кількості.

Зазначені документи містять інформацію про вид та обсяг наданих послуг контрагентами позивача та підтверджують їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Не надання позивачем під час перевірки калькуляції наданих послуг не є доказом нереальності відносин між позивачем та його контрагентами, оскільки інформація щодо вартості наданих послуг міститься в зазначених актах здачі-приймання наданих послуг.

Стосовно прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0005821720 від 30.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн. у зв'язку з не включенням до податкового розрахунку суму доходу, яка виплачена фізичній особі-підприємцю (СГД ОСОБА_5) за послуги з обслуговування комп'ютерної техніки, суд визнав обґрунтованими пояснення позивача, що згідно п. 177.8 ст. 177 ПК України, враховуючи, що СГД ОСОБА_5 згідно КВЕД 72.50.1 здійснював звичайну господарську діяльність, ПП «Фірма «Нью Ленд» не було податковим агентом в розмінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України та не мало обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок СГД ОСОБА_5 Під час судового розгляду відповідачем зазначене спростовано не було.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємство «Фірма «Нью Ленд» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001301500 від 31.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1577657,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001311500 від 31.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 1701533,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005821720 від 30.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Присудити Приватному підприємству «Фірма «Нью Ленд» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 17.02.2014 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 17.02.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіП.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита