Рішення

від 31.03.2014 по справі 914/4441/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2014 р. Справа № 914/4441/13

За позовом: Малого приватного підприємства "Левант", м. Стрий, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства "ДТК - Сервіс", м. Дрогобич, Львівська область

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку "ВІ ЕЙ БІ Банк", м. Київ

та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне Підприємство "Стрийська торгівельна компанія", м. Болехів, Івано-Франківська область

про усунення перешкод у користуванні майном.

Головуючий cуддя Коссак С.М.

суддя Шпакович О.Ф.

суддя Манюк П.Т.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Рубель Б.Я. - представник за довіреністю №01/08-2013 від 01.08.2013р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи-1: Кузів Т.І. - представник за довіреністю № 03/2/304 від 13.05.2013р.;

Від третьої особи-2: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Малим приватним підприємством "Левант" до Приватного підприємства "ДТК - Сервіс" за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку "ВІ ЕЙ БІ Банк" про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою суду від 25.11.2013р. порушено провадження у справі, залучено у справу як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку "ВІ ЕЙ БІ Банк" та призначено судовий розгляд справи на 09.12.2013р. З підстав викладених в ухвалі суду від 09.12.2013р. розгляд справи відкладено на 24.12.2013р.

Ухвалою суду від 24.12.2013р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Крім цього, ухвалою суд від 24.12.2013р. на підставі поданої заяви (вх..№55391/13 від 23.12.13) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Стрийська торгівельна компанія» та відкладено розгляд справи на 15.01.2014р.

З підстав викладених в ухвалі суду від 15.01.2014р. розгляд справи було відкладено на 03.02.2014р.

03.02.2014 року позивачем подано клопотання про розгляд даної справи колегіально у складі не менше трьох суддів (вх..№ 4197/14).

Згідно із ухвалою суду від 03.02.2014р., призначено колегіальний розгляд справи №914/4441/13 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.2 1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: головуючий суддя - Коссак С.М., суддів Шпакович О.Ф. та судді Манюк П.Т.

Ухвалою суду від 03.04.2014р. розгляд справи призначено на 13.02.2014р.

13.02.2014р. представником позивача подано клопотання (вх.№710/14) про витребування доказів у порядку ст. 38 ГПК України. Крім цього, подано уточнення (вх.№711/14 від 13.02.2014р.) до позовної заяви про усунення перешкод у користуванні майном.

В судовому засіданні 13.02.2014р. судом прийнято до розгляду уточнення до позовної заяви. Справа розглядається з врахуванням уточненням позовних вимог (вх.711/14 від 13.02.2014р.).

Ухвалою суду від 13.02.2014р. частково задоволено клопотання про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 05.03.2014р.

21.02.2014р. від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 7338/14)про долучення до матеріалів справи копії постанови суду, оригіналу описів та квитанцій про відправку поштової кореспонденції.

05.03.2014р. третя особа-2 через канцелярію суду подала клопотання (вх. 1155/14) про зупинення провадження у справі до вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи № 456/2473/13-ц.

Також на адресу 05.02.2014р. суду прийшла телеграма від Дрогобицького ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області з проханням відкласти розгляд справи з метою виконання вимог ухвали суду.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 05.03.2014р. відмовлено в клопотання про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи на 20.03.2014р.

Крім цього, на розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 подано позов як третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору до відповідача-1- Приватного підприємства "ДТК - Сервіс; відповідача-2 - Малого приватного підприємства «Левант»; відповідача-3 Приватного акціонерного товариства Всеукраїнського Акціонерного Банку "ВІ ЕЙ БІ Банк" про усунення перешкод в користуванні майном (вх..№ 55651/13).

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду і ухвалою суду від 24.12.2013 року позовна заява повернута позивачу. На ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу і ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.14 у справі 914/4441/13 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 20.03.2014р. розгляд справи відкладено на 31.03.2014р.

27.03.2014р. позивачем подано клопотання (вх.№13411/14) про долучення до матеріалів справи копію Акту огляду та обстеження магазину МПП «Левант» від 24.03.2014р. та 28.03.2014р. клопотання (вх.№13499/14) про долучення копії договору № 30/04ОП від 30.04.2013р.

На виконання вимог ухвали суду 31.03.2014 року адресу суду надійшов факс від Дрогобицького ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області (вх..№13701/14).

В судовому засіданні 31.03.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю , просить позов задоволи повністю з врахуванням уточнення позовних вимог.

В судове засідання 31.03.2014р. відповідач явку повноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 31.03.2014р. третя особа-1 позовні вимоги позивача підтримує, просить позов задоволити.

В судове засідання 31.03.2014р. третя особа-2 явку повноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні 31.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Мале приватне підприємство «Левант» (надалі - позивач ) звернувся з позовом до суду до Приватного підприємства «ДТК - Сервіс» ( надалі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення приміщення магазину, загальною площею 699,3 кв.м (надалі - нерухоме майно), що належить на праві власності позивача та перебуває у іпотеці ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВІ ЕЙ БІ Банк» ( надалі - третя особа на стороні позивача) за адресою: АДРЕСА_1 з врахуванням уточнень прохальної частини позовної заяви (клопотання від 13.02.2014р. №711/14 та протокол судового засідання від 31.03.2013 року).

Відповідно до постанови господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року по справі № 28/44 МПП "Левант" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича.

Відповідно до ч. 2 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (на час виникнення спірних відносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

В свою чергу, згідно із ч. 2 ст.41 вказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

Відповідно до ч. 1 ст.42 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Право власності позивача на вказане вище нерухоме майно посвідчується: Реєстраційним посвідченням серія АА №00086 від 06.06.2000р., запис в реєстраційній книзі №1 за реєстровим №154 06.06.2000р., виданим Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації; Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №33977692 від 27.04.2012 року, виданого КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», підстава договір купівлі - продажу від 02.06.2000р.(розмір частки 1/1), назва будівлі - магазин, заг.площа 670,4 кв.м. (примітка: загальна площа магазину зменшилася на 28,9 кв.м у зв'язку з реконструкцією та неприйняттям в експлуатацію); Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - магазин, за адресою: АДРЕСА_1, заг. площею 699,3 кв.м, інд. №17072405 від 30.01.2014 року, реєстраційний №281545946107, дата державної реєстрації 29.01.2014р., підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 02.06.2000р. (розмір частки 1/1).

13 липня 2007 року між ОСОБА_6 (позичальник) та третьою особою на стороні позивача укладено кредитний договір №86/07/05 від 13 липня 2007 року. Відповідно до п.1.3. цього договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, завданих порушенням виконання зобов'язань кредитодавця виступає забезпечення, а саме нерухомість, яка належить позивачу.

17 липня 2007 року позивач (іпотокадавець) та третя особа на стороні позивача уклали договір іпотеки V17108 на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори на підставі ст.. 73 Закону України «Про нотаріат», зареєстрованого в реєстрі за №1-3722, в реєстрі заборон за №83. Відповідно до п.3.1. цього договору іпотекодавець згоден з тим, що протягом дії договору іпотеки іпотекодавець не має права без згоди з іпотекодержателем передавати предмет іпотеки (нерухоме майно) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Всупереч цього договору, без відповідного дозволу, що стверджується третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача, зокрема у заяві, адресованій ліквідатору МПП «Левант» від 02.11.2012 року, підтверджується наявними доказами та не спростовується відповідачем та третьою особою на стороні відповідача, позивач 14.07.2009 року укладає договір оренди нежитлових приміщень та передає нерухоме майно в оренду ПП Мельник, а угодою від 02.04.2010 року до договору оренди від 14.07.2009 року сторони досягли згоди про заміну орендаря новим орендарем - ПП «Стрийська торгівельна компанія» (надалі - третя особа на стороні відповідача).

В подальшому, ПП «Стрийська торгівельна компанія» - третя особа на стороні відповідача - укладає договір оренди нежитлових приміщень від 30 травня 2012 року з ПП «ДТК-Сервіс» - відповідачем у справі - і передає нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 25 кв.м. в оренду відповідачу. Даний договір наданий на вимогу суду Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (лист від 31.03.2014 року №2553/10/10-010).

06.12.2012 року ліквідатор МПП «Левант» звернувся з листом до начальника Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області про порушення кримінальної справи за фактом незаконного захоплення приміщень магазинів МПП «Левант», зокрема за адресою: АДРЕСА_1 Листами слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області від 14.12.12 та 10.01.13 повідомлено ліквідатора МПП «Левант» про те, що заяву про факт незаконного захоплення приміщень магазинів МПП «Левант», зокрема за адресою: АДРЕСА_1 приєднано до кримінального провадження, внесеного за ЄРДР за №12012150130000182, так як факти, які зазначені у цій заяві стосуються кримінального провадження. Зокрема, постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 29 серпня 2011 року порушено кримінальну справу за фактами шахрайства та привласнення документів, штампів, печаток, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.357 КК України.

06.12.2013 року відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому також зазначено, що позивач у справі є неналежним, оскільки право власності нерухоме майно йому не належить і додано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2013 року у справі №456/2473/13-ц.

Так, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2013 року у справі №456/2473/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності та поділ майна подружжя позов задоволено та визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_8, зокрема магазин площею 670,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1

Однак рішенням колегії суддів судової палати у цивільний справах Апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2013 року у справі №456/2473/13 за апеляційною скаргою МПП «Левант» згадане вище рішення скасована на ухвалене нове - в задоволенні позову відмовити. При цьому суд зазначив, що установивши у справі, яка переглядається факт оформлення права власності на оспорювані приміщення за МПП «Левант» та видачі йому правовстановлюючих документів, суд першої інстанції безпідставно своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя.

Як зазначає позивач, відповідач незаконно чинить йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Будівлею, а відтак, і реалізації процедури банкрутства МПП "Левант", що є підставою для зобов'язання його у судовому порядку звільнити нерухоме майно.

На підтвердження вищенаведеного, позивач зазначає, що договори оренди та суборенти нерухомого майна є нікчемними, оскільки були підписані під час перебування нерухомого майна у іпотеці Банку, без погодження з останнім.

На думку позивача, як вбачається зі змісту п. 3.1. Договору іпотеки, МПП "Левант" (Іпотекодавець згідно Договору іпотеки) згоден із тим, що протягом дії цього Договору він не має права без письмової згоди Банку (Іпотекодержатель згідно Договору іпотеки) передавати нерухоме майно (Предмет іпотеки згідно Договору іпотеки) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування тощо, а відповідно до пп. 5.3.7 Договору іпотеки, МПП "Левант" взяло на себе зобов'язання без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною власності на Предмет іпотеки, а також дій по передачі Предмету іпотеки у наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність чи оперативне управління третім особам.

Позивач звертає увагу на те, що, згідно ч. 1-3 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин). Отже, за твердженням позивача, виходячи із наведеного, за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані). Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Також наголошується, що, відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є нікчемним в силу закону.

Позивач зазначає, що договори щодо передачі нерухомого майна у оренду та суборенду були підписані всупереч тому, що нерухоме майно перебуває у іпотеці Банку. Одночасно, жодних письмових погоджень на передачу нерухомого майна у оренди та/або суборенду Банк не надавав.

Отже, позивач наголошує, що вчинені правочини щодо передачі нерухомого майна у оренду та суборенду є нікчемними в силу закону та не потребують визнання їх недійсними судом.

На момент розгляду справи відповідачем та третьою особою на стороні відповідача не подано належних та допустимих доказів, заперечень стосовно предмету та підстави позову.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За статтею 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Як вбачається зі ст. 41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.. 20 Господарського кодексу України, ст..16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право.

Цей спосіб захисту полягає у бажанні володівця суб'єктивного права припинити порушення у цей час і на майбутнє або усунути загрозу його порушення. Зокрема, цей спосіб захисту застосовується також з метою усунення перешкод здійснення права.

Відповідно до ст..391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися майном.

Судом встановлено, що право власності позивача на вказане вище нерухоме майно посвідчується: Реєстраційним посвідченням серія АА №00086 від 06.06.2000р., запис в реєстраційній книзі №1 за реєстровим №154 06.06.2000р., виданим Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації; Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №33977692 від 27.04.2012 року, виданого КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», підстава договір купівлі - продажу від 02.06.2000р.(розмір частки 1/1), назва будівлі - магазин, заг.площа 670,4 кв.м. (примітка: загальна площа магазину зменшилася на 28,9 кв.м у зв'язку з реконструкцією та неприйняттям в експлуатацію); Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - магазин, за адресою: АДРЕСА_1, заг. площею 699,3 кв.м, інд. №17072405 від 30.01.2014 року, реєстраційний №281545946107, дата державної реєстрації 29.01.2014р., підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 02.06.2000р. (розмір частки 1/1).

Таким чином, з матеріалів справи та поданих доказів суд доходить висновку, що позивач є власником цього майна і питання оспорення його права власності не виникає. З цього приводу будь-яких заперечень чи судових рішень зворотнього відповідачем суду не надано.

Зазначене майно перебуває у володінні позивача, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.

Це випливає з наступного.

Приміщення магазину, загальною площею 699,3 кв.м, що належить на праві власності позивача та перебуває у іпотеці ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВІ ЕЙ БІ Банк» за адресою: АДРЕСА_1 позивачем в оренду чи в інший спосіб відповідачу - ПП «ДТК - Сервіс» не надавалося, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази, а відповідач своїм правом на захист не скористався, доказів законного перебування у приміщенні не надав.

При цьому, суд констатує, що майно перебуває в іпотеці третьої особи на стороні позивача (договір іпотеки V17108 на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори на підставі ст.. 73 Закону України «Про нотаріат», зареєстрованого в реєстрі за №1-3722, в реєстрі заборон за №83.

Як уже було зазначене вище, відповідно до п.3.1. цього договору іпотекодавець згоден з тим, що протягом дії договору іпотеки іпотекодавець не має права без згоди з іпотекодержателем передавати предмет іпотеки (нерухоме майно) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Договір оренди нежитлових приміщень від 30 травня 2012 року з ПП «ДТК-Сервіс», укладений третьою особою на стороні відповідача з відповідачем у справі, наданий на вимогу суду Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (лист від 31.03.2014 року №2553/10/10-010), передбачає передачу нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 площею 25 кв.м.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що відповідач користується майном без жодної правової підстави та чинить позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, існують підстави до зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити приміщення магазину, оскільки, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На момент подання цієї Позовної заяви, відповідач користується нерухомим майном.

Факт здійснення у приміщенні магазину відповідачем господарської діяльності підтверджується наступними документами: Актом виїзду та огляду приміщення від 11.02.2011 р., Актами огляду приміщень МПП "Левант" від 10.04.2013 р., від 29.05.2013 р., від 24.07.2013 р., від 21.08.2013 р., від 24.03.2014 року, Договором про надання охоронних послуг №30/04 ОП від 30.04.2013 року, Актом прийому-передачі об'єкта під охорону від 30.04.2013 року, Актом огляду та обстеження приміщення магазину МПП «Левант» від 24.03.2014 року за участю охоронця ТзОВ «Форт Груп Пост».

Актом огляду та обстеження приміщення магазину МПП «Левант» від 24.03.2014р. встановлено, що на стіні магазину виявлено торговий патент серії ТПВ №002993, виданий ДТК «Сервіс» код ЄДРПОУ 38252174. Дата видачі патенту з 11.06.2012р. по 31.05.2017р.

Згідно ч. 1-3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом вище, приміщення магазину, загальною площею 699,3 кв.м, що належить на праві власності позивача перебуває у іпотеці ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВІ ЕЙ БІ Банк» за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.1. Договору іпотеки, МПП "Левант" (Іпотекодавець згідно Договору іпотеки) згоден із тим, що протягом дії цього Договору він не має права без письмової згоди Банку (Іпотекодержатель згідно Договору іпотеки) передавати Будівлю (Предмет іпотеки згідно Договору іпотеки) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування тощо, а відповідно до пп. 5.3.7 Договору іпотеки, МПП "Левант" взяло на себе зобов'язання без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною власності на Предмет іпотеки, а також дій по передачі Предмету іпотеки у наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність чи оперативне управління третім особам.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є нікчемним в силу закону.

Відповідно до п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач користується нерухомим майном без жодної правової підстави та чинить позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, що належить позивачу, існують підстави до зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права позивача щодо користування та розпорядження Будівлею шляхом зобов'язання відповідача звільнити нерухоме майно.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, а також те, що відповідачем у справі не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування позову, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Крім того, в силу положень пункту 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України МПП «Левант» зайво сплаченого судового збору в розмірі 43,00 грн. згідно платіжного доручення № 11 від 19.08.2013р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 15, 16, 203, 215, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «ДТК - Сервіс» (82100, Львівська область, м.Брогобич, вул. Бориславська, 2; код ЄДРПОУ 38252174 ) звільнити приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 у десятиденний строк з моменту набрання законної сили рішення суду.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ДТК - Сервіс» (82100, Львівська область, м.Брогобич, вул. Бориславська, 2; код ЄДРПОУ 38252174) на користь Малого приватного підприємства «Левант» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зелена, 31; код ЄДРПОУ 22414860) 1 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Малому приватному підприємству «Левант» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зелена, 31; код ЄДРПОУ 22414860) 43,00 грн. зайво сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 11 від 19.08.2013р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

5. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.04.2014 року.

Головуючий суддя Коссак С.М.

Суддя Шпакович О.Ф.

Суддя Манюк П.Т.