Постанова

від 31.03.2014 по справі 820/3689/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 березня 2014 р. № 820/3689/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Молчановій О.М.,

у присутності представника позивача Кравець Д.Й., Маслий В.А.

представника відповідача Полежаки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Завод стальних конструкцій" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 року № 000045220, № 0000442201, № 0000432201.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали, просили вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки за даними операціями товар (послуги) були отримані (поставлені) у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на висновки акту перевірки, вважає, що нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій здійснені законно та обґрунтовано, просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35856989, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ Московського району м.Харкова ГУ Міндоходів, основним видами діяльності згідно довідки АА № 850869 є штукатурні роботи (43.31), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), покриття підлоги та облицювання стін (43.33), малярні роботи та скління (43.34), неспеціалізована оптова торгівля (46.90)- а.с.102-107, т.1.

У період з 09.01.2014 року по 29.01.2014 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2014 року № 193/20-34-22-01-05/35856989, яким встановлено в т.ч. порушення п.138.1 ст.138 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на 13965 грн.; п.2.11. п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637 на суму 11275.00 грн.; п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 251209,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 00000442201 від 17.02.14, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314011,25 грн.; № 0000432201 від 17.02.2014 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13965,00 грн.; №0000452201 від 17.02.14 року, яким визначено штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 11275 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність положенням ч.3 ст. 2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Щодо податкового повідомлення рішення від 17.02.2014 року № 0000432201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13965,00грн.

У судовому засіданні, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послався на те, що договір надання послуг укладений між позивачем та ТОВ СК «Лінкруст» не містить підпису уповноваженої особи виконавця, виконання робіт підтверджується тільки актами здачі прийняття робіт, а отже підприємством в порушення положень ст..138.2 ст.138 ПК України не підтверджено належними первинними документами понесені витрати.

З цього приводу суд зазначає наступне. За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ БК «Лінкруст» укладено договір про надання навантажувально - розвантажувальних послуг від 14.10.2011 року №14/10/11 (а.с.197,т.3), згідно якого виконавець (ТОВ БК «Лінкруст») зобов'язується надати навантажувально - розвантажувальні послуги за адресою м. Харків, вул.. Китаєнко,1; виконання робіт підтверджується актом, який підписується сторонами (п.1.2.,3.2 Договору). Дослідивши зміст означеного договору суд зазначає, що останній містить усі необхідні реквізити, в тому числі підпис уповноваженої особи з відповідним відбитком печатки.

Зі змісту акту перевірки-а.с.16-17, т.1 встановлено та не заперечується сторонами по справі, що за вказаною адресою позивач орендує нежитлове приміщення літ «С-1» (договір № 3/08/1 від 03.08.2010 з АТ ВТ « Харківський канатний завод» ), у якому розміщений виробничий цех та склад готової продукції.

В п. 44.1 т. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України N 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

На підтвердження виконання робіт позивачем до матеріалів справи долучені акти здачі прийняття робіт (а.с.147-151,т.3)- б/б від 22.12.2011 року на загальну суму 9500,00 грн., у т.ч. ПДВ 1583,33 грн.; від 02.12.2011 року на загальну суму 50050,00 грн., в т.ч. ПДВ8341,67 грн.; від 28.10.2011 року на загальну суму 11090,00 грн., в т.ч. ПДВ 1848,33 грн.

Щодо посилань представника відповідача на наявні у оформлені документів порушення, як то відсутність підпису на договорі або зазначення підпису без розшифровки ПІП (а.с.28,43 т.1) то суд зауважує, що доказів наявності таких порушень позивачем в силу положень ст..71 КАС України суду не надано, як не встановлено їх і судом в порядку, визначеному ст..11 КАС України. Крім того суд зауважує, що у разі підтвердження дійсного виконання господарської операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, оскільки документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про неправомірність формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаним контрагентом необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00000442201 від 17.02.14, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314011,25 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1-198.3 ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів (послуг) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Між позивачем та ТОВ "Білдінг констракт" укладено договір виконання робіт від 28.04.2012 року № 2804-1, на здійснення улаштування покриття тротуарної плитки пасажирських платформ ст.. Сахновщина (а.с.164-165, т.1), від 28.04.2012 року № 2804-2 на здійснення стяжки підлоги 3300м 2 на будівельному об'єкті «Прибудова до» Дому торгівлі» по вул.. Суздальські ряди,9, м.Харків (а.с.210-216, т.2), від 15.05.2012 року № 1505-1 щодо знепилювання металоконструкцій на стадіоні КП «ОСК « Металіст» (а.с.157-160, т.3), від 28.04.2012 року № 2804-4 щодо здійснення відділочних робіт у торгівельно-розважальному центрі за адресою: вул. Академіка Павлова,44Б, м.Харків (а.с.194, т.3), від 10.07.2012 року № 1007-1 на поставку ТМЦ визначених згідно специфікації зазначеної у рахунку (а.с.186-188, т.2); з ТОВ «СК «Лінкруст» договір підряду від 01.03.2012 року № 010312-1 (а.с.49-52, т.3) на здійснення стяжки підлоги 3300м 2 на будівельному об'єкті «Прибудова до» Дому торгівлі» по вул.. Суздальські ряди,9, м.Харків та відділочні роботи; договір поставки з від 20.08.2012 року № 2008-1 з ТОВ « Промтехсервіс» (а.с.124-125, т.3).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договорів, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладені, в т.ч.: ТОВ "БК"Линкруст " від 01.10.2011 року № 1268, від 01.12.2011 року № 973, від 01.12.2011 року № 1131, від 01.03.2012 року № 1718, від 01.03.2012 року № 1719, від 01.03.2012 року № 1720, від 01.04.2012 року № 1782, від 01.04.2012 року № 1783; ТОВ "Білдінг констракт" від 01.05.2012 року № 6094, від 01.05.2012 року № 6092, від 01.05.2012 року № 6093, від 01.05.2012 року № 6095, від 01.05.2012 року № 6096, від 01.06.2012 року № 6090, від 01.06.2012 року № 6091, від 01.06.2012 року № 4847, від 01.06.2012 року № 4848, від 01.06.2012 року № 4849, від 01.06.2012 року № 4850, від 01.06.2012 року № 4851, від 01.07.2012 року № 3570, від 01.07.2012 року №3820, від 01.07.2012 року № 4332, від 01.07.2012 року № 5102, від 01.07.2012 року № 5137; ТОВ "Промтех Сервіс від 01.08.2012 року № 5396, від 01.08.2012 року № 5969, дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказів Мінфіну від 25.11.2011 року № 1492, від 01.11.2011 року № 1379, "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

За своєю правовою ознакою означені вище договори на надання послуг є договорами підряду і відповідно приписам ст..837 ЦК України передбачають, що одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. З урахуванням приписів ст.. 839, ст.. 840, ст.. 843, ст.. 846, ст.. 857 ЦК України в договорі підряду мають бути узгоджені види робіт, порядок їх виконання, ціна роботи, строки та порядок виконання та оплати роботи її якість. Тобто це є обов'язкові умови для даного виду договору і вони визначені даним Кодексом.

Як вбачається з договору, в ньому зазначені дані про порядок виконанні робіт, про їх ціну або порядок її визначення та узгодження, строки виконання робіт або їх графік, тобто додержані всі вимоги приписів ЦК України.

Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", яким були затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Вказані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Оскільки акти Форми № КБ-2в, які являються актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження виконання субпідрядних робіт контрагентами позивачеві надані - акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відомості ресурсів, розрахунки втрат, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Із наявних у матеріалах справи виписок банку встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Подальше використання отриманих від контрагентів послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи - договором підряду від 14.05.2012 року № 12/21, укладеному зі СТГО Південна залізниця, договором підряду від 01.03.2012 року № 01/03/12, укладеному з ТОВ « Дім торгівлі «Центральний», договором підряду від 21.05.2012 року № 21/05, укладеному з ПАТ «Фудбольний клуб Металіст», договором підряду від 28.03.2012 року № 11пр/12, укладеному з ТОВ «Аксіома», довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, виписками банків на підтвердження здійснення оплати за договорами, податковими накладними (а.с.230-248, т.1, а.с.1-25,т.2, а.с.49-185, т.2, а.с.171-193, т.3, а.с.60-251, т.4, а.с.2-72, т.5)

Із долученого до матеріалів справи договору поставки від 20.08.2012 року № 2008-1 (а.с.124, т.3) вбачається, що позивачем у ТОВ «Промтехсервіс» придбалися ТМЦ, поставка яких здійснювалася на основний склад (а.с.126-127,130, т.3), які у подальшому були реалізовані контрагентам (а.с.133-146, т.3), переміщення придбаних ТМЦ здійснювалося на підставі договору перевезення, укладеного з ФОП ОСОБА_4, на підтвердження чого надані акти виконаних робіт та ТТН (а.с.126-127, т.3, а.с.199-204, т.2)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилань представника відповідача на наявні у оформлені документів порушення, як то відсутність підпису на договорі або зазначення підпису без розшифровки ПІП (а.с.28,43 т.1) то суд зауважує, що доказів наявності таких порушень позивачем в силу положень ст..71 КАС України суду не надано, як не встановлено їх і судом в порядку, визначеному ст..11 КАС України. Крім того суд зауважує, що у разі підтвердження дійсного виконання господарської операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, оскільки документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами необґрунтованими, а отже податкове повідомлення- рішення такими, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000452201 від 17.02.14 року, яким визначено штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 11275 грн.

Питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.1995 року №

436/95-ВР "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (далі по тексту Постанова № 637)

Так, п. 2.11 Постанови №637 встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт (п.п. 170.9.2. п. 170.9 ст. 170 ПК України). Тобто, такий звіт є первинним документом, який складається робітниками, які отримали грошові кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та порядок його заповнення на момент виникнення спірних відносин врегульована положеннями наказу ДПА України від 23.12.2010 року № 996, п.2,5 якого передбачено, що подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт; дія цих положень поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів; звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

Наявними у матеріалах справи звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.108-163, т.1), підтверджено подальше використання коштів, отриманих за видатковим касовими ордерами а отже процес фізичного руху активів від одного суб'єкта господарювання до іншого.

Дослідивши, надані копії звітів, суд зазначає про їх відповідність вимогам вищевказаних актів законодавства, крім того, відповідачем в порядку ст..71 КАС України не надано доказів відсутності звітів , визначених в акті перевірки позивача (а.с.63, т.1).

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення суб'єкт владних повноважень діяв без урахування положень ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої рішення суб'єкта владних повноважень мають прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, в тому числі із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

Керуючись ст..ст.160-163,185-186 КАС України суд,

постановив

Адміністративний позов Приватного підприємства "Завод стальних конструкцій" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 року № 000045220, 0000442201, 0000432201

Стягнути з Державного бюджету України УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, р/р 31217206784011, код банку 851011 на користь ПП "Завод стальних конструкцій" (код 35856980, м. Харків, вул.. Куйбишева,7) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена 04.04.2014 року

Суддя Зоркіна Ю.В.