Постанова

від 02.04.2014 по справі 2а-4126/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/6011/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а-4126/10/1770 (35044/10/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Сервіс Р" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.03.2010 № 0000492342/0.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, оформлену актом від 18.02.2010 № 171/23-400/33538606. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2010 № 0000492342/0, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6385,50 грн. (у тому числі 4257 грн. за основним платежем та 2128,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоди позивач незаконно включив до податкового кредиту ПДВ у ціні послуг генпідряду, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Екорембуд» ЛТД в рамках виконання договору підряду від 29.05.2008 № 29/05/08 з огляду на відсутність належного документального підтвердження факту поставки цих послуг, а також через невідповідність змісту цих послуг сутності правовідносин за договором підряду.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З викладених правових норм випливає, що при реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, 29.05.2008 товариством з обмеженою відповідальністю «Екорембуд» ЛТД (генпідрядник) та позивачем (підрядник) було укладено договір підряду № 29/05/08, умовами якого передбачалося виконання позивачем підрядних робіт по поставці та монтажу інженерних мереж (системи опалення, вентиляції, водопостачання каналізації) на об'єкті замовника - закритого акціонерного товариства «Донецьксталь-металургійний завод»; оплата виконаних робіт позивачеві Генпідрядником здійснювалася у порядку, встановленому розділом 5 цього договору. При цьому у пункті 5.1 договору зазначено про перерахування позивачеві грошових коштів з вирахуванням суми послуг генпідряду, наданих Генпідрядником.

На підтвердження факту придбання цих послуг у генпідрядника позивачем надано акти здачі-підписання робіт, в яких зафіксовано поставку послуг генпідряду та їх вартість.

Втім зазначені акти було помилково розцінено судами як підставу для відображення вартості цих послуг у податковому обліку позивача.

Адже ані зміст договору підряду, ані наведені акти виконаних робіт не дають можливості встановити, які конкретно послуги були надані, в якому обсязі, що виключає і можливість оцінити їх виробниче значення для позивача.

Посилання ж судів на пункт 33 Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, затвердженого постановою Держбуду СРСР та Держплану СРСР від 03.07.1987 № 132/09, в якому розкрито зміст послуг генпідряду, не може вважатися відповідним підтвердженням, позаяк наведений нормативно-правовий акт не є первинним документом, який містить відомості про конкретні господарські операції та підтверджує їх здійснення.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з правомірністю донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 у справі № 2а-4126/10/1770 (35044/10/9104) скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько