Ухвала

від 14.05.2014 по справі 820/3689/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р.Справа № 820/3689/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника відповідача Полежаки О.А.

представника позивача Маслій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. по справі № 820/3689/14

за позовом Приватного підприємства "Завод стальних конструкцій"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

31 березня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "Завод стальних конструкцій" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 року № 000045220, 0000442201, 0000432201.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п. 138.1, п.138.8 ст. 138, п.п.164.2.17 п. 164.1 ст. 164, п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Обґрунтовуючи свою позицію вказує, що до перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем не надано повного обсягу первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, необхідних для підтвердження фактичного виконання робіт за умовами договору між ПП "Завод стальних конструкцій" та ТОВ БК "Лінкруст", а наданий до перевірки договір №14/10 від 14.10.2011 року не містить підпису виконавця та прізвища відповідальної особи, в результаті чого встановлено завищення валових витрат на суму 251.209,00 грн. Заявник також зазначає про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р. за наслідками фінансово-господарських відносин з ТОВ БК "Лінкруст", ТОВ "Білдінг констракт", ТОВ "Промтех Сервіс" з огляду на невідповідність оформлених податкових накладних вимогам щодо їх форми та змісту.

Приватним підприємством "Завод стальних конструкцій" заперечень на апеляційну скаргу подано не було.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09.01.2014 року по 29.01.2014 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2014 року № 193/20-34-22-01-05/35856989, яким встановлено в т.ч. порушення п.138.1 ст.138 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на 13965 грн.; п.2.11. п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 № 637 на суму 11275.00 грн.; п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 251209,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень № 00000442201 від 17.02.14, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314011,25 грн.; № 0000432201 від 17.02.2014 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13965,00 грн.; №0000452201 від 17.02.14 року, яким визначено штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 11275 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Завод стальних конструкцій", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв неправомірно, під час судового розгляду справи не довів обґрунтованості висновків в частині допущених позивачем порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 року № 0000432201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13965,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також, п.п.139.1.9 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ БК "Лінкруст" укладено договір про надання навантажувально-розвантажувальних послуг від 14.10.2011 року №14/10/11 (а.с.197,т.3), згідно якого виконавець (ТОВ БК "Лінкруст") зобов'язується надати навантажувально - розвантажувальні послуги за адресою м. Харків, вул. Китаєнко,1; виконання робіт підтверджується актом, який підписується сторонами (п.1.2.,3.2 Договору). Колегія суддів зазначає, що даний договір містить усі необхідні реквізити, в тому числі підпис уповноваженої особи з відповідним відбитком печатки.

Зі змісту акту перевірки (а.с.16-17, т.1) вбачається, що за вказаною адресою позивач орендує нежитлове приміщення літ "С-1" (договір № 3/08/1 від 03.08.2010 з АТ ВТ " Харківський канатний завод" ), у якому розміщений виробничий цех та склад готової продукції.

На підтвердження виконання робіт позивачем до матеріалів справи долучені акти здачі прийняття робіт (а.с.147-151,т.3)- б/б від 22.12.2011 року на загальну суму 9500,00 грн., у т.ч. ПДВ 1583,33 грн.; від 02.12.2011 року на загальну суму 50050,00 грн., в т.ч. ПДВ8341,67 грн.; від 28.10.2011 року на загальну суму 11090,00 грн., в т.ч. ПДВ 1848,33 грн.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, вважає, що усі витрати позивача з оплати послуг від ТОВ БК "Лінкруст" підтверджені належним чином, первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на відсутність підпису у договорі від 14.10.2011р. №14/10/11 є безпідставними, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не надано суду достовірних доказів на підтвердження вказаної обставини в порушення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00000442201 від 17.02.14, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314011,25 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між позивачем та ТОВ "Білдінг констракт" укладено договір виконання робіт від 28.04.2012 року № 2804-1, на здійснення улаштування покриття тротуарної плитки пасажирських платформ ст.. Сахновщина (а.с.164-165, т.1), від 28.04.2012 року № 2804-2 на здійснення стяжки підлоги 3300м2 на будівельному об'єкті "Прибудова до" Дому торгівлі" по вул.. Суздальські ряди,9, м.Харків (а.с.210-216, т.2), від 15.05.2012 року № 1505-1 щодо знепилювання металоконструкцій на стадіоні КП "ОСК " Металіст" (а.с.157-160, т.3), від 28.04.2012 року № 2804-4 щодо здійснення відділочних робіт у торгівельно-розважальному центрі за адресою: вул. Академіка Павлова,44Б, м.Харків (а.с.194, т.3), від 10.07.2012 року № 1007-1 на поставку ТМЦ визначених згідно специфікації зазначеної у рахунку (а.с.186-188, т.2); з ТОВ "СК "Лінкруст" договір підряду від 01.03.2012 року № 010312-1 (а.с.49-52, т.3) на здійснення стяжки підлоги 3300м2 на будівельному об'єкті "Прибудова до" Дому торгівлі" по вул.. Суздальські ряди,9, м.Харків та відділочні роботи; договір поставки з від 20.08.2012 року № 2008-1 з ТОВ " Промтехсервіс" (а.с.124-125, т.3).

Позивачем сформовано податковий кредит у звітні періоди, що перевірялись, за наслідком зазначених договірних відносин.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договорів, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладені, в т.ч.: ТОВ "БК"Линкруст " від 01.10.2011 року № 1268, від 01.12.2011 року № 973, від 01.12.2011 року № 1131, від 01.03.2012 року № 1718, від 01.03.2012 року № 1719, від 01.03.2012 року № 1720, від 01.04.2012 року № 1782, від 01.04.2012 року № 1783; ТОВ "Білдінг констракт" від 01.05.2012 року № 6094, від 01.05.2012 року № 6092, від 01.05.2012 року № 6093, від 01.05.2012 року № 6095, від 01.05.2012 року № 6096, від 01.06.2012 року № 6090, від 01.06.2012 року № 6091, від 01.06.2012 року № 4847, від 01.06.2012 року № 4848, від 01.06.2012 року № 4849, від 01.06.2012 року № 4850, від 01.06.2012 року № 4851, від 01.07.2012 року № 3570, від 01.07.2012 року №3820, від 01.07.2012 року № 4332, від 01.07.2012 року № 5102, від 01.07.2012 року № 5137; ТОВ "Промтех Сервіс від 01.08.2012 року № 5396, від 01.08.2012 року № 5969, дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказів Мінфіну від 25.11.2011 року № 1492, від 01.11.2011 року № 1379, "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

На підтвердження виконання субпідрядних робіт контрагентами позивачеві надані - акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, відомості ресурсів, розрахунки втрат, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Із наявних у матеріалах справи виписок банку встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Подальше використання отриманих від контрагентів послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи - договором підряду від 14.05.2012 року № 12/21, укладеному зі СТГО Південна залізниця, договором підряду від 01.03.2012 року № 01/03/12, укладеному з ТОВ " Дім торгівлі "Центральний", договором підряду від 21.05.2012 року № 21/05, укладеному з ПАТ "Фудбольний клуб Металіст", договором підряду від 28.03.2012 року № 11пр/12, укладеному з ТОВ "Аксіома", довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних робіт, виписками банків на підтвердження здійснення оплати за договорами, податковими накладними (а.с.230-248, т.1, а.с.1-25,т.2, а.с.49-185, т.2, а.с.171-193, т.3, а.с.60-251, т.4, а.с.2-72, т.5)

Придбані позивачем у ТОВ "Промтехсервіс" товарно-матеріальні цінності за договором поставки від 20.08.2012 року № 2008-1 (а.с.124, т.3), у подальшому були реалізовані контрагентам (а.с.133-146, т.3), переміщення придбаних ТМЦ здійснювалося на підставі договору перевезення, укладеного з ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого надані акти виконаних робіт та ТТН (а.с.126-127, т.3, а.с.199-204, т.2).

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, вважає, що усі витрати позивача з оплати товарів, послуг від ТОВ БК "Лінкруст", ТОВ "Білдінг констракт", ТОВ "Промтехсервіс" підтверджені належним чином, первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач мав всі передбачені чинним податковим законодавством підстави для включення до складу податкового кредиту за звітний період сум ПДВ, сплачених в ціні товарів та послуг за договорами із вказаними контрагентами.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі щодо невідповідності виписаних позивачу ТОВ БК "Лінкруст", ТОВ "Білдінг констракт", ТОВ "Промтехсервіс" податкових накладних вимогам чинного законодавства щодо їх форми та змісту через встановлений перевіряючими факт збігу підписів відповідальних осіб вказаних контрагентів у цих накладних, є необґрунтованими та належним чином не доведеними, оскільки обставини, на які посилається відповідач містять ознаки складу злочину та мають підтверджуватись відповідним вироком суду.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000452201 від 17.02.14 року, яким визначено штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 11275 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95-ВР "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (далі по тексту Постанова № 637)

Так, п. 2.11 Постанови №637 встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт (п.п. 170.9.2. п. 170.9 ст. 170 ПК України). Тобто, такий звіт є первинним документом, який складається робітниками, які отримали грошові кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та порядок його заповнення на момент виникнення спірних відносин врегульована положеннями наказу ДПА України від 23.12.2010 року № 996, п.2,5 якого передбачено, що подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт; дія цих положень поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, оплачених з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів; звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.

Наявними у матеріалах справи звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.108-163, т.1), підтверджено подальше використання коштів, отриманих за видатковим касовими ордерами. Дослідивши, надані копії звітів, колегія суддів зазначає про їх відповідність вимогам вищевказаних актів законодавства.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. по справі № 820/3689/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 19.05.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.