Постанова

від 07.04.2014 по справі 917/1640/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа № 917/1640/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Солдатенко Е.С.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №362П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі №917/1640/13

за позовом Дочірнього підприємства "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка", смт. Семенівка, Полтавська область,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Хорол, Полтавська область,

про стягнення 218459,17 грн. та розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року Дочірнє підприємство "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 р. у сумі 100416,23 грн. основного боргу, 3971,67 грн. пені, 114071,27 грн. процентів, всього 218459,17 грн., а також 5516,20 грн. витрат по сплаті судового збору. Розірвати договір оренди об'єкта нерухомості №3, укладений 01.05.2010 р. між позивачем і відповідачем. Зобов'язати відповідача повернути позивачу об'єкт оренди по договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 р. - приміщення універмагу, загальною площею 628,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі №917/1640/13 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка" заборгованість по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 р. у сумі 100416,23 грн. основного боргу, 3971,67 грн. пені, 114071,27 грн. процентів, а також 5516,20 грн. судового збору. Розірвано договір оренди об'єкта нерухомості №3, укладений 01 травня 2010 року між Дочірнім підприємством "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити на користь Дочірнього підприємства "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка" об'єкт оренди по договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 року приміщення універмагу загальною площею 628,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі №917/1640/13 скасувати частково та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Також вказує на те, що позивачем не доведено належними доказами факт самовільного зайняття відповідачем додаткової площі. Крім того, стверджує, що у примірнику договору, який наявний у відповідача, відсутній п.8.2.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що оскаржуване рішення вважає прийнятим у відповідності до вимог процесуального та матеріального права. Посилається на те, що відповідач свідомо ухилявся від отримання позовної заяви та рішень суду, чим зумовив затягування розгляду справи та позбавив себе можливості скористатися належними йому процесуальними правами. Також вказує на те, що відповідач 11.02.2014 р. сплатив заборгованість по орендній платі та по додатковій площі, чим визнав її самовільне зайняття. Крім того, зазначає, що посилання відповідача на відсутність п.8.2. у його примірнику договору є безпідставним. Позивач просить рішення господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі №917/1640/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 травня 2010 року між Дочірнім підприємством "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості №3 (а.с.15-17).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення універмагу загальною площею 541 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно із п. 1.4. оціночна вартість об'єкта на дату кладення договору становить 193000 грн.

Пунктом 2.1 передбачено, що об'єкт оренди передається орендарю за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

14 травня 2010 року було складено акт приймання-передачі основних засобів в операційну оренду, відповідно до якого Дочірнє підприємство "Об'єднання підприємств громадського харчування "Семенівська райспоживспілка" передало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 частину приміщення універмагу згідно з умовами договору від 01.05.2010 р. (а.с.18).

Згідно із п. 5.1. договору орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 9,24 грн. за місяць. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди становить 5000 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Положеннями п. 8.2. передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 проценти річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як стверджує позивач, у період з травня 2012 року по липень 2013 року, відповідач не сплачував орендну плату, в наслідок чого, виникла заборгованість в сумі 97500 грн., на яку позивач нарахував відповідачу також пеню у сумі 3916,40 грн. та проценти річних в розмірі 113361,12 грн.

Крім того, позивач стверджував, що відповідачем було самовільно зайнято 87,6 кв. м. додаткової площі універмагу, що, на його думку, підтверджується актом від 07.05.2013 року (а.с.33). Тому позивач просив стягнути з відповідача також 2916,23 грн. боргу, 55,27 грн. пені та 710,15 грн. процентів річних нарахованих на цю площю.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 100416,23 грн. основного боргу, 3971,67 грн. пені, 114071,27 грн. процентів, розірвання договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 року та зобов'язання відповідача звільнити на користь позивача приміщення універмагу, загальною площею 628,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком місцевого господарського суду та вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Умовами договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 року, а саме, п. 5.1., встановлено, що орендна місячна плата за користування об'єктом оренди становить 5000 грн.

Позивач стверджував, що з вересня 2011 року розмір орендної плати за користування одним квадратним метром було збільшено до 12 грн., в зв'язку з чим загальний розмір орендної місячної плати було збільшено до 6500 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін.

Матеріали справи не містять як доказів укладення між сторонами додаткової угоди щодо зміни умов договору, зокрема, п. 5.1., так і самої письмової угоди.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

В матеріалах справи наявний розрахунок від 05.08.2013 р., здійснений позивачем, згідно із яким сума боргу становить 97500 грн., тобто по 6500 грн. за 15 місяців прострочення з травня 2012 року по липень 2013 року (а.с.10-14).

Однак, колегія суддів вважає, що такий розрахунок суми боргу не відповідає умовам договору, оскільки його сторони не укладали письмової додаткової угоди, якою б збільшили розмір орендної плати з 5000 грн. до 6500 грн.

Таким чином, позивач фактично в односторонньому порядку змінив умови договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 року щодо розміру місячної орендної плати за користування 541 кв. м. орендованого приміщення.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 господарського кодексу України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сума боргу, а відповідно й пеня та проценти річних, розраховані позивачем невірно, у зв'язку із невідповідністю такого розрахунку умовам договору. Докази заборгованості відповідача перед позивачем по місячній орендній платі в сумі 5000 грн., яка передбачена договором оренди, за період з травня 2012 року по липень 2013 року, в матеріалах справи відсутні, що унеможливлює здійснення вірного розрахунку колегією суддів апеляційного господарського суду.

Крім того, в розрахунку від 05.08.2013 р. позивачем вказується на наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за користування 87,6 кв. м. додаткової площі універмагу, яку, на думку позивача, відповідач зайняв самовільно. Однак, належних доказів такого зайняття позивач як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надав.

У відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів вважає, що акт від 07.05.2013 року не може вважатися належним доказом на підтвердження обставин вказаних позивачем, оскільки його складено у відсутності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який є орендарем приміщення універмагу площею 541 кв. м. згідно договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 року, та якого позивач звинувачував у самовільному зайнятті 87,6 кв. м. додаткової площі універмагу.

Положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів, враховуючи ненадання позивачем належних доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача у сумі позову, а також доказів на підтвердження того, що відповідач самовільно зайняв додаткові площі універмагу, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100416,23 грн. основного боргу, 3971,67 грн. пені та 114071,27 грн. процентів є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач не довів належними доказами наявність боргу відповідача у розмірі, що визначена в позові та в матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували наявність боргу, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про розірвання договору та повернення об'єкта оренди є передчасними.

Тому позовні вимоги про розірвання договору оренди об'єкта нерухомості №3, укладеного 01.05.2010 р. між позивачем і відповідачем, та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди по договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 01.05.2010 р. - приміщення універмагу, загальною площею 628,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, а суд першої інстанції, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог, не прийняв до уваги та не вірно застосував норми матеріального права стосовно порядку зміни умов договору та форми такої зміни, та норми процесуального права щодо змісту позовної заяви, зокрема, обґрунтованого розрахунку сум, які просив стягнути позивач. Крім того, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. Позивач, в свою чергу, не довів обставин, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

В свою чергу, твердження відповідача про неналежне повідомлення його про час і місце розгляду справи та відсутність п.8.2. у його примірнику договору не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, рішення господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі №917/1640/13 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року у справі №917/1640/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Повна постанова складена 04 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.