Ухвала

від 31.05.2016 по справі 804/1369/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/9882/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 804/1369/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Нью Ленд»

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 16.07.2013 № 152/222/19430708, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення витрат на загальну суму 23 908 733,00 грн. та завищення валових доходів на загальну суму 17 330 550,00 грн. у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання ТМЦ та послуг при придбанні у «ризикових» підприємств-постачальників та наступному продажу цих товарів оптовим покупцям та до заниження податку на прибуток в сумі 1 404 052,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 4 742 871,00 грн. та завищення податкових зобов'язань на загальну суму 3 466 109,00 грн. та заниження ПДВ до сплати всього в сумі 1 276 762,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001301500 від 31.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 577 657,00 грн.;

- № 0001311500 від 31.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 1 701 533,00 грн.;

- № 0005821720 від 30.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори на поставку дитячих товарів імпортного виробництва з метою їх подальшої реалізації з ТОВ «Сайдлер», ТОВ «Келтон», ТОВ «Монсант», ПП «Зорк», ТОВ «Укрбізнесфін», ТОВ «Приват екосистема», ТОВ «Аманд», ТОВ «Коліур», ТОВ «Которін». Придбані товари позивачем було реалізовано підприємствам покупцям. Реальність здійснення договорів підтверджується відповідними первинними документами. Заборгованість за договорами з зазначеними контрагентами позивача відсутня.

Також, в судовому порядку встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ком-Євробуд» було укладено договір на поставку товару, виконання якого підтверджується відповідними видатковими накладними, які були досліджені податковим органом під час перевірки. Заборгованість між ТОВ «Ком-Євробуд» та позивачем відсутня. Сплачені суми податку на додану вартість були віднесені позивачем до складу податкового періоду.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Альфакід» було укладено договір на надання послуг по прийомці, зберіганню та відпуску товарів, між позивачем та ТОВ «Акко Інтернешнл» - договір на надання рекламних послуг на виставках, надання виставкової площі, між позивачем та ТОВ «Найс» - договір на надання логістичних послуг та послуг з суборенди приміщення, між позивачем та ТОВ «Нова пошта» - договір на надання послуг по доставці.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження правомірності формування показників податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки надавалися головні книги, оборотно-сальдові відомості по матеріальним рахункам, а також первинні документи (податкові, видаткові накладні) на оприбутковування та списання ТМЦ, акти здачі-прийняття наданих послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено відповідність даних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим дані документи мають силу первинних та підтверджують реальне здійснення господарських операцій, рух активів між позивачем та його контрагентами, правомірність формування позивачем показників податку на прибуток та податку на додану вартість.

Щодо доводів відповідача про відсутність актів прийому-передачі товару, прибуткових ордерів та карток складського обліку, документів на транспортування товару за договорами поставки позивача з його контрагентами (ТОВ «Сайдлер», ТОВ «Келтон», ТОВ «Монсант», ПП «Зорк», ТОВ «Укрбізнесфін», ТОВ «Приват екосистема», ТОВ «Аманд», ТОВ «Коліур», ТОВ «Которін», ТОВ «Ком-Євробуд») суди вірно зазначили, що згідно чинного законодавства акт приймання передачі не є єдиним доказом отримання товару покупцем, а факт отримання товару підтверджується видатковими накладними.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені посилання податкового органу щодо нереальності угод у зв'язку з відсутністю документів на транспортування товару, оскільки обов'язок транспортування товару за угодами було покладено на контрагентів позивача.

Щодо заперечень відповідача, що контрагенти постачальники товару мають стан платника - відмінний від «основного», основні фонди, транспортні засоби в постачальників товару відсутні та неможливо дослідити придбання товару контрагентами, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідачем не доведено, що в контрагентів постачальників стан платника - відмінний від «основного» був в період виконання договорів поставки дитячих товарів та не доведено, що стан відмінний від «основного» виключає можливість виконання господарських договорів.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що твердження податкового органу про нереальність господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів в постачальників товару та доводи про неможливість дослідити придбання товару контрагентами є припущенням, оскільки зроблені лише на підставі податкової звітності контрагентів позивача та без дослідження первинних документів контрагентів позивача.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Щодо висновку акту перевірки про невключення позивачем до податкового розрахунку суми доходу, яка виплачена фізичній особі-підприємцю (СГД ОСОБА_3.) за послуги з обслуговування комп'ютерної техніки, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій щодо безпідставності такого висновку податкового органу, враховуючи наступне.

Відповідно до п.177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи, що СГД ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності в установленому законом порядку та має право займатись, зокрема таким видом діяльності згідно КВЕД 72.50.1 «ремонт і технічне обслуговування офісної техніки, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що ПП «Фірма «Нью Ленд» не було податковим агентом в розмінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України та не мало обов'язку утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок СГД ОСОБА_3

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль