Ухвала

від 31.03.2014 по справі 825/3408/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/800/61665/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника позивача - Жолудь І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013

та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013

у справі № 825/3408/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корюківка Агро»

до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корюківка Агро» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0000122200 від 18.06.2013.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Корюківка Агро» з питань достовірності заповнення показників декларації з податку на додану вартість (бюджетної) за вересень 2012 року, складено акт № 247/22/35789085 від 06.06.2013, в якому зафіксовані порушення: абз. «а» пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, у розмірі 3 048 635 грн. за податковою декларацією з ПДВ (бюджетною) за вересень 2012 року; занижено суму перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2012 року (скороченою) у розмірі 3 048 635 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 810 794 грн., в т.ч.: 3 048 635 грн. основного платежу та 762 159 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Корюківка Агро» до 01.09.2012 було платником ПДВ та подавало по податкового органу загальну податкову декларацію з ПДВ, з 01.09.2012 позивач скористався правом перейти на спеціальний режим оподаткування ПДВ в сфері сільського господарства, передбачений ст. 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Корюківка Агро» як сільськогосподарське підприємство було зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01.09.2012.

Керуючись п. 52.1 ст. 52 ПК України, позивач подав до Державної податкової служби України запит від 03.08.2012 № 578 з проханням надати консультацію з питання необхідності проведення коригування податкового кредиту з ПДВ та порядку його здійснення, на який остання надала відповідь від 06.09.2012 № 1448/0/61-12/15-3415-25, де зазначила, що після реєстрації в якості суб'єкта спеціального режиму оподаткування, підприємство повинно подавати до податкового органу за місцем реєстрації загальну та скорочену податкові декларації з ПДВ. При цьому, зазначаючи, що суми ПДВ, які були нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг) в попередніх звітних періодах та включені до складу податкового кредиту таких попередніх звітних періодів, на дату переходу на спеціальний режим оподаткування залишаються невикористаними, мають бути розподілені на ті, які використовуються в сільськогосподарському виробництві (діяльність, на яку поширюється спеціальний режим оподаткування) та ті, які використовуються в іншій діяльності платника.

В зв'язку з чим, ТОВ «Корюківка Агро» подало за вересень 2012 року загальну та скорочену декларацію з податку на додану вартість, в яких у відповідності до наданої Державною податковою службою України податкової консультації здійснило коригування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які були не використані до переходу на спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перехід платника податку на пільговий режим оподаткування не покладає на нього обов'язків щодо коригування показників податкового обліку у податковій декларації за відповідний звітний період, який передував такому переходу; Податковим кодексом України не передбачено, що у разі переходу на спрощену систему оподаткування у періоді, в якому відбувся такий перехід (вересень 2012 року), платник податку втрачає право на отримання бюджетного відшкодування, яке, в свою чергу, виникло у попередньому податковому періоді (серпень 2012 року), або ж на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок значення попереднього податкового періоду.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 209.1, 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання;

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З аналізу ст. 200 зазначеного Кодексу можна дійти висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість платник податків може використати або для погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, або для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, інших способів використання податкового кредиту податковим законодавством України не передбачено. Тобто невикористаним є податковий кредит, який не заявлявся до бюджетного відшкодування та який не зменшував податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Тобто, в податковій консультації йде мова про необхідність коригування податкового кредиту з ПДВ виключно того, який не був використаний та рахувався в попередньому періоді (місяці) на дату переходу на спеціальний режим оподаткування ПДВ в рядку 24 загальної декларації «залишок від'ємного значення податкового кредиту».

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, не може вважатися порушенням декларування податкового кредиту позивачем, здійснене на підставі наданої податковим органом консультації.

Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що перехід платника податку на пільговий режим оподаткування не покладає на нього обов'язків щодо коригування показників податкового обліку у податковій декларації за відповідний звітний період, який передував такому переходу.

Так, Податковим кодексом України не передбачено, що у разі переходу на спрощену систему оподаткування у періоді, в якому відбувся такий перехід, платник податку втрачає право на отримання бюджетного відшкодування, яке, в свою чергу, виникло у попередньому податковому періоді, або ж на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок значення попереднього податкового періоду.

З урахуванням викладеного, безпідставним є твердження відповідача щодо заниження позивачем суми ПДВ у розмірі 3 048 635 грн. за податковою декларацією з ПДВ (бюджетною) за вересень 2012 року та щодо заниження суми перевищення податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2012 року на цю ж суму, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 №0000122200 правомірно визнано судами обох інстанцій протиправним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді Н.Є. Блажівська О.А. Моторний