Постанова

від 28.03.2014 по справі 826/2128/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2014 року 10:00 № 826/2128/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стефанович та партнери» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стефанович та партнери» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Стефанович та партнери») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001612202 від 28 жовтня 2013 року та №0000812202 від 08 лютого 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 03 березня 2014 року.

Судове засідання, призначене на 03 березня 2014 року, не відбулось, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 20 березня 2014 року.

У судовому засіданні 20 березня 2014 року судом оголошувалась перерва до 26 березня 2014 року для надання представникам сторін часу подати додаткові докази по справі.

У судовому засіданні 26 березня 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні. При цьому суд зобов'язав представника позивача надати додаткові докази на обґрунтування викладеної у адміністративному позові позиції.

На виконання ухвали суду, 27 березня 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано додаткові документи.

Крім того, 27 березня 2014 року представником відповідача через канцелярію суду надано додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Стефанович та партнери» зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 червня 2007 року та взято на податковий обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 03 липня 2000 року за №1439.

У період з 27 по 03 жовтня 2013 року ревізором - інспектором ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 27 вересня 2013 року №366/22-50П та наказу від 27 вересня 2013 року №514 проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Стефанович та партнери» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Групп Союз» за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

За результатами перевірки складно Акт №233/26-57-22-04-09/30964190 від 10 жовтня 2013 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- пункту 138.1. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за відповідний період на загальну суму 699372 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року - 501181 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 108600 грн. та за ІІ - ІV квартали 2011 року - 89592 грн.;

- пункту 198.6. статті 198 та пунктів 200.1., 200.2. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 139875 грн., в тому числі: за червень 2011 року в сумі 100236 грн., за липень 2011 року - 8615 грн., за серпень 2011 року - 5932 грн., за вересень 2011 року - 14315 грн., за жовтень 2011 року - 4845 грн. та за листопад 2011 року - 5932 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 28 жовтня 2013 року податкових повідомлень - рішень:

- №0001612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 139875 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9911 грн.;

- №0001622202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 699372 грн.

Не погоджуючись з виявленими порушеннями та нарахованими грошовими зобов'язаннями, ТОВ «Стефанович та партнери» оскаржило податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги платника податків, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 грудня 2013 року №8255/10/26-15-10-04-01 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0001622202 від 28 жовтня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 538516 грн. - скасовано.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Стефанович та партнери», рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30 січня 2014 року №1663/5/9999-10-01-15 податкові повідомлення - рішення від 28 жовтня 2013 року №0001612202 та №0001622202 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У зв'язку з викладеним 08 лютого 2014 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги винесено нове податкове повідомлення - рішення №0000812202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 160856 грн.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, ТОВ «Стефанович та партнери» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між товариством та ТОВ «Інтер Групп Союз» фактично ґрунтується на неналежних доказах - акті іншого податкового органу про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Групп Союз» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 22 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року. Натомість, реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, які безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Стефанович та партнери». Крім того, в період укладення та виконання відповідного договору контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а надані позивачем документи не можуть вважатись належними доказами надання ТОВ ТОВ «Інтер Групп Союз» послуг та виконання робіт, оскільки на їх підставі не можливо встановити, що саме зазначений суб'єкт є їх виконавцем. Крім того, акти здачі - прийняття робіт, а також інші документи не містять необхідні відомості, які конкретизують зміст наданих (отриманих) послуг, їх обсяг, інформації про фактично понесені виконавцем витрати у зв'язку з їх підготовкою та наданням.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року) (далі - Порядок №969) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу пункту 5 Порядку №969 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (підпункт 6.2. пункту 6 Порядку №969).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

В ході судового розгляду справи встановлено, що протягом 2011 року між ТОВ «Стеф Ко», яке у подальшому змінило назву на ТОВ «Стефанович та партнери», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, (Замовник), в особі директора Стефановича А.В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Інтери Групп Союз», в особі директора Гриневича В.Г. (Виконавець), були укладені письмові договори про надання послуг, а саме:

- №290411 від 29 квітня 2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець - ТОВ «Інтер Групп Союз» зобов'язується виконати роботи / надати послуги з організації та проведення рекламних компаній замовника та інші роботи / послуги, що не заборонені законодавством України на території України в 2011 році, а замовник зобов'язується прийняти роботи / послуги та оплатити їх. Перелік та обсяг послуг, що надаються виконавцем замовникові, визначається в Додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною;

- №110511 від 11 травня 2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) замовляє, а виконавець - ТОВ «Інтер Групп Союз» зобов'язується виконати / надати для замовника роботи / послуги, зазначені в розділ 3 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи / послуги. Відповідно до розділу 3 під роботами, що надаються виконавцем у рамках даного договору, розуміються роботи / послуги для Клієнта замовника з проведення маркетингового дослідження з питання «Порівняльне дослідження характеристик властивостей сегментації пива «National» з пивом «Chisnau» на ринку Молдови»;

- №270611 від 27 червня 2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) замовляє, а виконавець - ТОВ «Інтер Групп Союз» зобов'язується виконати / надати для замовника роботи / послуги, зазначені в розділ 3 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи / послуги. Відповідно до розділу 3 під роботами / послугами, що надаються виконавцем у рамках даного договору, розуміються роботи / послуги для Клієнта замовника з організації презентації продукції Клієнта замовника з каталогу №9 2011 для глянцевих ЗМІ, 06 липня 2011 року за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 2-а, 3 поверх: запрошення ЗМІ за допомогою електронної пошти, організація фотозйомки;

- №290611 від 29 червня 2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) замовляє, а виконавець - ТОВ «Інтер Групп Союз» зобов'язується виконати / надати для замовника роботи / послуги, зазначені в розділ 3 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи / послуги. Відповідно до розділу 3 під роботами / послугами, що надаються виконавцем у рамках даного договору, розуміються щомісячні роботи / послуги для Клієнта замовника по налагодженню і підтримці зв'язків із громадськістю, а саме: адаптація плану щомісячної програми по налагодженню і підтримці зв'язків із громадськістю; інформування журналістів про продукцію, роботи, послуги, які відносяться до діяльності Клієнта замовника; написання інформаційних матеріалів для ЗМІ; розсилка інформаційних матеріалів журналістам (за допомогою електронної пошти); організація надання інтерв'ю та коментарів представників Клієнта замовника в ЗМІ;

- №300611 від 30 червня 2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) замовляє, а виконавець - ТОВ «Інтер Групп Союз» зобов'язується виконати / надати послуги з організації та проведення рекламних компаній замовника та інші роботи / послуги, що не заборонені законодавством України на території України в 2011 році, а замовник зобов'язується прийняти роботи / послуги та оплатити їх. Перелік та обсяг послуг, що надаються виконавцем замовникові, визначається в Додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною;

- №020911 від 02 вересня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець - ТОВ «Інтер Групп Союз» за завданням замовника (позивача) зобов'язується виконати роботи з виробництва ролику, а замовник - прийняти й оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором.

На виконання договору №290411 від 29 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» 29 квітня 2011 року укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої виконавець зобов'язується відповідно до умов договору та даної додаткової угоди здійснити рекламні послуги із розповсюдження реклами про продукцію клієнта замовника, із розробки макетів та виготовлення рекламних матеріалів про продукцію клієнта замовника.

Пунктами 5 та 6 вказаної Додаткової угоди закріплено, що виконані роботи відображаються в акті прийому-передачі виконаних послуг / робіт, який надається замовнику протягом 5 робочих днів, а результати робіт виконавця передаються замовнику за допомогою електронної пошти у вигляді письмового звіту про виконання робіт / послуг.

Крім того, між названими суб'єктами господарювання 29 квітня 2011 року підписано Додаткову угоду №2, згідно з якою виконавець зобов'язується здійснити послуги з організації та супроводу корпоративного заходу клієнта замовника, що буде проведений 11 травня 2011 року за адресами: м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, 6, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137 та м. Львів, вул. Клепарівська, 18, а саме: організація та супровід заходу, розробка креативних ідей для елементів заходу, написання сценарію заходу, написання статей для корпоративного журналу, святкове оформлення заходів, організація фотозйомки.

Пунктами 5 та 6 Додаткової угоди №2 також закріплено, що виконані роботи відображаються в акті прийому-передачі виконаних послуг / робіт, який надається замовнику протягом 5 робочих днів, а результати робіт виконавця передаються замовнику за допомогою електронної пошти у вигляді письмового звіту про виконання робіт / послуг.

На підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаним додатковими угодами позивачем надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- акт №01/06-5 здачі - прийняття робіт (наданих послуг), підписаний 01 червня 2011 року;

- акт списання від 01 червня 2011 року;

- акт №01/06-6 здачі - прийняття робіт (наданих послуг), підписаний 01 червня 2011 року;

- звіт до договору №290411 від 29 квітня 2011 року.

Проте, як вбачається зі змісту актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) вони повністю відтворюють положення додаткових угод №1 та №2.

В жодному із наданих позивачем документів сторонами не визначені порядок і способи надання послуг (в т.ч. щодо наявності у виконавця права на залучення до надання послуг інших суб'єктів господарської діяльності - третіх осіб на платній основі, переліку засобів, що використовуються для надання послуг). Звіт, наданий позивачем, не підписаний виконавцем. Крім того, доказів на проведення виконавцем - ТОВ «Інтер Групп Союз» написання статей для корпоративного журналу відповідно до додаткової угоди №2 позивачем взагалі не надано.

На виконання договору №300611 від 30 червня 2011 року між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» 01 липня 2011 року укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої виконавець зобов'язується відповідно до умов договору та даної додаткової угоди здійснити на підставі завдань замовника роботи / послуги зі створення електронних дайджестів для клієнта замовника, а саме: розробка інформаційного наповнення кожного окремого номеру електронного дайджесту, яка включає в себе написання текстів, які узгоджуються із клієнтом замовника по електронній пошті, та відбір ілюстрацій на підставі наданих клієнтом замовника матеріалів, яка також надаються електронною поштою; адаптація ілюстрацій, верстання ілюстрацій та текстів для кожного номера електронного дайджесту, згідно розробленого виконавцем макету, що затверджений клієнтом замовника по електронній пошті.

На підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за вказаним додатковими угодами позивачем надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг): №19/07-3, підписаний 19 липня 2011 року; №09/08-2, підписаний 09 серпня 2011 року, №30/08-6, підписаний 30 серпня 2011 року, №20/09-9, підписаний 20 вересня 2011 року, №11/10-2, підписаний 11 жовтня 2011 року, №03/11-1, підписаний 03 листопада 2011 року та №22/11-3, підписаний 22 листопада 2011 року;

- звіти до договору №300611 від 30 червня 2011 року.

Однак, звіти до договору №300611 так само не підписані представниками сторін договору.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження узгодження з клієнтом позивача текстів, написаних виконавцем для включення до електронних дайджестів, у той час як ані договір, ані додаткова угода №1 не визначають відповідальних осіб замовника, виконавця та клієнта із вказівкою електронних адрес, на які мають направлятися виконавцем матеріали для погодження, а клієнтом замовника - підтвердження такого погодження.

Також, на виконання договору №300611 від 30 червня 2011 року між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» 01 липня 2011 року укладено Додаткову угоду №2, відповідно до якої виконавець зобов'язується відповідно до умов договору та даної додаткової угоди здійснити роботи / послуги зі зв'язків з громадськістю, а саме: розробити план програми по налагодженню і підтримці зв'язків із громадськістю та роботі із ЗМІ; написання текстових матеріалів для ЗМІ - 2 шт.

На підтвердження виконання названої додаткової угоди №2 позивачем надано акт №31/07-11, підписаний 31 липня 2011 року. Будь-яких інших документів, а саме: плану програми по налагодженню і підтримці зв'язків із громадськістю та роботі зі ЗМІ; 2-х текстових матеріалів для ЗМІ, позивачем суду не надано.

На підтвердження виконання ТОВ «Інтер Групп Союз» договору №110511, позивачем надано тільки акт здачі - прийняття робіт, підписаний 10 червня 2011 року.

Звіт про маркетингове дослідження характеристик властивостей сегментації пива «National» з пивом «Chisinau» на ринку Молдови, який наданий позивачем на підтвердження проведення маркетингового дослідження, суд до уваги не приймає, оскільки з наданого документу не можливо встановити хто саме його створив. Крім того, факт передачі зазначеного звіту клієнту замовника так само не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо виконання договору №270611 від 27 червня 2011 року, позивачем так само не надано документів на підтвердження реального виконання ТОВ «Інтер Групп Союз» умов договору, зокрема, які саме ЗМІ були запрошені для участі в презентації продукції клієнта замовника та які саме заходи були вчинені виконавцем з метою організації презентації продукції.

Відповідно до розділу 3 договору №290611, ТОВ «Інтер Групп Союз» мало щомісяця виконувати роботи / послуги по налагодженню і підтримці зв'язків із громадськістю, а саме:

- адаптація плану щомісячної програми по налагодженню і підтримці зв'язків із громадськістю;

- інформування журналістів про продукцію, роботу, послуги, які відносяться до діяльності клієнта замовника;

- напинання інформаційних матеріалів для ЗМІ;

- розсилка інформаційних матеріалів журналістам (за допомогою електронної пошти);

- організація надання інтерв'ю та коментарів представників клієнта замовника для ЗМІ.

На підтвердження надання послуг надано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №31/07-10, підписаний 31 липня 2011 року, №31/08-9, підписаний 31 серпня 2011 року, №30/09-7, підписаний 30 вересня 2011 року, №31/10-5, підписаний 31 жовтня 2011 року, №30/11-6, підписаний 30 листопада 2011 року, а також звіти до договору, з декількома фотокопіями журналів.

Однак, ані в названих документах, ані в будь-яких інших документах не зазначено які саме роботи / послуги виконувались, а саме: яких журналістів було проінформовано про продукцію, роботу, послуги клієнта замовника, які інформаційні матеріали написано, з якими представниками клієнта замовника організовано надання інтерв'ю та коментарів.

Крім того, як вбачається зі звітів до договору (так само не підписаних сторонами договору) до них не додано доказів на підтвердження проведення публікацій в журналах відповідно до кількості, зазначеній у таблицях до кожного звіту.

Надані позивачем виписки з банку на підтвердження проведення перерахування грошових коштів ТОВ «Інтер Групп Союз» так само як і договори, підписані між позивачем як виконавцем та його замовниками, на думку суду, не підтверджують реальне виконання ТОВ «Інтер Групп Союз» договорів №290411 від 29 квітня 2011 року, №110511 від 11 травня 2011 року, №270611 від 27 червня 2011 року, №290611 від 29 червня 2011 року, №300611 від 30 червня 2011 року та №030911 від 02 вересня 2011 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання послуг від контрагента - ТОВ «Інтер Групп Союз», а тому віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких послуг до валових витрат і податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко