Постанова

від 02.04.2014 по справі 810/692/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2014 року 810/692/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» (надалі - позивач) з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000302201.

Ухвалами суду від 03.03.2014 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 31.04.2014.

31 березня 2014 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 02.04.2014 для надання відповідачем письмових пояснень по справі.

2 квітня 2014 року від уповноважених представників сторін до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку розглядати справу у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, а відтак позивач просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, оскільки на думку податкового органу господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» за січень 2013 року не спричиняють правових наслідків, а отже є нікчемними,у звязку з чим у позивача було відсутнє право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Вектра 3000».

Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази, суд встановив наступне.

За наслідками перевірки позивача, відповідач по справі прийняв Акт від 31.12.2013 № 305/22-011/25412361 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (код ЄДРПОУ 25412361) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ДП «Сеть-Маркет» (код ЄДРПОУ 32210013) за квітень місяць 2012 року, з ТОВ «Вектра 3000» (код ЄДРПОУ 37377252) за січень місяць 2013 року та з ТОВ «Мегафудз» (код ЄДРПОУ 34966537) за жовтень місяць 2012 року.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме - п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено неправомірність формування позивачем податкового кредиту за січень місяць 2013 року в сумі 50333, 33 грн. та у зв'язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за лютий місяць 2013 року на суму 50333,33 грн.

Крім того, відповідач вказав, що перевіркою ПАТ «Миронівський хлібопродукт» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ДП «Сеть-Маркет» (код ЄДРПОУ 32210013) за квітень місяць 2012 року та з ТОВ «Мегафудз» (код ЄДРПОУ 34966537) за жовтень місяць 2012 року.

В обґрунтування вказаного порушення відповідач послався на матеріали перевірки Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 № 1/22/37377252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2013».

На підставі вказаного Акту перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Вектра 3000» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4 та 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та ст. 185, 187 та 188 Податкового кодексу України.

Враховуючи висновки викладені в Акті перевірки щодо діяльності ТОВ «Вектра 3000», відповідач дійшов висновку, що усі операції з купівлі-продажу ТОВ «Вектра 3000» зв січень місяць 2013 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак відповідно і операції між позивачем та ТОВ «Вектора 3000» не спричиняють реального настання наслідків, тобто є фіктивними.

За результатами перевірки ПАТ «Миронівський хлібопродукт» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000302201 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 50333 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 25167 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- договору від 03.01.2013 № 06/01 та додатковій угоді від 08.01.2013 № 1;

- додатковій угоді від 23.01.2013 № 2;

- акту здачі-приймання наданих послуг;

- податковій накладній;

- звіту про надані послуги;

- державним свідоцтвам на знаки для товарів і послуг.

Із вищезазначених документів слідує, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт» у січні 2013 року мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Вектра 3000» згідно додаткової угоди від 08.01.2013 № 1 до Договору про надання маркетингових послуг від 03.01.2013 № 06/01. Розрахунки між суботами господарювання за отримані послуги проведено відповідно до Угоди № 2 про зарахування однорідних зустрічних вимог від 23.01.2013. Відповідно до вказаної Угоди № 2 суб'єкти господарювання домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги по сплаті грошових сум на загальну суму 302000,00 грн.

Виконання вказаної фінансово-господарської операції між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» підтверджується наступними документами, які були пред'явлені позивачем відповідачу під час проведення перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- копією договору від 03.01.2013 №06/01;

- копією додаткової Угоди від 08.01.2013 № 1;

- копією додаткової Угоди від 23.01.2013 № 2;

- копією Акту здачі-приймання наданих послуг від 18.01.2013;

- копією податкової накладної від 18.01.2013 № 403.

Крім того, на підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» позивачем було подано до суду копію звіту про надані послуги та копії семи державних свідоцтв на знаки для товарів і послуг.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо висновку відповідача про фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Вектра 3000», суд зазначає наступне.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що господарські відносини з контрагентом ТОВ «Вектра 3000», за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит, - відповідач вважає фіктивними.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та донарахування, у зв'язку з цим ПДВ та зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вектра 3000» в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

Суд звертає увагу, що із Акту перевірки слідує, що відповідач у зв'язку з діями виключно контрагента позивача, які відповідач вважає фіктивним підприємництвом, угоди між ТОВ «Вектра 3000» та позивачем також вважає фіктивними. При цьому, відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем безтоварність господарських операцій, проведених на виконання господарських операцій позивачем з ТОВ «Вектра 3000» не досліджувалась фактично, а висновки представника відповідача про таку безтоварність ґрунтуються виключно на припущеннях викладених в акті перевірки ТОВ «Вектра 3000».

Натомість суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вектра 3000».

За умов відсутності належних доказів безтоварності господарських операцій проведених на виконання угод укладених позивачем з ТОВ «Вектра 3000», суд вважає обмеження відповідачем права позивача на формування податкового кредиту за такими операціями - незаконним.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 № 0000302201, прийняте Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

4. Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.