Постанова

від 02.04.2014 по справі 902/1641/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа № 902/1641/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд" від 28.02.2014 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.14 р. у справі № 902/1641/13

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

про відшкодування збитків в сумі 534 320,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Лученко Г.В. - директор; Пузирко О.О. - представник, довіреність в справі;

від відповідача - ОСОБА_8 - адвокат, ордер та свідоцтво в справі;

від третьої особи - не з'явився.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.02.2014 р. у справі № 902/1641/13 (суддя Яремчук Ю.О.) повністю відмовлено в позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про відшкодування збитків в сумі 534 320,00 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача спростовує його посилання на завдання саме відповідачем йому збитків і, як наслідок, свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками; недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, не тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку статті 1166 ЦК України.

Скаржник - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд" в апеляційній скарзі від 28.02.2014 р. просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2014 р. у справі № 902/1641/13 та прийняти нове, яким позов задоволити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, та не те, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для об'єктивного вирішення даної справи, що призвело до винесення незаконного, необґрунтованого рішення, винесеного з порушенням норм матеріального та процесуального права. Поза увагою суду залишилося те, що надані відповідачем докази не є належними на підтвердження тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, а саме те, що відповідачем з 10.07. по 13.07.2013 р. проводились роботи по внесенню мікродобрив та інсектицидів - карбоміду на поля, що межують з полями СТОВ "Агро-Ленд", які не підтверджують той факт, що відповідачем в даний час не застосовувався дікват та не спростовує тих доказів, які були надані позивачем до суду на підтвердження використання з 10.07. по 13.07.2013 р. ТзОВ "Моноліт" діквату на полях, що межують з полями СТОВ "Агро-Ленд". Згідно договору про надання послуг в сільському господарстві 2013 року ОСОБА_5 (виконавець) виконано такий вид робіт як боротьба з бур'янами. Жодного посилання на те, що виконавцем було здійснено роботи по внесенню мікродобрив та інсектицидів у даному договорі не міститься. Даний доказ є неналежним. Таким доказом не може вважатися також акт виконаних робіт від 13.07.2013 р. до договору від 09.07.2013 р. Укладаючи вказаний договір поставки № 876/13/99, ТзОВ "Моноліт" мало на меті отримання придбаних добрив до 15.04.2013 р., якраз в той час коли і повинні вноситися ці добрива на посіви ріпаку. Відповідачем купувався та був отриманий препарат "Rоsа1іg" та карбомід, однак дані докази не є належними доказами на підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, оскільки жодним чином вказані вище докази не підтверджують факт проведення відповідачем з 10.07. по 13.07.2013 р. робіт по внесенню мікродобрив та інсектицидів на поля, що межують з полями СТОВ "Агро-Ленд". Поза увагою суду залишилося те, що надані позивачем докази в розумінні статті 34 ГПК України є належними та допустимими доказами на підтвердження тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а саме те, що відповідачем з 10.07. по 13.07.2013 р. застосовувався дікват на полях, що межують з полями СТОВ "Агро-Ленд". Враховуючи те, що карбомід та бор (препарат "Rоsа1іg") вносяться на фазі зеленого закритого бутона, а це 22-25 квітня - початок бутонізації, то внесення останніх 10-13 липня - в фазі повної стиглості - початок збирання є неможливим, оскільки на цій фазі проводиться дисикація ріпака для зменшення забур'яненості та переджнивного підсушування ріпаку з метою прискорення достигання і полегшення збирання врожаю. Вказане також підтверджується листом Управління агропромислового розвитку № 06-6-34 від 15.01.2014 р. З метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, які потребують спеціальних знань у галузі сільського господарства та мають важливе значення для правильного вирішення даної справи, представником позивача в судовому засіданні було подано клопотання про виклик для дачі пояснень фахівця у сфері вирощування ріпаку з Інституту кормів та сільського господарства Поділля УААН або з будь-якого іншого закладу, який спеціалізується на вирощувані ріпаку. В задоволенні даного клопотання в судовому засіданні судом було відмовлено. Однак, ні в мотивувальній, ні в описовій частині оскаржуваного рішення суду не зазначено про подане скаржником вищевказане клопотання та не зазначено підстав, з яких відповідне клопотання відхилене, тому ухвалення судового рішення відбулося з порушенням пунктів 2, 3 частини 1 статті 84 ГПК України. Внаслідок незабезпечення ТОВ "Моноліт" безпечного оброблення пестицидами своїх полів, які межують з полями посівів позивача, сталося пошкодження посівів соняшника на полі № 2 на площі 22 га та сої на полі № 4 на площі 27 га дікватом, який використовувався ТОВ "Моноліт". Факт пошкодження посівів соняшника та сої позивача підтверджується актом відповідної спеціальної комісії від 19 липня 2013 року, до складу якої входили компетентні спеціалісти сільського господарства: заступник начальника управління АПГ, голова сільської ради, фітосанітарний інспектор у Вінницькій області, державний інспектор з насінництва, головний агроном СТОВ "Агро-Ленд". Той факт, що вказані вище акти були складені без участі представника відповідача, який був повідомлений належним чином, але не виявив бажання бути присутнім, не робить вказані докази неналежними чи недопустимими. Вказані докази повинні бути спростовані належними та допустимими доказами відповідача, які, на думку СТОВ "Агро-Ленд", відсутні в матеріалах справи. Всі докази, які надані відповідачем до суду є документами самого відповідача, в той час як документи позивача складені незацікавленими особами та спеціалістами в сфері сільського господарства. Факт потрапляння діквату в листя соняшника та сої позивача відбувся саме після обробки полів відповідача. Поля, на яких загинули посіви сої та соняшника граничать та є суміжними тільки з полями відповідача. За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про "необґрунтованість посилань позивача на протиправність дій/бездіяльності відповідача, які полягають у незабезпеченні останніми безпечного оброблення пестицидами поля відповідача, яке межує із полем посівів позивача, що призвело до часткової загибелі посівів позивача; про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками". В результаті дії джерела підвищеної небезпеки було завдано шкоди позивачеві у вигляді загибелі посівів сої та соняшника. Шкода позивачу була завдана саме діями відповідача.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу СТОВ "Агро-Ленд" - без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2014 р. - без змін посилаючись на те, що апеляційна скарга не містить нових доводів порівняно із позовною заявою та не наводить інших доказів ніж ті, що були подані в суді першої інстанції. Позивачем не надано доказів того, що ТзОВ "Моноліт" вчинило дії, якими йому було завдано шкоду. Відповідачем не вчинялися жодні дії по дисикації ні своїх посівів, ні посівів позивача десикантом "Дікват". І серед доказів, на які йде посилання в позовній заяві, жодний не може спростувати вказаний факт. В комісійному акті від 19.07.2013 р. про обстеження посівів с/г культур СТОВ "Агро - Ленд" комісія робить лише припущення, що ТОВ "Моноліт" робило дисикацію, а не говорить про це як вже встановлений факт; вказана комісія була складена за участю представників лише позивача та державних органів, однак зі сторони ТОВ "Моноліт" представники не запрошувались. Згідно акту відбору зразків від 19.07.2013 р. зразки рослин відбиралися лише на території позивача, зразки рослин з території ТОВ "Моноліт" - не відбиралися. Тому факт того, що рослини ТОВ "Моноліт" оброблялися таким же самим дисикантом, як рослини позивача, не доведений. Комісійний акт від 23.10.2013 р. про те, що посіви сої та соняшника загинули від дії дисиканту "Дікват", яким проводило дисикацію посівів ТОВ "Моноліт", спростовується тим, що відповідач в період з 10.07. по 13.07.2013 р. проводив роботи по внесенню мікродобрив та інсектицидів - карбоміду та бору за допомогою послуг літака. Вказане підтверджується договором на надання послуг в сільському господарстві 2013 року з ФОП ОСОБА_5, актом виконаних робіт до даного договору від 13.07.2013 р.; довідкою ТОВ "Моноліт" про те, що пестицид "Дікват" товариством під час внесення добрив не використовувався; договором поставки № 876/13/99 від 02.04.2013 р. щодо закупівлі препарату "Rоsа1іg" в МП Фірма "Ерідон", видатковою накладною до даного договору від 10.06.2013 р., актом приймання - передачі від 10.06.2013 р. до даного договору; договором поставки від 05.03.2013 р. ДГ - 0000477 з ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", видатковою накладною до даного договору від 01.05.2013 р., видатковими накладними від 24.04.2013 р. та від 02.05.2013 р. до даного договору. Позивачем не доведено причинний зв'язок між фактом оброблення рослин дисикантом та їх загибеллю. Підставою для притягнення особи до цивільної відповідальності є наявність в діях суб'єкта складу правопорушення: діяння (дія або бездіяльність); наслідків (шкоди); причинного зв'язку між діянням та шкодою. З усіх наданих позивачем доказів, лише в комісійному акті СТОВ "Агро -Ленд" вказано про те, що посіви соняшнику та сої загинули в результаті дії дисиканту "Дікват". Однак, вказаний акт не може бути належним та допустимим доказом, для підтвердження причинного зв'язку. Він складений як і інші документи односторонньо і не ґрунтується на жодних лабораторних дослідженнях, які б встановили, що саме чинник дисикації рослин "Дікватом" призвів до їх знищення. Долучені до справи протокол випробувань харчової продукції ДП "Всеукраїнський державний науково - виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" від 26.07.2013 р. та результати аналізу Одеської прикордонної державної контрольно - токсикологічної лабораторії від 31.07.2013 р. містять лише констатацію факту про наявність в рослинах соняшника та сої "Діквату". Проте, дані документи не вказують на те, який вплив має речовина "Дікват" на подальший розвиток рослини. Не містить вказаний акт також посилання на жодну з методик, на підставі якої б комісія прийшла до висновку про причину загибелі рослин, а тому твердження позивача про те, що причиною загибелі посівів сої та соняшника є їх обробка "Дікватом"- ним не доведено. Заявлений позивачем розмір шкоди грунтується на припущеннях. Умовою відшкодування упущеної вигоди є реальність отримання доходів. Вказані позивачем цифри - це лише його припущення. Ним самим в позовній заяві та розрахунку завданої шкоди вказується термін "очікуваний результат". Проте, відсутній жодний належний та допустимий доказ того, що він зміг би зібрати саме таку кількість тон зерна з цих площ. На кількість та якість врожаю впливає багато чинників - від якості ґрунту і погодних умов, до стану техніки, яка його збирає, період збирання та інше. Звітність до статистики не може бути належним доказом, оскільки вона фіксує факт зібраного врожаю, але не дає достаменних даних про те, скільки врожаю мало бути зібрано. До того ж, дана звітність складається самим позивачем, одноособово, і перевірити її відповідність справжнім даним є неможливим. Доказів того, що вартість втраченого врожаю мала бути саме такою, ним також не надано . Долучені до справи видаткові накладні фіксують лише умови певної угоди з певним контрагентом та за певний проміжок часу, однак реальність продажу втраченого врожаю саме за такою ціною нічим не підтверджується.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча остання була належним чином повідомлена про день і час розгляду апеляційної скарги (а.с.29, т.ІІ).

01.04.2014 р. на адресу апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про проведення агротехнічної експертизи (а.с.26-28, т.ІІ).

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснив, що відповідач з 10.07.2013 р. по 14.07.2013 р. над полями, які суміжні з полем позивача проводив їх обробку за допомогою авіації речовинами, які містили дікват, що призвело до знищення частини врожаю позивача; соя та соняшник були готові до збору, а відповідач своїми діями знищив їх частину; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник апелянта, директор Лученко Г.В. підтримав представника Пузирко О.О. в повному обсязі та додав, що соя та соняшник мали вегетувати 3 місяці, а дікват зупинив фазу вегетації, тому відповідач повинен відшкодувати втрачену вигоду; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що позивач намагається стягнути шкоду, однак доказів на підтвердження вини відповідача не має; було подано документи, в яких вказано, які дії вчиняло товариство, проте дані документи вказують на те, що відповідач та третя особа використовували зовсім інші речовини, а не ті, на які вказує позивач; які саме речовини використовувалися може сказати лише відповідач, а жодна експертиза не допоможе, оскільки вже пройшло багато часу, а зразки відбиралися лише з поля позивача, а не відповідача; додав, що обвинувачення безпідставні, а втрачену вигоду треба довести; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, в задоволенні клопотання про проведення експертизи - відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Клопотання позивача від 31.03.2014 р. про проведення агротехнічної експертизи до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Колегія суддів прийшла до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає як необґрунтоване та не мотивоване, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно абзаців 2, 3 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 вказаної постанови пленуму ВГСУ питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Враховуючи вищевикладене, предмет спору та об'єкт доказування, скаржником не доведено та необґрунтовано доцільність призначення агротехнічної експертизи, а апеляційний господарський суд не вбачає підстав для проведення запропонованої судової експертизи, яка стосується суто теоретичних питань.

05.12.2013 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особи-підприємець ОСОБА_5, про відшкодування збитків в сумі 534 320,00 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 10 686,40 грн. (а.с.3-6, т.І).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення того факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що спричинила щкоду (збитки) іншій особі.

Вина особи, на яку покладається цивільно-правова відповідальність, за загальним правилом, є також обов'язковою умовою для покладення на особу обов'язку відшкодувати шкоду.

Статтею 20 Закону України "Про пестициди та агрохімікати" передбачено, що особа, винна у порушенні регламентів та санітарних норм і правил під час застосування пестицидів і агрохімікатів, а також у забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільськогосподарської сировини, повинна нести відповідальність, в тому числі і у вигляді відшкодування збитків.

Згідно частин 1-2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності (частини 3-7 статті 225 ГК України).

Згідно пунктів 2,4-5 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р., з подальшими змінами та доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.). При розгляді справ про відшкодування шкоди за статтею 441 ЦК УРСР суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених статтею 440 ЦК УРСР, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі статті 441 ЦК УРСР у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від їх імені, так і особами, які виконують роботу за трудовим договором. (Абзац другий пункту 5 в редакції Постанови Верховного Суду N 6 від 24.10.2003 р.).

Абзацом 2 пункту 9 цієї ж постанови пленуму ВСУ передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень статті 453 ЦК УРСР, статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність". Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд" (далі СгТзОВ "Агро-Ленд") зареєстровано Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 12.03.2004 р., що вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію № 140878, серія А00 (а.с.31, т.І).

Відповідно до статуту СгТзОВ "Агро-Ленд" предметом діяльності товариства серед іншого є: оренда землі з метою вирощування сільськогосподарських культур; вирощування, закупівля, заготівля та реалізація, в т.ч. на експорт, зернових та олійних культур (а.с.32-38, т.І).

Згідно розділу 2 "технічні культури" статистичної звітності СгТзОВ "Агро-Ленд" "Посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2013 року" площі соняшника на зерно складають 130 га, сої - 130 га (а.с.14-15, т.І).

У розділі 1 "Сівба ярих та збирання врожаю сільськогосподарських культур" статистичної звітності СгТзОВ "Агро-Ленд" "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 1 листопада 2013 року" врожай соняшника на зерно зібрано 4 530 ц. з площі 108 га, сої - 2 750 ц. з площі 103 га (а.с.16, т.І).

Поля СгТзОВ "Агро-Ленд" межують з полями Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" (далі ТзОВ "Моноліт"), що вбачається з схеми поділу земель (а.с.226, т.І).

19 липня 2013 року комісія у складі: заступника начальника управління АПР Щура С.М., голови сільської ради с. Котюжинці Корнійця О.М., фітосанітарного інспектора у Вінницькій області Гарматюка В.М., державного інспектора з насінництва Сауляка О.М., головного агронома СгТзОВ "Агро-Ленд" Козачка В.М. провела обстеження посівів с/г культур в СгТзОВ "Агро-Ленд" с. Котюжинці та виявила, що в полі № 2 на площі 22 га посіви соняшнику сильно пошкоджені невідомим хімічним препаратом; в полі № 4 на площі 27 га посіви сої пошкоджені хімічним препаратом; дані земельні ділянки межують з полями ТзОВ "Моноліт" с. Котюжинці, на яких був посіяний озимий ріпак, на яких можливо проводилась дисикація. Для встановлення хімічного препарату, якими були пошкоджені рослини соняшнику та сої комісійно відібрано пошкоджені рослини, які будуть відправлені в компетентні лабораторії, про що складено акт (а.с.11, т.І).

Комісія у цьому ж складі, того ж самого числа - 19.07.2013 р., склала акт відбору зразків рослин сої та соняшнику на виявлення домішків пестицидів, відібравши ушкоджені листки рослин сої на площі 27 га поле № 4 та соняшника на площі 22 га поле № 2, на наявність виявлення діючих речовин діквату, гліфосфату та його солей для направлення і проведення лабораторних досліджень (а.с.13, т.І).

Відповідно до протоколу випробувань харчової продукції № 8241-8242/13 Науково-дослідного центру випробувальних продукції Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", затвердженого начальником 26.07.2013 р., масова частка пестициду - діквату в листі сої (відібрані в СгТзОВ "Агро- Ленд" с.Котюженці, поле № 4, площа 27 га) складає 0,17 мг/кг з відносною похибкою випробувань 20 %; масова частка пестициду - діквату, в листі соняшника (відібрані в СгТзОВ "Агро-Ленд" с. Котюженці, поле № 2, площа 22 га) складає 0,16 мг/кг з відносною похибкою випробувань 20 %. Визначення вмісту пестициду проводилося методом високоефективної рідинної хроматографії на рідинному хроматографі 1100 (а.с.17, т.І).

Результатами аналізу Одеської прикордонної державної контрольно-токсикологічної лабораторії Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 156 від 31.07.2013 р., якою досліджувалися зразки рослин сої (поле № 4 площею 27 га) та соняшника (поле № 2 площею 22 га) запаковані у поліетиленові пакети, скріплені печаткою, отримані наступні дані: в рослинах соняшника і сої остаточна кількість "гліфосфату" не виявлено; в рослинах соняшника (поле № 2, площею 22 га) виявлено 0,32 мг/кг "Діквата", а в зразках сої (поле № 4, площею 27 га) - 0,26 мг/ кг (а.с.18, т.І).

23 жовтня 2013 року комісія в складі: головного агронома СгТзОВ "Агро-Ленд" Козачка В.М., агронома по захисту рослин Козачка І.В., механізатора Чехівського С.П. та в присутності заступника начальника управління агропромислового розвитку Щура С.М., провела обстеження посівів сої і соняшника та виявила, що в полі № 2 на площі 22 га посіви соняшника та в полі № 4 на площі 27 га посіви сої повністю загинули в результаті дії дисиканта "Дікват", яким проводило дисикацію посівів ТзОВ "Моноліт" с. Котюжинці на полях, що межують з полями СгТзОВ "Агро- Ленд" с. Котюжинці. Комісія вирішила посіви соняшника в полі № 2 на площі 22 га і посіви сої в полі № 4 на площі 27 га передискувати та дану площу готовити під посів сільгоспкультур врожаю наступного року (а.с.12, т.І).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 534 320,00 грн. у зв'язку із загибеллю врожаю соняшника та сої, а саме: 285 200,00 грн. - збитки у зв'язку з загибеллю врожаю соняшника (засіяно соняшником поле площею 130 га, зібрано врожай соняшника на площі 108 га в кількості 453 т., а очікуваний результат з 130 га мав бути 545 т.; загинув врожай соняшника - 92 т. на 22 га вартістю 1 т. - 3 100,00 грн., розмір збитків становить 92 x 3 100 = 285 200,00 грн.); 249 120,00 грн. - збитки у зв'язку із загибеллю врожаю сої (засіяно соєю поле площею 130 га, фактично зібрано врожай на 103 га в кількості 275 т., а очікуваний результат з 130 га мав бути 347 т.; загинув врожай сої - 72 т. на 27 га вартістю 1 т. - 3 460,00 грн., розмір збитків становить 72 x 3 460 = 249 120,00 грн.) (а.с.10, т.І). Вартість однієї тони соняшника та сої позивач вираховував згідно вартості цих рослин у видаткових накладних № РН-0000064 від 14.10.2013 р. та № РН-0000072 від 11.11.2013 р., за якими ним було здійснено їх продаж (а.с.19-20, т.І). Хоча з листа Аграрної біржи від 27.01.2014 р. вбачається, що середньозважена ціна соєвих бобів станом на 12.11.2013 р. складала 3 451,85 грн. (а.с.225, т.І).

Як вбачається з пункту 1.1 договору про надання послуг у сільському господарстві 2013 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) та ТзОВ "Моноліт" (замовник), замовник доручив, а виконавець взяв на себе організацію та забезпечення виконання авіаційно-хімічних чи інших робіт, визначених замовником; вид робіт - боротьба із бур'янами на площі 76,9 га, строк виконання 10-13.07.2013 р. (а.с.110-11, 161-164, 189-190, т.І).

Згідно акту виконаних робіт до договору б/н від 09.07.2013 р., ФОП ОСОБА_5 10-13.07. 2013 р. виконано роботи: внесення мікродобрив та інсектицидів на посіви с/г культур, а саме: бор (Rоsа1іg) і карбамід на площі 76,9 га, а замовником ТзОВ "Моноліт" роботи прийнято (а.с.165, 191, т.І).

В матеріалах справи міститься договір поставки № 876/13/99 від 02.04.2013 р. щодо закупівлі препарату "Rosalig" у Малого підприємства Фірми "Ерідон"; видаткова накладна до даного договору від 10.06.2013 р.; акт приймання-передачі від 10.06.2013 р. до даного договору; договір поставки від 05.03.2013 р. ДГ - 0000477 з ТзОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"; видаткова накладна до даного договору від 01.05.2013 р.; видаткові накладні від 24.04.2013 р. та від 02.05.2013 р. до даного договору (а.с.167-176, т.І).

За надання послуг в рослинництві ТзОВ "Моноліт" платіжним дорученням № 242 від 16.07.2013 р. перерахувало ФОП ОСОБА_5 31 805,84 грн. (а.с.120, т.І).

Довідкою № 5 від 22.01.2014 р. ТзОВ "Моноліт" стверджує, що під час внесення мінеральних добрив в період з 10 по 13 липня 2013 р., згідно договору з ФОП ОСОБА_5 товариство використовувало добрива: Rоsа1іg bor і карбамід, пестицид "Дікват" не використовувався (а.с.166, т.І).

ФОП ОСОБА_5 у відзиві від 07.02.2013 р. на позовну заяву СгТзОВ "Агро-Ленд" зазначає, що ним дійсно виконувалися авіахімічні роботи на господарстві ТзОВ "Моноліт" в період з 10 по 13 липня 2013 року, проте ці роботи виконувалися по внесенню мікродобрив та інсектицидів, а саме: бору (фірма Rоsа1іg) та карбоміду, а також зазначає, що для того щоб обробити територію на межі двох господарств, достатньо лише одного заходу літака, при цьому розворот літака виконувався на сторону ТзОВ "Моноліт" і форсунки вимикались завчасно; у склад комісії, яка робила обстеження посівів соняшника та сої, ні він, ні зацікавлена особа - ТзОВ "Моноліт", не запрошувались; яким чином відбирались зразки, в яких саме місцях - лише в одному місці, чи по всіх полях в акті не описано; обов'язково слід було відібрати проби і на землях ТОВ "Моноліт", щоб становити, чи оброблені його землі такою самою речовиною; вважає висновки у даних актах упередженими (а.с.186-188, т.І).

До того ж, в комісійному акті від 19.07.2013 р. комісія робить лише припущення, що ТзОВ "Моноліт" робило дисикацію; представники відповідача в склад даної комісії не входили; доказів того, що позивач запрошував представника відповідача для проведення обстеження посівів в складі комісії, а відповідач відмовився, позивачем не надано. Зразки рослин згідно акту від 19.07.2013 р. відбиралися лише з полів позивача, а з полів відповідача не відбиралися, що не доводить того факту, що рослини ТзОВ "Моноліт" оброблялися таким же самим дисікантом, як рослини позивача. Акт не містить посилань на жодну з методик, на підставі якої комісія прийшла до висновку про причину загибелі рослин, а тому твердження позивача про те, що причиною загибелі посівів сої та соняшника є їх обробка "Дікватом", ним не доведені. Вказаними актами та висновками не встановлено обставин, за яких відбулось пошкодження посівів та причин такого пошкодження.

Протокол випробувань харчової продукції ДП "Всеукраїнський державний науково - виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" від 26.07.2013 р. та результати аналізу Одеської прикордонної державної контрольно - токсикологічної лабораторії від 31.07.2013 р. містять лише констатацію факту про наявність в рослинах соняшника та сої "Діквату", однак не вказують на те, який вплив має речовина "Дікват" на рослини і їх подальший розвиток .

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач у період з 10 по 13.07.2013 р. обробляв свої поля саме дискантом "Дікват", та те, що саме від дій відповідача загинули рослини соняшника та сої позивача. Тобто, позивачем не доведено причинного зв'язку між діями відповідача по обробці своїх полів і загибеллю рослин позивача та збитками (шкодою), яких він зазнав.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість посилань позивача на протиправність дій/бездіяльності відповідача та недоведеність вказаних посилань належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 ГПК України. Недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача спростовує посилання позивача на завдання саме відповідачем останньому збитків і, як наслідок, свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками. Вимога позивача про стягнення з відповідача 534 320,00 грн. збитків, завданих внаслідок потрапляння на посіви позивача пестицидів, які використовувались в процесі оброблення відповідачем поля є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Отже, господарський суд Вінницької області, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, правомірно прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Рішення господарського суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2014 р. у справі № 902/1641/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Ленд" від 28.02.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В.Гудак

Г.Є. Олексюк