Постанова

від 02.04.2014 по справі 910/664/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 910/664/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2013 року № 910/664/13 (головуючий суддя: Ярмак О.М., судді: Грєхова О.А., Ковтун С.А.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Спіка"

до Святошинської районної у м. Києві ради

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Київська міська рада

2. Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання незаконним та скасування чинності рішення

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду М. Києва № 910/664/13 від 17.09.2013р. задоволений позов ЗАТ "Спіка", визнано незаконним та скасована чинність рішення Святошинської районної у місті Києві ради V скликання тридцятої сесії від 28.10.2010р. № 469 "Про визнання приміщень житловими".

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до п.1.1. Статуту ЗАТ "Спіка" створено шляхом перетворення фірми «Спіка» Територіально - міжгосподарського об'єднання виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів, та перереєстровано 09.04.1996р., про що Жовтневою райдержадміністрацією м. Києва 09.04.1996р. було видане свідоцтво № 13677750.

Згідно Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, будинку, споруди, зареєстрованого Управлінням держархбудконтролю Головкиївархітектури Київської міськдержадміністрації за № 3 від 17.03.1994р. Фірма «Спіка» є замовником будівництва 159 квартирного житлового будинку МЖК «Жовтневий» по вул. Обухівська , 93/поштова адреса : вул. Ушакова, 34.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

28.10.2010р. Святошинською районною у місті Києві радою прийнято рішення за № 469 «Про визнання приміщень житловими», пунктами 1 і 2 якого вирішено визнати приміщення № №163,165,166 на 11 поверсі житлового будинку № 34 по вул. М. Ушакова житловими, а Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації прийняти в експлуатацію закінчені переплануванням житлові приміщення №№163,165,166 в будинку № 34 по вул. М.Ушакова.

В преамбулі рішення № 469 зазначено, що воно прийняте відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на звернення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації щодо виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2010 та ухвали Апеляційного суду м. Києва.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2010 року по справі № 22-6789-2010, яке послужило підставою для прийняття рішення № 469, було визнано приміщення, зазначені на поверховому плані № 165 та № 166 , які розташовані на 11 поверсі буд. № 34 по вул. М.Ушакова в м.Києві житловими та зобов'язано Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію документально перевести зазначені приміщення із нежитлових у житлові. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20.07.2010 року вказане рішення залишене без змін.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до Акту про прийняття в експлуатацію об'єкту від 17.03.1994р. він є замовником та інвестором будівництва будинку № 34 по вул. М.Ушакова в м. Києві. Оспорюваним рішенням Святошинська районна у місті Києві рада визнала приміщення № №163,165,166 на 11 поверсі житлового будинку № 34 по вул. М. Ушакова житловими, чим порушила його права як забудовника.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23.02.2010 та ухвала Апеляційного суду міста Києва, на підставі яких приймалось оскаржуване рішення Святошинської районної у місті Києві ради від 28.10.2010 № 469, скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.03.2012, а, отже, відсутні підстави, які передували прийняттю оскаржуваного рішення; можливості переведення нежитлового приміщення у житлове, то чинним законодавством України взагалі не передбачено такого механізму, а також не зазначено відповідних повноважень рад в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням ст.ст.19, 41 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про основи містобудування» та порушує права позивача.

ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням господарського суду наводить таки доводи: 28.10.2010р. Святошинською райрадою прийнято рішення за № 469 «Про визнання приміщень житловими», вона з 1998р. з сім'єю (чоловик, двоє неповнолітних дітей), відповідно до судових рішень, на підставі яких Радою прийнто рішення; суд не встановив наявності у позивача підстав для подання позову, а саме докази які б свідчили про державну реєстрацію права власності на приміщення; спір вирішено господарським судом з прошенням підвідомчості, крім того, відповідач по справі виступає як субєкт владних повноважень, тому справа не підлягає вирішенню в господарському суді; з невідомих причин її не було залучено до участі у справу, не витребувані та неналежним чином досліджені докази, необхідні для зясування фактичних обставин справи. За таких обставин, прийняте господарським судом рішення зачипає інтереси апелянта та порушує його права, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" з урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних або господарських відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Якщо правочин вчинено стосовно майна, належного кільком особам на праві спільної часткової власності, інші співвласники згідно зі статтями 358, 361 ЦК України та статтею 27 ГПК залучаються до участі у справі зі спору про визнання такого правочину недійсним. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Оскільки у апелянта відсутні договірні відносини, правові підставі перебування у приміщеннях, залучення її до участі у справі в якості третьої особи не входило до обов'язків суду.

Пленум Верховного суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на приписи ст.ст.1, 12 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У спростування доводів апелянта про те, що справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, у матеріалах справи є ухвала Святошинського райсуду м. Києва № 2а-871-1/10 від 02.12.2010р. за позовом ЗАТ "Спіка" про визнання рішення недійсним, зі змісту якої вбачається, що справа не підлягає розгляду за правилами КАС України, а підвідомча господарському суду. а також постанова Вищого господарського суду України від 25.04.2013р. у даній справі.

Відповідно до приписів ст. 144 ГК України та ст. 331 ЦК України майнові права субєкта господарювання можуть виникати, зокрема в наслідок стоворення майна. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту зевершення будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймальної комісії №3, зареєстрованого в ДАБК м.Києва 17.03.1994 є останньою стадією будівельного процесу, цей будинок побудований за рахунок коштів "Спіка", про що отриманий технічний паспорт БТІ, згідно яких в експлуатацію введений одинадцяти поверховий будинок по вул.М.Ушакова, 34, зокрема з кількістю 159 житлових квартир та нежитлових: художня майстерня з підсобними приміщенями, учбові класи з підсобними приміщенями.

Відповідно до договору о комунальном обслуговуванні № 37 від 07.09.1994р., укладеного позивачем та ЖЕКом № 1109, наказу № 171 від 23.09.1994р. Державного комунального підприємства ЖГ будинок прийнятий на баланс ЖЕКу для експлуатації та надання комунальних послуг.

Відповідно до акту приймання будинку на балан, ЖЕК прийняв, згідно технічних характерістик будинок, в тому числі 159 квартир.

З тексту рішення Святошинського райсуду м. Києва № 2608/84/11 від 25.06.2012 (а.с.61-64 т.2) вбачається, що спірний будинок знаходиться на балансі ЗАТ "Спіка", яке є забудовником, у встановленому порядку будинок в комунальну власність не переданий, комунальні підприємства району виконують зобов'язання, відносно будинку,виключно з питань обслуговування та надання комунальних послуг.

Крім того, рішенням Святошинської районної у м.Києві ради від 29.09.2009року зараховано до комунальної власності теріториальної громади Святошинського району м.Києва житловий будинок №34 по вул. Ушакова в м.Києві. Дане рішення Ради було рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28.03.2011року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011р. -скасовано.

Крім того, з рішення Апеляційного суду м. Києва ( а.с.63, 65-68 т2) вбачається, що низка позовів фізичних осбі про визнання нежитлових приміщень як житлові, на користь яких приймались судові рішення, були скасовані апеляційними та касаційними інстанціями з тих підстав, що діюче законодавство не передбачає такого механізму щодо можливості переведення нежитлового приміщення у житлове, оскільки майно не належить до комунальної власності Ради не мали підстав щодо розпорядження спірними приміщеннями № 163,165,166 по вул. Ушакова 34 м. Києва.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Отже, оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням ст.ст.19, 41 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про основи містобудування» та порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/664/13 від 17.09.2013 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва .

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

А.І. Тищенко