Ухвала

від 03.04.2014 по справі 820/10891/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р.Справа № 820/10891/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Дмитренка О.І., Комарової О.М., відповідача - Буряківського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/10891/13-а

за позовом Приватного підприємства "Промсвязьсервіс"

до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Промсвязьсервіс" (далі по тексту - ПП «Промсвязьсервіс»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000942211 від 01 листопада 2013 року та № 0001022203 від 01 листопада 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. по справі 820/10891/13-а адміністративний позов Приватнoго підприємства "Промсвязьсервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000942211 від 01 листопада 2013 року та № 0001022203 від 01 листопада 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватнoго підприємства "Промсвязьсервіс" 458 грн. 81 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року по справі № 820/10891/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити ПП «Промсвязьсервіс» в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що в ході проведення перевірки ПП „ПРОМСВЯЗЬСЕРВІС" встановлено реалізацію окремих видів послуг (транспортних послуг та послуг оренди), а також виготовлення та встановлення базових станції мобільного зв'язку за цінами, які є нижчими від собівартості продукції встановленої відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства (згідно понесених підприємством витрат). У зв'язку з чим, з посиланням на норми пп.14.1.71, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, пп. 153.1., пп.153.2.1, пп.153.2.3 п.153.2, п. 153.4 ст.153 Податкового кодексу України вказує на заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2012 року на суму 420026 грн. Крім того, зазначив, що в ході проведення перевірки ПП „ПРОМСВЯЗЬСЕРВІС" встановлено реалізацію ТМЦ (труби, шланги, фітинг та інші матеріали з непластифікованих полімерів) кінцевому споживачу (громадянам). Дані взаємовідносини не оформлювалися договором, виписані позивачем рахунки-фактури не містять підпису покупця, видаткові накладні не місять реквізитів покупця (адреси, тощо), видаткові накладні підписані невідомим покупцем, оскільки в графі «Отримав» не зазначено, хто саме отримав даний товар. Також, вказує на сумнівність факту отримання кінцевим споживачем ТМЦ, з огляду на те, що офіс ПП «ПРОМСВЯЗЬСЕРВІС», де виписуються рахунки та видаткові накладні, знаходиться за адресою м. Харків, вул. Клапцова, 48, оплата відбувається за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 20, або Правди, 7 (відділення банку), а відпуск товару - за адресою: м. Харків, вул. Чувашська, 3 (складські приміщення підприємства). При цьому до перевірки не надані документи щодо транспортування реалізованої продукції, а саме яким чином продукція вивозилася з території складу підприємства (вул. Чувашська, 3). Враховуючи наведене, стверджує про нікчемність правочинів між позивачем (постачальником) та подальшими покупцями товару, як таких, що не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим вважає, що суми грошових коштів, котрі надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, є безповоротною фінансовою допомогою та відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України відноситься до доходів підприємства в загальній сумі 781823 грн., у т.ч. за 3 кв. 2012 року в сумі 200000 грн., за 4 кв. 2012 року в сумі 581823 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. по справі 820/10891/13-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що у 2012 року зі 100% загальної господарської діяльності ПП «Промсвязьсервіс» такі напрями діяльності, як виробництво та надання послуг, становлять лише 15%, при цьому підприємство несло суттєві непрямі витрати, оскільки решта 85% господарської діяльності ПП «Промсвязьсервіс» була пов'язана із оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, це й призвело до того, що з виробництва та реалізації робіт й послуг підприємство понесло збитки в певні періоди: з виробництва в період з 1 кварталу 2012 року по 3 квартал 2012 року включно, з реалізації робіт та послуг з 2 кварталу 2011 року по 4 квартал 2011 року включно, та з 2 кварталу 2012 року по 4 квартал 2012року включно. Отже, отримання підприємством в певний період збитків прямо не пов'язано із наданням транспортно-експедиційних послуг, оренди та послуг з встановлення базових станцій мобільного зв'язку. Пояснив, що ціна на перевезення вантажу встановлюється вантажовідправником, конкуренція дуже велика, тому при доставці товару на місто, поверненню машини та здачі товаротранспортних накладних з усіма форсмажорними обставинами не завжди, підраховуючи витрати, підприємство отримує прибуток. Прорахування собівартості транспортних послуг заздалегідь є неможливим, оскільки якщо закласти усі ризики у вартість поїздки, нею ніхто не буде користуватися. Однак, незважаючи на це, за загальним результатом господарської діяльності в зазначені періоди ПП «Промсвязьсервіс» отримувало прибуток. З огляду на викладене, вважає висновки акту перевірки про порушення ПП «Промсвязьсервіс» пп.14.1.71, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 п.п.153.1, п.п.153.2» п.153.2, п.п.153.4 ст.153 Податкового Кодексу України необґрунтованими.

Стверджує, що господарської операції з поставки товарів (труб нПВХ зовнішнім діаметром 88мм, 113мм, 125мм, 140мм, 225 мм, шлангів ПВХ зовнішнім діаметром 2 і 3 дюйма, труби ПЕ) подальшим покупцям - фізичним особам, повністю підтверджені належними первинними документами (рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні), а також банківськими виписками. У зв'язку з чим, вказує, що сума, отримана позивачем в результаті продажу зазначеного товару в розмірі 781823 грн., не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою, а тому твердження відповідача про необхідність віднесення вказаної суми до складу доходу є хибним.

Також, зазначив, що наказами від 31.10.2012 року, № 12 від 03.10.2012 року, виданим директором ПП "Промсвязьсервіс" були надані доручення довіренім особам підприємства - Дмитренко О.І. (зареєструвати транспортний засіб та сплатити держмито) та ОСОБА_21 (придбати у ФО-П ОСОБА_1) 2 балони кисню та 4 балони вуглекислого газу, для чого було видано відповідні суми грошових коштів згідно зі звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №АО- 10/10 від 14.10.2011 року. Відповідно до квитанцій №221, 223, 225, 224, 234, 222, 229, 231 від 14.10.2011 року, № 244 від 03.10.2011 року вказаними довіреними особами було виконано надані підприємством доручення, а тому можна зробити висновок про підтвердження позивачем належного використання готівкових коштів. У зв'язку з чим вважає безпідставним висновок відповідача про порушення ПП «Промсвязьсервіс» пп.2.11 п.2 Постанови НБУ від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень від 06.09.2013 року №№ 262, 264, 266, 267, 268, 269 та відповідно до ст.ст.75., 77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності дотримання ПП "Промсвязьсервіс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2013 року № 590/20-33-22-01-07 «Про результати планової виїзної перевірки ПП "Промсвязьсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року», яким зафіксовано порушення ПП «Промсвязьсервіс», зокрема :

1. По податку на прибуток на загальну суму 254846 грн., у т.ч. по періодах: 2 квартал 2011 року - 16086 грн., 3 квартал 2011 року - 10173 грн., 4 квартал 2011 року - 2006 грн., 1 квартал 2012 року - 10982 грн., 2 квартал 2012 року - 12874 грн., 3 квартал 2012 року - 73638 грн., 4 квартал 2012 року - 129087 грн., за рахунок порушень:

- пп.14.1.71, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, пп. 153.1., пп.153.2.1, пп.153.2.1 п.153.2, п. 153.4 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями. За результатами перевірки ціни та ціноутворення занижено дохід, що враховується при визначенні оподаткування на суму 420026 грн., у тому числі по періодах : за 2 квартал 2011 року - 69939 грн.; 3 квартал 2011 року - 44230 грн., 4 квартал 2011 року - 8722 грн., 1 квартал 2012 року - 52294 грн., 2 квартал 2012 рок - 61305 грн., 3 квартал 2012 року - 150660 грн., 4 квартал 2012 року - 32876 грн.;

- п.1 ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частини недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з реалізації ТМЦ (шлангів, труб та іншої продукції) кінцевому споживачу ( громадянам) на суму 781823 грн. Суми грошових коштів, котрі надійшли розрахунковий рахунок підприємства, є безповоротною фінансовою допомогою та відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями відноситься до доходів підприємства в загальній сумі 781823 грн., у т.ч за 3 кв. 2012 року - 200000 грн., за 4 кв. 2012 року - 581823 грн..

2. пп. 2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 - застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного доручення (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового доказу, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів у розмірі 5248,28 грн. (т.1, а.с.9-29).

На підставі наведених висновків акту перевірки Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 0000942211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 311491 грн., у т.ч. за основним платежем - 254846 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56645 грн., та № 0001022203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5248,28 грн. (т.1, а.с.6, 37).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що однією з підстав збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки відповідача про порушення пп.14.1.71, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, пп. 153.1., пп.153.2.1, пп.153.2.1 п.153.2, п. 153.4 ст.153 Податкового кодексу України в частині заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування, за період 2 кварталу 2011р. - 4 кварталу 2012р., на суму 420026грн., внаслідок реалізації позивачем надання транспортних послуг та послуг оренди нижче собівартості виготовлення та встановлення базових станцій мобільного зв'язку нижче собівартості.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом 2 кварталу 2011 року - 4 квартал 2012 року позивачем було проведено наступні господарські операції з надання послуг оренди приміщень та транспортних засобів :

- за договором №2/04-А від 22.12.2004 року з ПП "Спец-сталь-сервіс" та додатковою угодою до нього від 31.12.2010 року, згідно з актами приймання виконаних робіт №0У-0000004 від 31.01.2011 року, №0У-0000006 від 28.02.2011 року, №0У-0000008 від 31.03.2011 року, №ОУ-000010 від 30.04.2011 року, №0У-00000012 від 31.05.2011 року, 0У-00000014 від 30.06.2011 року, №0У-00000017 від 31.07.2011 року, №0У-00000021 від 31.08.2011 року, №0У-00000024 від 30.09.2011 року, №0У-00000028 від 31.10.2011 року, №0У-00000030 від 30.11.2011 року, №0У-00000034 від 30.12.2011 року, №0У-0000004 від 29.02.2012 року, №0У-0000008 від 31.03.2012 року, №81 від 30.04.2012 року, №101 від 31.05.2012 року,№120 від 30.06.2012 року, №113 від 31.07.2012 року, №197 від 30.09.2012 року, №228 від 31.10.2012 року, №250 від 30.11.2012 року,№263 від 31.12.2012 року. За надання послуг орендарем ПП "Спец-сталь-сервіс" були сплачені грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 21.02.2012 року на суму 360 грн., №48 від 29.04.2011 року на суму 180 грн., №24 від 28.02.2012 року на суму 180 грн., №15 від 28.03.2014 року на суму 720 грн., та податковими накладними за вказаний період (т.6, а.с.62-83, 118-140);

- за договором №2/02-А від 30.12.2005 року з Приватним підприємцем ОСОБА_2, згідно з актами приймання виконаних робіт №0У-00000032 від 30.12.2011 року, №0У-00000029 від 30.11.2011 року, №0У-00000027 від 31.10.2011 року, №0У-00000023 від 30.09.2011 року, №0У-00000020 від 31.08.2011 року, №0У-00000016 від 31.07.2011 року, №0У-00000013 від 30.07.2011 року, №0У-00000011 від 31.05.2011 року, №0У-00000009 від 30.04.2011 року, №0У-00000007 від 31.03.2011 року, №0У-00000005 від 28.02.2011 року, №0У- 00000003 від 30.01.2011 року; №0У-00000003 від 31.01.2012 року, №0У-00000006 від 29.02.2012 року, №0У-00000010 від 31.03.2012 року, №83 від 30.04.2012 року, №103 від 31.05.2012 року,№122 від 30.06.2012 року, №111 від 31.07.2012 року, №183 від 31.08.2012 року, №188 від 30.09.2012 року, №229 від 31.10.2012 року,№251 від 30.11.2012 року, №262 від 31.12.2012 року. За надання послуг орендарем приватним підприємцем ОСОБА_2 були сплачені грошові кошти в розмірі 600,00 грн., що підтверджується прибутково-касовими ордерами №20 від 07.09.2011 року, №6 від 15.03.2011 року, №13 від 07.06.2011 року, № 29 від 06.12.2012 року, №18 від 11.05.2012 року, №46 від 05.10.2012 року, №36 від 13.08.2012 року, та податковими накладними за вказаний період (т.6, а.с.85-101, 159-176);

- за договором №1/06-А від 02.06.2011 року з ФО-П ОСОБА_3, згідно з актами приймання виконаних робіт №0У-00000015 від 30.06.2011 року, №0У-00000018 від 31.07.2011 року, №0У-00000022 від 31.08.2011 року, №0У-00000025 від 30.09.2011 року, №0У-00000026 від 31.10.2011 року,№0У-00000031 від 30.11.2011 року, №0У-00000033 від 30.12.2011 року. За надання послуг орендарем ФОП ОСОБА_3 були сплачені грошові кошти в розмірі 14000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ПН6688 від 03.06.2011 року на суму 4000 грн., №ПН1361 від 07.07.2011 року на суму 4000 грн., №ПН2652 від 23.11.2011 року на суму 2000 грн., №ПН3297 від 14.09.2011 року на суму 4000 грн. та податковими накладними за вказаний період (т.6, а.с.103-116);

- за договором № 2.А.2012 від 03.01.2012 року з ФО-П ОСОБА_3, актами приймання виконаних робіт №0У-00000005 від 29.02.2012 року, №0У-00000002 від 31.01.2012 року, №82 від 30.04.2012 року, №0У-00000009 від 31.03.2012 року, №119 від 30.04.2012 року, №100 від 32.05.2012 року, №181 від 31.08.2012 року, №129 від 31.07.2012 року, №230 від 31.10.2012 року, №198 від 30.09.2012 року, №252 від 30.11.2012 року, №264 від 31.12.2012 року. За надання послуг орендарем ФОП ОСОБА_3 були сплачені грошові кошти в розмірі 24000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ПН2873 від 11.01.2012 року на суму 6000 грн., №ПН2541 від 06.04.2012 року на суму 6000 грн., №ПН9 від 23.10.2012 року на суму 6000 грн., №к32/6/120 від 06.09.2012 року на суму 6000 грн. та податковими накладними за вказаний період (т.6, а.с.141-158);

- за договором №6.А.2012 від 01.08.2012 року з TOB "Виробничо-комерційна фірма "Легуті" та актом приймання виконаних робіт №203 від 30.09.2012 року. За надання послуг орендарем TOB "Виробничо-комерційна фірма "Легуті" були сплачені грошові кошти в розмірі 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 27.09.2012 року та податковою накладною за вказаний період (т.6, а.с.177-183);

- за договором №5.А.2012 від 01.07.2012 року з ПФ "СІВІС" та актами приймання виконаних робіт №114 від 31.07.2012 року, №202 від 20.09.2012 року. За надання послуг орендарем ПФ "СІВІС" були сплачені грошові кошти в розмірі 1500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44 від 13.08.2012 року та податковою накладною за вказаний період (т.6, а.с.184-194);

- за договором №4.А.2012 від 03.05.2012 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та актами приймання виконаних робіт №102 від 31.05.2012 року, №121 від 30.06.2012 року, №112 від 31.07.2012 року, №200 від 30.09.2012 року, №231 від 31.10.2012 року, №253 від 30.11.2012 року, №266 від 31.12.2012 року. За надання послуг орендарем ФО-П ОСОБА_4 були сплачені грошові кошти в розмірі 1200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23 від 07.06.2012 року та податковою накладною за вказаний період (т.6, а.с.195-206);

- за домовленістю із ФО-П ОСОБА_4 про надання в оренду автомобіля ГАЗ НОМЕР_3 згідно з актами приймання робіт (надання послуг) №265 від 31.12.2012 року, №254 від 30.11.2012 року, №232 від 31.10.2012 року, №201 від 30.09.2012 року, послуги оплачені у готівковій формі відповідно до прибутково-касового ордеру №51 від 22.10.2012 року (т.6, а.с.207-214);

- за договором із ФОП ОСОБА_4 №1/11.12.-А від 19.11.2012 року, згідно з актом приймання виконаних робіт №249 від 20.11.2012 року, послуги оплачені в безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №19 від 13.12.2012 року (а.с.6, а.с.215-219).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ПП «Промсвязьсервіс» було укладено договір №02/08-12 від 01.08.2012 року із TOB "Науково-виробниче підприємство "Техвестсервіс" про виконання робіт зі встановлення базових станцій мобільного зв'язку. Роботи за договором були прийняті 12.11.2012 року, сплачені грошові кошти в розмірі 95 800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

14.11.2012 року позивачем укладено договір підряду №20-3/0507-12 із Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" про виконання робочих проектів реконструкції радіорелейної лінії Кіровоградських МЕМ з встановленням двох веж телерадіозв'язку. Роботи за договором були прийняті 18.12.2012 року згідно з актами здачі-прийняття робіт №№ 247 та 248, грошові кошти були сплачені в розмірі 30 464,21 грн., що підтверджується банківськими виписками №247 від 18.12.2012 року на суму 41 820,07 грн. (т.6, а.с.220-229).

Як встановлено пунктом 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

За визначенням пп.14.1.56. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.2. ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів (п.135.2 ст.135 ПК України).

Згідно з пп.135.4.1. п.135.4. ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Як встановлено пунктом 138.1. статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Колегія суддів відмічає, що у відповідності до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Компенсація, у розумінні ст. 135.1 ст. 137 Податкового кодексу України, яка визначає порядок визначення доходів та їх склад, на відміну від собівартості є доходом, отриманим в будь-якій формі від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто компенсує витрати платника податків на придбання або виготовлення товарів або послуг.

Вищенаведені норми Податкового кодексу України не містять особливих вимог щодо визначення доходу при реалізації товарів за ціною нижче собівартості.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, жодною нормою Податкового кодексу України не заборонено декларування платником податків доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування внаслідок реалізації товарів та послуг у сумі яка нижче їх собівартості.

З акту перевірки та наявних в матеріалах справи письмових доказів не вбачається, що позивачем було занижено суму доходу у вигляді фактичної компенсації, отриманої від операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, оренди та послуг зі встановлення станцій мобільного зв'язку.

Надання послуг за ціною, нижчою від їх собівартості, не свідчить про приховування позивачем доходу та не призводить до недоплати податку до бюджету.

Посилання позивача на п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, за змістом якого дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, та відповідно висновок про те, що позивачем сума компенсації по окремим видам продукції була менше ніж дохід від реалізації, свідчить про помилкове ототожнення відповідачем термінів "компенсація" та "собівартість".

Колегія суддів зауважує, що якщо собівартість товару безпосередньо складається з фактичних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції (наданням послуг), то ринкова ціна такого товару (послуг) залежить від кон'юктури ринку, тобто, ці поняття не є тотожними і можуть відрізнятись залежно від значної кількості економічних факторів. Отже, собівартість товару (послуг) не впливає безпосередньо на розмір доходу від його реалізації.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вбачається, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегією суддів встановлено, що ПП «Промсвязьсервіс» при здійсненні господарських операцій з надання транспортних послуг, послуг оренди, а також послуг з встановлення базових станцій мобільного зв'язку мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від позивача причин, що спростовує висновки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про здійснення позивачем негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України щодо спірного питання, викладеною в постанові від 28.02.2011р. у справі № 21-13а11), рішення якого в силу ст.244-2 КАС України є обов`язковими для всіх судів України.

Як зазначалось вище, господарські операції з надання позивачем транспортно-експедиційних послуг, послуг з оренди приміщень та послуг з встановлення базових станцій мобільного зв'язку вказаним контрагентам повністю підтверджено наданими до матеріалів справи копіями договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, банківськими виписками (т.2, а.с.26-247, т.3, а.с.1-234, т.4, а.с.10-208).

Зауважень щодо оформлення наданих до перевірки первинних документів по спірним господарським операціям в акті перевірки фахівцями податкового органу не викладено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ПП «Промсвязьсервіс» не допущено заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 420026 грн. за рахунок господарських операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, послуг з надання в оренду приміщень, а також встановлення базових станцій мобільного зв'язку, за період 2 кварталу 2011 року - 4 кварталу 2012 року.

Колегія суддів вказує, що згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Між тим, висновок про порушення вимог пп.14.1.71, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, пп. 153.1., пп.153.2.1, пп.153.2.1 п.153.2, п. 153.4 ст.153 Податкового кодексу України зроблено відповідачем по справі без посилання на конкретні первинні документи та господарські операції.

Крім того, нормами п.п.153.1, 153.2, 153.4 статті 153 ПК України урегульовано оподаткування операцій особливого виду, а саме операцій з розрахунками в іноземній валюті, операцій з пов'язаними особами та операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

При цьому, відповідач, зазначивши в акті перевірки про порушення позивачем пп. 153.1., пп.153.2.1, пп.153.2.1 п.153.2, п. 153.4 ст.153 Податкового кодексу України, жодним чином не обґрунтував, які з проведених позивачем спірних господарських операцій (надання транспортно-експедиційних послуг, оренди та встановлення базових станцій мобільного зв'язку) та з яких підстав відповідач вважає операціями особливого виду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про порушення пп.14.1.71, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14, пп. 153.1., пп.153.2.1, пп.153.2.1 п.153.2, п. 153.4 ст.153 Податкового кодексу України помилковим та таким, що не є підставою для позивачеві збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Колегією суддів також встановлено, що однією з підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000942211 від 01 листопада 2013 року слугували висновки відповідача про порушення ПП «Промсвязьсервіс» п.1 ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частини недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з реалізації ТМЦ (шлангів, труб та іншої продукції) кінцевому споживачу (громадянам) на суму 781823 грн.

За твердженням відповідача, сума грошових коштів, котрі надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, є безповоротною фінансовою допомогою та відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., відноситься до доходів підприємства в загальній сумі 781823 грн., у т.ч. за 3 кв. 2012 року - 200000 грн., за 4 кв. 2012 року - 581823 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП «Промсвязьсервіс» протягом червня-листопада 2012 року було здійснено придбання товару (труби нПВХ зовнішнім діаметром 88 мм, 113мм, 125мм, 140мм, 175 мм, 225 мм., шланги ПВХ - зовнішнім діаметром 2 і 4 дюйма ( 50 і 100мм відповідно), труба ПЕ - зовнішнім діаметром 200мм, заглушка нПВХ діаметром 125мм) у заводу Hakan Plastik Boru Ve Profil . San . Tik . A.S. (Туреччина) згідно з контрактами 04/04/12 від 04.04.2012 р., № 24/09/12 від 24.09.2012 р., № 2012/35 від 27.07.2012 року, на підставі інвойсу № 620846 від 07.06.2012 року та митної декларації № 807100000/2012/423931, інвойсу № 221415 від 06.09.2012 року та МД № 807100000/2012/438036, інвойсу № 221686 221687 221688 221689 від 26.09.2012 року та МД № 807100000/2012/442427, інвойсу № 221991 221992 від 23.10.2012 року та МД № 807100000/2012/447506, № 222072 222073 222074 від 07.11.2012 року та МД № 807100000/2012/447506, інвойсу № ЕХ12/215 від 28.08.2012 року та МД № 807100000/2012/437197, інвойсу № ЕХ 12/245 від 05.10.2012 року та МД № 807100000/2012/444026, інвойсу № ЕХ12/275 від 08.11.2012 року та МД № 807100000/2012/451838 (т.1, а.с.132-189).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Промсвязьсервіс» вищевказані товари в подальшому було реалізовано покупцям-фізичним особам.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 замовлено товар на загальну суму 66 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №200 від 19.07.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_5 28 вересня 2012 року, відповідно до видаткових накладних №137 та № 138 від 08 жовтня 2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 19 липня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 19.07.2012 року.

ОСОБА_6 замовлено товар на загальну суму 68 023,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №202 від 19.07.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_6 09 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №140, податкової накладної від 19.07.2012 року, копії яки надані до матеріалів справи. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 19 липня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2.

ОСОБА_7 замовлено товар на загальну суму 66 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №201 від 19.07.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_7 09 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №139, позивачем видано податкову накладну від 19.07.2012 року. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 19 липня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2.

ОСОБА_8. замовлено товар на загальну суму 48 240,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №272 від 01.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_8 15 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №147. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 01 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 19.10.2012 року, копію якої надано до матеріалів справи.

ОСОБА_9 замовлено товар на загальну суму 48 840,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №274 від 01.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_9 15 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №149. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 01 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 01.10.2012 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

ОСОБА_10 замовлено товар на загальну суму 49 736,74 грн., що підтверджується рахунком на оплату №177 від 21.06.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_10 22 червня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №73. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 22 червня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 22.06.2012 року.

ОСОБА_11 замовлено товар на загальну суму 25 237,04 грн., що підтверджується рахунком на оплату №275 від 01.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_11 15 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №150. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 01 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 01.10.2012 року.

ОСОБА_12 замовлено товар на загальну суму 48 720,04 грн., що підтверджується рахунком на оплату №273 від 01.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_12 15 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №148. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 01 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 01.10.2012 року.

ОСОБА_13 замовлено товар на загальну суму 30 568,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №287 від 08.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_13 19 листопада 2012 року, відповідно до видаткової накладної №103. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 09 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була видана податкова накладна від 09.10.2012 року.

ОСОБА_14 замовлено товар на загальну суму 49 872,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №286 від 08.10.2012 року. Товар був отримали ОСОБА_14 15 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №151. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 09 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар виписана податкова накладна від 09.10.2012 року.

ОСОБА_15 замовлено товар на загальну суму 49 580,17 грн., що підтверджується рахунком на оплату №285 від 08.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_15 15 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №134 та 19.11.2012 року відповідно до видаткової накладної №102. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 09 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар виписана податкова накладна від 09.10.2012 року.

ОСОБА_16 замовлено товар на загальну суму 49 998,17 грн., про що свідчить наявна в матеріалах спраив копія рахунку на оплату №317 від 31.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_16 22 листопада 2012 року, відповідно до видаткової накладної № 149. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 31 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар виписано податкову накладну від 31.10.2012 року.

ОСОБА_17 замовлено товар на загальну суму 49 920,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №318 від 31.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_17 22 листопада 2012 року, відповідно до видаткової накладної №151. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 31 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар виписана податкова накладна від 31.10.2012 року.

ОСОБА_18 замовлено товар на загальну суму 46 648,86 грн., що підтверджується рахунком на оплату №319 від 31.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_18 31 жовтня 2012 року, відповідно до видаткової накладної №153. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 31 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписана податкова накладна від 31.10.2012 року.

ОСОБА_19 замовлено товар на загальну суму 24 882,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №320 від 31.10.2012 року. Товар був отримані ОСОБА_19 30 листопада 2012 року, відповідно до видаткової накладної №156. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 31 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар виписана податкова накладна від 31.10.2012 року.

ОСОБА_20 замовлено товар на загальну суму 49 637,21 грн., що підтверджується рахунком на оплату №298 від 18.10.2012 року. Товар був отриманий ОСОБА_20 19 листопада 2012 року, відповідно до видаткової накладної №106. Грошові кошти в повному обсязі були сплачені 19 жовтня 2012 року, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2. На вищезазначений товар також була виписаі податкова накладна від 19.10.2012 року.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями рахунків на оплату, видаткових накладних, виписками по рахунку (т.1, а.с.47-51, т.5, а.с.1- 58).

За твердженням відповідача, правочини між позивачем та вищевказаними фізичними особами, оформлені зазначеними первинними документами, є нікчемними з огляду на на те, що зазначені взаємовідносини не оформлювалися договором, рахунки-фактури не мають підпису покупця, видаткові накладні не містять реквізитів покупця (адреси тощо), також видаткова накладна підписана невідомим покупцем, оскільки в графі "Отримав" не зазначено, хто саме отримав даний товар. Також при зоровому вивченні первинних документів перевіряючими встановлено невідповідність підписів кінцевого споживача на видаткових накладних при придбанні однією і тією ж фізичною особою товарів в різні періоди.

З приводу таких тверджень відповідача колегія суддів зазначає, що взаємовідносини ПП "Промсвязьсервіс" відбувались на підставі усних договорів купівлі - продажу, що не суперечить вимогам ст.ст. 206, 208 та 639 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч.1, ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма (ч.1 ст.208 ЦК України).

Як встановлено частинами 1, 2 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що договори з купівлі-продажу ТМЦ вищезазначеним фізичним особам, вважаються укладеними з моменту передачі товару, як такі, що передбачають передачу майна, а відтак, не є такими, для яких положеннями Цивільного кодексу України передбачено обов'язкову письмову форму.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що укладення спірних договорів в усній формі не є порушенням положень ЦК України та не свідчить про їх недійсність або нікчемність.

Крім того, колегія суддів вказує, що за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначеною нормою Закону встановлено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинен мати первинний документ.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що видані ПП "Промсвязьсервіс" видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, містять підпис, прізвище, ім'я та по-батькові покупця, що у відповідності до вимог Закону достатньо для того щоб ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Наявність будь-яких інших ідентифікаційних даних, зокрема адреси покупця положеннями Закону не вимагається.

Також, колегія суддів відмічає, що відсутність підпису покупця в рахунку на оплату не свідчить про безтоварність господарської операції, оскільки факт отримання ТМЦ посвідчується видатковою накладною, в якій наявний підпис отримувача, а факт передачі постачальнику грошових коштів в оплату товару - банківською випискою.

Що стосується невідповідності підписів одного і того ж самого покупця у різні періоди часу, колегія суддів зазначає, що службові особи відповідача яки проводили перевірку, не є спеціалістами у питаннях почеркознавства, щоб надавало їм змогу встановлювати належність чи неналежність підпису конкретної особи шляхом зорового вивчення документів. Будь-яких досліджень, передбачених законодавством із цього приводу не проводилося.

Крім того, жодною нормою чинного законодавства посадовим особам державних податкових інспекцій не надано права робити висновки про невідповідність підписів чи інших рукописних записів, які містяться на документах суб'єкта господарської діяльності.

Таким чином, висновок перевіряючих про невідповідність підписів покупців зроблений з перевищенням наданих законом повноважень, та суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також в акті перевірки зазначено про сумнів перевіряючих щодо факту отримання кінцевим споживачем ТМЦ, а саме переміщення покупця, враховуючи місце розташуванню офісу ПП "Промсвязьсервіс", місця здійснення плати та отримання ТМЦ.

Як пояснив представник позивача, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, потенційному покупцю, який бажає придбати продукцію, що реалізується підприємством, в офісі підприємства видається рахунок-фактура на ім'я покупця, після чого покупець здійснює оплату товару на рахунок підприємства у зручній для нього банківські установі. Після оплати покупець повертається до офісу підприємства, де йому надається видаткова накладна на оплачену ним продукцію. Після отримання видаткової накладної покупець звертається на склад підприємства для отримання продукції. Складський облік товарно-матеріальних цінностей ведеться в електронному вигляді та в такому ж вигляді передається до бухгалтерії підприємства.

Враховуючи, що будь-яких вимог щодо визначення місця здійснення оплати чи обов'язкового маршруту покупця під час придбання товарів чинне законодавство не містить, та беручи до уваги пояснення позивача, сумнів відповідача щодо реальності факту отримання кінцевим споживачем придбаних ТМЦ є лише суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку ПП "Промсвязьсервіс", та не може свідчити про відсутність реального характеру зазначених господарських операцій.

Належність позивачеві нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чувашська, 3, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу від 29.01.2004 р., акту прийому-передачі нежитлових будівель від 29.01.2004 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1, а.с.44-46).

Отже, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій з реалізації постачальником ПП «Промсвязьсервіс» товарів (труби нПВХ зовнішнім діаметром 88 мм, 113мм, 125мм, 140мм, 175 мм, 225 мм., шланги ПВХ - зовнішнім діаметром 2 і 4 дюйма ( 50 і 100мм відповідно), труба ПЕ - зовнішнім діаметром 200мм, заглушка нПВХ діаметром 125мм) підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами.

Щодо висновку про нікчемність угод між ПП «Промсвязьсервіс» та фізичними особами-покупцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Колегія суддів зазначає, що лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем в обґрунтування узгодженості дій позивача з його контрагентом, з метою отримання неправомірних податкових вигод, або обізнаності позивача щодо недобросовісності таких постачальників належних та допустимих доказів не надано.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірних угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що укладені правочини між ПП «Промсвязьсервіс» та фізичними особами-покупцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 є такими, що виконані сторонами в повному обсязі та належним чином, направлені на реальне настання правових наслідків, а відтак, висновки акту перевірки про порушення ПП "Промсвязьсервіс" ч.ч. 1 та 5 ст. 203, ч.І, 2 ст.215 та 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з реалізації ТМЦ (шлангів, труб та іншої продукції) кінцевому споживачу на суму 781823 грн., щодо настання реальних наслідків обумовлених такими правочинами є необґрунтованими та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, а відтак, підстави для визнання вказаних правочинів нікчемними відсутні.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0001022203 від 01 листопада 2013 року про застосування до ПП «Промсвязьсервіс» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5248,28 грн., слугували висновки акту перевірки про порушення п.п.2.11 п.2 Постанови №637 "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України" від 15.12.2004 року в редакції від 29.06.2009 року.

Відповідно до п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004, № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом № 62-П від 31.10.2011 року позивач розпорядився видати директору підприємства Дмитренку О.І. грошові кошти в розмірі 4548 грн. 28 коп. на оплату реєстрації автомобіля та сплату держмита (т.6, а.с.240).

Наказом № 12 від 03.10.2012 року доручено ОСОБА_21 придбати у ФО-П ОСОБА_1) 2 балони кисню та 4 балони вуглекислого газу.

Фактичне виконання вказаних доручень підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звіту про використання коштів №АО-10/01 від 03.10.2011 року, квитанції №244 від 24.09.2011 року; звіту про використання коштів №АО-10/10 від 14.10.2011 року; квитанцій №222,229,231,221,234, 223, 225 та 224 від 14.10.2011 року (т.5, а.с.59-72).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок про порушення п.2.11 Положення № 637 відповідачем в акті перевірки зроблено виходячи з твердження про проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа).

Між тим, такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

Як встановлено пунктом 85.6. статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Колегія суддів зауважує, що інформація про ненадання позивачем платіжних документів на вимогу перевіряючи в акті перевірки відсутня; акти про відмову надати платіжні документи фахівцями відповідача в ході перевірки не складались.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок про порушення позивачем вимог п.2.11 Положення № 637 необґрунтованим, а застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5248,28 грн. - безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.11.2013 року № 0000942211 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 311491 грн., у т.ч. за основним платежем - 254846 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56645 грн., та № 0001022203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5248,28 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 04.10.2013 року № 590/20-33-22-01-07 порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року № 0000942211 та № 0001022203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/10891/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.04.2014 р.