Ухвала

від 17.03.2014 по справі 2а-6567/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/5954/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі № 2а-6567/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000902310 від 10.02.2012, № 00009012310 від 10.02.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, вказаний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000902310 від 10.02.2012, №00009012310 від 10.02.2012.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач проти доводів відповідача заперечує та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «Кредит Колекшн Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Кастакс-Юг» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 40/23-10/34045919 від 01 лютого 2012 року;

- згідно висновків вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та знижено податок на прибуток на 252 525 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на 202 020 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912310 від 10 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 315 656 грн. (з яких: 252 525 грн. - основний платіж, 63 131 грн. - штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення № 0000902310 від 10 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 252 525 грн.(з яких: 202 020 грн. - основний платіж, 50 505 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позиція відповідача полягає у тому, що за наданими поясненнями директора і засновника ПП «Кастакс-Юг» ОСОБА_5, він не має відношення до діяльності такого товариства та підписував отримані від ОСОБА_6 документи за винагороду, з огляду на що відповідач дійшов висновку про те, що укладений між сторонами правочин є недійсним та нікчемним, а як наслідок, про протиправне формування позивачем показників валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Кастакс-Юг», з огляду на відсутність у сторін наміру на створення правових наслідків та порушення публічного порядку, у зв'язку з несплатою податків і заволодіння коштів держави.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про протиправне формування позивачем показників валових витрат та податкового кредиту з огляду на недоведеність відповідачем факту нікчемності, недійсності укладених договорів та на встановлені судами обставини справи щодо реальності здійснення господарських операцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

У відповідності до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які були укладені між позивачем та наведеними контрагентами, визнані судом недійсними, з огляду на що суд першої інстанції правомірно не знайшов підстав вважати укладені позивачем договори нікчемними.

Також, за відсутності відповідних доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пояснення засновника і директора ПП «Кастакс-Юг» ОСОБА_5, які лягли в основу обґрунтування доводів контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, не є належним доказом на підтвердження недійсності, нікчемності укладеного договору.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Кастакс-Юг» було укладено договір № 209.05/13 від 13.05.2009, виконання якого підтверджується первинними документами.

Досліджуючи зміст цих первинних документів, наданих позивачем на підтвердження виконання укладеного договору з контрагентом ПП «Кастакс-Юг», попередніми судовими інстанціями встановлено, що надані позивачем первинні документи складені відповідно до норм чинного законодавства та своєчасно і вірно відображені в податковому обліку, що не заперечувалося відповідачем. Крім того, відповідачем не заперечується той факт, що ПП «Кастакс-Юг» на момент проведення операції із позивачем мало право оформлювати податкові накладні, оскільки було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Колегія судів вважає, що попередні інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, з огляду на те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

З врахуванням усього вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що витрати позивача за укладеним договором правомірно віднесені ним до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі вартості послуг, придбаних у ПП «Кастакс-Юг», правомірно віднесений до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України..

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний